Білокриницька волость
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Білокриницька волость | ||||
| Центр | Білокриниця | |||
|---|---|---|---|---|
| Площа | 21 722 (1885) | |||
| Населення | 6914 осіб (1885) | |||
| Густота | 29.1 осіб / км² | |||
| Наступники | ґміна Білокриниця | |||
| Гміна Білокриниця | |
| 1921-1933 | |
| Воєводство | Волинське |
|---|---|
| Повіт | Кременецький |
| Адмінцентр гміни | Білокриниця |
| Тип гміни | Сільська |
| Громади | 24 |
Білокриницька волость — адміністративно-територіальна одиниця Кременецького повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — село Білокриниця.
Станом на 1885 рік складалася з 49 поселень об'єднаних у 22 сільські громади. Населення — 6914 осіб (3363 чоловічої статі та 3551 — жіночої), 780 дворових господарства[1].
- Білокриниця — колишнє власницьке село при річці Дядківська Криниця за 5 верст від повітового міста; волосне правління; 365 осіб, 35 дворів, православна церква, школа, поштова станція, постоялий будинок.
- Антонівці — колишнє власницьке село при річці Іловиця, 450 осіб, 45 дворів, православна церква, постоялий будинок, винокурний та скляний заводи.
- Башківці — колишнє державне та власницьке село при ключі Долина, 590 осіб, 36 дворів, православна церква, постоялий будинок.
- Жолобки — колишнє власницьке село, при струмкові Хотяч та озері Шупинка, 395 осіб, 52 двори, православна церква, постоялий будинок.
- Залісці — колишнє власницьке село, при озері Забірське, 457 осіб, 49 дворів, православна церква, постоялий будинок.
- Лішня — колишнє власницьке село при річці Піщанка, 210 осіб, 20 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
- Мала Андруга — колишнє власницьке село при річці Іква, 223 особи, 28 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
- Обич (Монастирок) — колишнє власницьке село при струмкові Обич та ключі, 528 осіб, 67 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
- Сапанів — колишнє державне село при річці Іква, 850 осіб, 80 дворів, православна церква, постоялий будинок.
- Стіжок — колишнє власницьке село, при струмкові Коловиниця, 267 осіб, 33 двори, каплиця, постоялий будинок.
- Тилявка — колишнє власницьке село, при струмкові Тилявка та озері Пилипове, 415 осіб, 42 двори, православна церква, постоялий будинок.
- Угорськ — колишнє власницьке село, при озері Нестерське, 368 осіб, 43 двори, православна церква, постоялий будинок.
Волость існувала у ХІХ ст. — 1920 році у складі Кременецького повіту Волинської губернії. 18 березня 1921 року Західна Волинь відійшла до складу Польщі. З 1921 по 1933 роки волость існувала як ґміна Білокриниця Кременецького повіту Волинського воєводства у тих же межах, що й до 1920 року. В 1921 р. волость налічувала 14 507 жителів (12 653 православних, 1 814 римо-католиків, 5 євангелістів, 5 греко-католиків і 30 юдеїв), складалася з 46 населених пунктів[2]:
- 27 сіл:
- Андруга Мала
- Андруга Велика
- Антонівці
- Башківці
- Білокриниця
- Бонівка
- Хмелище
- Чугалі
- Грабівка
- Іловиця Велика
- Іловиця Мала
- Колосів
- Лішня
- Моргви
- Одерадівка
- Пісочне Гутисько
- Сапанів
- Сошище
- Стіжок
- Сичівка
- Шпиколоси
- Тилявка,
- Угорськ,
- Веселівка,
- Забара,
- Залісці,
- Жолобки
- 9 селищ:
7 хуторів:
- Дренча
- Фільварецька Дорога
- Гриваси
- Пісочна
- Сарнинець
- Стіжецьке Поселення
- Стіжецьке Гутисько
- 1 колонія — Борочик
- 2 фільварки:
- Білокриниця
- Жолобки.
1 жовтня 1933 р. ґміну Білокриниця ліквідовано, а села включені до ґмін:
- Ґміна Угорськ — Антонівці, Андруга Мала, Башківці, Бонівка, Хмелище, Іловиця Мала, Іловиця Велика, Лішня, Одерадівка, Стіжок, Сошище, Тилявка, Угорськ, Веселівка, Забара, Залісці і Жолобки;
- Ґміна Березьце — Колосово, Шпиколоси, Сапанів;
- міська ґміна Кременець — Сичівка, Грабівка, Андруга Велика, і Білокриниця.[3]
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej: Т. IX: Województwo Wołyńskie / Główny Urząd Statystyczny Rzeczypospolitej Polskiej. — Warszawa, 1923. — 100 s. Архів оригіналу за 5 січня 2017. Процитовано 7 січня 2017.
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 sierpnia 1933 r. w sprawie zmiany granic miasta Krzemieńca i gmin wiejskich w powiecie krzemienieckim, województwie wołyńskiem. [Архівовано 26 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
|
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
