Очікує на перевірку

Ванесса Редґрейв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ванесса Редгрейв)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Редгрейв.
Ванесса Редґрейв
англ. Vanessa Redgrave
Народилася30 січня 1937(1937-01-30) (87 років)
Лондон, Велика Британія Велика Британія
Громадянство Велика Британія
Діяльністьсценаристка, акторка театру, кіноакторка, кінорежисерка
Alma materЦентральна Школа сценічної мови та драматичного мистецтва[4], Queen's Gate Schoold і The Alice Ottley Schoold
Роки діяльності1958 — тепер. час
ПартіяЛейбористська партія
У шлюбі зТоні Річардсон і Франко Неро
ДітиНаташа Річардсон, Джоелі Річардсон[5] і Carlo Gabriel Nerod[5]
БатькиМайкл Редгрейв[6]
Рейчел Кемпсон[6]
Брати / сестриCorin Redgraved і Лінн Редґрейв[6]
IMDbnm0000603
Нагороди та премії
«Оскар», 1978
CMNS: Ванесса Редґрейв у Вікісховищі

Ванесса Редґрейв (англ. Vanessa Redgrave; нар. 30 січня 1937, Лондон) — британська акторка театру, кіно та телебачення, лауреатка премії «Оскар» 1978. Політична активістка.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Кінокар'єра

[ред. | ред. код]

Ванесса Редґрейв народилася 30 січня 1937 в Лондоні в родині актора Майкла Редґрейва та акторки Рейчел Кемпсон.

У 1954 році вступила до школи музики і драми Central School of Speech and Drama. Вперше з'явилася на театральній сцені в 1957 році разом з батьком. З 1961 року вона виступає з Королівською шекспірівською трупою. У кіно Ванесса Редґрейв стала відомою після фільму «Морган: слушна нагода для лікування» (1966). Акторка отримала премію Каннського кінофестивалю, а також номінації на «Оскар», «Золотий глобус» і BAFTA.

Інші відомі картини раннього періоду — «Фотозбільшення» Мікеланджело Антоніоні (1966), «Айседора» (1968) — про життя балерини Айседори Дункан, «Марія, королева шотландців» (1971).

У 1977 році Редґрейв грала разом з Джейн Фондою у фільмі «Джулія» режисера Фреда Циннемана. За цю роль вона була визнана гідною премії «Оскар» у номінації «найкраща акторка другого плану». У тому ж році вона продюсувала і озвучувала документальний фільм «Палестинець», в якому брала участь у сцені танцю з автоматом Калашникова. У зв'язку з цим угруповання Jewish Defense League (фігурувала у звітах ФБР як екстремістська і терористична[7]) організувала пікети під час церемонії вручення премії. Голова цієї організації звинувачував Редґрейв у підтримці палестинців. Незважаючи на присутність на вулиці активістів JDL, Редґрейв у своїй промові виступила із засудженням всіх форм тоталітаризму і сказала, що ані її, ані кіноакадемію не залякає «купка сіоністських хуліганів, чия поведінка ображає гідність усіх євреїв»[8]. Її виступ був зустрінутий «неодмінно відкритими ротами, вигуками несхвалення і оплесками».

Пізніше Редґрейв виконувала ролі у фільмах «Бостонці» (1985) — номінації на «Оскар» і «Золотий глобус», «Маєток Говардс Енд» (1991) — номінація на «Оскар», «Місія нездійсненна» (1996), «Вайльд» (1997), «Зіткнення з безоднею» (1998), «Перерване життя» (1999). Редґрейв продовжує грати в кіно і театрі.

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

З початку 1960-х років Редґрейв включається в роботу різних громадських рухів: за припинення війни у В'єтнамі, ядерне роззброєння, незалежність Північної Ірландії, виїзд радянських євреїв з СРСР, незалежну палестинську державу; приходить в троцькістський рух. Редґрейв балотувалася до парламенту від троцькістської Робочої революційної партії, яку підтримував лівійський лідер Муаммар Каддафі. У 1990-х роках брала участь у створенні марксистської партії.

У 2002 році Редґрейв внесла заставу в 50 тисяч фунтів стерлінгів за звільнення чеченського прем'єр-міністра у вигнанні Ахмеда Закаєва. Його екстрадиції вимагала російська влада, звинувачуючи в тероризмі, викраденні людей і вбивствах та захоплення заручників під час мюзиклу «Норд-Ост»[9][10]. Редґрейв висловила побоювання за життя Закаєва у випадку його видачі Росії[11].

У 2004 році Редґрейв разом зі своїм братом заснувала Партію миру і прогресу[12] (Peace and Progress Party) і взяла участь у кампанії протесту проти війни в Іраку.

Приватне життя

[ред. | ред. код]

Була одружена з режисером Тоні Річардсоном в 1962—1967 роках, шлюб з яким розпався через його роман з французькою акторкою Жанною Моро. Від Річардсона вона народила двох доньок: Наташа Річардсон (1963—2009) і Джоелі Річардсон, які теж стали акторками. У Ванесси Редґрейв є син від Франко Неро, з яким вона знімалася в «Камелот». Відомий роман Редґрейв з актором Тімоті Далтоном. Її сестра Лінн Редґрейв і брат Корін Редґрейв також були акторами, обидва померли від раку навесні 2010 року.

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119060892 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ https://seventh-row.com/a-history-of-women-directors-at-the-cannes-film-festival/
  4. ↑ High Profile Alumni — Центральна Школа сценічної мови та драматичного мистецтва.
  5. ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
  6. ↑ а б в The International Who's Who of Women 2006 — Routledge, 2005. — ISBN 978-1-85743-325-8
  7. ↑ Terrorism 2000/2001 (англ.). Архів оригіналу за 15 вересня 2004. Процитовано 15 вересня 2004.
  8. ↑ Redgrave's «Zionist Hoodlums» Speech Shocks Hollywood. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 3 травня 2010.
  9. ↑ Лондонский десант. Архів оригіналу за 25 серпня 2006. Процитовано 3 травня 2010.
  10. ↑ [8 Постановление о привлечении в качестве обвиняемого]. www.rg.ru. {{cite web}}: Перевірте схему |url= (довідка)
  11. ↑ UK actress defends Chechen rebel (брит.). Архів оригіналу за 7 грудня 2017. Процитовано 3 травня 2010.
  12. ↑ Peace and Progress Party [Архівовано 25 березня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
  13. ↑ New Year Honours 2022: Lumley and Redgrave become dames. BBC News. 31 грудня 2021. Архів оригіналу за 5 грудня 2022. Процитовано 27 січня 2023. (англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ванесса_Редґрейв&oldid=42040084