Вписаний чотирикутник

В Евклідовій геометрії вписаний чотирикутник^[1] — це чотирикутник, вершини якого лежать на одному колі.

Це коло називається описаним колом, а вершини є конциклічними. Центр описаного навколо чотирикутника кола лежить на перетині його серединних перпендикулярів.

Інші назви цих чотирикутників — це конциклічні чотирикутники та хордальні чотирикутники, оскільки сторони чотирикутника — це хорди описаного кола.

Вписаний чотирикутник може бути опуклим або перехрещеним чотирикутником. Формули та властивості, наведені нижче, стосуються опуклих вписаних чотирикутників.

Особливі випадки

Не кожен чотирикутник можна вписати в коло. Прикладом чотирикутника, який не можна вписати, є не квадратний ромб, або нерівнобічна трапеція.

Будь-який квадрат, прямокутник, рівнобедрену трапецію або антипаралелограм можна вписати в коло.^[2]

Дельтоїд можна вписати, тоді й лише тоді, коли він має два протилежні прямі кути, що лежать між сторонами різної довжини, тобто коли дельтоїд є прямокутним.

Біцентричний чотирикутник — це вписаний чотирикутник, який також є описаним.

Зовні-біцентричний чотирикутник — це вписаний чотирикутник, який є також зовні-описаним.

Зовні-описаний чотирикутник — опуклий чотирикутник, у якого прямі, на яких лежать його сторони, є дотичними до певного кола поза чотирикутником.

Гармонійний чотирикутник — це чотирикутник, який можна вписати в коло та добутки довжин протилежних сторін якого рівні.

Пов'язані визначення

Для кожної сторони вписаного чотирикутника можна провести пряму, яка буде перпендикулярна цій стороні і проходити через середину протилежної сторони.

Відрізки цих прямих між сторонами називають бівисотами^[3] (або антимедіатрисами, по аналогії із серединним перпендикуляром (медіатрисою) до сторони трикутника). Опуклий вписаний чотирикутник має чотири бівисоти (KY, LV, MX та NW), які є конкурентними прямими, тобто перетинаються в одній точці Т — антицентрі чотирикутника^[4]^:131^[5].

Відрізки, що сполучають середини протилежних сторін (KM, LN), називаються бімедіанами чотирикутника.

Бімедіани чотирикутника перетинаються в точці G_v — вершинному центроїді чотирикутника (центр тяжіння рівних мас, зосереджених у вершинах чотирикутника).

Умови, за яких чотирикутник є вписаним

У цьому розділі наведено необхідні та достатні умови, щоб чотирикутник був вписаним.

Опуклий чотирикутник можна вписати тоді й лише тоді, коли чотири перпендикуляри до середин сторін є конкурентними, тобто, перетинаються в одній точці. Ця спільна точка є центром описаного кола^[6].
Сума протилежних кутів.
Опуклий чотирикутник $ABCD$ можна вписати тоді і лише тоді, коли сума його протилежних кутів дорівнює180⁰^[1]^[6],^[7]:
$\alpha +\gamma =\beta +\delta =\pi \ (=180^{\circ }).$

Ця теорема є положенням 22 в трактаті Евкліда «Начала»^[8].

Прямі m1 та m2 антипаралельні відносно прямих l1 та l2

Це твердження еквівалентне наступному:

Опуклий чотирикутник можна вписати в коло тоді і тільки тоді, коли кожен його зовнішній кут дорівнює протилежному внутрішньому куту.

Тобто, якщо дві протилежні сторони чотирикутника є антипаралельними^[en] відносно двох інших сторін.

Наслідок:

В термінах тангенсів половинних кутів, це твердження можна записати наступним чином:

{\begin{aligned}{\frac {\alpha }{2}}+{\frac {\gamma }{2}}={\frac {\beta }{2}}+{\frac {\delta }{2}}=90^{\circ },\\\mathop {\mathrm {tg} } \left({\frac {\alpha }{2}}+{\frac {\gamma }{2}}\right)=\mathop {\mathrm {tg} } \left({\frac {\beta }{2}}+{\frac {\delta }{2}}\right)=\mathop {\mathrm {tg} } 90^{\circ },\\{\frac {\mathop {\mathrm {tg} } \left({\frac {\alpha }{2}}\right)+\mathop {\mathrm {tg} } \left({\frac {\gamma }{2}}\right)}{1-\mathrm {tg} \left({\frac {\alpha }{2}}\right)\cdot \mathop {\mathrm {tg} } \left({\frac {\gamma }{2}}\right)}}={\frac {\mathop {\mathrm {tg} } \left({\frac {\beta }{2}}\right)+\mathop {\mathrm {tg} } \left({\frac {\delta }{2}}\right)}{1-\mathrm {tg} \left({\frac {\beta }{2}}\right)\cdot \mathop {\mathrm {tg} } \left({\frac {\delta }{2}}\right)}}=\infty \end{aligned}}

Це означає, що чотирикутник вписано тоді і тільки тоді, коли виконується рівність^[9]:

\mathrm {tg} \left({\frac {\alpha }{2}}\right)\cdot \mathrm {tg} \left({\frac {\gamma }{2}}\right)=\mathrm {tg} \left({\frac {\beta }{2}}\right)\cdot \mathrm {tg} \left({\frac {\delta }{2}}\right)=1.

Кути між сторонами та діагоналями.
Ще одна необхідна і достатня умова, щоб опуклий чотирикутник $ABCD$ був вписаним — кут між стороною та діагоналлю повинен дорівнювати куту між протилежною стороною та іншою діагоналлю^[10]^[11]^:45-46.

Тобто, наприклад, $\angle ABD=\angle ACD.$

Теорема Птолемея виражає добуток довжин двох діагоналей p і q вписаного чотирикутника, як суму добутків протилежних сторін^[12]^:25^[7]^[13]^:67:
$p\cdot q=a\cdot c+b\cdot d.$

Має місце обернена теорема. Тобто, якщо ця рівність виконується для опуклого чотирикутника, тоді він є вписаним в коло.

Теорема про перетин хорд.
Якщо дві прямі, одна, що містить відрізок $AC$ , а інша, що містить відрізок $BD$ , перетинаються в точці $P$ , то чотири точки $A$ , $B$ , $C$ , $D$ є конциклічними (тобто, є вершинами вписаного чотирикутника, без урахування порядку вершин), тоді й лише тоді, коли^[14]
$\displaystyle AP\cdot PC=BP\cdot PD.$

Точка перетину $P$ може бути як зовні так і всередині кола. У першому випадку описаний чотирикутник — $ABCD$ , а в другому випадку вписаний чотирикутник — $ABDC$ . Коли перетин є внутрішнім, рівність зазначає, що добуток відрізка довжини, на який $P$ ділить одну діагональ, дорівнює іншій діагоналі. Це твердження відомо як теорема про перетин хорд, оскільки діагоналі вписаного чотирикутника є хордами.

Нехай PFG є діагональним трикутником в опуклому чотирикутнику ABCD (точка P — точка перетину діагоналей чотирикутника, G — точка перетину продовжень сторін AB та DC, F — точка перетину продовжень сторін AD та BC). І нехай $\omega$ — коло дев'яти точок трикутника PFG.
ABCD можна вписати в коло тоді і лише тоді, коли точка T перетину бімедіан KL та XV чотирикутника ABCD належить цьому колу дев'яти точок.^[7]^[15]^[16].

Точки Паскаля
Нехай в опуклому чотирикутнику ABCD, E — точка перетину діагоналей, а F — точка перетину продовжень сторін AD та BC. І нехай $\omega$ — коло, діаметром якого є відрізок EF, що формує на сторонах AB та CD точки Паскаля P та Q (див. мал.)
1. Чотирикутник ABCD є вписаним тоді і лише тоді, коли точки P та Q колінеарні з центром O кола $\omega$ .
2. Чотирикутник ABCD є вписаним тоді і лише тоді, коли точки P та Q є серединами сторін AB та CD.^[7]

Площа

Площа $S$ вписаного чотирикутника зі сторонами $a$ , $b$ , $c$ , $d$ обчислюється за формулою Брахмагупти^[12]^:24

S={\sqrt {(s-a)(s-b)(s-c)(s-d)}}

де півпериметр $s = .mw-parser-output .sfrac{white-space:nowrap}.mw-parser-output .sfrac.tion,.mw-parser-output .sfrac .tion{display:inline-block;vertical-align:-0.5em;font-size:85%;text-align:center}.mw-parser-output .sfrac .num{display:block;line-height:1em;margin:0.0em 0.1em;border-bottom:1px solid}.mw-parser-output .sfrac .den{display:block;line-height:1em;margin:0.1em 0.1em}.mw-parser-output .sr-only{border:0;clip:rect(0,0,0,0);clip-path:polygon(0px 0px,0px 0px,0px 0px);height:1px;margin:-1px;overflow:hidden;padding:0;position:absolute;width:1px}1/2(a + b + c + d)$ .

Формула є наслідком формули Бретшнайдера для довільного чотирикутника, оскільки протилежні кути є суміжними для вписаного чотирикутника.

Якщо $d = 0$ , то вписаний чотирикутник стає трикутником, а формула зводиться до формули Герона.

Формулу Брамагупти можна записати через довжини сторін чотирикутника наступним чином:

$S={\frac {\sqrt {(a^{2}+b^{2}+c^{2}+d^{2})^{2}+8~abcd-2~(a^{4}+b^{4}+c^{4}+d^{4})}}{4}}$

Вписаний чотирикутник має максимальну площу серед усіх чотирикутників, що мають однакову послідовність довжин сторін. Це ще один наслідок формули Бретшнайдера. Також це можна довести за допомогою математичного аналізу^[17].

Якщо є чотири неоднакові довжини, кожна менша від суми трьох інших, то вони будуть сторонами для трьох неконгруентних вписаних чотирикутників^[18]^:57, які за формулою Брахмагупти мають однакову площу. Зокрема, для сторін $a$ , $b$ , $c$ і $d$ сторона $a$ може бути протилежною будь-якій зі сторін $b$ , $c$ або $d$ .

Площу вписаного чотирикутника з послідовними сторонами $a$ , $b$ , $c$ , $d$ та кутом $B$ між сторонами $a$ і $b$ можна виразити як^[12]^:25

S={\tfrac {1}{2}}(ab+cd)\sin {B}

або^[12]^:26

S={\tfrac {1}{2}}(ac+bd)\sin {\varphi }

,

де $\varphi$ — будь-який кут між діагоналями.

За умови, що $A$ не є прямим кутом, площа також може бути виражена як^[12]^:26

S={\tfrac {1}{4}}(a^{2}-b^{2}-c^{2}+d^{2})\mathrm {tg} {A}.

Інша формула така^[19]^:83

S=2R^{2}\cdot \sin {A}\sin {B}\sin {\varphi },

де $R$ — радіус описаного кола. Як прямий наслідок цієї формули^[20],

S\leqslant 2R^{2}

де рівність буде, тоді і тільки тоді, коли чотирикутник є квадратом.

Діагоналі

У вписаному чотирикутнику з послідовними вершинами $A$ , $B$ , $C$ , $D$ і сторонами $a = AB$ , $b = BC$ , $c = CD$ і $d = DA$ , довжини діагоналей $p = AC$ і $q = BD$ можна виразити через довжини сторін як^[12]^:25^[21]^[22]^:84

p={\sqrt {\frac {(ac+bd)(ad+bc)}{ab+cd}}}

та

q={\sqrt {\frac {(ac+bd)(ab+cd)}{ad+bc}}}

,

що доводить теорему Птолемея

p\cdot q=a\cdot c+b\cdot d.

Відповідно до другої теореми Птолемея^[12]^:25^[21]

{\frac {p}{q}}={\frac {ad+bc}{ab+cd}}

,

в тих же позначеннях, що і вище.

Для суми діагоналей маємо нерівність^[23]^:123,#2975

p+q\geqslant 2{\sqrt {ac+bd}}.

Рівність справедлива тоді й лише тоді, коли діагоналі мають однакову довжину, що можна довести за допомогою нерівності середнього арифметичного та геометричного.

Більше того^[23]^:64,#1639,

(p+q)^{2}\leqslant (a+c)^{2}+(b+d)^{2}.

У будь-якому опуклому чотирикутнику дві діагоналі розділяють чотирикутник на чотири трикутники; у вписаному чотирикутнику протилежні пари цих чотирьох трикутників подібні між собою.

Якщо $M$ і $N$ — середини діагоналей $AC$ і $BD$ , а точки $E$ і $F$ — точки перетину прямих, на яких лежать протилежні сторони чотирикутника, то^[24] :

{\frac {MN}{EF}}={\frac {1}{2}}\left|{\frac {AC}{BD}}-{\frac {BD}{AC}}\right|,

Якщо діагоналі $AC$ і $BD$ вписаного чотирикутника $ABCD$ перетинаються у точці P, то^[25]

{\frac {AP}{PC}}={\frac {AB}{CB}}\cdot {\frac {AD}{CD}}.

Множина сторін, які можуть утворювати вписаний чотирикутник, може бути впорядкована у будь-якій з трьох різних послідовностей, кожна з яких може утворювати вписаний чотирикутник тієї самої площі в одному і тому ж колі (їх площа буде однакова за формулою площі Брахмагупти). Будь-які з цих вписаних чотирикутників мають одну спільну довжину діагоналі^[22]^:84.

Формули кута

Для вписаного чотирикутника із послідовними сторонами $a$ , $b$ , $c$ , $d$ , півпериметром $s$ та кутом $A$ між сторонами $a$ та $d$ тригонометричні функції від $A$ задаються формулами^[26]

\cos A={\frac {a^{2}+d^{2}-b^{2}-c^{2}}{2(ad+bc)}},

\sin A={\frac {2{\sqrt {(s-a)(s-b)(s-c)(s-d)}}}{(ad+bc)}},

\mathrm {tg} {\frac {A}{2}}={\sqrt {\frac {(s-a)(s-d)}{(s-b)(s-c)}}}.

Кут $φ$ між діагоналями можна знайти за формулою:^[12]^:26

\mathrm {tg} {\frac {\varphi }{2}}={\sqrt {\frac {(s-b)(s-d)}{(s-a)(s-c)}}}.

Якщо продовження протилежних сторін $a$ і $c$ перетинаються під кутом $θ$ , то

\cos {\frac {\theta }{2}}={\sqrt {\frac {(s-b)(s-d)(b+d)^{2}}{(ab+cd)(ad+bc)}}},

де $s$ — півпериметр^[12]^:31.

Формула описаного кола Парамешвара

Вписаний чотирикутник з послідовними сторонами $a$ , $b$ , $c$ , $d$ і півпериметром $s$ має описане коло радіуса^[21]^[27]

R={\frac {1}{4}}{\sqrt {\frac {(ab+cd)(ac+bd)(ad+bc)}{(s-a)(s-b)(s-c)(s-d)}}}.

Цю формулу отримав індійський математик Ватассері Парамешвара^[en] у 15 столітті.

Якщо скористатися формулою Брахмагупти, формулу Парамешвари можна отримати в наступному вигляді:

4S\cdot R={\sqrt {(ab+cd)(ac+bd)(ad+bc)}},

де S — площа вписаного чотирикутника.

Інші властивості

Японська теорема про вписаний чотирикутник.
У вписаному чотирикутнику $ABCD$ інцентри M₁, M₂, M₃, M₄ (див. рисунок праворуч) у трикутниках $DAB$ , $ABC$ , $BCD$ , та $CDA$ є вершинами прямокутника.

Крім того, якщо точки P, Q, R, S є серединами відповідно дуг AB, BC, CD та AD описаного кола, то відрізки PR та QS є паралельними до сторін цього прямокутника і перетинаються в його центрі.^[28]^:43-44.
Сума радіусів вписаних кіл трикутників ∆ABC та ∆ACD дорівнює сумі радіусів вписаних кіл трикутників ∆ABD та ∆BCD^[13]^:67.

Також, якщо з'єднати між собою центроїди G_A, G_B, G_C, G_D трикутників ∆ABD, ∆ABC , ∆BCD, ∆ACD, їх центри кіл дев'яти точок N_A, N_B, N_C, N_D, та їх ортоцентри H_A, H_B, H_C, H_D, отримаємо три чотирикутника, що подібні до вихідного чотирикутника ABCD. А чотирикутник H_AH_BH_CH_D крім того є ще і конгруентним (рівним) ABCD.^[11]^[28]^:43-44.
Нехай у вписаному опуклому чотирикутнику ABCD:

G — точка перетину прямих G_AG_C та G_BG_D,

Н — точка перетину прямих H_AH_C та H_BH_D.

O — центр описаного кола.

Тоді, точки H, G і O лежать на одній прямій і HG:GO = 2:1.

Наслідок теореми про вписаний кут та теореми про зовнішній кут.
У вписаному чотирикутнику $ABCD$ з центром описаного кола — $O$ , через $P$ позначимо точку, в якій перетинаються діагоналі $AC$ і $BD$ . Тоді кут $APB$ — це середнє арифметичне кутів $AOB$ і $COD$ .
Не існує вписаних чотирикутників площа яких є раціональним числом, а сторони є нерівними раціональними числами або в арифметичній, або в геометричній прогресії^[29].

Якщо вписаний чотирикутник має довжини сторін, які утворюють арифметичну прогресію, чотирикутник також є зовнішньо-описаним.
Якщо прямі на яких лежать протилежні сторони вписаного чотирикутника перетинаються в точках $E$ та $F$ , то внутрішні бісектриси кутів в точках E і F — перпендикулярні^[18]^:60.
Узагальненням до теореми Птолемея є: теорема Пурсера^[30], та перша й друга теореми Кейсі.

Чудові точки та лінії чотирикутника

Антицентр та колінеарність

У вписаному в коло чотирикутнику, чотири його бівисоти перетинаються в одній точці Н. Ця точка називається антицентром чотирикутника.

Доведення

Середини сторін чотирикутника є вершинами паралелограма. При симетрії відносно точки перетину діагоналей цього паралелограма, бівисоти переходять в серединні перпендикуляри до сторін цього чотирикутника. Оскільки чотирикутник вписаний, то ці серединні перпендикуляри перетинаються в одній точці — центрі описаного кола. Як наслідок, перпендикуляри, що розглядаються (бівисоти), також перетинаються в одній точці.

В опуклому чотирикутнику дві його бімедіани перетинаються в точці G_v — вершинному центроїді чотирикутника, центру тяжіння рівних мас, зосереджених у вершинах чотирикутника

Антицентр має властивість бути відображенням центру описаного кола О відносно «вершинного центроїда». Таким чином, у вписаному чотирикутнику центр описаного кола, «вершинний центроїд» та антицентр є колінеарними^[5]^:39, тобто, лежать на одній прямій. Крім того вершинний центроїд чотирикутника знаходиться в середині відрізка HO. Пряма, що містить цей відрізок називається прямою Ейлера.
Нехай протилежні сторони AB та CD описаного чотирикутника перетинаються в точці Е. Точки S та Q — середини ціх сторін. Тоді, перпендикуляр, проведений з т Е на пряму SQ, проходить через антицентр H чотирикутника.^[5]^:41
Нехай центр О описаного кола чотирикутника симетрично відображено відносно його протилежних сторін в точки O₁ та O₂. Тоді пряма O₁O₂ проходить через антицентр H чотирикутника.^[5]^:41
Якщо діагоналі вписаного чотирикутника перетинаються в $P$ , а середні точки діагоналей позначено як $M$ і $N$ , то антицентр Н чотирикутника є ортоцентром трикутника $MNP$ ^[5]^:39, а вершинний центроїд G_v чотирикутника знаходиться в середині відрізка MN (Пряма, що містить цей відрізок називається прямою Гауса)
Антицентр вписаного чотирикутника є точкою Понселе його вершин.

Центроїд площі G опуклого чотирикутника (в тому числі і вписаного в коло) знаходиться в точці перетину відрізків G_AG_C та G_BG_D, що сполучають центроїди трикутників, на які чотирикутник розділяється своїми діагоналями (∆ABD, ∆BCD, ∆ABC, ∆ACD).

У вписаному чотирикутнику «центроїд площі» G, «центроїд вершин» G_v і точка P перетину діагоналей лежать на одній прямій. Для відстаней між цими точками виконується рівність:^[31]

$PG={\frac {4}{3}}PG_{v}$

Чотирикутники Брахмагупти

Чотирикутник Брахмагупти^[32] — це вписаний чотирикутник з цілими довжинами сторонами, цілими довжинами діагоналей та цілою площею. Усі чотирикутники Брахмагупти зі сторонами $a$ , $b$ , $c$ , $d$ , діагоналями $e$ , $f$ , площею $K$ і радіусом описаного кола $R$ можна отримати, якщо позбутися знаменників в наступних виразах, що містять раціональні параметри $t$ , $u$ і $v$ :

a=[t(u+v)+(1-uv)][u+v-t(1-uv)]

b=(1+u^{2})(v-t)(1+tv)

c=t(1+u^{2})(1+v^{2})

d=(1+v^{2})(u-t)(1+tu)

e=u(1+t^{2})(1+v^{2})

f=v(1+t^{2})(1+u^{2})

K=uv[2t(1-uv)-(u+v)(1-t^{2})][2(u+v)t+(1-uv)(1-t^{2})]

4R=(1+u^{2})(1+v^{2})(1+t^{2}).

Вписаний чотирикутник з перпендикулярними діагоналями (ортодіагональний)

Описане коло і площа

Для вписаного чотирикутника, який також є ортодіагональним (має перпендикулярні діагоналі), припустимо, що перетин діагоналей ділить одну діагональ на відрізки довжини $p 1$ та $p 2$ , а іншу діагональ ділить на відрізки довжиною $q 1$ та $q 2$ . Тоді^[33]^{:104. задача 4-23} (перша рівність — це твердження 11 у «Книзі лем» Архімеда)

D^{2}=p_{1}^{2}+p_{2}^{2}+q_{1}^{2}+q_{2}^{2}=a^{2}+c^{2}=b^{2}+d^{2}

де $D$ — діаметр описаного кола. Це справедливо, оскільки діагоналі — це перпендикулярні хорди кола. З цих рівнянь випливає, що радіус описаного кола $R$ може бути виражений як

R={\tfrac {1}{2}}{\sqrt {p_{1}^{2}+p_{2}^{2}+q_{1}^{2}+q_{2}^{2}}}

або, через сторони чотирикутника, як^[4]

R={\tfrac {1}{2}}{\sqrt {a^{2}+c^{2}}}={\tfrac {1}{2}}{\sqrt {b^{2}+d^{2}}}.

З цього також випливає^[4]

a^{2}+b^{2}+c^{2}+d^{2}=8R^{2}.

Таким чином, згідно з теоремою Ейлера про чотирикутник, радіус описаного кола може бути виражений через діагоналі $p$ і $q$ та відстань $x$ між серединами діагоналей як

R={\sqrt {\frac {p^{2}+q^{2}+4x^{2}}{8}}}

Формула для площі $S$ вписаного ортодіагонального чотирикутника через довжини сторін отримується безпосередньо при поєднанні теореми Птолемея і формули площі ортодіагонального чотирикутника. Результат^[34]^:222:

S={\tfrac {1}{2}}(ac+bd).

Інші властивості

У вписаному ортодіагональному чотирикутнику антицентр збігається з точкою перетину діагоналей^[4].
Теорема Брамагупти стверджує, що для вписаного чотирикутника, який також є ортодіагональним, перпендикуляр до будь-якої сторони, що проходить через точку перетину діагоналей, ділить протилежну сторону навпіл^[4]^[5]^:38
Якщо вписаний чотирикутник також є ортодіагональним, відстань від центру описаного кола до будь-якої сторони дорівнює половині довжини протилежної сторони^[4].
У вписаному ортодіагональному чотирикутнику відстань між серединами діагоналей дорівнює відстані між центром описаного кола та точкою перетину діагоналей^[4].

Вписані сферичні чотирикутники

У сферичній геометрії сферичний чотирикутник, утворений при перетині чотирьох великих кіл, буде вписаним тоді, і лише тоді, коли суми протилежних кутів однакові, тобто α + γ = β + δ для послідовних кутів α, β, γ, δ чотирикутника^[35]. В одному напрямку ця теорема була доведена І. А. Лекселем у 1786 році^[36]. Лексель показав, що у сферичному чотирикутнику, вписаному в мале коло сфери, суми протилежних кутів рівні, і що в описаному чотирикутнику суми протилежних сторін рівні. Перша з цих теорем — сферичний аналог плоскої теореми, а друга теорема — їй дуальна, тобто, вона є результатом заміни великих кіл та їх полюсів^[37]. Кіпер та ін.^[38] довели обернену теорему: «Якщо суми протилежних сторін рівні в сферичному чотирикутнику, то для цього чотирикутника існує вписане коло».

Див. також

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вписаний чотирикутник

Примітки

↑ ^а ^б Істер, 2021, с. 53.
↑ Істер, 2021, с. 54.
↑ Weisstein, Eric W. Maltitude(англ.) на сайті Wolfram MathWorld.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Altshiller-Court, Nathan (2007) [1952], College Geometry: An Introduction to the Modern Geometry of the Triangle and the Circle (вид. 2nd), Courier Dover, с. 131, 137—8, ISBN 978-0-486-45805-2, OCLC 78063045
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Honsberger, Ross (1995), Episodes in Nineteenth and Twentieth Century Euclidean Geometry, New Mathematical Library, т. 37, Cambridge University Press, с. 174: стор.35–39, ISBN 978-0-88385-639-0, архів оригіналу за 22 вересня 2021
↑ ^а ^б Usiskin, Zalman; Griffin, Jennifer; Witonsky, David; Willmore, Edwin (2008), 10. Cyclic quadrilaterals, The Classification of Quadrilaterals: A Study of Definition, Research in mathematics education, IAP, с. 104: 63–65, ISBN 978-1-59311-695-8
↑ ^а ^б ^в ^г Fraivert, David; Sigler, Avi; Stupel, Moshe (2020), Necessary and sufficient properties for a cyclic quadrilateral, International Journal of Mathematical Education in Science and Technology, 51(6): 913—938, doi:10.1080/0020739X.2019.1683772, архів оригіналу за 22 січня 2022, процитовано 6 червня 2022
↑ Joyce, D. E. (June 1997), Book 3, Proposition 22, Euclid's Elements, Clark University, процитовано 15 грудня 2019
↑ Hajja, Mowaffaq (2008), A condition for a circumscriptible quadrilateral to be cyclic (PDF), Forum Geometricorum, 8: 103—6, архів оригіналу (PDF) за 26 листопада 2019, процитовано 15 грудня 2019
↑ Мерзляк, Полонський та Якір, 2021, с. 66, задача.
↑ ^а ^б Andreescu, Titu; Enescu, Bogdan (2004), 2.3 Cyclic quads, Mathematical Olympiad Treasures, Springer, с. 44—46, 50, ISBN 978-0-8176-4305-8, MR 2025063
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к Durell, C. V.; Robson, A. (2003) [1930], Advanced Trigonometry, Courier Dover, ISBN 978-0-486-43229-8, архів оригіналу за 22 вересня 2021, процитовано 15 грудня 2019
↑ ^а ^б K. S. Kedlaya, Geometry Unbound, 2006
↑ Bradley, Christopher J. (2007), The Algebra of Geometry: Cartesian, Areal and Projective Co-Ordinates, Highperception, с. 179, ISBN 978-1906338008, OCLC 213434422
↑ Fraivert, David (July 2019). New points that belong to the nine-point circle. The Mathematical Gazette. 103 (557): 222—232. doi:10.1017/mag.2019.53.
↑ Fraivert, David (2018). New applications of method of complex numbers in the geometry of cyclic quadrilaterals (PDF). International Journal of Geometry. 7 (1): 5—16. Архів оригіналу (PDF) за 7 червня 2019. Процитовано 15 грудня 2019.
↑ Peter, Thomas (September 2003), Maximizing the area of a quadrilateral, The College Mathematics Journal, 34 (4): 315—6, doi:10.2307/3595770, JSTOR 3595770
↑ ^а ^б Coxeter, Harold Scott MacDonald; Greitzer, Samuel L. (1967), 3.2 Cyclic Quadrangles; Brahmagupta's formula, Geometry Revisited (PDF), Mathematical Association of America, с. 57, 60, ISBN 978-0-88385-619-2
↑ Prasolov, Viktor, Problems in plane and solid geometry: v.1 Plane Geometry (PDF), архів оригіналу (PDF) за 21 вересня 2018, процитовано 6 листопада 2011
↑ Alsina, Claudi; Nelsen, Roger (2009), 4.3 Cyclic, tangential, and bicentric quadrilaterals, When Less is More: Visualizing Basic Inequalities, Mathematical Association of America, с. 64, ISBN 978-0-88385-342-9, архів оригіналу за 20 серпня 2021, процитовано 15 грудня 2019
↑ ^а ^б ^в Alsina, Claudi; Nelsen, Roger B. (2007), On the diagonals of a cyclic quadrilateral (PDF), Forum Geometricorum, 7: 147—9, архів оригіналу (PDF) за 11 липня 2021, процитовано 15 грудня 2019
↑ ^а ^б Johnson, Roger A., Advanced Euclidean Geometry, Dover Publ., 2007 (orig. 1929).
↑ ^а ^б Inequalities proposed in «Crux Mathematicorum^[en]», 2007, [1] [Архівовано 30 серпня 2017 у Wayback Machine.].
↑ ABCD is a cyclic quadrilateral. Let M, N be midpoints of diagonals AC, BD respectively... Art of Problem Solving. 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ Олександр Богомольний^[en], An Identity in (Cyclic) Quadrilaterals, Interactive Mathematics Miscellany and Puzzles, [2] [Архівовано 28 травня 2019 у Wayback Machine.], Accessed 18 March 2014.
↑ Siddons, A. W.; Hughes, R. T. (1929), Trigonometry, Cambridge University Press, с. 202, OCLC 429528983
↑ Hoehn, Larry (March 2000), Circumradius of a cyclic quadrilateral, Mathematical Gazette, 84 (499): 69—70, doi:10.2307/3621477, JSTOR 3621477
↑ ^а ^б Wells, David (1991), The Penguin Dictionary of Curious and Interesting Geometry., London: Penguin, с. 263:43-44, ISBN 0-14-011813-6
↑ Buchholz, R. H.; MacDougall, J. A. (1999), Heron quadrilaterals with sides in arithmetic or geometric progression, Bulletin of the Australian Mathematical Society, 59 (2): 263—9, doi:10.1017/S0004972700032883, MR 1680787
↑ Pursers Theorem. mathworld.wolfram.com.
↑ Bradley, Christopher (2011), Three Centroids created by a Cyclic Quadrilateral. (PDF)
↑ Sastry, K.R.S. (2002). Brahmagupta quadrilaterals (PDF). Forum Geometricorum. 2: 167—173. Архів оригіналу (PDF) за 22 квітня 2018. Процитовано 16 грудня 2019.
↑ Posamentier, Alfred S.; Salkind, Charles T. (1996), Challenging Problems in Geometry (PDF) (вид. 2-ге), Courier Dover, с. 244: стор 104, ISBN 978-0-486-69154-1, архів оригіналу (PDF) за 2 серпня 2023, процитовано 2 серпня 2023
↑ Josefsson, Martin (2016), Properties of Pythagorean quadrilaterals, Математичний вісник^[en], 100 (July): 213—224, doi:10.1017/mag.2016.57.
↑ Wimmer, Lienhard (2011). Cyclic polygons in non-Euclidean geometry. Elemente der Mathematik. 66 (2): 74—82.
↑ Lexell, A. J. (1786). De proprietatibus circulorum in superficie sphaerica descriptorum. Acta Acad. Sci. Petropol. 6 (1): 58—103.
↑ Rosenfeld, B. A. (1988). A History of Non-Euclidean Geometry - Springer. Studies in the History of Mathematics and Physical Sciences. Т. 12. doi:10.1007/978-1-4419-8680-1. ISBN 978-1-4612-6449-1.
↑ Kiper, Gökhan; Söylemez, Eres (1 травня 2012). Homothetic Jitterbug-like linkages. Mechanism and Machine Theory. 51: 145—158. doi:10.1016/j.mechmachtheory.2011.11.014.

Література

Істер, О.С. (2021). Геометрія: 8 клас. Київ: Генеза. ISBN 978-966-11-1191-1.
Мерзляк, А.Г.; Полонський, В.Б.; Якір, М.С. (2021). Геометрія: підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закладів (вид. 2-ге. переробл.). Харків: Гімназія. ISBN 978-966-474-275-4.
D. Fraivert: Pascal-points quadrilaterals inscribed in a cyclic quadrilateral

Посилання

Derivation of Formula for the Area of Cyclic Quadrilateral [Архівовано 21 червня 2011 у Wayback Machine.]
Incenters in Cyclic Quadrilateral [Архівовано 30 грудня 2010 у Wayback Machine.] в cut-the-knot
Four Concurrent Lines in a Cyclic Quadrilateral [Архівовано 30 грудня 2010 у Wayback Machine.] в cut-the-knot
Weisstein, Eric W. Cyclic quadrilateral(англ.) на сайті Wolfram MathWorld.
Euler centre and maltitudes of cyclic quadrilateral [Архівовано 10 грудня 2019 у Wayback Machine.] в Dynamic Geometry Sketches [Архівовано 11 листопада 2020 у Wayback Machine.], інтерактивне геометричне креслення.

[FOOTNOTEІстер202153-1] а ^б Істер, 2021, с. 53.

[FOOTNOTEІстер202154-2] Істер, 2021, с. 54.

[3] Weisstein, Eric W. Maltitude(англ.) на сайті Wolfram MathWorld.

[Altshiller-Court-4] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Altshiller-Court, Nathan (2007) [1952], College Geometry: An Introduction to the Modern Geometry of the Triangle and the Circle (вид. 2nd), Courier Dover, с. 131, 137—8, ISBN 978-0-486-45805-2, OCLC 78063045

[Honsberger-5] а ^б ^в ^г ^д ^е Honsberger, Ross (1995), Episodes in Nineteenth and Twentieth Century Euclidean Geometry, New Mathematical Library, т. 37, Cambridge University Press, с. 174: стор.35–39, ISBN 978-0-88385-639-0, архів оригіналу за 22 вересня 2021

[Usiskin-6] а ^б Usiskin, Zalman; Griffin, Jennifer; Witonsky, David; Willmore, Edwin (2008), 10. Cyclic quadrilaterals, The Classification of Quadrilaterals: A Study of Definition, Research in mathematics education, IAP, с. 104: 63–65, ISBN 978-1-59311-695-8

[Fraivert-7] а ^б ^в ^г Fraivert, David; Sigler, Avi; Stupel, Moshe (2020), Necessary and sufficient properties for a cyclic quadrilateral, International Journal of Mathematical Education in Science and Technology, 51(6): 913—938, doi:10.1080/0020739X.2019.1683772, архів оригіналу за 22 січня 2022, процитовано 6 червня 2022

[8] Joyce, D. E. (June 1997), Book 3, Proposition 22, Euclid's Elements, Clark University, процитовано 15 грудня 2019

[:0-9] Hajja, Mowaffaq (2008), A condition for a circumscriptible quadrilateral to be cyclic (PDF), Forum Geometricorum, 8: 103—6, архів оригіналу (PDF) за 26 листопада 2019, процитовано 15 грудня 2019

[FOOTNOTEМерзлякПолонськийЯкір202166,_задача-10] Мерзляк, Полонський та Якір, 2021, с. 66, задача.

[Andreescu-11] а ^б Andreescu, Titu; Enescu, Bogdan (2004), 2.3 Cyclic quads, Mathematical Olympiad Treasures, Springer, с. 44—46, 50, ISBN 978-0-8176-4305-8, MR 2025063

[Durell-12] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к Durell, C. V.; Robson, A. (2003) [1930], Advanced Trigonometry, Courier Dover, ISBN 978-0-486-43229-8, архів оригіналу за 22 вересня 2021, процитовано 15 грудня 2019

[K._S._Kedlaya-13] а ^б K. S. Kedlaya, Geometry Unbound, 2006

[14] Bradley, Christopher J. (2007), The Algebra of Geometry: Cartesian, Areal and Projective Co-Ordinates, Highperception, с. 179, ISBN 978-1906338008, OCLC 213434422

[15] Fraivert, David (July 2019). New points that belong to the nine-point circle. The Mathematical Gazette. 103 (557): 222—232. doi:10.1017/mag.2019.53.

[16] Fraivert, David (2018). New applications of method of complex numbers in the geometry of cyclic quadrilaterals (PDF). International Journal of Geometry. 7 (1): 5—16. Архів оригіналу (PDF) за 7 червня 2019. Процитовано 15 грудня 2019.

[17] Peter, Thomas (September 2003), Maximizing the area of a quadrilateral, The College Mathematics Journal, 34 (4): 315—6, doi:10.2307/3595770, JSTOR 3595770

[Coxeter-18] а ^б Coxeter, Harold Scott MacDonald; Greitzer, Samuel L. (1967), 3.2 Cyclic Quadrangles; Brahmagupta's formula, Geometry Revisited (PDF), Mathematical Association of America, с. 57, 60, ISBN 978-0-88385-619-2

[19] Prasolov, Viktor, Problems in plane and solid geometry: v.1 Plane Geometry (PDF), архів оригіналу (PDF) за 21 вересня 2018, процитовано 6 листопада 2011

[Alsina-20] Alsina, Claudi; Nelsen, Roger (2009), 4.3 Cyclic, tangential, and bicentric quadrilaterals, When Less is More: Visualizing Basic Inequalities, Mathematical Association of America, с. 64, ISBN 978-0-88385-342-9, архів оригіналу за 20 серпня 2021, процитовано 15 грудня 2019

[Alsina2-21] а ^б ^в Alsina, Claudi; Nelsen, Roger B. (2007), On the diagonals of a cyclic quadrilateral (PDF), Forum Geometricorum, 7: 147—9, архів оригіналу (PDF) за 11 липня 2021, процитовано 15 грудня 2019

[Johnson-22] а ^б Johnson, Roger A., Advanced Euclidean Geometry, Dover Publ., 2007 (orig. 1929).

[Crux-23] а ^б Inequalities proposed in «Crux Mathematicorum^[en]», 2007, [1] [Архівовано 30 серпня 2017 у Wayback Machine.].

[24] ABCD is a cyclic quadrilateral. Let M, N be midpoints of diagonals AC, BD respectively... Art of Problem Solving. 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

[25] Олександр Богомольний^[en], An Identity in (Cyclic) Quadrilaterals, Interactive Mathematics Miscellany and Puzzles, [2] [Архівовано 28 травня 2019 у Wayback Machine.], Accessed 18 March 2014.

[26] Siddons, A. W.; Hughes, R. T. (1929), Trigonometry, Cambridge University Press, с. 202, OCLC 429528983

[27] Hoehn, Larry (March 2000), Circumradius of a cyclic quadrilateral, Mathematical Gazette, 84 (499): 69—70, doi:10.2307/3621477, JSTOR 3621477

[Wells_D.-28] а ^б Wells, David (1991), The Penguin Dictionary of Curious and Interesting Geometry., London: Penguin, с. 263:43-44, ISBN 0-14-011813-6

[Buchholz-29] Buchholz, R. H.; MacDougall, J. A. (1999), Heron quadrilaterals with sides in arithmetic or geometric progression, Bulletin of the Australian Mathematical Society, 59 (2): 263—9, doi:10.1017/S0004972700032883, MR 1680787

[30] Pursers Theorem. mathworld.wolfram.com.

[31] Bradley, Christopher (2011), Three Centroids created by a Cyclic Quadrilateral. (PDF)

[32] Sastry, K.R.S. (2002). Brahmagupta quadrilaterals (PDF). Forum Geometricorum. 2: 167—173. Архів оригіналу (PDF) за 22 квітня 2018. Процитовано 16 грудня 2019.

[33] Posamentier, Alfred S.; Salkind, Charles T. (1996), Challenging Problems in Geometry (PDF) (вид. 2-ге), Courier Dover, с. 244: стор 104, ISBN 978-0-486-69154-1, архів оригіналу (PDF) за 2 серпня 2023, процитовано 2 серпня 2023

[34] Josefsson, Martin (2016), Properties of Pythagorean quadrilaterals, Математичний вісник^[en], 100 (July): 213—224, doi:10.1017/mag.2016.57.

[35] Wimmer, Lienhard (2011). Cyclic polygons in non-Euclidean geometry. Elemente der Mathematik. 66 (2): 74—82.

[36] Lexell, A. J. (1786). De proprietatibus circulorum in superficie sphaerica descriptorum. Acta Acad. Sci. Petropol. 6 (1): 58—103.

[37] Rosenfeld, B. A. (1988). A History of Non-Euclidean Geometry - Springer. Studies in the History of Mathematics and Physical Sciences. Т. 12. doi:10.1007/978-1-4419-8680-1. ISBN 978-1-4612-6449-1.

[38] Kiper, Gökhan; Söylemez, Eres (1 травня 2012). Homothetic Jitterbug-like linkages. Mechanism and Machine Theory. 51: 145—158. doi:10.1016/j.mechmachtheory.2011.11.014.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]

[18]

[19]

[20]

[21]

[22]

[23]

[24]

[25]

[26]

[27]

[28]

[29]

[30]

[31]

[32]

[33]

[34]

[35]

[36]

[37]

[38]