Вулиця Софії Яблонської
| Вулиця Софії Яблонської Львів | |
|---|---|
-1.JPG) Вигляд на вулицю Софії Яблонської з вулиці Замарстинівської | |
| Місцевість | Підзамче |
| Район | Шевченківський |
| Назва на честь | Софії Яблонської |
| Колишні назви | |
| Панєнська (Юнгфанґассе), Панєнська, Заводська | |
| австрійського періоду (українською) | Юнгфанґассе |
| австрійського періоду (німецькою) | Jungfern Gasse |
| польського періоду (польською) | Panieńska |
| радянського періоду (українською) | Заводська |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 450 м |
| Координати початку | 49°51′13.36″ пн. ш. 24°01′41.97″ сх. д. / 49.8537111° пн. ш. 24.0283250° сх. д. |
| Координати кінця | 49°51′16.06″ пн. ш. 24°02′2.33″ сх. д. / 49.8544611° пн. ш. 24.0339806° сх. д. |
| поштові індекси | 79019[1] |
| Транспорт | |
| Рух | односторонній (від вулиці Замарстинівської) |
| Покриття | бруківка |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 3—9, 11—17, 19, 22, 24, 26, 26а, 30, 30а, 31, 32, 34, 36, 38, 39—41, 43, 45[2] |
| Архітектурні пам'ятки | № 9, 11[3] |
| Державні установи | ДП «Львівстандартметрологія» |
| Медичні заклади | медичний центр Святої Параскеви, ветеринарна клініка «Eurovet» |
| Поштові відділення | ВПЗ № 19 (вул. Замарстинівська, 30)[1] |
| Забудова | класицизм, сецесія, конструктивізм, промислова забудова[4] |
| Підприємства | Львівський завод радіоелектронної медичної апаратури «РЕМА» |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Софії Яблонської у Вікісховищі  | |
Ву́лиця Софії Яблонської — вулиця в Шевченківському районі міста Львова[5], в місцевості Підзамче, що прямує від вулиці Замарстинівської (між вулицями Гайдамацькою і Ткацькою) на північний схід та схід до вулиці Жовківської. Прилучаються вулиці Союзу Українок та Бориславська[6].
-2.JPG)
У 1766—1944 роках мала назву — вулиця Панєнська (або на австрійський манер — Юнгфанґассе), на честь сестер Василіянок, чий монастир розташовувався неподалік. У 1944 році вулиця отримала сучасну назву — Заводська, через значну кількість промислових підприємств, розташованих на ній та сусідній вулиці Ткацькій.
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18 серпня 2022 року вулицю Заводську перейменовано на вул. Софії Яблонської, на пошану української та французької письменниці, журналістки, мандрівниці, фотографині Софії Яблонської[7].
Вулиця Софії Яблонської забудована житловими, переважно дво- та триповерховими, будинками, зведеними наприкінці XIX — на початку XX століття у стилях класицизм, віденська сецесія, конструктивізм, а також присутня промислова забудова[4]. Декілька будинків внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.
№ 3 — триповерховий житловий будинок збудований у 1897 році на замовлення Йосифа (Юзефа) Бараха. 1899 року у подвір'ї будинку за проєктом будівничого Анджея Ґоломба товариством «Зіхрон Йосеф» була збудована синагога «Барахс шул»[8]. Синагога мала купольне скляне перекриття молитовного залу, єдине серед усіх львівських синагог, а також багату поліхромію стін авторства художника Якуба Шлехтера. Синагога знищена під час німецької окупації. Нині на руїнах будівлі зберігся фрагмент стінопису з традиційними написами — рядками з Псалма 137 Старого Завіту[9]. У 1935 році власником будинку ще було товариство «Зіхрон Йосеф»[10], а 1939 року — купець З. Горовіц.
№ 5 — на початку XX століття власником будинку був Міхал Костецький[11].
№ 7 — двоповерховий будинок у стилі неоренесансу, що належав з 1880-х років будівничому Анджею Передяткевичу. У 1922 році інженер Борис Чачкес перебудував будинок з долученням фабричного корпусу для власника фабрики мила та рослинних жирів Рубіна Редера[12]. У 1935 році власником комплексу будинків фабрики була Фанна Редер[10]. Нині тут містяться компанія з експрес оцінки нерухомості та медичний центр Святої Параскеви.
№ 8 — у міжвоєнний період в будинку містилася мала фабрика рослинних жирів «Еукос»[4]. Від радянських часів за цією адресою містилася станція технічного обслуговування автомобілів «Асторія», а від часів незалежності ще й салон краси «Аваре». Нині тут розташована ветеринарна клініка «EuroVet»[13], пральня «Пані» та аптечна крамниця мережі «Подорожник».
№ 9, 11 — триповерхові будинки, споруджені у 1906—1907 роках за проєктом архітектора Кароля Скавінського у стилі орнаментальної сецесії на замовлення Гіллеля Ноя[14]. До 1940-х років будинок № 9 належав Гіллелю Ною та його дружині Шейндлі[10]. Власниками будинку № 11 у 1916 році був Ізак Фухс, 1920 році — доктор Бернард Фухс, у 1935—1939 роках — Хілда та Сауль Бок[10]. Тут у міжвоєнний період розташовувалося асфальтне підприємство Адольфа Фрухта та хімічні товари «Колумбія» Віттльос[4]. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 593/1-м та № 593/2-м[3].
№ 21, 23 — тут у 1910 році відкрилася фабрика цукру, шоколаду та какао «Hazet»[15]. Назва фабрики складалася з абревіатур прізвищ її власників — Самуеля Гаммера та Вольфа Зіманда[16]. Перші корпуси фабрики збудовані у 1910—1912 роках за проєктом архітектора Генрика Сальвера. Було застосовано нові залізобетонні конструкції, а фасад відзначався геометричними лаконічними формами[17]. Проєкт перебудови фабрики у 1924—1927 роках виконав будівничий Ізраель Маркус Собель[18], перші проєктні рішення були втілені в життя лише у 1929 році, але у дуже спрощеному варіанті. Дуже лаконічними стали капітелі пілястр, зовнішні грані будинку не отримали декорованого русту[16]. Ще більш спрощеним став фасад головного будинку у 1936 році після його реконструкції за проєктом архітектора Артура Шталя. У 1930-х роках на фабриці працювало 290 робітників. Фабрика «Газет» у 1940-х роках, після «націоналізації», отримала нову назву — кондитерська фабрика «Більшовик». Повоєнна радянська так звана перебудова знищила останні ознаки стилістики, було замуровано входи та частину вікон[19]. 1962 року кондитерські фабрики «Більшовик», імені Кірова, Львівську кондитерську фабрику № 3 та Чортківську кондитерську фабрику об'єднано в одну — кондитерську фабрику «Червона троянда», яку 3 серпня того ж року перейменовано на «Світоч». При підприємстві працював фабричний клуб[4].
№ 24 — за Польщі в цьому будинку містилася ткальня «Плон»[4].
№ 25 — за цією адресою у міжвоєнний період містилися фабрика гнутих меблів Альбаха та магазин одягу «Прогрес»[4].
№ 26 — за Польщі тут працювала парфумерно-косметична фабрика «Diver Paris» Шенкеля[4]. Нині тут випробувальна лабораторія радіоелектронної апаратури та обчислювальної техніки ДП «Львівський НВЦ стандартизації, метрології та сертифікації»[20].
№ 27 — за цією адресою у міжвоєнний період містилася фабрика содової води Абраґама Брюкенштайна[21]. Нині цієї адреси не існує[4].
№ 30 — за цією адресою розташоване львівське комунальне транспортно-ремонтно-аварійне підприємство «Трап»[22].
№ 31 — за цією адресою розташований Львівський завод радіоелектронної медичної апаратури «РЕМА». Підприємство розпочало свою діяльність 1 серпня 1944 року, на основі розпорядження ради Народних комісарів УРСР № 786 від 31 липня 1944 року, як завод дезінфекційного обладнання[23]. У лютому 2017 року в приміщенні колишнього заводу відкрився театр львівської театральної групи «Гершом»[24], а 9 вересня того ж року — відкрився коворкінг «Your Choice»[25]. Також тут працює майстерня «Zelenew» з переробки використаного пластику на нові речі[26], дизайн-бюро «Хочу до раю»[25], друкарня «MiniZavod»[27], хімчистка «Лавандерія»[28], пекарня «Сам Смак» та ще низка приватних компаній.
№ 36 — триповерховий житловий будинок галерейного типу, споруджений у 1895—1896 роках як Дім убогих ізраелітів Фундації імені Германа Гешелеса, за проєктом будівничого Анджея Ґоломба у стилі пізнього неоренесансу. Раніше у центрі фасаду розміщувався напис польською «Dom ubogich izraelitów Fund. im. Hermana Heschelesa», розділений на дві частини — над вікнами другого та третього поверхів. Нині — житловий багатоквартирний будинок[29][30].
- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 3 серпня 2024.
- ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 3 серпня 2024.
- ↑ а б Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 9 листопада 2020.
- ↑ а б в г д е ж и к 1243 вулиці Львова, 2009.
- ↑ Павло Жежнич (30 травня 2007). Список вулиць Львова (З). lviv.ridne.net. Архів оригіналу за 9 червня 2023. Процитовано 22 листопада 2024.
- ↑ Вулиця Софії Яблонської. google.com.ua. Google Maps. Архів оригіналу за 26 грудня 2016. Процитовано 22 листопада 2024.
- ↑ Катерина Родак (18 серпня 2022). Депутати погодили перейменування ще 20 вулиць у Львові. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 18 серпня 2022. Процитовано 18 серпня 2022.
- ↑ Оксана Бойко. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Заводська, 3 — залишки синагоги «Зіхрон Йозеф». lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 28 березня 2024. Процитовано 3 серпня 2024.
- ↑ Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 65.
- ↑ а б в г Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol…Dzial IV… — S. 55.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 162.
- ↑ Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 188.
- ↑ Офіційна сторінка ветклініки «EuroVet». eurovet.lviv.ua. Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 9 листопада 2020.
- ↑ Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 359.
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 54.
- ↑ а б Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 195.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 462.
- ↑ Іванка Корань (14 серпня 2018). Ар-Деко на вулиці Сліпого. varianty.lviv.ua. Варіанти. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 12 лютого 2020.
- ↑ Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 196.
- ↑ Офіційна сторінка ДП «Львівський НВЦ стандартизації, метрології та сертифікації». semesta.lviv.ua. Архів оригіналу за 27 вересня 2019. Процитовано 9 листопада 2020.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 44.
- ↑ Комунальні підприємства м. Львова. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 9 листопада 2020.
- ↑ Історія Львівського заводу радіоелектронної медичної апаратури «РЕМА». rema.com.ua. Архів оригіналу за 14 лютого 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
- ↑ Ольга Перехрест (18 січня 2017). На львівському заводі покажуть експериментальну театральну виставу. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 11 квітня 2024. Процитовано 9 листопада 2020.
- ↑ а б Мар'яна Вербовська (25 липня 2017). У Львові активісти відкриють перший екоковоркінг у старому заводі. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 11 квітня 2024. Процитовано 9 листопада 2020.
- ↑ Ольга Грамчук (13 червня 2017). А чим стане кришечка?. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 20 травня 2024. Процитовано 9 листопада 2020.
- ↑ MiniZavod. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 3 травня 2021. Процитовано 2 травня 2021.
- ↑ Офіційний сайт хімчистки «Лавандерія». lavanderia.com.ua. Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 2 травня 2021.
- ↑ Ольга Заречнюк (29 листопада 2023). Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Заводська, 36 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 29 листопада 2023. Процитовано 9 листопада 2020.
- ↑ Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 96.
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Юрій Бірюльов. Єврейська архітектурна спадщина Львова: монографія = The Jewish Architectural Legacy of Lviv: A monograph. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2024. — 632 с. — (Єврейський Музей ім. Максиміліана Гольдштейна у Львові) — 1000 прим. — ISBN 978-966-448-014-4.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Заводська вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 484—485. — 1000 прим. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 22, 88, 115. — 5000 прим. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 414, 415. — 750 прим. — ISBN 978-966-03-7863-6.
- Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 s. (пол.)
- Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol z informatorem m. stoł. Warszawy, województwa krakowskiego, pomorskiego, poznańskiego i śląskiego: rocznik 1935/1936. — Kraków, 1936. — 685 s. (пол.)
- Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — 440 s. (пол.)
- Софії/ Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Яблонської Софії. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 3 серпня 2024.