Координати: 49°49′41.734″ пн. ш. 24°2′4.923″ сх. д. / 49.82826° пн. ш. 24.03470° сх. д. / 49.82826; 24.03470

Вулиця Кубійовича (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Кубійовича
Львів
Вулиця Кубійовича у Львові
Вулиця Кубійовича у Львові
Вулиця Кубійовича у Львові
МісцевістьСнопків
РайонГалицький
Назва на честьВолодимира Кубійовича
Колишні назви
Дорога до єзуїтської цегельні,
Снопківська бічна, Жижинська,
Людвіг Янгассе, Гончарова
польського періоду (польською)Droga do cegielni jezuickiej,
Snopkowska boczna, Żyżyńska
радянського періоду (українською)Жижинська, Гончарова
радянського періоду (російською)Жижинская, Гончарова
Загальні відомості
Протяжність560 м
Координати початку49°49′41.734″ пн. ш. 24°2′4.923″ сх. д. / 49.82826° пн. ш. 24.03470° сх. д. / 49.82826; 24.03470
Координати кінця49°49′28.728″ пн. ш. 24°2′20.373″ сх. д. / 49.82465° пн. ш. 24.03899° сх. д. / 49.82465; 24.03899
поштові індекси79011[1]
Транспорт
Руходносторонній[2]
Покриттябруківка, асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі№ 1—3, 5—11, 11а, 12, 14—29, 29а, 30—36, 36а, 37—39, 41[3]
Архітектурні пам'ятки№ 2, 22, 39, 41[4]
Навчальні закладиЛьвівська національна академія мистецтв
Медичні закладистоматологічна клініка «Симбіотика»
Заклади культуригалерея Львівської національної академії мистецтв
Поштові відділенняВПЗ № 11 (вул. Франка, 91/93)[1]
Аптеки«Доктор»
Забудоваконструктивізм: польський 1930-х років, радянський 1950-х1960-х років
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapr2375357
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Кубійовича у Вікісховищі

Вулиця Кубійовича — вулиця у Галицькому районі[5] міста Львова, місцевість Снопків. Прямує на південний схід — від перехрестя вулиць Волоської, Людкевича, Снопківської та Франка до Кубанської. Прилучається площа Василя Вишиваного.

Історія

[ред. | ред. код]

З 11 квітня 2024 року, рух приватного транспорту на вул. Кубійовича — на ділянці від пл. Вишиваного до вул. Кубанської, де досі був двосторонній рух, відтепер став одностороннім і відповідно вся вулиця Кубійовича стала односторонньою[2].

Забудова

[ред. | ред. код]

В архітектурному ансамблі вулиці Кубійовича переважає конструктивізм — польський 1930-х років та радянський 1950-х і 1960-х років, а також присутня сучасна забудова XXI століття[7]. Декілька будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.

З непарного боку вулиці

[ред. | ред. код]

№ 7 — триповерховий житловий будинок, власницею якого у 1936 році була Марія Деметр[8], а серед мешканців будинку були Владислав Еразм Боярський (1866—1946), польський педагог, історик, колишній професор II Гімназії імені Франца Йосифа у Львові[9][10], судовий урядник Едвард Корецький та вчителі Емма Котарба, Яніна і Кароль Ланг[11].

№ 15 — у цьому будинку мешкав Василь Рагузов — комсомолець, студент Львівського політехнічного інституту. Він загинув під час степової заметілі у Казахстані, коли брав участь в освоєнні цілинних земель. У 1979 році на його честь була названа вулиця у Львові (нинішня вулиця Шафарика), а на будинку, де він мешкав з родиною, встановлена меморіальна таблиця. Нині за цією адресою розташований офіс ГО «Львівське братство пасічників „Рій“».

№ 17 — триповерховий житловий будинок. Приміщення на першому поверсі будинку займає крамниця «Продукти».

№ 19, 21, 23 — чотириповерхові житлові будинки. Будинок під № 19 вирізняється широкими наріжними лоджіями, на жаль, багато з них зіпсували склінням[12]. Будинки № 21 і № 23 збудовані у 1950-х роках.

№ 29 — житловий п'ятиповерховий будинок, споруджений у 1960-х роках для представників львівської організації Спілки письменників України[13]. Поет Микола Петренко згадував про цей письменницький будинок[14]:

«Зумів таки вуйко Козланюк вибити гроші, затвердити проєкти, розгорнути будівництво. Щоправда, не все вийшло так, як планувалося. Спершу йшла мова про поліпшений проєкт, чеський чи що. Але в обкомі скривилися: будуйте як всі. Тобто хрущовки. За поліпшеними проєктами виростали тільки обкомівські та виконкомівські будинки, простим людям зась. Козланюк боровся: ми ж не прості люди, ми письменники, не допомогло… Однак у нас велика радість. Житимемо громадою, окрім нас із Володимиром Лучуком, сусідами будуть Борис Бобинський, Роман Іваничук, Григорій Тютюнник».

На першому поверсі будинку за радянських часів містився магазин «Продторг»[7], нині тут стоматологічна клініка «Симбіотика».

№ 31 — за радянських часів в будинку містилася їдальня «Домова кухня», нині тут продуктова крамниця мережі «Близенько».

№ 33 — за радянських часів перший поверх будинку займало «Ательє мод». Нині тут міститься ЛКП «Снопківське».

№ 35 — будівля споруджена 1973 року за проєктом архітектора Мирона Вендзиловича як новий навчальний корпус Інституту прикладного і декоративного мистецтва. Нині у цьому приміщенні міститься кафедра сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв[15]. Також академія має ще два нових корпуси, збудованих на початку XXI століття. У 2000-х роках тут одне з приміщень займав театр «Намір». Під № 35а — кав'ярня «Хліб з маслом», під № 35б — галерея Львівської національної академії мистецтв.

№ 39 — триповерховий житловий будинок. Внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2452-м[4].

№ 41 — вілла Кшижевських, збудована у 1925 році за проєктом архітектора Владислава Дердацького[16]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2453-м[4].

З парного боку вулиці

[ред. | ред. код]

№ 2 — у 1950-х роках в будинку була швейна майстерня індпошиття[17], у 1970—1980-х роках — каси Аерофлоту, згодом містилося кафе-бар «Крона», нині — кафе української кухні «Шкварка». Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2451-м[4].

№ 8 — триповерховий будинок збудований у стилі функціоналізму. На ньому виступаючий еркер і стрічкове скління. Від еркера плавно, наче крила метелика, відходять балкони з рустуванням. Вхідний портал класично прямокутний, збереглись автентичні дерев’яні двері з округлим витягнутим вікном, що нагадує вхід в каюту пароплава[12].

№ 22 — житловий будинок. Внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2079-м[4].

№ 36а — чотириповерховий будинок, споруджений у 1950-х роках, як гуртожиток Львівського технікуму залізничного транспорту (нині — Львівський коледж транспортної інфраструктури).

№ 38 — будинок академічної спільноти, споруджений за проєктом архітектора Івана Левинського. Нині у цій будівлі міститься Львівська національна академія мистецтв[7].

Відомі мешканці

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 10 травня 2022.
  2. а б Пресслужба ЛМР (10 квітня 2024). Від завтра односторонньою стане вся вулиця Кубійовича і невелика ділянка вулиці Кубанської. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 11 квітня 2024. Процитовано 20 квітня 2024.
  3. Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 31 березня 2023.
  4. а б в г д Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 14 квітня 2021.
  5. Галицький районний суд м. Львова. Перелік вулиць Галицького району м. Львова. fk.lv.court.gov.ua. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 14 квітня 2021.
  6. Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 68.
  7. а б в г 1243 вулиці Львова, 2009, с. 258.
  8. Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol… — S. 79.
  9. Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol… — S. 43.
  10. Bojarski Władysław Erazm (PDF). pbp.webd.pl (пол.). Архів оригіналу (PDF) за 8 травня 2021. Процитовано 26 квітня 2021.
  11. Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol… — S. 194, 196, 222.
  12. а б Мирослава Ляхович (24 квітня 2017). Проєкт «Житлові будинки»: вулиця Кубійовича. modernism.lviv-online.com. Архів оригіналу за 8 грудня 2022. Процитовано 14 лютого 2020.
  13. Галицьке передмістя, 2012, с. 276.
  14. Петренко М. Є. Лицарі пера і чарки. — Львів : Сполом, 2000. — С. 77. — ISBN 996-744-550-X.
  15. Галицьке передмістя, 2012, с. 277.
  16. Ю. О. Бірюльов. Дердацький Владислав // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — 708 с. — ISBN 978-966-02-4457-3.
  17. Янчак Я. Проєкт «Міський медіаархів»: будинок у збігу вулиць Снопківської, Гончарова (тепер вул. Кубійовича, 2), Військової (тепер вул. С. Людкевича). lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 29 березня 2021.
  18. Подольський Валентин Маркович // Українські радянські художники. Довідник. — К. : Мистецтво, 1972. — С. 367.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]