Вулиця Братів Рогатинців
| Вулиця Братів Рогатинців Львів | |
|---|---|
.jpg) Вулиця Братів Рогатинців | |
| Місцевість | Історичний центр Львова |
| Район | Галицький |
| Назва на честь | братів Юрія та Івана Рогатинців |
| Колишні назви | |
| Нова, Собеського, Кенігштрассе, Собеського, Комсомольська | |
| австрійського періоду (українською) | Нова |
| австрійського періоду (німецькою) | Neue Gasse (Nowa) |
| польського періоду (польською) | Sobieskiego |
| радянського періоду (українською) | Комсомольська |
| радянського періоду (російською) | Комсомольская |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 375 м |
| Координати початку | 49°50′23″ пн. ш. 24°01′49.5″ сх. д. / 49.83972° пн. ш. 24.03042° сх. д. |
| Координати кінця | 49°50′27.5″ пн. ш. 24°02′07.8″ сх. д. / 49.84097° пн. ш. 24.03550° сх. д. |
| поштові індекси | 79008[1] |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | бруківка |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Архітектурні пам'ятки | № 2, 4, 5, 7, 9, 11, 12, 13—15, 14, 18, 19, 21, 22, 28, 30, 32, 39, 41[2] |
| Поштові відділення | ВПЗ № 8 (вул. Валова, 14)[1] |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2507044 |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Братів Рогатинців у Вікісховищі | |
Ву́лиця Бра́тів Рогати́нців — вулиця в Галицькому районі міста Львова, у центральній частині міста. Сполучає площу Адама Міцкевича з вулицею Підвальною. Прилучаються вулиці Кравецька, Галицька, Сербська, Архівна та площа Коліївщини.
Вулицю було прокладено наприкінці XVIII століття на місці розібраних міських фортифікацій. Вздовж нинішньої вулиці проходив Високий мур з вежами: Кожум'як, Золотарів, Гончарів, Котлярів, Порожня вежа, Жидівська і Шевська. Під нинішніми будинками парної сторони вулиці проходив Низький мур з бастіонами, спорудженими у XV столітті.
Австрійська влада почала розбирати міські укріплення вже в 1777 році, а в 1787 році було оголошено про розпродаж південної частини міських стін з вежами і прилеглих ділянок, що дало початок нинішній вулиці, яка в той час одержала назву Нова.
За два десятиліття паралельно до Нової проклали вулицю Валову. Одночасно, через сад Бернардинського монастиря, була продовжена вулиця Шкотська (нині — Сербська) до нинішньої площі Соборної.
- 1795 — 1871 роки — вулиця Нова[3].
- 1871 — листопад 1941 роки — вулиця Собєського, на честь польського короля Яна III Собеського[4].
- листопад 1941 — липень 1944 роки — Кенігштрассе (Королівська вулиця)[5].
- липень — грудень 1944 року — вулиця Собєського, повернена передвоєнна назва[4].
- грудень 1944 — 1991 роки — вулиця Комсомольська на честь молодіжної комуністичної організації[6].
- сучасна назва від 1991 року — вулиця Братів Рогатинців на честь Юрія та Івана з Рогатина, багатих православних руських міщан, які в XVI столітті були активними діячами Львівського Ставропігійського братства, дбали про культуру й освіту руської (української) громади міста[7][8].
В архітектурному ансамблі вулиці Братів Рогатинців переважають кам'яниці першої половини XIX століття у стилях класицизм, більшість з яких було пізніше перебудовано у стилі віденської сецесії. Більшість будинків внесено до Реєстрів пам'яток архітектури місцевого та національного значення.
№ 3 — на початку XX століття в будинку містилися торговельна агенція «Mrówka»[9] та ресторан Якуба Меша[10].
№ 7 — будинок споруджений на місці давньої кам'яниці Адама Гідельчика. Опис 1773 року фіксує тут повну руїну. Новий будинок споруджено у 1803 році, який від 1860 року має чотири поверхи. Вітрини реконструювались у 1898, 1907 та 1912 роках. Від 1890 року в будинку містилося Львівське товариство власників реальності. Друкованим органом товариства був фаховий часопис «Львів'янин» (пол. «Lwowianin»)[11], а також готель «Савой»[12]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 943-м[2]. За радянських часів — туристична база та крамниця готового одягу «Обнова», останніми роками тут містився меблевий салон Berloni, нині — бутик «Аліса» (парфуми, косметика, біжутерія).
№ 9 — у міжвоєнний період в будинку діяло похоронне бюро «Елізіум»[13]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 944-м[2].
№ 15 — на початку XX століття в будинку діяло бюро праці Дебори Марґулес[14], працювала крамниця А. Жепецького з продажу грамофонів та роверів[15].
№ 51 — цю ділянку займала Велика міська синагога, знищена 1941 року під час німецької окупації Львова. Нині цього номера будинку не існує.
№ 4 — на початку XX століття в будинку мав свою канцелярію адвокат доктор Казимир Чарнік[16], кабінет спеціаліста хвороб носа, горла і гортані Теофіла Стахевича[17], склад хутра Владислава Соліка[18], товариство «Circolo Italiano» («Італійське Коло»)[19], польсько-угорський автомобільний клуб[20], а також мешкав архітектор Володимир Підгородецький[21]. За радянських — магазин дитячого взуття.
№ 6 — будівля колишнього Галицького акціонерного купецького банку, споруджена у 1913—1916 роках за проєктом архітекторів Альфреда Захаревича, Юзефа Сосновського та Яна Шульца.
№ 10 — у XIX столітті в будівлі почало працювати похоронне бюро Емілії Курковської[22]. Після смерті Емілії бюро перейшло у спадок її нащадкам. Так до 1960-х років у Львові використовувався вислів «піти до Курковського», що означало «померти». Також тут містилися склад та хутряна майстерня А. Врубеля]][23], школа крою Станіслави Тиховської[24].
№ 14 — скульптурне оздоблення будинку приписується Францішку Томашу Бєрнату[25].
№ 16 — у міжвоєнний період в будинку діяло міське похоронне бюро «Конкордія»[26]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 948-м[2].
№ 18 — на початку XX століття в будинку містився ресторан Мехеля Дамма[27].
№ 24 — триповерхова наріжна кам'яниця з вулицею Архівною. На початку XX століття в будинку містився ресторан Якуба Геллера[28].
№ 26 — триповерхова наріжна кам'яниця з вулицею Архівною. На першому поверсі будинку міститься салон «Лабораторія паранормальних явищ». Заклад працював тут з середини 1990-х років і потрапити в приміщення салону можливо було лише за попереднім записом. Там займались ворожінням, зняттям «порчі», зливали віск та проводили інші «магічні ритуали». У листопаді 2021 року приміщення салону виставлене на продаж[29].
№ 30 — на початку XX століття в будинку містилося товариство «Народна кухня»[20].
№ 32 — будинок споруджений у 1907—1908 роках за проєктом архітектора Володимира Підгородецького[30]. Під будинком знаходяться залишки оборонної вежі-бастіону. На першому поверсі будинку до кінця 2018 року працював кафе-бар «Під Вежею», а у січня 2019 року тут розпочав роботу ресторан «Ґвара» на 150 посадкових місць, який входить до мережі ресторанів Костянтина Форкера. Заклад спеціалізувався на галицькій та львівській кухні. У 2019 році ресторан «Ґвара» отримував нагороду Culinary Heritage, y 2021 році — увійшов до сотні найкращих ресторанів України. Через пандемію коронавірусної хвороби зали ресторану стояли майже порожні, тому власник закладу ухвалив рішення про закриття «Ґвари»[31]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1266-м[2].
- ↑ а б Міське відділення поштового зв'язку. Львів—8. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 17 грудня 2021.
- ↑ а б в г д Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 12 січня 2020.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 114.
- ↑ а б Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 92.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 108.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 83.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 10.
- ↑ Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 20.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 517.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 586.
- ↑ Wiczkowski J. Lwów, jego rozwój i stan kulturalny oraz przewodnik po mieśćie… — S. 456, 457.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 27 (ogłoszenia).
- ↑ Medyński A. Ilustrowany przewodnik po cmentarzu Łyczakowskim… — S. 1.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 527.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 542, 588.
- ↑ Мисак Н. Галицькі адвокати наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття: національна ідентифікація і професійна діяльність [Архівовано 28 квітня 2022 у Wayback Machine.] / Н. Мисак // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2012. — Вип. 5. — С. 34.
- ↑ Wiczkowski J. Lwów, jego rozwój i stan kulturalny oraz przewodnik po mieśćie… — S. 620.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 540.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 632.
- ↑ а б Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 633.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 531, 550.
- ↑ Kleczewski A. Ksiega adresowa miasta Lwowa…1883… — S. 32.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 559.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 639.
- ↑ Ю. О. Бірюльов Бєрнат Францішек-Томаш [Архівовано 8 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- ↑ Medyński A. Ilustrowany przewodnik po cmentarzu Łyczakowskim… — S. 120.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 584.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 585.
- ↑ Софія Лазуркевич (13 листопада 2021). У Львові виставили на продаж «Лабораторію паранормальних явищ». zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 14 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.
- ↑ Вуйцик В. С. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. — 2-ге вид. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 168. — ISBN 5-7745-0358-5.
- ↑ Анна Чистякова. «Ресторанів з локальною кухнею буде все менше». Чому у Львові закрилася відома «Ґвара». tvoemisto.tv. Твоє Місто. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 20. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Братів Рогатинців вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 45—46. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 10. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. В. Братів Рогатинців вулиця // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицькогота І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А-Ґ. — 608 с. — ISBN 978-966-7007-69-0.
- Kleczewski A. Ksiega adresowa miasta Lwowa: wydanie nowe [Архівовано 14 липня 2019 у Wayback Machine.]. — Lwów: Nakład księgarni F. H. Richtera, 1883. — 59 s. (пол.)
- Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik siedmnasty, 1913 [Архівовано 2 вересня 2020 у Wayback Machine.]. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1912. — 796 s. (пол.)
- Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916 [Архівовано 2 жовтня 2020 у Wayback Machine.]. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — 440 s. (пол.)
- Medyński A. Ilustrowany przewodnik po cmentarzu Łyczakowskim [Архівовано 20 липня 2020 у Wayback Machine.]. — Lwów: Drukarnia Polska B. Wysłoucha we Lwowie, 1937. — 125 s. (пол.)
- Wiczkowski J. Lwów, jego rozwój i stan kulturalny oraz przewodnik po mieśćie. — Lwów: Nakładem Wydziału Gospodarczego X Zjazdu Lekarzy i Przyrodników Polskich, 1907. — 628 s. (пол.)
- Котлобулатова І. Проєкт «Міський медіаархів»: вулиця Братів Рогатінців. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 11 вересня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Братів-Рогатинців. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 12 січня 2020.