Вітгенштейн Петро Християнович
Граф Петро Християнович Вітгенштейн (Князь Людвіг Адольф Петер цу Зайн-Віттгенштайн-Берлебург-Людвігсбург) (рос. Пётр Христианович Витгенштейн, нім. Ludwig Adolf Peter Fürst zu Sayn-Wittgenstein-Berleburg-Ludwigsburg; 25 грудня 1768 (5 січня 1769) — 30 травня (11 червня) 1843, Львів) — російський воєначальник німецького походження, генерал-фельдмаршал (1826) російської армії, граф, світліший князь (з 1834). Учасник Наполеонівських воєн, у квітні-травні 1813 року — головнокомандувач російсько-прусської армії у Німеччині. На початку російсько-турецької війни 1828—1829 років — головнокомандувач російської армії.
Батько його походженням з сімейства правителів графства Сайн-Вітгенштейна, вступив на російську службу за царювання Єлизавети Петрівни, був генералом російської служби. Вітгенштейн народився 5 січня 1769 (25 грудня 1768 по старому стилю) в Україні в Переяславі (за іншими даними — в Ніжині Чернігівської губернії). Службу почав підлітком. У 1781 році зарахований сержантом у Лейб-гвардії Семенівський полк. Брав участь у Польській кампанії (придушенні Повстання Костюшка 1794-го) під командуванням О. В. Суворова, брав участь в штурмі Праги.
Під час царювання імператора Павла I впав у немилість і був звільнений з армії.
Зі сходженням на престол Олександра I повернувся в стрій.
У війні з Польщею (1794-95) командував ескадроном, у 1799 командував Охтирським гусарським полком, у війнах проти Франції у 1805, 1806–1807 — гусарським полком. У франко-російську війну 1812 командував 1-м піхотним корпусом, який прикривав Петербург і під час відступу наполеонівської армії розбив французів біля Чашників. Але в подальшому проявив нерішучість і не зумів повністю виконати поставлене фельдмаршалом М. І. Кутузовим завдання — висунутися до річки Березини і спільно з армією адмірала П. В. Чичагова перегородити шлях наполеонівським військам, що відступали. В кінці 1812 — на початку 1813 року керував бойовими діями російських військ у Східній Пруссії. У 1813 році — після смерті М. І. Кутузова — головнокомандувач об'єднаними російсько-пруськими військами. Не впорався з керуванням великими силами, програв битви під Лютценом і Бауценом, за що був усунений від командування і 17 (29) травня замінений М. Б. Барклаем-де-Толлі. Під час кампанії 1813—1814 командував корпусом, з 1818 року — 2–ю армією. У 1826 році возведений новим імператором Миколою I в чин генерал-фельдмаршала.
На початку російсько-турецької війни 1828—1829 — головнокомандувач російською армією. Війна йшла вдало для Росії, але на початку 1829 року Вітгенштейн виклопотав звільнення через стан здоров'я.
У лютому 1829 вийшов у відставку. Жив у своєму маєтку Кам'янка Подільської губернії.[2]Петро Вітгенштейн, вирішивши використати винятково сприятливі умови місцевості, посадив тут виноградники. Він доставив до Кам'янки з Німеччини та Франції лози найкращого винограду: Піно, Мускат, Чауш, Шасла, Альварна та інші. Також він запросив в наш край з Німеччини потомствених виноградарів, яких і поселив на придністровських землях.
У 1834 році прусський король вивів його в гідність потомственого ясновельможного князя.
11 червня 1843 року по дорозі на лікування на мінеральні води Вітгенштейн помер у Львові. Похований у маєтку Кам'янка Ольгопольського повіту Подільської губернії.[3] За деякими даними, похований в католицькій каплиці святої Стефаниди,[4] побудованої в 1834 році за проектом Олександра Брюллова, як родинна усипальня Вітгенштейнів. Каплиця знаходиться в Дружноселье неподалеку від Гатчини.

- 3 ступеня — 29 вересня 1807 року
- 1 ступеня — 16 листопада 1812 року
- 3 ступеня — 7 лютого 1798 року
- 1 ступеня — 12 січня 1806 року
Орден Святого Олександра Невського:
- 26 серпня 1812 року (Бородинська битва)
- з діамантами 28 березня 1813 року
Орден Святого апостола Андрія Первозванного:
- 20 травня 1813 року
- з діамантами — 9 червня 1828 року
- Золота шабля з діамантами «За хоробрість» — 1807 рік
- Золота шпага з діамантами і лаврами «За хоробрість» — 1812 рік
- Золота шпага з діамантами і лаврами «За хоробрість» — 1813 рік
- Орден Червоного орла
- 2-го класу
- великий хрест (1813)
- Орден Чорного орла (1813)
- Військовий орден Марії Терезії, командорський хрест (Австрія) — 1813 рік
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Витгенштейн Петр Христианович. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 21 травня 2011.
- ↑ Витгенштейн Петр Христианович. Залесский К. А. Наполеоновские войны 1799—1815. Биографический энциклопедический словарь, Москва, 2003. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 21 травня 2011.
- ↑ Алексей Якушев. В Ленобласти памятники страдают не меньше, чем в Петербурге.[недоступне посилання з червня 2019]
- П. Г. Усенко. Вітгенштейн Петро Християнович [Архівовано 3 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 579. — ISBN 966-00-0734-5.
- Витгенштейн Петр Христианович [Архівовано 14 травня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
- Словарь русских генералов. Витгенштейн Петр Христианович [Архівовано 21 березня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
- Усадьба князя Витгенштейна Дружноселье (рос.)
- Усадьба фельдмаршала П. Х. Витгенштейна (Дружноселье) [Архівовано 24 червня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
- Костел Св. Стефании, фото
- Из истории Каменского района и санатория «Днестр» [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Народились 5 січня
- Народились 1769
- Померли 11 червня
- Померли 1843
- Кавалери ордена Андрія Первозванного
- Кавалери ордена Святого Володимира 1 ступеня
- Кавалери ордена святого Володимира 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого Георгія 2 ступеня
- Кавалери ордена Святого Георгія 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого Георгія 4 ступеня
- Кавалери ордена Святого Олександра Невського
- Кавалери ордена Святої Анни 1 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 3 ступеня
- Кавалери ордена Чорного орла
- Кавалери Великого Хреста ордена Червоного орла
- Кавалери ордена Червоного орла 2-го ступеня
- Командори ордена Марії-Терезії (Австро-Угорщина)
- Нагороджені Георгіївською зброєю
- Учасники Франко-російської війни 1812
- Генерал-фельдмаршали (Російська імперія)
- Учасники Російсько-турецької війни 1806—1812
- Уродженці Переяславського повіту
- Німці України
- Князі Зайн-Віттгенштайн-Берлебург