Перейти до вмісту

Ганс Ган (льотчик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ганс Ган
Hans Hahn
майор
Загальна інформація
Народження14 квітня 1914(1914-04-14)
Німецька імперія Гота, Німецька імперія
Смерть18 грудня 1982(1982-12-18) (68 років)
НімеччинаМюнхен, Німеччина
ГромадянствоТретій Рейх Третій Рейх
Німеччина Німеччина
Alma MaterErnestinum Gothad
Військова служба
Роки служби19341943
ПриналежністьТретій Рейх Третій Рейх
Німеччина Німеччина
Вид ЗСповітряні сили
Війни / битви
Командування
Jagdgeschwader 2
Jagdgeschwader 54
Нагороди та відзнаки
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Авіаційна планка Люфтваффе для денних винищувачів у золоті
Нагрудний знак пілота
Нагрудний знак пілота
Почесний Кубок Люфтваффе
Почесний Кубок Люфтваффе

Ганс Ган (нім. Hans Hahn; нар. 14 квітня 1914, Гота — пом. 18 грудня 1982, Мюнхен) — німецький льотчик-ас винищувальної авіації, майор люфтваффе. кавалер Лицарського хреста з дубовим листям.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Messerschmitt Bf 109 Ганса Гана, 1941
Focke-Wulf Fw 190 Ганса Гана, 1942

1 квітня 1934 року вступив в 14-й піхотний полк. В листопаді 1935 року переведений в люфтваффе. Закінчив льотної школу в Целле. 15 квітня 1936 року зарахований в 4-у ескадрилью 134-ї винищувальної ескадри. З листопада 1937 року — інструктор і командир 1-ї ескадрильї винищувального училища у Вернойхені. 1 лютого 1939 року переведений в 1-у групу 3-ї винищувальної ескадри, а 11 жовтня 1939 року — в штабну ескадрилью 2-ї винищувальної ескадри «Ріхтгофен», з 15 грудня 1939 року — командир 4-ї ескадрильї цієї ескадри. Учасник Польської і Французької кампаній, а також битви за Британію. Свої перші 2 перемоги здобув 14 травня 1940 року у Франції. 31 серпня 1940 року протягом одного дня збив 3 «Спітфайри». З 1 жовтня 1940 року — командир 3-ї групи своєї ескадри. 13 жовтня 1941 року здобув свою 50-ту, а 4 травня 1942 року — 60-ту перемогу. 16 вересня 1942 року збив «Спітфайр», здобувши свою 68-ту і останню перемогу на Заході. З 1 листопада 1942 року — командир 2-ї групи 54-ї винищувальної ескадри. Учасник Німецько-радянської війни. 6 січня 1943 року протягом одного дня в боях над Ладозьким озером збив 8 радянських літаків, а 14 січня — 7 винищувачів Ла-5 (це були його 80-86 перемоги). 27 січня 1943 року здобув свою 100 перемогу. 21 лютого 1943 року під час бойового вильоту в літака Гана (Bf.109G-2/R6) відмовив двигун. Він здійснив вимушену посадку в районі Дем'янська і був взятий у полон радянськими військами.

Всього за час бойових дій здійснив 560 бойових вильотів і збив 108 літаків супротивника, в тому числі 40 радянських.

В полоні Ган відкрито виступив проти Національного комітету «Вільна Німеччина» і відмовився вступати в нього, незважаючи на численні погрози та тортури. 24 грудня 1949 року переданий владі ФРН і звільнений. Займав керівні посади у різних приватних компаніях, директор фірми «Wano Schwarzpulver GmbH» (Гослар), яка займалася виробництвом чорного пороху. В 1977 році вийшов на пенсію і переїхав в Південну Францію.

Сім'я

[ред. | ред. код]

В 1971 році одружився з Гізелою фон Фітингоф, дочкою генерал-полковника Генріха фон Фітингофа. Через рік після смерті чоловіка Гізела стала третьою дружиною Вольфганга Фалька.

Звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Ich spreche die Wahrheit! Sieben Jahre kriegsgefangen in Rußland, Bechtle-Verlag, Esslingen 1951

Література

[ред. | ред. код]
  • Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
  • Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688
  • Wolfgang Hardtwig / Erhard H. Schütz (Hg.): Geschichte für Leser: populäre Geschichtsschreibung in Deutschland im 20. Jahrhundert, Franz Steiner Verlag, Wiesbaden 2005, ISBN 3515087559, S. 190

Посилання

[ред. | ред. код]