Колиндяни
село Колиндяни | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Тернопільська область | ||||
Район | Чортківський | ||||
Тер. громада | Колиндянська сільська громада | ||||
Код КАТОТТГ | UA61060230010063401 | ||||
Облікова картка | Колиндяни | ||||
Основні дані | |||||
Засноване | 1481 | ||||
Населення | 1652 (на 1.01.2018)[1] | ||||
Територія | 0.333 км² | ||||
Густота населення | 5282.28 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 48552 | ||||
Телефонний код | +380 3552 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 48°57′55″ пн. ш. 25°56′54″ сх. д.H G O | ||||
Водойми | Нічлава | ||||
Відстань до районного центру |
18 км | ||||
Найближча залізнична станція | Озеряни | ||||
Відстань до залізничної станції |
3 км | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 48552, Тернопільська обл, Чортківський р-н, с. Колиндяни | ||||
Карта | |||||
Мапа | |||||
|
Колиндя́ни — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Колиндянська сільська громада. Центр Колиндянської сільської ради та громади. До села приєднано хутори Дубина, За Рікою, Кругляки.
Розташоване на берегах річки Нічлавки[2], басейн Дністра), за 18 км від районного центру і 3 км від найближчої залізничної станції Озеряни. Через село пролягли автошляхи Чортків–Борщів, Гусятин–Борщів.
- Дубина — хутір, приєднаний до с. Колиндяни. У 1952 р. на хуторі — 1 двір, 8 жителів.
- За рікою — хутір, розташований за 0,7 км від села. У 1952 р. на хуторі — 4 двори, 16 жителів.
- Кругляки — хутір, приєднаний до с. Колиндяни. У 1952 р. на хуторі — 1 двір, 6 жителів.[3]
Відомий лінгвіст професор Костянтин Тищенко дійшов висновку, що подібні назви принесені місіонерами кельтської церкви, в пам'ять про святого Колумбана[4].
Поблизу збереглися 2 давньоруські городища — «Вали Великі» і «Вали Малі». Одне з них, за книгою «Земля Тернопільська», добре збереглося і може слугувати за приклад типового феодального замку на рівнинній місцевості.
Легенди, записані від старожилів, свідчать, що приблизно від XII століття через село пролягав «вольний шлях Київський» із Галича до Києва. У центрі було городище, оточене частоколом і земляним валом. Із тих далеких часів збереглась і назва вулиці — Завал.
Перша письмова згадка про Колиндяни датується 1481 роком[5].
У XV столітті шляхтичі Стаменські спорудили замок, який у 1840 році перебудували на пізньокласичний палац, що складався з трьох з'єднаних між собою частин: головного житлового корпусу та двох значно змодернізованих давніх веж у кутах.
1661 року село згадано у складі Подільського воєводства, згодом отримало статус містечка.
У 1786 році частина Колиндян зафіксована як містечко Райгород.
Наприкінці XVIII століття Райгород втратив міський статус.
Відомо, що 1902 році велика земельна власність належала Людвикові Городиському[джерело?].
У селі в 1900 році — 1716 жителів, 1910—1872, 1921—1681, 1931—1776 жителів; у 1921 році — 312, 1931—329 дворів. За Австро-Угорщини функціонувала 2-класна школа з українською мовою навчання, за Польщі — 2-класна утраквістична (двомовна).
Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 64 мешканці села:
- Степан Барилюк (нар. 1912),
- Мар'ян Беренда (нар. 1909),
- Танас Білінський (нар. 1917),
- Амброзій Боднар (нар. 1906),
- Михайло Боднар (нар. 1902),
- Владислав Вишневський (нар. 1920),
- Микола Волощук (нар. 1909),
- Микола Гаврилюк (нар. 1925),
- Петро Гира (нар. 1915),
- Микола Гоцалюк (нар. 1911),
- Іван Григорчук (нар. 1922),
- Антон Гуменюк (нар. 1909),
- Іван Гуменюк (нар. 1911),
- Іван Дзингель (нар. 1926)
- Михайло Дзингель (нар. 1909),
- Михайло Забіяка (нар. 1903),
- Зенон Івашківський (нар. 1925).
В УПА воювали Григорій Грабець, Григорій Низкогуз, Антін Різник, Володимир Слободян («Гайдамака»), Дмитро Ткачук, Ольга Явна та інші жителі села.
1960-ті—1999 — діяв мішаний народний хор «Нічлава».
З 29 липня 2015 року центр Колиндянської сільської громади.[6]
Затверджена 4 серпня 2017 р. рішенням № 355 шістнадцятої сесії сільської ради сьомого скликання[7].
Автор — Ольга Огоренко.
Основою герба є геральдичний щит французької форми закруглений нижньою частиною зеленого кольору — символу життя. Корона з зубцями з листя, староданій хрест посередині корони — символ християнської віри, золотий колір символізує такі чесноти: вірність, чистоту, справедливість та милосердя. Дубове листя символізує могутність та довговічність, червона калина — символ України. Колоски символізують багатство, а кількість відповідає числу населених пунктів у громаді. Фортечна вежа підкреслює приналежність громади до Тернопільської області, а також відображає місцеві історичні укріплення на шляху ворожих набігів (Колиндянський замок — палац), синя смужка символізує головну річку — Нічлаву.
Автор — Ольга Огоренко.
Прапор є прямокутним полотнищем в пропорції 90:60, що складається з двох горизонтальних смуг — синьої в рівному співвідношенні та всередині жовта смуга.
Синій колір — символізує щирість, вірність, відданість, честь, благородство, духовність, чисте небо та воду, бездоганність, молодість, і життєвий ріст та ще вказує на те, що громада розкинулась на берегах річки Нічлава.
Жовтий символізує знатність, могутність, багатство, а також християнські чесноти — віру, справедливість, милосердність та смиренність і те що землі нашої громади щедрі на врожаї. В центрі прапора розміщений герб громади.
Автор — Світлана Савків
Логотип громади вказує на назву нашої громади, та зображений ескіз Колиндянського замку-палацу.
- церква святого Миколая, архієпископа Мир Лікійських, чудотворця (ПЦУ[8]; мурована; 1889),
- церква святого Миколая (УГКЦ; мурована; 2009),
- Католицький костел (поч. XX ст.).
- Каплички
- одна на місці будинку, де жив і працював Йосиф-Йосафат Білан.
- дві на честь Незалежності України (1994 р., муровані).
У лісовому урочищі «Коло дуба» ростуть дуби Трентовського, один з них — черещатий «Межовий» (понад 360 років), діаметром 185 см, висотою 24 м.
Насипано символічну Могилу українським січовим стрільцям, яка знаходиться на території цвинтаря. Споруджено:
- пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1971);
- пам'ятник мученикові за віру о. Йосифу-Йосафатові Білану (1999; скульптор В. Садовник);
- встановлено:
- 10 релігійних «фіґур»-хрестів;
- пам'ятний хрест Героям Небесної Сотні та всім борцям за вільну Україну (2016).
- Пам'ятний знак (хрест) на честь скасування панщини
Щойновиявлена пам'ятка історії. Розташований в центрі села.
Виготовлений із каменю (2007 р.).[9]
Чисельність населення, чол. | |||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1900 | 1910 | 1921 | 1931 | 2014 | 2018 | ||||||||||||||
2497 | 2700 | 2407 | 2427 | 1245 | 1652[1] |
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[10]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 1749 | 99.43% |
російська | 10 | 0.57% |
Усього | 1759 | 100% |
Наприкінці XIX–на початку XX ст. в селі були створені патріотичні організації і філії товариств «Просвіта», «Сільський господар», «Рідна школа» та інших. 1934 р. в Колиндянах відбувся страйк сільськогосподарських робітників.
До 2005 працював міжшкільний навчально-виробничий комбінат. Зараз працює дитячий садочок «Дзвіночок» (завідувачка — О. А. Дуньчак), будинок культури, сільська бібліотека, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, аптека, ветамбулаторія, ПАП «Нічлава», ТзОВ «Техпродпостач», яке володіє торговою маркою "Колиндянські продукти"[11], ПТ «Юліта» та 7 торговельних закладів.
У пдпорядкуванні громади перебуває Колиндянська сільська бібліотека. До 2016 року бібліотека була філіалом Чортківської районної централізованої бібліотечної системи Чортківської районної ради. При бібліотеці працюють клуби за інтересами: клуб творчої молоді «Перші проби пера», інтернет клуб «П@вутинка», гурток «Книжкова лікарня».
У 2020 р. по центральних вулицях с. Колиндяни - через Церковну і Підлісну, встановили асфальт. Дорога веде до храму, кладовища і дитячого садка "Дзвіночок". Востаннє ремонтні роботи проводили 100 років тому. 1 листопада 2020 р. асфальтні роботи повністю завершили. [12]
- Дмитро Білинський (1874—1941) — народний майстер художньої різьби по дереву.
- Йосиф Білан — священик УГКЦ, василіянин, багаторічний в'язень комуністичних таборів.
- Дмитро Білинський Джім Горман (справж. — С. Козак; ?—?) — спортсмен (силач).
- Володимир Ковальчук — громадський діяч, меценат у Франції.
- Тарас Коземчук (нар. 1924) — громадсько- культурний діяч, кооператор.
- Андрій Романович (нар. 1972) — спортсмен (волейбол), тренер.
- Володимир Семчишин (нар. 1949) — дириґент.
- Надія Семчишин (нар. 1950) — музикант, педагог.
- Борис Цепін (нар. 1956) — майстер спорту СРСР з важкої атлетики.
- Шемлей Йосип — український мовознавець.
- Марія Шемлей (нар. 1934) — робітниця, громадська діячка.
- Сильвестр Вінницький (або Винницький[13]) — український громадський діяч, керівник Бучацького повітового комітету УНДО, голова Бучацького «Повітового союзу кооператив» (ПСК)[14], голова Бучацьких повітових філій товариств «Сокіл», «Луг»[15], директор Бучацької філії Українського банку (Українбанку)[16], скарбник Бучацької повітової філії товариства «Просвіта»[17]; репресований (на спецпоселенні в Комі АССР перебував до 1961 р.[14]).
- Казімеж Красіцький — польський дипломат.
- Володимир Патола — поет, журналіст.
- Віра Зелінська (1952—2012) — бандуристка, заслужена артистка України.
- Марія Машталяр — заслужений вчитель України.
- Тетяна Жовковська — директор коледжу Тернопільського національного економічного університету, кандидат економічних наук, доцент кафедри фундаментальних дисциплін.
- Лідія Семчишин — кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри фундаментальних дисциплін Чортківського інституту підприємництва і бізнесу Тернопільського національного економічного університету.
- Володимир Заліщук (нар. 1965) — український підприємець, громадський діяч, меценат, депутат.
- Світлана Олександрівна Дячок (нар.1982) — учитеть-методист української мови та літератури, зарубіжної літератури, трудового навчання. Нагороджена Почесною грамотою Верховної Ради України.
- Корнель Городиський — посол Галицького сейму
- ↑ а б Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит №01-1026 від 9 липня 2018 року. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 4 січня 2019.
- ↑ http://ukrssr.com.ua/ternop/chortkivskiy/kolindyani-chortkivskiy-rayon-ternopilska-oblast/ Історія міст і сіл Української РСР
- ↑ В. Уніят, М. Федечко. Колиндяни // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 479. — ISBN 978-966-457-246-7.
- ↑ Тищенко, Костянтин (2008). Етномовна історія прадавньої України. Київ: Аквілон-Плюс. с. 294. ISBN 978-966-2172-02-7.
- ↑ Михайловський В. Історія, мова, географія: топоніми середньовічного Поділля. — К.: Темпора, 2021. — С. 236. : іл. — ISBN 978-617-569-469-5.
- ↑ ВВРУ, 2019, № 1, стор. 36
- ↑ Рішення Колиндянської сільської ради від 4 серпня 2017 року № 355 «Про затвердження офіційної символіки територіальної об’єднаної громади Колиндянської сільської ради [Архівовано 9 січня 2021 у Wayback Machine.]»
- ↑ Об’єднавчий собор закріпив незалежність від керованої Росією церкви – Die Presse // Укрінформ. — 2018. — 17 грудня.
- ↑ Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16.
- ↑ Блаженко А. Смакота по-колиндянськи все ж з нами / А. Блажеко // Голос народу. — 2016. — № 50 (9 груд.) [Архівовано 29 березня 2017 у Wayback Machine.] — С. 6. — (Новинар).
- ↑ Перший асфальт за 100 років. У селі на Тернопільщині вклали дорогу. ternopil-future.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 16 листопада 2020.
- ↑ Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 920.
- ↑ а б Реабілітовані історією. Тернопільська область : у 5 кн. / О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал (упорядники). — Тернопіль : Збруч, 2008. — Кн. 1. — С. 584. — ISBN 978-966-528-297-6.
- ↑ Данилів Т. Організація молоді в Бучаччині // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 282.
- ↑ Данилів Т. Організація молоді в Бучаччині… // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 284.
- ↑ Колцьо В. Праця і розвиток читалень т-ва «Просвіта» в Бучаччині // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 264.
- Елькснін С., Уніят В. Колиндяни // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 137–138. — ISBN 966-528-199-2.
- Погорецький В. Чортківщина. Історико-туристичний путівник. — Тернопіль: Астон, 2007. — С. 181. : іл. — ISBN 978-966-308-206-0
- Уніят В., Федечко М. Колиндяни // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 478—479. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Чортківська округа. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія О. Соневицької та інші. — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1974. — Т. XXVII. — С. 923.
- Kolendziany, wś, pow. czotrkowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 262. (пол.)
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Робоча поїздка у Чортківський район на YouTube // Прес-служба ТОДА. — 2016. — 11 липня. |
- http://www.castles.com.ua/kol.html [Архівовано 16 січня 2021 у Wayback Machine.]
- http://ukraine.kingdom.kiev.ua/region/19-1/kolyndyany.php [Архівовано 27 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Україна Інкогніта. Колиндяни [Архівовано 18 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- КОЛИНДЯНИ. ЗАМОК-ПАЛАЦ. (XVII-1840 р.) (2011 р.) [Архівовано 1 листопада 2016 у Wayback Machine.]