Григоренко Михайло Іванович

Михайло Іванович Григоренко
Михайло Іванович Григоренко
Війт Києва
1815 — 1826
Попередник	Пилип Лакерда
Наступник	Григорій Киселівський
Народився	1750
Помер	23 лютого (7 березня) 1826  Київ, Київська губернія, Російська імперія
Похований	Щекавицьке кладовище
Підданство	Російська імперія
Рід Григоренки
Батько	Іван Григоренко
Професія	купець 2-ї гільдії

Миха́йло Іва́нович Григоре́нко (1750  — 23 лютого (7 березня) 1826 , Київ, Київська губернія, Російська імперія) — київський купець 2-ї гільдії, діяч київського магістрату, війт Києва в 1815­­–1826 роках.

Біографія

Походив із заможної купецької родини Григоренків зі Слобожанщини, представники якої належали до іменитих містян. Син Івана Григоренка, купця та члена магістрату. Про його освіту та купецьку діяльність замало відомостей. Перша письмова згадка припадає на 1797 рік, коли уклав контракт, за яким зобов'язався добудувати арсенал Києво-Печерської цитаделі і розібрати Вознесенську церкву. Роботи було завершено в 1803 році.

Обирається бурмистром у 1800 році. 1813 року спільно з війтом Пилипом Лакердою заснував банк на міські гроші. У квітні 1815 року затверджений Олександром І на посаді війта Києва. У 1816—1817 роках брав участь у зустрічі російського імператора Олександра I під час його приїздів до Києва.

У 1821 році почалася «справа Кравченка». Міщанин Василь Кравченко, який займався торгівлею м'ясом і постачав коней для армії, подав до губернського правління скаргу на членів магістрату. Претензій полягали в тому, що вибори, в порушення принципів магдебурзького права, було проведено з використанням не таємного, а відкритого голосування. У відповідь, на пропозицію війта, Кравченка виключено з міщанського стану. Проте останній і далі вишукував зловживання війта й членів магістрату. Була створена слідча комісія, за підсумками роботи якої в березні 1824 року було розкрито зловживання і розтрати громадських коштів на загальну суму в 1,5 млн карбованців. В результаті було виявлено зловживання Григоренка та його спільників лакерди та Киселівського. Втім, сам Михайло Григоренко не дожив до завершення розслідування, оскільки помер у лютому 1826 року. Водночас ця справа дала змогу уряду імператора Миколи I активно втрутитися у справи магістрату та зрештою ліквідувати магдебурзьке право для Києва.

У розпал цих подій сам війт захищав інтереси мешканців Подолу, що постраждали в 1810-х роках від декількох пожеж, внаслідок чого не могли сплатити всілякі борги. Григоренко активно листувався з Київським губернським правлінням та Сенатом з цього приводу, але справа не була вирішена до 1827 року (на той час війт вже помер).

Помер у Києві 23 лютого (7 березня) 1826 року, похований на міському кладовищі.

Сім'я

Дружина — Анастасія Йосипівна (1756).

Діти:

• Ірина (1775 – д/н)
• Пантелеймон (26.7.1776 — 18.6.1806) — купець. Був одружений з Софією Якимівні (Григорович-) Барською (1782), онукою Івана Григоровича-Барського.
• Козма (1781 — 1783)
• Марія (1784 — д/н)
• Марфа (1785 — д/н)
• Іван (1804 — 1805)
• Анастасія (1806 — н/д)

Посилання

• Безкарність: 300 років корупції у мерії Києва. [Архівовано 19 червня 2018 у Wayback Machine.]

Джерела

• Изъ записной книжки кіевскаго гражданина Миславскаго // Кіевская старина. — 1884. — Т. VIII. — Февраль. — С. 690—693. (рос. дореф.) [Архівовано 23 лютого 2018 у Wayback Machine.]
• Щербаківський Д. Реліквії старого київського самоврядування. — К., 1925. — 51 с. [Архівовано 19 червня 2018 у Wayback Machine.]
• 1. 2-й гильдии купец Михаил Иванович Григоренко / Ревизская сказка о купцах, мещанах христианах и евреях города Киева. Март 1816 // ДАКО. Ф. 280. Оп. 2. Спр. 332. Арк. 3зв–4. (рос. дореф.)
• 6. 2-й гильдии купец Михаил Иванович Григоренко / Ревизские сказки купцам и старожилым мещанам города Киева. 30 апреля 1834 // ДАКО. Ф. 280. Оп. 2. Спр. 595. Арк. 5зв–6. (рос. дореф.)
• Київ. Історична енциклопедія. З найдавніших часів до 1917 року.