Мокієнко Федір Васильович
| Мокієнко Федір Васильович | |||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||
| |||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 29 червня 1944 — 2 лютого 1946 | |||||||||||||||||
| Попередник: | Леонід Лебедь | ||||||||||||||||
| Спадкоємець: | Федір Чеботарьов | ||||||||||||||||
| Народження: |
19 березня 1910 Кобеляки, Полтавська губернія, Російська імперія | ||||||||||||||||
| Смерть: |
25 серпня 1988 (78 років) Київ, Українська РСР, СРСР | ||||||||||||||||
| Країна: |
 Російська імперія →  СРСР | ||||||||||||||||
| Освіта: | Київський хіміко-технологічний інститут | ||||||||||||||||
| Партія: | КПРС | ||||||||||||||||
| Автограф: | 
| ||||||||||||||||
| Нагороди: |
| ||||||||||||||||
Фе́дір Васи́льович Мокі́єнко (19 березня 1910, Кобеляки, Полтавська губернія, Російська імперія — 25 серпня 1988, місто Київ) — український радянський державний діяч, голова виконкому Київської міської ради депутатів трудящих у 1944–1946 роках.
Народився в місті Кобеляки (нині Полтавська область) в родині робітників. Працював на цукровому заводі, вчився у ФЗУ, згодом — на комсомольській роботі. Член ВКП(б) з 1931 року. Під час колективізації направлений уповноваженим до Смілянського району Черкаської та Ставищенського району Київської областей, де особисто провадив насильницькі дії проти тамтешніх селян.
У 1929–1934 роках навчався у Київському хіміко-технологічному інституті, по закінченні якого працював на будівництві Лохвицького заводу безводного алкоголю, начальником відділу капітального будівництва Спиртотресту у Києві. Потім перебував на партійній роботі. 1938 року переїхав до Києва, де з 1939 по 1941 рік працював інструктором промислово-транспортного відділу, завідувачем сектора промислово-транспортних кадрів, завідувачем особливого сектора Київського обласного і міського комітетів КП(б)У.
З 16 травня по вересень 1941 року — секретар Київського обласного комітету КП(б)У по машинобудівній промисловості.
На початку німецько-радянської війни керував будівництвом Київського укріпрайону та військових аеродромів. Служив старшим інструктором політичного відділу 20-ї танкової дивізії, військовим комісаром 25-ї залізничної бригади, начальником політичного відділу залізничних військ Північнокавказького фронту. Як політпрацівник брав участь у військових діях у складі 5-ї армії Південно-Західного фронту. Воював також під Москвою, на Кавказі, брав участь у вигнані нацистських окупантів з України, був нагороджений орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня, Червоної Зірки. 1943 року відкликаний для партійної роботи, став 2-м секретарем Київського міського комітету КП(б)У і членом бюро обкому та міськкому.
У червні 1944 року був затверджений головою виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих. Займався відновленням міського господарства після війни. 2 лютого 1946 року був звільнений з посади та призначений заступником секретаря Київського обкому КП(б)У по паливній промисловості і завідувачем відділу паливної промисловості Київського обласного комітету КП(б)У.
З березня 1947 року — 1-й заступник голови виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих.
З 1953 року керував Київським обласним управлінням легкої, місцевої та харчової промисловості.
У липні 1956–1958 роках — заступник голови виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих.
Пізніше працював управляючим трестами «Цукроспецбуд», «Київоблмістпром», директором Київського лакофарбного заводу. На 1970 рік — заступник начальника Українського виробничого об'єднання промисловості лаків і фарб (ВО «Укрлакофарба»).
Потім — на пенсії в Києві, де й помер 25 серпня 1988 року.
- орден «Знак Пошани» (26.02.1958)
- два ордени Вітчизняної війни ІІ ст. (1943, 1985)
- орден Червоної Зірки (1943)
- медалі
- Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (8.04.1970)
- Знак «Почесному залізничнику» (не пізніше 1943)
- Київ. Історична енциклопедія. 1917–2000 рр.
- Салій І. М. Обличчя столиці в долях її керівників [Архівовано 12 жовтня 2013 у Wayback Machine.] / Іван Салій; [ред. В. Ковалинський]. — К.: Довіра, 2008. — С. 69, [Архівовано 12 жовтня 2013 у Wayback Machine.] С. 70, [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.] С. 71. [Архівовано 12 жовтня 2013 у Wayback Machine.] — ISBN 978-966-507-226-3.
- Мокиенко Федор Васильевич // Сайт «Подвиг народа». (рос.)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
- Народились 19 березня
- Народились 1910
- Померли 25 серпня
- Померли 1988
- Померли в Києві
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Нагороджені медаллю «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
- Нагороджені медаллю «За оборону Москви»
- Нагороджені медаллю «За оборону Кавказу»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Тридцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «50 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «60 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «70 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені Почесною грамотою Президії ВР УРСР
- Почесні залізничники СРСР
- Очільники Києва
- Історія Києва
- Уродженці Кобеляків