Гулевич Євген Васильович
| Євген Гулевич Євген Васильович Гулевич | |||
|---|---|---|---|
 Молодший сержант | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
21 липня 1975 Львів, Українська РСР, СРСР | ||
| Смерть |
31 грудня 2022 (47 років) Бахмут, Донецька область, Україна | ||
| Поховання | Личаківський цвинтар | ||
| Національність | українець | ||
| Alma Mater | Факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 2022 | ||
| Приналежність |
 Україна | ||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||
| Рід військ |
 Десантні війська | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
 Гулевич Євген Васильович у Вікісховищі | |||
Євге́н Васи́льович Гуле́вич (21 липня 1975, м. Львів — 31 грудня 2022, біля м. Бахмут, Донецька область) — український філософ, перекладач, філолог, культуролог, військовослужбовець, молодший сержант 46 ОАеМБр Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2023, посмертно), почесний громадянин Калуської міської територіальної громади (2023, посмертно).
Євген Гулевич народився 21 липня 1975 року у Львові[1]. У дитинстві відвідував театральний та художній гуртки.
Навчався в Калуській загальноосвітній школі № 2. Закінчив факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка (2000). Згодом вирішив продовжити навчання в магістратурі з культурології (2005)[1].
Працював журналістом львівських газет «Експрес» та «Поступ»[1]; перекладачем проєкту «Перекладацька майстерність», «Університетські діалоги» (під керівництвом Марії Габлевич), директором (2010—2015)[2] Центру гуманітарних досліджень Львівського національного університету .
Володів іспанською мовою.
Після початку повномасштабного російського вторгнення вступив до лав Збройних сил України. Служив кулеметником 46-ї окремої аеромобільної бригади. Двічі зазнавав поранень.
Загинув 31 грудня 2022 року від кулі російського снайпера біля Бахмута на Донеччині[3]. Вважався зниклим безвісти. Внаслідок постійних обстрілів тіло вдалося забрати лише наприкінці березня 2023 року.
Похований 10 квітня 2023 року на Полі Почесних поховань № 86А Личаківського цвинтаря.
Автор культурних та критичних публікацій[2]; збірника статей, який присвячений українській письменниці Соломії Павличко. Займався проєктом «Історії літератури», в якому сповна проявив свої здібності.
Перекладач та редактор книг: Хосе Луїса Раміреса «Існування іронії як іронія існування», Рея Бредбері «Щось лихе насуває», Рафаеля Шактера «Світовий атлас вуличного мистецтва і графіті», Ніла Дональда Волша «Розмови з Богом»[3].
Співавтор культурно-мистецьких проєктів, зокрема — «Свято музики», «My future heritage», «Pinzel AR», «Ангели» (2019, під керівництвом Павла Гудімова), «Агора», «Суміжність» (2021)[3]. Один із співавторів документального фільму «Випчина. Село одного дня» (2019)[1].
- орден «За мужність» III ступеня (26 липня 2023, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[4];
- почесний громадянин Калуської міської територіальної громади (11 вересня 2023, посмертно)[5].
У жовтні 2023 року став одним з героїв фотовиставки «Честь. Мужність. Шляхетність» Львівського національного університету імені Івана Франка[6].
16 травня 2024 року під час відкриття Lviv Media Forum прозвучала багатоканальна аудіовізуальна інсталяція «вагоме невимовне», яка присвячена Євгенові Гулевичу[7].
- ↑ а б в г Мар'яна Матвейчук (1 березня 2024). Євген Гулевич: вчування. Український ПЕН.
- ↑ а б Пам'яті філософа та добровольця, кулеметника Євгена Гулевича. Укрінформ. 22 жовтня 2023.
- ↑ а б в Поліна Горлач (30 березня 2023). Культоролог Євген Гулевич загинув під Бахмутом. Суспільне Культура.
- ↑ Указ Президента України від 26 липня 2023 року № 450/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Почесні громадяни Калуської міської територіальної громади. Калуська міська рада.
- ↑ Катерина Галущенко (24 грудня 2023). Серед героїв фотовиставки «Честь. Мужність. Шляхетність» — загиблий журналіст Євген Гулевич. НСЖУ.
- ↑ Поліна Горлач (17 травня 2024). На відкритті Львівського медіафоруму пролунала аудіовізуальна інсталяція, присвячена Євгену Гулевичу. Суспільна Культура.
- Євген Гулевич. Платформа пам'яті Меморіал.
- Володимир Мисан-Мілясевич (11 травня 2024). Чуття правди. Історія філософа, перекладача і культуролога Євгена Гулевича, який загинув на фронті. Новинарня.
Гулевич Євген Васильович у соцмережі «Facebook»- Добро-творець Євген Гулевич. Збруч. 29 березня 2023.
|
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Молодші сержанти (Україна)
- Народились 21 липня
- Народились 1975
- Уродженці Львова
- Померли 31 грудня
- Померли 2022
- Померли в Бахмуті
- Поховані на Личаківському цвинтарі
- Випускники факультету журналістики Львівського університету
- Військовики 46-ї окремої аеромобільної бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Українські філософи
- Українські перекладачі
- Українські філологи
- Українські культурологи
- Почесні громадяни Калуша
- Персоналії:Калуш
- Науковці Львівського університету
- Поховані на Личаківському військовому цвинтарі