Дягель лікарський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Дзенгель)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дягель лікарський
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Аралієцвіті (Apiales)
Родина: Окружкові (Apiaceae)
Рід: Дягель (Angelica)
Вид:
Дягель лікарський (A. archangelica)
Біноміальна назва
Angelica archangelica
Підвиди

Angelica archangelica subsp. archangelica L.
Angelica archangelica subsp. decurrens (Ledeb.) Kuvaev
Angelica archangelica subsp. litoralis (Wahlenb.) Thell.

Синоніми

Angelica commutata (C.A.Mey. ex Rupr.) M.Hiroe
Angelica discocarpa (Fr.) M.Hiroe
Angelica intermedia Schult. ex Steud.
Angelica litoralis (Wahlenb.) Fr.
Angelica major Gilib.
Angelica norvegica (Rupr.) Nyman
Angelica officinalis Moench
Angelica procera Salisb.
Angelica sativa Mill.
Archangelica archangelica (L.) H.Karst.
Archangelica commutata C.A.Mey. ex Rupr.
Archangelica discocarpa Fr.
Archangelica littoralis C.Agardh ex DC.
Archangelica norvegica Rupr.
Archangelica officinalis Hoffm.
Archangelica sativa (Mill.) Besser
Archangelica slavica G.Reuss
Archangelica spuria Wahlenb.
Ligusticum angelica Stokes
Selinum archangelica (L.) Vest

Дя́гель ліка́рський[1] (Angelica archangelica L.) — вид трав'янистих рослин родини окружкові або зонтичні (Apiaceae, syn. Umbelliferae). Інші назви — дягиль лікарський, дягіль лікарський, дудник лікарський, дяглиця, дзенґель.

Ботанічний опис

[ред. | ред. код]

Дворічна трав'яниста рослина родини зонтичних з товстим, порожнистим, округлим, гіллястим стеблом, часто червонуватим, особливо в верхній частині. Листки (до 80 см завдовжки) зверху яскраво-зелені, знизу сіруваті, тонкі, м'які з великими здутими піхвами, двічі-, тричіперисторозсічені, з великими яйцеподібними, гострозубчастими листочками, інколи при основі серцеподібними. Прикореневі листки довгочерешкові, верхні — сидячі. Суцвіття 10-17 см у діаметрі, зонтик великий, без обгортки, або з одним (двома) листочками і численними опушеними променями. Зонтички мають багатолисті обгортки. Гілки дрібні, правильні, зубці чашечки малопомітні. Віночок п'ятичленний, пелюстки зеленувато-білі, еліптичні, із загнутою верхівкою, майже без виїмки. Тичинок п'ять, маточка одна, з нижньою зав'яззю і двома стовпчиками. Плід — двосім'янка завдовжки 5-6 мм. Сім'янки овальні, стиснуті із спинки, з майже рівними крайовими ребрами.

Росте дягель у сирих листяних і мішаних лісах, у вільшняках, поблизу водойм, на лісових луках і болотах. Тіньовитривала рослина. Цвіте у червні — вересні.

Поширений у лісових і лісостепових районах України. Основна заготівля можлива у Волинській, Житомирській, Київській, Львівській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Хмельницькій і Черкаській областях. Запаси сировини значні, але зменшуються у зв'язку з осушенням боліт.

Практичне використання

[ред. | ред. код]

Лікарська, ефіроолійна, медодайна, харчова рослина.

У медицині

[ред. | ред. код]
Ілюстрація дягеля лікарського у травнику Вітуса Ауслассера, 1479 р

У науковій медицині з лікувальною метою використовують кореневище з коренями — Radix Archangelicae, як шлунковий засіб для поліпшення травлення, посилення секреторної і рухової функції кишки і як сечогінний засіб.

У коренях дягелю містяться ефірні олії, гіркі й дубильні речовини, смоли, цукор (до 20 %), органічні кислоти. Цей набір речовин зумовлює сечогінну, потогінну, вітрогінну, болезаспокійливу, відхаркувальну дію; а також дезінфікуючі і антипаразитарні його властивості.

У народній медицині корені дягелю застосовують при стійких бронхітах, здутті кишечника, коліках в животі, сильних проносах, як сечогінний і заспокійливий засіб. Квітучі стебла дягелю рекомендують при запаленні дихальних шляхів.

Зовнішньо дягель часто використовують для ароматичних ванн при подагрі, істерії, ревматизмі, болях у попереку, нервових збудженнях. Свіжий сік із дягелю заспокоює зубний біль і біль у вухах.

У плодах дягелю міститься ефірна олія (1–2 %), придатна для використання у парфумерії, а також жирна олія (до 20 %), яку можна використовувати для технічних цілей.

У харчуванні

[ред. | ред. код]
Етикетка лікеру з дягелем

Молоді стебла дягелю вживають у їжу у вигляді салату у Норвегії, Швеції, Фінляндії та Карелії. Пагони збирають навесні до формування пуп'янків. В деяких західноєвропейських країнах (Франція) він культивується для потреб кондитерської, харчової та лікеро-горілчаної промисловості. У Фінляндії та Карелії пагони дягелю відварюють на молоці. Іноді сухі листки та пагони використовують для заварювання чаю. Корені дягелю використовують при виготовленні деяких сортів горілки і для ароматизації лікерів. З коріння роблять прянощі. Їх шаткують у свіжому вигляді для ароматизації салатів, а також додають до овочевих гарнірів, кладучи за три хвилини до готовності страви, а до юшок — за п'ять хвилин. Висушені та потовчені корені додають до борошна для приготування хлібобулочних або кондитерських виробів. Дещо слабший запах має насіння, яке використовують для ароматизації горілок. Одержана з насіння ефірна олія має тонкий ніжний і дуже стійкий аромат. Дворічні корені пахнуть дужче, ніж однорічні. У Швейцарії подрібнені корені заливають водою, додають трохи цукру й зброджують, отримуючи пиво.[2]

Дягель лікарський у теплу і вологу погоду виділяє багато нектару; його охоче відвідують бджоли. Мед приємний на смак, ароматний, добре кристалізується. Медопродуктивність 90 кг з 1 га.

У традиційній культурі

[ред. | ред. код]

Саами з пагонів дягелю роблять музичний інструмент — флейту «фадно».

Збирання, переробка та зберігання

[ред. | ред. код]

Однорічні кореневища з коренями першого року збирають восени, а з дворічних рослин — рано навесні до відростання пагонів. Їх викопують лопатами, струшують землю, обрізують ножами надземну частину і миють холодною водою. Сушать на повітрі, на горищах під залізним дахом, або в сушарках при температурі 35-40 °C, розстилаючи тонким шаром на папері, тканині або решетах. Сировину пакують у тюки вагою по 50-100 кг і зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях, Строк зберігання — три роки. Під час збирання найкращі рослини слід залишати на насіння.

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Angelica archangelica // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С. 40

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]