Очікує на перевірку

Долинський Лука

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Долинський.
Лука Долинський
Народження1745(1745)
Біла Церква
Смерть10 березня 1824(1824-03-10)
 Львів
ПохованняЛичаківський цвинтар
Національністьукраїнець
КраїнаАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
Жанрживопис
НавчанняВіденська Академія Мистецтв
Діяльністьхудожник
Напрямокбароко, рококо, класицизм
ПокровительПилип Володкович
Лев Шептицький
CMNS: Долинський Лука у Вікісховищі

Долинський Лука (бл. 1745, Біла Церква, тепер Київської обл. — 10 березня 1824, Львів) — український живописець, портретист, іконописець та монументаліст. Представник пізнього українського бароко, рококо та класицизму.

Біографія

[ред. | ред. код]

Навчався в Києві в духовній академії. Талант молодого художника привернув увагу київського греко-католицького (унійного) митрополита Пилипа Володковича (1762–1778), з ним Лука Долинський прибув 1770 р. до Львова. У 1768–1771 р. був писарем собору Святого Юра у Львові[1]. Одним із перших учителів Долинського був Юрій Радивилівський (Радиловський). Як стипендіат Львівського єпископа Лева Шептицького навчався у Віденській академії мистецтв, вивчаючи монументальне і станкове мистецтво. Навчання в Австрії тривало протягом 1775–1777 рр. Після повернення до Львова йому було доручено оздоблення собору Св. Юра, яке він завершив приблизно 1785 р. Через 2 роки виконане особисто оцінив син австрійської імперетриці Марії-Терезії імператор Йозеф ІІ (1765–1790) — подарував Луці Долинському перстень з власної руки[2].

Створив сотні робіт, багато з яких до нас не дійшли. Майстер працював переважно у Львові, роботи були у храмах с. Вороблевичі (Дрогобицький район), с. Мшана (Городоцький район), Жовкві, Підкамені (тепер Бродівський район).

Помер у Львові у власному будинку (на теперішній вул. Городецькій) у середу, 10 березня 1824 року у 80-тирічному віці.[3] Похований на Городоцькому кладовищі (надгробок не зберігся)[1].

Роботи Луки Долинського

[ред. | ред. код]
  • 1770–1771 — портрет владики Пилипа Володковича
  • 1770–1771 — портрет короля Лева Даниловича у василіянській церкві Львова
  • 1779(?)–1785 — ансамбль ікон собору Святого Юра: іконостас (ікони «Христос», «Богородиця», «Святий Юрій», «Покрова Богородиці», 16 образів празників, овальні ікони пророків для собору Святого Юра), картини у пресвітерії, «Христос проганяє купців з храму»
  • 1784–1787 — іконостас семінарської церкви Зішестя Святого Духа у Львові (зберігся частково).
  • Після 1786 — бічні вівтарі церкви Петра і Павла у Львові на Личакові (1 образ зберігся у парохіяльній канцелярії, решта втрачені), фрески Петра і Павла, образ «Христос передає ключі Св. Петрові» на фасаді цього храму (перемальовані)
  • 1780–1790 (інше датування 1784—1787)— комплекс іконостасу семінарської церкви Зішестя Святого Духа у Львові (зіпсований пізнішою реставрацією Яблонського)
  • Кінець XVIII ст. — стації монастиря бернардинів у Львові (збережені шість)
  • 1780–1790 — розписи стін у церкві Св. Параскеви П'ятниці у Львові
  • Кінець XVIII ст. — портрет крилошанина (каноніка) Михайла Гарасевича
  • 1807–1810 — цикл картин для Успенської церкви Почаївського монастиря: іконостас (замінений за вказівкою царя Олександра ІІ 1861 року), головний і бічні вівтарі, численні композиції на тему «Чудес Христа» на пілястрах, настінний живопис, пов'язаний з історією монастиря,[4] монастирських легенд, портрет архимандрита Левинського.
  • Після 1810 (1820–1821) — ансамбль іконостасу монастирської церкви Св. Онуфрія у Львові (втрачений)
  • 1815 — образ Св. Миколая з підписом.

Можливі недатовані роботи:

Окрім монументальних полотен, настінних розписів в храмах, створив галерею портретів, здебільшого церковних ієрархів — митрополитів Пилипа Володковича, Антона Ангеловича (1808–1814), єпископів Миколи Скородинського (1799—1805), Петра Білянського, ректора Львівської духовної семінарії отця Івана Лаврівського (1773–1846), віце-ректора Івана Гарасевича, крилошанин Михайла Гарасевича, Мартина Барвінського[5], Модеста Гриневецького, митрополита Михайла Левицького (1816–1858), священників Голдаєвича, Арсенія Радкевича, ігумена Онуфріївського монастиря у Львові Василя Галичкевича, касира Бітмана, почаївського архимандрита Левинського.

Деякі твори Луки Долинського зберігаються в Львівському Національному музеї.[4]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дружина: Катерина Савицька (пом. 1830), міщанка з Яворова. Подружжя мало восьмеро дітей: син Михайло був парохом в с. Знесіння під Львовом (помер у 1854), Іван — старшиною австрійського війська (помер у 1849), Лев — державним урядником (помер у 1857), Станислав — скарбовим урядником (народився у 1793 і ще жив у 1863). Три дочки видані заміж за священників Ганкевича, Шудлинського, Трембіцького. Дочка Олена померла дівчиною[6].

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

У Білій Церкві існують вулиця та провулок Луки Долинського[7].

У Львові існує вулиця Луки Долинського.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Енциклопедія Львова. Том 2. Під редакцією Андрія Козицького. — Львів: Літопис, 2008. — С. 117
  2. ↑ Rastawiecki E. Słownik malarzòw polskich tudzież obcych w Polsce osiadłych lub czasowo w niej przebywających. — T. 1. — Warszawa, 1850.  (пол.) S. 151
  3. ↑ «Rozmaitości» — Lwow, 1831. № 11
  4. ↑ а б Мельничук Б., Чернихівський Г. Долинський Лука… — С. 518.
  5. ↑ Медведик П. Барвінський Мартин Григорович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 83. — ISBN 966-528-197-6.
  6. ↑ Володимир Мороз. Лука Долинський: начерки до портрету. Архів оригіналу за 11 листопада 2012. Процитовано 20 липня 2012.
  7. ↑ Рішення Білоцерківської міської ради Про перейменування вулиць та інших поіменованих об'єктів міста Білої Церкви № 81-07-VII від 18 лютого 2016. Архів оригіналу за 7 квітня 2016. Процитовано 27 березня 2016.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Голубець М. Лука Долинський // Діло. — 1924 — 21 серпня — № 184 (10277). — с. 2; 1924 — 22 серпня — № 185 (10278). — с. 2; 1924 — 23 серпня — № 186 (10279). — с. 2; 1924 — 24 серпня — № 187 (10280). — с. 2.
  • Енциклопедія Львова. Т. 2. Під редакцією Андрія Козицького. — Львів : Літопис, 2008. — С. 117—118.
  • Історія української культури / Ред. І. Крип'якевич. — К. : Либідь, 2002 (за виданням 1937). — 656 с.
  • Крвавич Д. П., Овсійчук В. А., Черепанова С. О.  Українське мистецтво: Навч. посіб., у 3 т. — Львів : Світ, 2005. — Т. 3. — 286 с.
  • Мельничук Б., Чернихівський Г. Долинський Лука // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 518. — ISBN 966-528-197-6.
  • Овсійчук В. А.  Класицизм і романтизм в українському мистецтві. — К. : Дніпро, 2001.
  • Rastawiecki E. Słownik malarzòw polskich tudzież obcych w Polsce osiadłych lub czasowo w niej przebywających. — Warszawa, 1850. — T. 1. (пол.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Долинський_Лука&oldid=43691474