Едуард Рітсон
| Едуард Рітсон | |
|---|---|
| ест. Eduard Ritson | |
 | |
| Народився | 1 травня 1889 с. Пайсту, біля Вільянді |
| Помер | 27 лютого 1967 (77 років) Раквере |
| Країна |  Естонія  |
| Національність | естонець |
| Діяльність | лікар |
| Відомий завдяки | Консул Естонії в Києві (1918) |
| Alma mater | Київський університет |
| У шлюбі з | Q125762936? |
| Діти | Olga Kistler-Ritsod і Aadu Ritsod |
Едуард Рітсон (ест. Eduard Ritson; 1 травня 1889, Пайсту — 27 лютого 1967, Раквере) — естонський дипломат, громадський діяч, лікар. Голова естонського народного комітету в Києві. Визнаний урядом Української Держави консулом Естонії в Києві (1918)[1].
Народився 1 травня 1889 року в селі Пайсту поблизу міста Вільянді. Навчався в Ризькій фізичній гімназії та в Київському університеті св. Володимира.
15 листопада 1914 р. мобілізований до царської армії. Під час Першої світової війни працював гінекологом в Україні та Румунії, продовжуючи військову службу закінчив Київський університет. У квітні 1915 року він захворів на тиф, після видужання вирушив до Петрограда і відвідав Естонію. Навесні 1917 року знаходився в армії в Одесі. Восени 1918 року Едуард Рітсон очолив Естонський народний комітет у Києві. 1918 Уряд Української Держави визнав повноваження Едуарда Рітсона як консула Естонії в Києві.
Після захоплення окупації України, Едуард Рітсон залишався та працював в Києві. Він був головою Естонського комітету допомоги і допомагав репатріювати естонців. У 1922 заарештований і засуджений до 10 років концтаборів.
У травні 1922 року померла його дружина Ольга, а дітей залишила в Москві сиротами.
1928 року призначений начальником управління охорони здоров'я Бодайбо (Якутія).
1932 року — звільнився із зони ГУЛАГ та емігрував до Естонії. Працював лікарем та менеджером лікарні в Мустлі, Сінді, Нарві, Раквере.
Автор мемуарів, перша частина яких була написана дочкою Ольгою в Сінді в період між 1934 та 1939. Пізніше Едуард Рітсон писав сам, ймовірно, в Нарві або Раквере. Дожив до окупації Естонії з боку СССР. Помер 24 лютого 1967 року в Раквере[2]
- Батько — Ян Рітсон (Jaan Ritson) (1849—1919)
- Мати — Молл Рітсон (Mall Ritson (Jaakson)) (1852—1900)
- Дружина — Ольга Рітсон (Вольська) (1881—1922) (Киянка, одружилися 22.04.1913).
- Син — Олексій (Aadu Ritson) (1915—2010)
- Донька — Ольга (Olga Kistler (Ritson)) (1920—2013)
- ↑ Ірина МАТЯШ УКРАЇНСЬКА КОНСУЛЬСЬКА СЛУЖБА 1917—1923 рр. ЯК ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ: СТАНОВЛЕННЯ, ФУНКЦІОНУВАННЯ, ПЕРСОНАЛІЇ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 квітня 2018. Процитовано 14 липня 2018.
- ↑ Eduard Ritso (Ritson). Архів оригіналу за 14 липня 2018. Процитовано 14 липня 2018.
  | ||
в Україні | Едуард Рітсон1 (1918—1920) • Андрєй Біров (1992—1995) • Тійт Матсулевич (1996—1999) • Тійт Набер (1999—2001) • Леттенс Пауль (2001—2006) • Яан Хейн (2007—2011) • Лаурі Лепік (2011—2012) • Сулев Канніке (2012—2016) • Герт Антсу (2016—2019) • Каімо Кууск (2019—2023) • Аннелі Кольк (2023—) | |
в Естонії | Володимир Кедровський2 (1919—1921) • Михайло Паращук2 (1921) • Євген Голіцинський2 (1921) • Євген Терлецький3 (1921—1923) • Віктор Гладуш (1992—1993) • Юрій Олененко (1993–1999) • Микола Макаревич (1999—2005) • Павло Кір'яков (2005—2010) • Володимир Решетняк4 (2010) • Віктор Крижанівський (2010—2017) • Василь Яковенко4 (2017—2018) • Мар'яна Беца (2018—2023) • Максим Кононенко (2023—) | |
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |