Сулев Канніке
| Сулев Канніке | |
|---|---|
 Сулев Канніке (2012) | |
| Надзвичайний та Повноважний посол Естонії в Україні | |
| 2012 — 2016 | |
| Попередник | Лаурі Лепік |
| Наступник | Герт Антсу |
| Народився | 9 грудня 1953 (71 рік) |
| Відомий як | дипломат  |
| Громадянство |  Естонія |
| Національність | естонець |
| Alma mater | Тартуський університет |
| Професія | дипломат |
| Нагороди |  |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Сулев Канніке (ест. Sulev Kannike, * 9 грудня 1953) — естонський дипломат, адвокат. Надзвичайний і Повноважний Посол Естонської Республіки в Україні.
Народився 9 грудня 1953 року. У 1978 році закінчив Тартуський університет, юридичний факультет.
У 1999—2003 рр. — Надзвичайний і Повноважний Посол Естонської Республіки в Бельгії та Люксембурзі, а також представник у НАТО.
У 2003—2005 рр. — заступник Міністра оборони Естонії.
У 2006—2012 рр. — Постійний представник Естонії в Раді Європи.
З 2012 — Надзвичайний і Повноважний Посол Естонської Республіки в Києві.[1]
- Орден Білої зірки III ступеня (2004).
- Сулев Канніке: якби в Україні було 800 тисяч озброєних громадян, то анексії Криму б не сталося [Архівовано 11 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Сулев Канніке, Посол Естонії в Україні: Естонія тепер підтримує Україну ще більше та вважає повторення Кримського сценарію на своїй території неможливим [Архівовано 24 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Посольство Естонської Республіки в Україні [Архівовано 6 травня 2012 у Wayback Machine.]
- Sulev Kannike: Lõviosa diplomaatiast on mitteavalik Maaleht, 3 квітня 2003
- Sulev Kannike sai Eesti suursaadikuks Euroopa Nõukogu juures[недоступне посилання з липня 2019] EPL, 13 жовтня 2006
  | ||
в Україні | Едуард Рітсон1 (1918—1920) • Андрєй Біров (1992—1995) • Тійт Матсулевич (1996—1999) • Тійт Набер (1999—2001) • Леттенс Пауль (2001—2006) • Яан Хейн (2007—2011) • Лаурі Лепік (2011—2012) • Сулев Канніке (2012—2016) • Герт Антсу (2016—2019) • Каімо Кууск (2019—2023) • Аннелі Кольк (2023—) | |
в Естонії | Володимир Кедровський2 (1919—1921) • Михайло Паращук2 (1921) • Євген Голіцинський2 (1921) • Євген Терлецький3 (1921—1923) • Віктор Гладуш (1992—1993) • Юрій Олененко (1993–1999) • Микола Макаревич (1999—2005) • Павло Кір'яков (2005—2010) • Володимир Решетняк4 (2010) • Віктор Крижанівський (2010—2017) • Василь Яковенко4 (2017—2018) • Мар'яна Беца (2018—2023) • Максим Кононенко (2023—) | |
