Макаревич Микола Петрович

Макаревич Микола Петрович
Макаревич Микола Петрович
Народився	28 жовтня 1940 ; Кам'янівка, Овруцький район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Помер	28 вересня 2018 (77 років) ; Київ, Україна
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	українець
Діяльність	дипломат
Alma mater	Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1966) і Київський індустріальний технікум (1958)
Знання мов	українська і німецька
Посада	Надзвичайний і Повноважний Посол України
Нагороди
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Макаревич.

Микола Петрович Макаревич (28 жовтня, 1940, с. Камінно-Товкачі, нині Кам'янівка Овруцький район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР — 28 вересня 2018^[1], м. Київ) — український дипломат, у 1990—1994 роках — перший заступник міністра закордонних справ України, пізніше — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Австрії та Естонії.

Біографія

Народився 28 жовтня 1940 у с. Камінно-Товкачі, нині с. Кам'янівка, Овруцький район, Житомирська область.

У 1958 році закінчив гірниче відділення Київського індустріального технікуму, у 1966 році — юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «юрист-міжнародник».

У 1958—1959 роках працював техніком «Укрнафтогеофізики». З 1959 по 1961 рік проходив службу в збройних силах.

З 1966 року — інструктор Київського обласного комітету ЛКСМ України, потім — аташе протокольно-консульського відділу МЗС Української РСР.

З 1971 по 1977 рік — аташе, 3-й секретар, 2-й секретар Постійного Представництва Української РСР при ООН.

З 1978 по 1981 рік — генеральний секретар, головний радник МЗС Української РСР.

З 1981 по 1984 — 1-й секретар Постійного представництва СРСР при міжнародних організаціях у Відні.

З 1985 по 1989 — начальник консульського відділу МЗС Української РСР.

З 1989 по 1990 — заступник Постійного Представника України при ООН, м. Нью-Йорк.

Микола Петрович Макаревич брав участь у багатьох сесіях Генеральної Асамблеї ООН та міжнародних конференціях з кодифікації й уніфікації міжнародного права.

З 1990 по 12.1994 — перший заступник міністра МЗС України, голова комісії України у справах ЮНЕСКО.

З 12.1994 по 07.1999 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Австрійській Республіці.

З 12.1994 по 07.1999 — Постійний Представник України при міжнародних організаціях у Відні.

Під час каденції Миколи Макаревича в Австрії було встановлено пам'ятник Івану Франку; пам'ятник українцям, які загинули в концентраційному таборі під час Другої світової війни; пам'ятні дошки на будинках, де жили й працювали Михайло Грушевський, Леся Українка, Іван Пулюй і Нечуй-Левицький, Лесь Курбас, перший ректор Чернівецького університету Томашук, а також було встановлено пам'ятник на місці колишнього аеродрому, де в 1918 р. вперше злетів поштовий літак за маршрутом Відень–Київ–Відень.

З 07.1999 по 11.11.2005 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Естонській Республіці.

За цей час завдяки зусиллям Миколи Петровича Макаревича було налагоджено партнерські відносини з десятками міст, районних центрів обох держав. У 2002 р. у студентському місті Тарту відкрили дві пам'ятні мармурові дошки. Першу — на будинку, в якому Леся Українка гостювала у брата Михайла Косача; другу — на будинку, де в 1898 р. було створено перше українське студентське товариство при Тартуському університеті. В центрі Таллінна біля морського порту посаджено і тепер росте Шевченків дуб на згадку про перебування в Естонії в 1842 р. Великого Кобзаря.

Дружина Ганна Олексіївна Макаревич (1941- 2022) — журналістка, поетка, авторка збірок поезій та серій картин. Старша донька Мирослава Макаревич (1972 р.н.) — журналістка, головна редакторка, авторка книжок для дітей. Молодша донька Ганна Макаревич (1979 р.н.) — художниця, дизайнерка.

Нагороди

Почесна відзнака Президента України,
Орден «За заслуги» III ступеня (1996),
Орден «За заслуги» II ступеня (1999),
Орден «За заслуги» I ступеня (2005)^[2],
Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2016)^[3],
Велика Золота Почесна відзнака за заслуги перед Республікою Австрія, Командорський хрест I ступеня (2002),
Маріїнський Орден Хреста І класу (Естонія)^[4].

Примітки

↑ З глибоким сумом сповіщаємо, що 28 вересня 2018 р. помер Надзвичайний і Повноважний Посол України Макаревич Микола Петрович. Міністерство закордонних справ України. Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 29 вересня 2018.
↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №1850/2005 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 29 вересня 2018.
↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №338/2016 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 29 вересня 2018.
↑ Юристи України. Правова еліта Держави. Видавництво Логос Україна. www.logos.biz.ua. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 29 вересня 2018.

Джерела

В. М. Матвієнко. Макаревич Микола Петрович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4

Посилання

Попередник:	Посли України в Австрії 1994 - 1999	Наступник:
Костенко Юрій Васильович	Посли України в Австрії 1994 - 1999	Огризко Володимир Станіславович

Попередник:	Посли України в Естонії 1999 - 2005	Наступник:
Олененко Юрій Олександрович	Посли України в Естонії 1999 - 2005	Кір'яков Павло Олексійович

[1] З глибоким сумом сповіщаємо, що 28 вересня 2018 р. помер Надзвичайний і Повноважний Посол України Макаревич Микола Петрович. Міністерство закордонних справ України. Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 29 вересня 2018.

[2] УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №1850/2005 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 29 вересня 2018.

[3] УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №338/2016 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 29 вересня 2018.

[4] Юристи України. Правова еліта Держави. Видавництво Логос Україна. www.logos.biz.ua. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 29 вересня 2018.

[1]

[2]

[3]

[4]

п о р Українсько-естонські відносини
Населення	Естонці в Україні (Кримські естонці • Посольство Естонії в Україні) • Українці в Естонії (Посольство України в Естонії)
Посли Естонії в Україні	Едуард Рітсон¹ (1918—1920) • Андрєй Біров (1992—1995) • Тійт Матсулевич (1996—1999) • Тійт Набер (1999—2001) • Леттенс Пауль (2001—2006) • Яан Хейн (2007—2011) • Лаурі Лепік (2011—2012) • Сулев Канніке (2012—2016) • Герт Антсу (2016—2019) • Каімо Кууск (2019—2023) • Аннелі Кольк (2023—)
Посли України в Естонії	Володимир Кедровський² (1919—1921) • Михайло Паращук² (1921) • Євген Голіцинський² (1921) • Євген Терлецький³ (1921—1923) • Віктор Гладуш (1992—1993) • Юрій Олененко (1993–1999) • Микола Макаревич (1999—2005) • Павло Кір'яков (2005—2010) • Володимир Решетняк⁴ (2010) • Віктор Крижанівський (2010—2017) • Василь Яковенко⁴ (2017—2018) • Мар'яна Беца (2018—2023) • Максим Кононенко (2023—)
(¹) консул Естонії в Києві; (²) посол УНР; (³) посол УСРР; (⁴) тимчасово повірений

п о р Українсько-австрійські відносини
Населення	Австрійці в Україні • Українці в Австрії
Посли Австрії в Україні	Вальтер Ріттер Прінціг фон Гервальт (1917—1918) т.п. • Йоганн Форгач (1917—1918) • Карл Фюрстенберг (1918) т.п. • Міхаель Венінгер (1991—1992) • Георг Вайс (1992—1997) • Фаб'ян Клаус (1997—2001) • Міхаель Міісс (2001—2006) • Маркус Вукетіч (2006—2010) • Вольф Дітріх Хайм (2010—2014) • Герміне Поппеллер (2014—2019) • Гернот Пфандлер (2019—2023) • Арад Бенкьо (2023—)
Посли України в Австрії	Яковлів Андрій Іванович (1918) • Липинський В'ячеслав Казимирович (1918—1919) • Сидоренко Григорій Микитович (1919—1921) • Залізняк Микола Кіндратович (1921) • Коцюбинський Юрій Михайлович (1921—1922), повноважний представник • Бесєдовський Григорій Зіновійович (1922), повірений у справах • Богомолов Дмитро Васильович (1922—1923), 1-й секретар • Костенко Юрій Васильович (1992—1994) • Макаревич Микола Петрович (1994—1999) • Огризко Володимир Станіславович (1999—2004) • Полурез Юрій Володимирович (2004—2005) • Єльченко Володимир Юрійович (2005—2007) • Костюк Вадим Валентинович (2007—2008) т.п. • Чорнобривко Євген Миколайович (2008—2010) • Березний Андрій Вікторович (2010—2014) • Щерба Олександр Васильович (2014—2021) • Химинець Василь Васильович (2021—)

Словники та енциклопедії	Енциклопедія сучасної України
Довідкові видання	OpenSanctions
Нормативний контроль	GKG: /g/12340_6z