Перейти до вмісту

Тедеєв Ельбрус Сосланович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ельбрус Тедеєв)
Тедеєв Ельбрус Сосланович
Народився5 грудня 1974(1974-12-05) (50 років)
с. Ногір, Ардонський район, Північно-Осетинська АРСР, Російська РФСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьполітик, спортсмен
Alma materМАУП і Харківська державна академія фізичної культури Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоВерховна Рада України VII скликання, Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання Редагувати інформацію у Вікіданих
Посаданародний депутат України[1], народний депутат України[2] і народний депутат України[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяПартія регіонів Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриДжамболат Ілліч Тадеєвd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Вага66 кг[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Зріст167 см[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Почесна відзнака Президента України
Почесна відзнака Президента України
Хрест «За мужність»
Хрест «За мужність»
Заслужений працівник фізичної культури і спорту України
Заслужений працівник фізичної культури і спорту України
Заслужений майстер спорту України
Заслужений майстер спорту України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Спортивні медалі
Представник Україна Україна
Вільна боротьба
Олімпійські ігри
Бронза Атланта 1996 Вільна боротьба, 62 кг
Золото Афіни 2004 Вільна боротьба, 66 кг
Чемпіонати світу з боротьби
Золото Атланта 1995 Вільна боротьба, 62 кг
Золото Анкара 1999 Вільна боротьба, 63 кг
Бронза Софія 2001 Вільна боротьба, 63 кг
Золото Тегеран 2002 Вільна боротьба, 66 кг
Чемпіонати Європи з боротьби
Срібло Варшава 1997 Вільна боротьба, 63 кг
Бронза Братислава 1998 Вільна боротьба, 63 кг
Золото Мінськ 1999 Вільна боротьба, 63 кг
Срібло Рига 2003 Вільна боротьба, 66 кг
Срібло Анкара 2004 Вільна боротьба, 66 кг

Ельбру́с Сосла́нович Те́деєв (ос. Тедеты Сосланы фырт Эльбрус; нар. 5 грудня 1974, с. Ногір, Ардонський район, Північно-Осетинська АРСР, СРСР) — український спортсмен (вільна боротьба) та політик осетинського походження, народний депутат України від Партії регіонів, олімпійський чемпіон, заслужений майстер спорту України (1996), президент Асоціації спортивної боротьби України.

21 вересня 2013 року увійшов до всесвітньої Зали Слави Міжнародної федерації об'єднаних стилів боротьби (FILA)[6].

Голосував за ратифікацію проросійських Харківських угод (2010), за антиукраїнський закон Ківалова-Колесниченка (2012), за диктаторські закони 16 січня 2014.

Біографія

[ред. | ред. код]

Осетин; батько Сослан Кузьмич (1941—1996); мати Тауліна Фаубівна (1941) — медсестра; дружина Фаїна Юрбеківна (1981) — домогосподарка; дочки — Діана, Тетяна і Єва[7]. Ельбрус Тедеєв одружився з Фаїною Засєєвою 4 листопада 2001 року[8][9].

Народився та виріс у селі Ногір. Родина, у якій піднімали на ноги трьох синів, жила далеко не заможно. З 11 років Ельбрус Тедеєв долав пішки по 10 кілометрів до Владикавказа, на стадіон «Динамо», аби тренуватися[10][11]. Першим наставником майбутнього олімпійця був Артур Базаєв — призер першості СРСР, володар Кубка світу. На першості Росії серед дорослих 19-річного спортсмена помітили українські фахівці, які й запросили його в Україну.

У 1993 році за запрошенням тодішнього президента Асоціації спортивної боротьби України Бориса Савлохова приїхав до Києва й отримав українське громадянство. За словами Тедеєва заслужений тренер СРСР, Росії та України Борис Савлохов забезпечив його всіма необхідними умовами для життя і тренування[12][13].

На Олімпійських іграх 2004 року в Афінах Ельбрус у фіналі переміг дворазового чемпіона США Келлі[en][14]. Подолав суперника, хоч сам був травмований, — з раною на голові, якої зазнав у попередньому поєдинку.[джерело?]

Паралельно з спортивною діяльністю Ельбрус отримував вищу освіту. Спочатку у Національному університеті фізичного виховання та спорту за спеціальністю «тренер-викладач», а потім у Київському національному університеті культури та мистецтв за кваліфікацією «юрист».

Захоплення — музика.

Освіта

[ред. | ред. код]

1999–2003 — Національний університет фізичного виховання і спорту, факультет олімпійського і професійного спорту; тренер-викладач.

2003–2005 — Київський національний університет культури і мистецтв, юридичний факультет; юрист.

2005 — Харківська академія фізичного виховання і спорту.

Спортивна діяльність

[ред. | ред. код]

Вільною боротьбою почав займатися з 1985 р. у Владикавказі (тренери — Савлохов Борис Сосланович і Савлохов Р. С.).

За наполяганням Бориса Савлохова 1993 року переїхав до Києва.[7]

З 1994 — спортсмен-інструктор, з 1995 — капітан штатної збірної команди України з вільної боротьби. 1994 — першість Європи серед юніорів, І місце (катег. 62 кг).

1995 — чемпіонат світу, І місце (катег. 62 кг).

1996 — чемпіонат Європи, 4 місце (катег. 62 кг); Олімпійські ігри в Атланті, ІІІ місце (катег. 62 кг).

1999 — чемпіонат Європи (Мінськ) — I місце (катег. 63 кг).

1999 — чемпіонат світу, І місце.

2002 — чемпіонат світу, І місце.

2004 — Олімпійські ігри в Афінах, I місце.

З 2004 р. — президент Асоціації спортивної боротьби України (його попередником на цій посаді був Борис Савлохов)

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

Член Партії регіонів з 2007 року.

Народний депутат України 5-го скликання (квітень 2006 — листопад 2007) від Партії регіонів, № 103 в списку, заступник голови Комітету ВР з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту і туризму, член фракції Партії регіонів (з травня 2006).

На час виборів — спортсмен-інструктор Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, безпартійний.

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 від Партії регіонів, № 132 в списку, член фракції Партії регіонів (з листопада 2007), заст. голови Комітету з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму (з грудня 2007). На час виборів — нар. деп. України, член Партії регіонів.

27 квітня 2010 року голосував за ратифікацію Харківських угод, які продовжували термін перебування військової бази Росії в Севастополі на 25 років.

10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики», який за ствердженням представників громадськості, суперечить Конституції України, не має фінансово-економічного обґрунтування і спрямований на знищення української мови[15][16].

Один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942—1944 років.[17] За свідченням Олександра Попова слідкував за розгоном студентів 30 листопада 2013 року[18].

У січні 2014 Ельбрус Тедеєв став одним із співавторів законопроєкту, яким Верховній Раді пропонують заборонити називати дітей словами, які означають географічні назви, неживі предмети, вигаданих персонажів, рослини і тварин.[19]

16 січня 2014 року голосував за «диктаторські закони» — пакет антидемократичних законів, які суттєво обмежували права громадян і свободу слова[20].

За весь час своєї депутатської каденції Тедеєв не подав жодного законопроєкту, не подав жодного депутатського запиту, ні разу не виступав з трибуни в сесійній залі Верховної Ради України[джерело?].

Державні нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
  2. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  3. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  4. ↑ https://www.olympedia.org/athletes/60429
  5. ↑ а б Olympedia — 2006.
  6. ↑ Ірина Мерлені та Ельбрус Тедеєв увійшли до всесвітньої Зали слави боротьби
  7. ↑ а б Эльбрус Тедеев: «Мы стали людьми той когорты, которая никогда не пройдет мимо нуждающихся в помощи». Архів оригіналу за 27 травня 2013. Процитовано 1 березня 2013. [Архівовано 2013-05-27 у Wayback Machine.]
  8. ↑ ЧЕМПИОНА МИРА ЭЛЬБРУСА ТЕДЕЕВА УЛОЖИЛИ НА ЛОПАТКИ
  9. ↑ Эльбрус ТЕДЕЕВ: «Не рискну отдать дочь в большой спорт»
  10. ↑ Эльбрус Тедеев: "Мы стали людьми той когорты, которая никогда не пройдет мимо нуждающихся в помощи". Архів оригіналу за 27 травня 2013. Процитовано 1 березня 2013. [Архівовано 2013-05-27 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Дымов Я. М. «От боли голос хрипнет». К. : Логос, 2007. (рос.)
  12. ↑ Тедеев: «Не удивлюсь, если меня через несколько лет назовут украинцем»
  13. ↑ Тедеев: «Не удивлюсь, если меня через несколько лет назовут украинцем». (рос.)
  14. ↑ Эльбрус Тедеев был обречён стать чемпионом. Видео.
  15. ↑ 67 інституцій громадянського суспільства аргументовано закликали депутатів не голосувати за прийняття законопроєкту «Про засади державної мовної політики» — Сайт «Майдан»
  16. ↑ Висновок Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності 23.05.2012[недоступне посилання з травня 2019]
  17. ↑ Леонід КРАВЧУК: «Заява 148 українських депутатів — антигромадський, антинаціональний крок, що може бути прирівняний до національної зради»
  18. ↑ Попов «злив» Клюєва на допиті у ГПУ — ЗМІ
  19. ↑ Ельбрус Тедеєв хоче заборонити називати дітей географічними назвами
  20. ↑ Повний список депутатів, що голосували за диктаторські закони
  21. ↑ Указ Президента України № 845/2011 від 23 серпня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці незалежності України»
  22. ↑ Указ Президента України № 1104/2004 від 18 вересня 2004 року «Про відзначення державними нагородами України спортсменів національної збірної команди України на XXVIII літніх Олімпійських іграх»
  23. ↑ Указ Президента України № 780/95 від 23 серпня 1995 року «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
  24. ↑ Указ Президента України № 662/96 від 7 серпня 1996 року «Про нагородження відзнакою Президента України хрестом „За мужність“»
  25. ↑ Постанова КМУ від 16 вересня 2004 р. № 1212 «Про нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів України»

Посилання

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тедеєв_Ельбрус_Сосланович&oldid=43892051