Перейти до вмісту

Зарубінський Олег Олександрович

Додати посилання
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зарубінський Олег Олександрович
Народився26 жовтня 1963(1963-10-26) (61 рік)
Вінниця
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьполітик
Alma materВДПУ
Посаданародний депутат України[1], народний депутат України[2], народний депутат України[3] і народний депутат України[4]
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Україна Народний депутат України
3-го скликання
безпартійний 12 травня 1998 — 14 травня 2002
4-го скликання
За єдину Україну 14 травня 2002 — 25 травня 2006
6-го скликання
Блок Литвина 23 листопада 2007 — 12 грудня 2012
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014

Оле́г Олекса́ндрович Зарубі́нський (*26 жовтня 1963, Вінниця) — український політик та громадський діяч, народний депутат України 4-х скликань, державний службовець першого рангу (перша категорія)[5], Віце-президент з розвитку та інновацій Київського міжнародного університету, член Правління Асоціації народних депутатів України, співзасновник Українського інституту дослідження екстремізму, радник ГО «Законодавчі ініціативи Україна-ЄС»[6], професор політології, академік Української Академії політичних наук, кандидат історичних наук[7].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 26 жовтня 1963 року у Вінниці.

1980 року закінчив Вінницьку СШ № 7 із золотою медаллю.

Дружина Ірина Борисівна (1971) — доктор педагогічних наук, професор, проректор з міжнародного співробітництва і освіти Національного авіаційного університету[8]; дочка Ольга (1996).

Освіта

[ред. | ред. код]

1984 закінчив історичний факультет Вінницького педагогічного інституту, учитель історії та суспільствознавства (диплом з відзнакою); Тернопільську академію народного господарства у 1998 р., економіст (диплом з відзнакою); кандидатська дисертація «Політико-моральний стан радянського суспільства у 1941-45 рр.: аналіз англо-американської історіографії» (1992).

07.1984-11.85 — служба в армії. 12.1985-01.87 — завідувач кабінету філософії, 01.1987-09.89 — викладач суспільних наук Вінницького державного педагогічного інституту. 10.1989-10.92 — аспірант кафедри історії Київського державного педагогічного інституту іноземних мов. 11.1992-04.98 — старший викладач, доцент, завідувач кафедри політології, Вінницького педагогічного інституту.

Постійний представник Кабінету Міністрів України у Верховній Раді України (09.2001-11.02)[9][10]. 05.2006-10.2007 — докторант Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАНУ. Голова Товариства «Вінничани у Києві» (з 03.2009 по 12.2012).

Член Національної Конституційної ради (з 02.2008)[11]. Член Комісії при Президентові України з питань громадянства з 04.2014. Член Координаційної ради з питань розвитку громадянського суспільства при Президентові України.

З 03.2017 — член Комісії з питань охорони дитинства.

Автор або співавтор близько 140 наукових публікацій та понад 200 законопроєктів.

Автор книги «Верховная Рада и ее обитатели: записки инсайдера» (Видавництво «Саммит-книга», Київ, 2020)[12].

Кандидат історичних наук, професор політології, академік Української академії політичних наук.

Володіє англійською мовою.

Парламентська діяльність

[ред. | ред. код]

Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-04.2002. Заступник голови Комітету у закордонних справах. Член Тимчасової спеціальної комісії ВР України з питань дотримання органами державної влади і місцевого самоврядування та їх посадовими особами, Центральною виборчою комісією норм виборчого законодавства під час підготовки і проведення виборів Президента України (з 05.1999); член Тимчасової слідчої комісії ВР України з перевірки фактів незаконної торгівлі зброєю і військовим майном та їх незаконної передачі в інші країни у період 1991—1998 рр.; керівник міжпарламентських груп «Україна-Бельгія» і «Україна-Південно-Африканська Республіка»; член Тимчасової слідчої комісії ВР України з перевірки достовірності фактів незаконної торгівлі зброєю з Іраком; член Тимчасової слідчої комісії з контролю за дотриманням законності при ввезенні на митну територію України продуктів харчування та інших товарів (з 12.2002); член Тимчасової спеціальної комісії з питань майбутнього (з 04.2003).

Народний депутат України 4-го скликання 04.2002-04.06. На час виборів: нардеп, постійний представник Кабінету Міністрів України у Верховній Раді України. 1-й заступник голови Комітету з питань європейської інтеграції (з 06.2002); керівник міжпарламентської групи «Україна-Нідерланди»; голова постійної делегації ВР України в Парламентській Асамблеї НАТО; голова Тимчасової спеціальної комісії ВР України з моніторинґу виконання рекомендацій парламентських слухань «Про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО» та Плану дій Україна-НАТО (з 04.2003).

Народний депутат України 6-го скликання 11.2007-12.2012. На час виборів: докторант Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАНУ. Секретар Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (12.2007-12.08); Голова Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (12-2008-12.12); заступник керівника групи з міжпарламентських зв'язків з Швейцарською Конфедерацією; заступник керівника групи з міжпарламентських зв'язків з Князівством Ліхтенштейн; заступник керівника групи з міжпарламентських зв'язків з Республікою Корея.

Голосування

[ред. | ред. код]

13 січня 2011 року підтримав проєкт Закону про доступ до публічної інформації[13], за яким кожна особа в Україні може запросити в органу державної влади інформацію, якою він володіє[14].

1 червня 2010 року підтримав Закон України «Про захист персональних даних», завдяки якому, відповідно до міжнародного права, зростає рівень захисту персональних даних в Україні[15].

22 березня 2012 року проголосував за Закон «Про громадські організації»[16], відповідно до якого спрощується процедура державної реєстрації громадської організації та скасовується низка обмежень, в тому числі й фінансових щодо утворення такого об'єднання[17].

13 квітня 2012 року проголосував за Кримінально-процесуальний кодекс України[18], яким запроваджується принцип змагальності під час судового засідання, рівних можливостей сторін, створення єдиного реєстру досудових розслідувань, вводить поняття угоди зі слідством для зменшення покарання тощо[19].

10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики», який суперечить Конституції України, не мав фінансово-економічного обґрунтування і спрямований на знищення української мови[20][21]. Закон було прийнято із порушеннями регламенту[22][23]. 6 грудня 2012 року підтримав законодавчі зміни, відповідно до яких[24] збільшуються виплати при народженні дитини (до 29,8 тис. гривень (збільшення на 2,4 тис. гривень), при народженні 2-ї — 59,7 тис. гривень (плюс 4,8 тис. гривень), 3-ї та наступної дитини — 119,4 тис. гривень (плюс 9,5 тис. гривень)[25]. Вніс та підтримував законопроєкт про запровадження кримінальної та адміністративної відповідальності за приниження гідності українського народу. 9 березня 2010 року проєкт не був прийнятий Верховною Радою України[26].

За ініціативи  Зарубінського запроваджено погодинну оплату праці[27], повернення до 11-річної системи освіти в школі[28], надання інформації про вміст ГМО у продуктах харчування[29], прискорення надання першої медичної допомоги в невідкладних та екстремальних ситуаціях[30], право одного з батьків мати відпустку на період карантину та низку інших змін[31].

Народний депутат України 7-го скликання (12.2012-11.2014). На час виборів: нардеп. Перший заступник голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки; Член Лічильної комісії Верховної Ради України. Голова Постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській Асамблеї Організації з Безпеки і Співробітництва в Європі (ОБСЄ). Член депутатської групи Суверенна Європейська Україна. Член Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань підготовки законопроєкту про внесення змін до Конституції України.

Голосував за Диктаторські закони 16 січня 2014 року.[32]

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Ірина Зарубінська (1971), донька — Ольга Зарубінська (1996).

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (26 жовтня 2013) — за значний особистий внесок у державне будівництво, багаторічну плідну законотворчу та громадсько-політичну діяльність, високий професіоналізм[33]
  • Орден «За заслуги» I ст., II ст., III ст.[34][35]
  • Почесна грамота ВР України.
  • Почесна грамота КМ України[36].
  • Відзнака Міністерства оборони України «Знак пошани»[37].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
  2. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  3. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  4. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  5. ↑ Розпорядження Голови Верховної Ради України від 14.05.2002, № 261.
  6. ↑ Олег Зарубінський — Громадська організація «Законодавчі ініціативи: Україна-ЄС» (ru-RU) . Архів оригіналу за 26 липня 2021. Процитовано 26 липня 2021.
  7. ↑ «Законопроект про мови знімає мотивацію знати державну мову». Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 28 червня 2020.
  8. ↑ Ректорат. nau.edu.ua. Архів оригіналу за 11 серпня 2021. Процитовано 26 липня 2021.
  9. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1219 «Про призначення Зарубінського О.О. Постійним представником Кабінету Міністрів України у Верховній Раді України».
  10. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2002 року № 1827 «Про звільнення Зарубінського О.О. з посади Постійного представника Кабінету Міністрів України у Верховній Раді України».
  11. ↑ Указ Президента України «Про склад Національної конституційної ради» [Архівовано 23 червня 2019 у Wayback Machine.] — Портал Верховної Ради України
  12. ↑ Зарубинский, Олег (11 вересня 2020). Верховная Рада и ее обитатели: записки инсайдера (рос.). Саммит-книга. Архів оригіналу за 26 липня 2021. Процитовано 26 липня 2021.
  13. ↑ , Поіменне голосування про проєкт Закону про доступ до публічної інформації № 2763 у другому читанні та в цілому [Архівовано 7 серпня 2020 у Wayback Machine.] — Портал Верховної Ради України
  14. ↑ , Андрій Шевченко Закон Про доступ до публічної інформації 10 речей, корисних для кожного [Архівовано 2 листопада 2012 у Wayback Machine.] — Українська правда
  15. ↑ , Поіменне голосування про проект Закону про захист персональних даних № 2273 у другому читанні та в цілому — Портал Верховної Ради України
  16. ↑ , Поіменне голосування про проект Закону про громадські організації № 7262-1 у другому читанні та в цілому [Архівовано 7 серпня 2020 у Wayback Machine.] — Портал Верховної Ради України
  17. ↑ , Новий закон дозволить українцям активніше відстоювати свої права — експерти ООН [Архівовано 11 січня 2013 у Wayback Machine.] — Офіційний сайт Координаційної ради з питань розвитку громадянського суспільства
  18. ↑ , Поіменне голосування про проект Кримінального процесуального кодексу України № 9700 у другому читанні та в цілому [Архівовано 14 лютого 2022 у Wayback Machine.] — Портал Верховної Ради України
  19. ↑ , Новий Кримінально-процесуальний кодекс набув чинності [Архівовано 11 січня 2013 у Wayback Machine.] — Дзеркало тижня
  20. ↑ 67 інституцій громадянського суспільства аргументовано закликали депутатів не голосувати за прийняття законопроєкту «Про засади державної мовної політики» [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.] — Сайт «Майдан»
  21. ↑ Висновок Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності 23.05.2012[недоступне посилання з квітня 2019]
  22. ↑ Більшість зі штовханиною просунула мовний закон Колесніченка [Архівовано 6 вересня 2012 у Wayback Machine.] — 1+1. ТСН
  23. ↑ ЗАКОН ПРО МОВИ УХВАЛИЛИ [Архівовано 31 жовтня 2012 у Wayback Machine.] — Українська Правда
  24. ↑ , Поіменне голосування про проект Закону про Державний бюджет України на 2013 рік № 11000 в цілому [Архівовано 21 березня 2022 у Wayback Machine.] — Портал Верховної Ради України
  25. ↑ , У 2013 році при народженні дітей даватимуть ще більше грошей [Архівовано 3 березня 2013 у Wayback Machine.] — ТСН
  26. ↑ , Проект Закону про внесення змін до кодексів України щодо запровадження відповідальності за приниження гідності українського народу № 2136 [Архівовано 30 жовтня 2013 у Wayback Machine.] — Портал Верховної Ради України
  27. ↑ , Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно погодинної оплати праці реєстр. № 3253 від 03.10.2008 [Архівовано 26 грудня 2016 у Wayback Machine.] — Портал Верховної Ради України
  28. ↑ , Проект Закону про внесення змін до законодавчих актів України з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу реєстр. № 6518 від 14.06.2010 [Архівовано 30 жовтня 2013 у Wayback Machine.] — Портал Верховної Ради України
  29. ↑ , Проект Закону про внесення змін до законів України щодо надання інформації про вміст у продукції генетично-модифікованих компонентів реєстр. № 3230 від 26.09.2008 [Архівовано 30 жовтня 2013 у Wayback Machine.] — Портал Верховної Ради України
  30. ↑ , Проект Закону про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо прискорення надання першої медичної допомоги в невідкладних та екстремальних ситуаціях реєстр. № 7359 від 11.11.2010 [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] — Портал Верховної Ради України
  31. ↑ , Результати пошуку законопроектів, зареєстрованих Верховною Радою України[недоступне посилання з липня 2019] — Портал Верховної Ради України
  32. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 14 вересня 2019.
  33. ↑ Указ Президента України від 26 жовтня 2013 року № 583/2013 «Про нагородження О. Зарубінського орденом князя Ярослава Мудрого»
  34. ↑ Указ Президента України від 24 лютого 2004 року № 222/2004 «Про відзначення державними нагородами України»
  35. ↑ Указ Президента України від 20 серпня 2010 року № 829/2010 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ і організацій»
  36. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2003 року № 1450 «Про нагородження Зарубінського О.О. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».
  37. ↑ Наказ Міністра оборони України від 14.04.2006, № 153.

Джерело

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зарубінський_Олег_Олександрович&oldid=43949530