Жінка (оповідання)

Жінка
Жена
Жанр	оповідання
Форма	оповідання
Автор	Антон Павлович Чехов
Мова	російська
Написано	1892
Опубліковано	1892

«Жінка» (рос. Жена) — оповідання А. П. Чехова, вперше опубліковане у 1892 році.

Сюжет

Оповідання написане від першої особи, має сім частин. Протагоніст оповідання мешкає у власному заміському будинку з другою дружиною Наталією Гаврилівною. Нещодавно Павло Андрійович пішов у відставку. В даний час він пише книгу про історію російських залізниць. З дружиною у головного героя складні стосунки, вони лише живуть в одному будинку, інколи зустрічаються у вестибюлі. Наталія Гаврилівна і її рідня живуть за рахунок Павла Андрійовича.

Час, описаний в оповіданні — 1892 рік. У Росії неврожай, селяни ослаблі від голоду, хворіють і вмирають. Наталія щосили намагається організувати допомогу голодуючим. Обговорюється питання, як краще організувати розподіл допомоги нужденним. В будинку оповідача кипить робота, яку лікар Соболь називає «благодійною оргією».

Історія публікації

Оповідання А. П. Чехова «Жінка» написане і надруковане в журналі «Північний вісник» у 1892 році (№ 1, за підписом Антон Чехов). У 1893 році друкувалося в серії «Для інтелігентних читачів», увійшло до видання А. Ф. Маркса. Для зібрання творів оповідання було перероблено.

Оповідання пов'язане з подіями голодного 1891 року. Через неврожай були охоплені голодом центральні та поволзькі губернії Російської імперії. Їм на допомогу спрямована громадська діяльність Чехова. Письменник взяв участь в організації збірника «Допомога голодуючим», допомагав у зборі коштів, закупівлі худоби, відвідував голодуючі губернії.

За життя Чехова оповідання «Жінка» перекладено болгарською, німецькою, сербськохорватською і шведською мовами.

Критика

До теперішнього часу дійшли позитивні відгуки перших читачів. Чертков писав у листі до Горбунова-Посадова, що він отримує «з різних сторін відгуки про те, що з усіх оповідань нашої першої серії "Жінка" подобається найбільше».

Критика в цілому оцінила оповідання негативно. Ю. Ніколаєв відніс розповідь до групи "химерних, вигаданих, неживих речей Чехова, написаних після «Степу». Критик «Русских ведомостей» зазначав, що «сама по собі прекрасна мета з першого разу не вдалася авторові»: «Але це тільки початок: воно [оповідання], незважаючи на невдачу, нерозлучну з будь-яким початком, заслуговує всіляких привітань».

Негативно оцінювалося критикою зображене повітове товариство, що займається разом з Наталею Гаврилівною збором коштів для голодуючих. На думку Ю. Ніколаєва, «інтелігенція», зображувана Чеховим, нічим не відрізняється від суспільства, описаного Гоголем в «Мертвих душах». Цю думку поділяли також М. Протопопов і М. Южний.

Джерела

• Чехов А. П. Жена / Чехов А. П. Полное собрание сочинений и писем: В 30 т. Сочинения: В 18 т. // АН СССР. Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. — Москва : Наука, 1974—1982.
• Voir Dictionnaire Tchekhov. Françoise Darnal-Lesné, Édition L'Harmattan, 2010. - Page 87. - ISBN 978 2 296 11343 5.
• Ma femme, traduit par Edouard Parayre, Édition Gallimard, Bibliothèque de la pléiade, 1970. - ISBN 2-07-010550-4.

Посилання

• Чехов А. Зайві люди [Архівовано 10 травня 2017 у Wayback Machine.]