Займенник у праслов'янській мові
Займе́нник у праслов'я́нській мо́ві — одна із самостійних частин мови в праслов'янській мові. Сам займенник продовжує традицію індоєвропейського, а саме:
- Поняття граматичного роду залишалось у формах особового займенника невираженим, що і є їхньою головною рисою, відмінною від неособових;
- Різні числа особових займенників утворено від різних основ;
- На такому самому принципі побудовано відношення основ називного й знахідного відмінку;
- Форми двоїни та множини спочатку відмінювано як утворення від однини;
- Поряд із наголошеними формами використовувано енклітичні форми.
Уже в спільнослов'янській мові були, імовірно, усі три варіанти наз. відм. однини займенника 1-ї особи: давніші *azъ, *jazъ і новіший ja.Останній майже в усіх слов'янських літературних мовах, окрім хіба що болгарської та македонської, заступив форму *jazъ, утративши кінцевий склад -zъ. У праслов'янській мові форми непрямих відмінків займенника 1-ї особи мають іншу основу.
Складнішим є питання про утворення займенника *my. Праслов'янське *my не утворено безпосередньо з праіндоєвропейської форми, бо неслов'янські мови мають або m-, або n-, чи навіть w-, а кінцвевий -*y зовсім не має відповідників в інших мовах. Існує думка, що *my був самостійною формою наз. відм. множини 1-ї особи. Певне, що було не одна, а дві форми займенника ми — *my i *ny, з яких давнішою, очевидно, є *ny.
У праслов'янській мові особові й зворотні займенники відмінювано так:
| Відмінок | Однина | Двоїна | Множина | Зворотній | |||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 особа | 2 особа | 1 особа | 2 особа | 1 особа | 2 особа | ||
| Називний | *azъ | *ty | *vě | *va | *my | *vy | — |
| Родовий | *mene, *menę | *tebe, *tebę | *naju | *vaju | *nasъ | *vasъ | *sebe, *sebę |
| Давальний | *mъně, *mi, *mě | *tebě, *tobě, *ti, *tě | *nama, *na | *vama | *namъ, *ny | *vamъ, *vy | *sebě, *sobě, *si, *sě |
| Знахідний | *mene, *mę | *tebe, *tę | *na | *va | *ny, *nasъ | *vy, *vasъ | *sebe, *sę |
| Орудний | *mъnojǫ | *tobojǫ | *nama | *vama | *nami | *vami | *sobojǫ |
| Місцевий | *mъně | *tebě, *tobě | *naju | *vaju | *nasъ | *vasъ | *sebě, *sobě |
Слов'янські й балтійські мови, починаючи з доісторичної доби, усунули одну з найцікавіших особливостей указівного займенника, а саме: називний відмінок однини чоловічого й жіночого роду належав до іншого кореня, на відміну від інших форм. Наприклад: санскр. sá, sā́, але санскр. tám, tā́m. Займенники *оnъ, *ona, *ono належали до групи вказівних займенників, що забезпечували триступеневу характеристику предмета в просторі чи в час: *sь — цей, найближчий, *tъ — той, віддалений, *оnъ — ген той, найдальший. Окремо існували *jь, *je, *ja, що поєднували функції вказівних анафоричних займенників і займенників відносних. Ще в праслов'янській мові *оnъ, *ona, *ono і *jь, *je, *ja, стали виконувати роль особового займенника 3-ї особи.
У праслов'янській мові вказівні займенники відмінювано так:
| Відмінок | Однина | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Чоловічий | Середній | Жіночій | Чоловічий | Середній | Жіночій | Чоловічий | Середній | Жіночій | |
| Називний | *tъ | *to | *ta | *jь | *je | *ja | *sь | *se | *si |
| Родовий | *ta, *toga, *togo, *tova, *tovo | *tojě, *toję | *ja, *jego, *jega, *jevo, *jeva | *jejě, *jeję | *si, *sja, *sega, *sego, *seva, *sevo | *sejě, *seję | |||
| Давальний | *tu, *tomu | *toji | *jemu | *jeji | *semu | *seji | |||
| Знахідний | *tъ | *to | *tǫ | *jь | *je | *jǫ | *sь | *se | *sьjǫ |
| Орудний | *těmь | *tojǫ | *imь | *jejǫ | *simь | *sejǫ | |||
| Місцевий | *te, *tě, tomь | *toji | *jemь | *jeji | *semь | *seji | |||
| Відмінок | Двоїна | ||||||||
| Чоловічий | Середній | Жіночій | Чоловічий | Середній | Жіночій | Чоловічий | Середній | Жіночій | |
| Наз.-Знах. | *ta | *tě | *ja | *i | *sija, *si | *siji | |||
| Род.-Місц. | *toju | *jeju | *seju | ||||||
| Дав.-Оруд. | *těma | ima | *sima | ||||||
| Відмінок | Множина | ||||||||
| Чоловічий | Середній | Жіночій | Чоловічий | Середній | Жіночій | Чоловічий | Середній | Жіночій | |
| Називний | *ti | *ta | *ty | *i | *ja | *jě, *ję | *si | *sijě, *siję | |
| Родовий | *těchъ | *ichъ | *sichъ | ||||||
| Давальний | *těmъ | *imъ | *simъ | ||||||
| Знахідний | *ty | *ta | *ty | *jě, *ję | *ja | *jě, *ję | *sijě, *siję | *si | *sijě, *siję |
| Орудний | *těmi | *imi | *simi | ||||||
| Місцевий | *těchъ | *ichъ | *sichъ | ||||||
Усі присвійні займенники творено від основ *mo-, *tvo-, *svo- за допомогою детермінативів -*jь, -*ja: *mojь, *tvoja. Є вагомі пдстави вважати, що присвійні займенники 1-ї та 2-ї осіб множини утворено від форми род. відм. множини особових займенників за допомогою детермінативів -*jь, -*ja зі зміною *sj > š: *nasъ + *jь > *nasъ-jь > *nasjь > *našь, *nasъ + *ja > *nasъ-ja > *nasja > *naša.
У праслов'янській мові присвійні займенники відмінювано так:
| Відмінок | Чоловічий рід | Середній рід | Жіночий рід | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Чоловічий | Середній | Жіночій | Чоловічий | Середній | Жіночій | Чоловічий | Середній | Жіночій | |
| Називний | *mojь | *moje | *moja | *svojь | *svoje | *svoja | *našь | *naše | *naša |
| Родовий | *mojego | *mojejě, *mojeję | *svojego | *svojejě, *svojeję | *našego | *našejě, *našeję | |||
| Давальний | *mojemu | *mojeji | *svojemu | *svojeji | *našemu | *našeji | |||
| Знахідний | *mojь | *moje | *mojǫ | *svojь | *svoje | *svojǫ | *našь | *naše | *našǫ |
| Орудний | *mojimь | *mojejǫ | *svojimь | *svojejǫ | *našimь | *našejǫ | |||
| Місцевий | *mojemь | *mojeji | *svojemь | *svojeji | *našemь | *našeji | |||
| Відмінок | Двоїна | ||||||||
| Чоловічий | Середній | Жіночій | Чоловічий | Середній | Жіночій | Чоловічий | Середній | Жіночій | |
| Наз.-Знах. | *moja | *mojě | *svoja | *svojě | *naša | *našě | |||
| Род.-Місц. | *moju | *svoju | *našu | ||||||
| Дав.-Оруд. | *mojema | *mojama | *svojema | *svojama | *našema | *našama | |||
| Відмінок | Множина | ||||||||
| Чоловічий | Середній | Жіночій | Чоловічий | Середній | Жіночій | Чоловічий | Середній | Жіночій | |
| Називний | *moji | *moja | *mojě, *moję | *svoji | *svoja | *svojě, *svoję | *naši | *naša | *našě, *našę |
| Родовий | *mojixъ | *svojixъ | *našixъ | ||||||
| Давальний | *mojimъ | *svojimъ | *našimъ | ||||||
| Знахідний | *mojě, *moję | *moja | *mojě, *moję | *svojě, *svoję | *svoja | *svojě, *svoję | *našě, *našę | *naša | *našě, *našę |
| Орудний | *mojimi | *svojimi | *našimi | ||||||
| Місцевий | *mojixъ | *svojixъ | *našixъ | ||||||
Праслов'янські форми означального займенника *vьsь (← *vьxь), *vьse (← *vьxo), *vьsa (← *vьxa) утворено за допомогою кореня *vьs- (← *vьx-) і детермінатива -*o- чи -*а-.
Займенники *kъto і *čьto складаються з кореневих частин на розрізнення осіб *kъ і речей *čь.
У праслов'янській мові питальні займенники відмінювано так:
| Називний | *kъ, *kъto | *čь | *čьto | *čьso |
|---|---|---|---|---|
| Родовий | *ka, *koga, *kogo, *kova, *kovo | *či | *čьtogo | *cьsogo |
| Давальний | *komu | *čemu | *čьtomu | *čьsomu |
| Знахідний | *kъ | *čь | *čьto | *čьso |
| Орудний | *cěmь | *čimь | *čьtěmь | *čьsěmь |
| Місцевий | *cě, *komь | *čemь | *čьtоmь | *čьsomь |
- С.П. Бевзенко, А.П. Грищегко, Т.Б. Лукінова, В.В. Німчук, В.М. Русанівський, С.П. Самійленко. Історія української мови. Морфологія. — Київ : Наукова думка, 1978. — С. 129-137.
- М.А. Жовтобрюх, С.П. Самійленко, О.Т. Волох, І.І. Слинько. Історична граматика української мови. — Київ : Вища школа, 1980. — С. 152-158.
- (рос.) Г.А. Ильинскій. Праславянская грамматика. — Нѣжинъ : Печатникъ, 1916. — С. 394-461.
- (рос.) А. Мейе. Общеславянский язык. — Москва : Прогресс, 2001. — С. 347-357.