Закон Івшича — Станґа
Закóн Íвшича — Стáнґа — ретракційна теорія виникнення нового акуту, що її запропонували незалежно один від одного вчені С. Івшич і К. Ш. Станґ. Вони припустили для форм основ акцентної парадигми b із довгими циркумфлектованими голосними наступного за коренем складу, що пересунутий на ці голосні наголос пізніше перемістився на попередній склад[1]. Наприклад[2]:
- інд.-є. *pirstù → псл. *pьrstъ́ → *pь́rstъ (закон Івшича — Станґа) →… укр. перст;
- псл. *kàrlu → *karlù (закон Дибо) → *kãrlu (закон Івшича — Станґа) →… хрв. krãlj «король».
В. А. Дибо припускав, що в даній групі словоформ пересув наголосу з кореня на наступний склад міг і не відбутися, бо прихована циркумфлексова (низхідна) інтонація цього складу була тим фактором, що перешкоджав би пересувові[1].
- ↑ а б В.А. Дыбо (Москва). Сравнительно-историческая акцентология, новый взгляд (по поводу книги В. Лефельдта "Введение в морфологическую концепцию славянской акцентологии"). Вопросы языкознания (PDF) (Журнал) (Російською) . Москва: Наука. 2006. с. 14. Архів оригіналу (PDF) за 4 квітня 2016. Процитовано 19 лютого 2018.
- ↑ Matasović, Ranko (2008). Poredbeno povijesna gramatika hrvatskoga jezika [Порівняльно-історична граматика хорватської мови] (Хорватською) . Zagreb: Matica hrvatska. с. 168. ISBN 978-953-150-840-7.
|
Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |