Запор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Запор (медицина))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Запор
Класифікація та зовнішні ресурси
Запор у дитини (рентгенологічне зображення). Колом окреслені скупчення фекальних мас (калові маси — біле "затемнення", оточені кишковими газами темного забарвлення)
МКХ-10 K59.0
DiseasesDB 3080
MedlinePlus 003125
eMedicine med/2833
MeSH D003248
Не плутати з Запір.

Запо́р[1] (також за́креп[2][3] та інші[4]; англ. constipation, лат. constipatio) — затримка випорожнення товстої кишки, утруднення дефекації з частотою до 2 разів на тиждень та відчуттям неповного випорожнення кишок. Є симптомом багатьох хвороб кишок, часто провідним.

Закреп — це розлад роботи кишечника, коли випорожнення відбуваються занадто рідко, або для цієї дії потрібні надмірні зусилля.[5] Кал часто твердий і сухий. Іншими ознаками, можуть бути біль у животі, здуття та відчуття неповного випорожнення.[6] Ускладнення від запору можуть охоплювати геморой, анальні тріщини, випадання товстої кишки, калові пробки та навіть, атеросклероз і підвищення артеріального тиску.[7]

Здорова частота випорожнень у дорослих, становить від трьох на день, до трьох разів на тиждень.[8]Немовлята здебільшого мають три-чотири випорожнення на день, тоді як маленькі діти, зазвичай роблять це двічі-тричі на день.[9]

Запор — один з найпоширеніших патологічних станів травного тракту у дітей і дорослих. У 20-50 % дорослого населення країн Європи спостерігають запори, причому в жінок дещо частіше, ніж у чоловіків[10].

Запор має багато причин. Поширені чинники його — це уповільнення руху калу в товстій кишці, синдром подразненого кишечника та розлади тазового дна.[11] Супутніми захворюваннями є гіпотиреоїдизм, цукровий діабет, хвороба Паркінсона, целіакія, чутливість до клейковини, не пов'язана з целіакією, нестача вітаміну B12, колоректальний рак, дивертикуліт і запальні захворювання кишок, тощо.[12][13] Ліки, які пов'язують із запорами, — це опіоїди, певні антациди, блокатори кальцієвих каналів і антихолінергічні засоби.[14]  З тих, хто приймає опіоїди, приблизно у 90 % розвивається запор.[11] Запор викликає більше занепокоєння, коли спостерігається втрата ваги або анемія, присутність крові в калі, наявність запальних захворювань кишок або раку товстої кишки в анамнезі у родині хворого.[15]

Лікування запору, залежить від основної причини та тривалості. Потрібно вживати достатню кількість рідини, більше клітковини, меду[16]і бажано щодня виконувати фізичні вправи. Якщо це не дасть результату, то можна застосувати проносні, осмотичні засоби, пом'якшувач калу або різні масла. Проносні засоби, здебільшого, застосовують для випадків, коли інші ліки не допомагають. Додаткові способи лікування, можуть передбачати біологічний зворотний зв'язок або, в окремих випадках, хірургічне втручання.[17]

Взагалі, частота запорів у популяції становить 2–30 %.[18] Серед людей похилого віку, які живуть у будинках для перестарілих, частота запорів сягає 50–75 %.[11] Для прикладу, лише у Сполучених Штатах, люди витрачають понад 250 мільйонів доларів США, на ліки від запорів, щороку.[19]

Етіологія та патогенез

[ред. | ред. код]

Запор виникає внаслідок дії багатьох етіологічних факторів, які патогенетично насамперед спричинюють порушення моторної функції травного тракту, найчастіше — товстої кишки.

Рідкий вміст тонкої кишки у товстій кишці перетворюється на щільні калові маси, після чого виводиться з організму. Це забезпечується завдяки абсорбції рідини та мікроелементів, перистальтиці, яка сприяє перемішуванню вмісту кишок і виділенню з них вологи, просуванню калових мас до прямої кишки і подальшому випорожненню.

Для нормального функціювання травного тракту необхідні певні фізіологічні механізми, а саме:

  • наявність вмісту в кишках, який за своїми властивостями є подразником для виникнення перистальтики;
  • функціонуючий м'язовий апарат та іннервація кишки;
  • ендокринна і паракринна регуляція;
  • відсутність перешкод для перистальтики;
  • нормальна функція м'язів тазового дна;
  • збережений рефлекс прямої кишки[20].

Дефекація залежить не тільки від біологічних механізмів, її можна загальмувати свідомо залежно від умов, у яких перебуває людина.

Стрес також, може призвести до запорів. Коли психологічний стрес обумовлює фізичні прояви, вони стають відомі як соматичні симптоми.

Вплив гормонів стресу на організм, здатний спричинити запор. Разом з тим, коли людина перебуває в стані стресу, вона, швидше за все, дотримується нездорового харчування, робить менше фізичних вправ або недостатньо спить, чи забуває про задовільне пиття. Ці чинники можуть призводити до запорів.[21]

Дослідники визначили кілька способів, якими стрес може спричинити запор:

  • У стресі, надниркові залози організму виробляють гормон адреналін, який має значення у так званій реакції «бийся або тікай». Це змушує організм перенаправляти потік крові від кишечника до життєво важливих органів, як от серце, легені та мозок. У підсумку, сповільнюється рух у кишках та можуть виникнути запори.
  • У відповідь на стрес, організм виділяє більше кортикотропін-рилізинг-фактора (CRF) у кишечнику. Цей гормон діє безпосередньо на кишечник, який він може уповільнити і спричинити запалення. У кишках є різні типи рецепторів CRF, одні з яких пришвидшують діяльність кишечника, а інші уповільнюють.
  • Стрес спричинює підвищення кишкової проникності. Ця проникність дозволяє запальним сполукам проникати в кишечник, що може призводити до відчуття переповненості живота.
  • Стрес може вплинути на звичайні здорові бактерії в кишках. Дослідження ще не підтвердили цю теорію, але багато людей вважають, що стрес може зменшити кількість здорових кишкових бактерій в організмі, в такий спосіб уповільнюючи травлення.[22],

Класифікація

[ред. | ред. код]

Спираючись на етіологію запорів, запропонована наступна їхня класифікація[23]:

  • аліментарний — у разі неправильного та нераціонального харчування з обмеженням рослинної клітковини;
  • неврогенний — у разі порушення регуляції моторної функції кишок:
    • дискінетичний, рефлекторний неврогенний запор;
    • запор внаслідок гальмування дефекації (звичний запор);
  • гіподинамічний — у разі незначної фізичної активності людини;
  • внаслідок запальних захворювань кишок (коліт, рідше ентерит);
  • проктогенний — при захворюваннях аноректальної зони;
  • механічний — за наявності пухлин, звужень товстої кишки, стисканні її зовні;
  • внаслідок аномалії розвитку товстої кишки;
  • токсичний — у разі хронічних отруєнь (хімічними речовинами, свинцем, морфіном, нікотином);
  • внаслідок порушення водно-електролітного балансу — при серцевій та нирковій недостатності, дегідратації різного генезу;
  • ендокринний — при гіпотиреозі, гіпопаратиреозі, гіпофізарній недостатності та деяких інших ендокринних захворюваннях;
  • медикаментозний — внаслідок застосування психотропних, протисудомних, антихолінергічних лікарських засобів, блокаторів кальцієвих каналів.

Хронічний запор

[ред. | ред. код]

Узагальнене поняття, яке має на увазі симптомокомплекс кишкових та позакишкових порушень. Застосування терміну «хронічний запор» правомірне за умови його тривання понад 6 місяців.

Крім порушення дефекації, хворі на хронічний запор можуть скаржитися на загальну кволість, дратівливість, порушення сну, поганий апетит, пітливість, метеоризм і дискомфорт у животі.

У хворих на хронічний запор необхідно проводити загальноприйняті лабораторні дослідження (загальні клінічний і біохімічний аналізи крові, сечі), за показаннями — ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, ендоскопічне та рентгенологічне обстеження травного тракту, електрокардіографію. Після комплексного обстеження можна робити висновок про функціональну (за відсутності органічних змін з боку внутрішніх органів) чи органічну природу хронічного запору.

Клінічні ознаки

[ред. | ред. код]

Про наявність функціонального запору свідчать такі ознаки[24]:

  • надмірне напруження під час дефекації;
  • твердий або «овечий» кал;
  • тенезми (біль по ходу кишок до та під час випорожнення);
  • відчуття неповного випорожнення кишечника;
  • частота дефекації 2 рази або менше на тиждень;
  • зменшення маси випорожнень до 35 г на добу або тривалості натужування, яке становить більше ніж 25 % часу дефекації;
  • подовження часу просування кишкового вмісту, що визначається за допомогою радіографічної мітки: по тонкій і товстій кишках — до 93 годин і більше, по товстій кишці — до 47-70 годин[25].

Ускладнення

[ред. | ред. код]

Внаслідок запору, може виникнути геморой, анальні тріщини, випадіння прямої кишки та нетримання калу.[26][27][28][29] Наприклад, тривале напруження під час випорожнення, здатне призвести до геморою. На пізніх стадіях запору, живіт може стати роздутим, твердим і болючим.

Запор, також пов'язаний із серцево-судинними подіями. Зміни кишкової мікробіоти через запор, можуть спричинити атеросклероз, підвищення артеріального тиску та інше. З віком запори частішають і часто супроводжуються чинниками ризику серцево-судинних захворювань. Водночас, надмірне напруження під час випорожнення, здатне спричинити підвищення артеріального тиску, що може спровокувати такі серцево-судинні події, як застійна серцева недостатність, аритмії, гострий інфаркт міокарда та розшарування аорти.  Лікарі, які лікують хворих на серцево-судинні захворювання, мають враховувати, що запор пов'язаний із серйозним серцево-судинним ризиком і вчасно втрутитися, аби запобігти серцево-судинним подіям.[7]

Попередження і лікування

[ред. | ред. код]

Лікування хворих на запор органічного генезу, насамперед полягає в лікуванні основного захворювання, а функціонального генезу — в чіткому виконанні загально-гігієнічних норм поведінки і дієтотерапії, а саме: активний спосіб життя, вживання в щоденному раціоні достатньо продуктів, які містять клітковину, і рідини. Велике значення має також, правильне положення під час сидіння у вбиральні (підставка для ніг біля унітазу), і по можливості випорожнення в певний визначений час, та привчання до цього дітей.

Також треба обмежувати, або взагалі відмовитися від вживання алкоголю, зокрема й червоного вина. Хоча прямого зв'язку між вживанням червоного вина та запором немає, споживання алкоголю загалом, пов'язане із зневодненням організму, що може посилити ускладнення під час випорожнення. Водночас, попри те що червоне вино містить сполуки, відомі як поліфеноли які мають протизапальні властивості та можуть допомогти зменшити запалення в організмі, також червоне вино є судинорозширювальним засобом, а це означає, що воно здатне спричинити розширення кровоносних судин і збільшити кровотік. Це може бути шкідливо для людей із запором, оскільки посилений кровотік може здійснювати тиск на вени в області прямої кишки, погіршуючи наслідки.[30]

Якщо за допомогою зазначених порад, досягти легкого випорожнення не вдається, використовують проносні засоби.

Харчування

[ред. | ред. код]

Наявність в раціоні рослинної клітковини (харчові волокна) та достатньої кількості води (3-4 % від маси тіла на добу[31][32][33][34]) — основні умови для попередження запору.

Проносні засоби

[ред. | ред. код]

Проносні засоби — група лікарських речовин, які, посилюючи перистальтику кишок, прискорюють його спорожнення. Проносних засобів стосуються: неорганічні речовини, наприклад, сульфат магнію; органічні олії, зокрема, вазелінова; частини рослин — зокрема ревінь. Спосіб дії проносних засобів різний: подразнення хеморецепторів слизової оболонки кишок (фенолфталеїн, ревінь), механічне полегшення просування вмісту по кишечнику (олії), утруднення всмоктування води в кишках (неорганічні солі).[37]. Більшість проносних засобів затримують абсорбцію води та електролітів у тонкій і товстій кишках. У механізмі проносних засобів також певну роль відіграє вплив на транспорт іонів кальцію в стінці кишок, а також спонукальний вплив на біосинтез простагландинів[38].

Класифікація проносних засобів

[ред. | ред. код]
За механізмом дії
[ред. | ред. код]
  • Перша група. Спричинюють хімічне подразнення рецепторів слизової оболонки кишок. Це препарати рослинного (корінь крушини, листя сенни олександрійської / касії гостролистої тощо) і синтетичного походження (фенолфталеїн, оксифенізатин, бісакодил);
  • Друга група. Спричинюють механічне подразнення рецепторів слизової оболонки кишок, так звані сольові проносні засоби (магнію, натрію сульфат тощо);
  • Третя група. Сприяють розм'якшенню калових мас і полегшують проходження їх по кишечнику (вазелінова та рослинні олії).
За впливом на кишечник
[ред. | ред. код]
  • Гальмують абсорбцію рідини з кишечника і стимулюють секрецію. Це препарати, які містять антраглікозиди (корінь ревеню, кора крушини), фенолфталеїн,
  • Сприяють збільшенню об'єму вмісту кишечника (морська капуста, агар-агар, висівки, напівсинтетичні полісахариди (лактулоза);
  • Змащують слизову оболонку кишечника (вазелінова і мигдалева олії).
    • які діють на моторну функцію товстої кишки (корінь ревеню, кора крушини, листя сени, фенолфталеїн, оксифенізатин, бісакодил тощо)
    • які діють на моторну функцію тонкої кишки (вазелінова, мигдалева та інші рослинні олії)
    • які діють на всі відділи кишечника (сольові, зокрема натрію пікосульфат).

Див. також

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Запор
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Запор

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Запор // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. ↑ Медична енциклопедія. Лікування захворювань. Травна система. Закреп. Архів оригіналу за 6 липня 2016. Процитовано 10 червня 2016.
  3. ↑ Сидоренко О. Українсько-англійський, англо-український словник. 120 000 слів Family Leisure Club, 2015 ISBN 9789661498524
  4. ↑ архаїзми: закріп (Енциклопедичний тлумачний словник фармацевтичних термінів: українсько-латинсько-російсько-англійський: навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів / за ред. проф. В. П. Черниха. — Вінниця: Нова Книга, 2014. ISBN 978-966-382-507-6 — с. 265, стаття «Закріп».); запре́т (Запрет // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.; запертя́ (запор // Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов).); затверді́ння (запор // Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов).); заколо́дження (запор // Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов).)
  5. ↑ Chatoor, Dave; Emmnauel, Anton (2009-08). Constipation and evacuation disorders. Best Practice & Research Clinical Gastroenterology (англ.). Т. 23, № 4. с. 517—530. doi:10.1016/j.bpg.2009.05.001. Процитовано 4 листопада 2023.
  6. ↑ Bharucha, Adil E.; Dorn, Spencer D.; Lembo, Anthony; Pressman, Amanda (2013-01). American Gastroenterological Association Medical Position Statement on Constipation. Gastroenterology (англ.). Т. 144, № 1. с. 211—217. doi:10.1053/j.gastro.2012.10.029. Процитовано 4 листопада 2023.
  7. ↑ а б Ishiyama, Yusuke; Hoshide, Satoshi; Mizuno, Hiroyuki; Kario, Kazuomi (13 лютого 2019). Constipation‐induced pressor effects as triggers for cardiovascular events. The Journal of Clinical Hypertension. Т. 21, № 3. с. 421—425. doi:10.1111/jch.13489. ISSN 1524-6175. PMC 8030287. PMID 30761728. Процитовано 4 листопада 2023.
  8. ↑ Constipation - All Content - NIDDK. National Institute of Diabetes and Digestive and Kidney Diseases (амер.). Процитовано 4 листопада 2023.
  9. ↑ Colombo, J. M.; Wassom, M. C.; Rosen, J. M. (1 вересня 2015). Constipation and Encopresis in Childhood. Pediatrics in Review (англ.). Т. 36, № 9. с. 392—402. doi:10.1542/pir.36-9-392. ISSN 0191-9601. Процитовано 4 листопада 2023.
  10. ↑ Маев И. В., 2001.
  11. ↑ а б в Harris, Raymond (1957-09). Constipation in geriatrics. The American Journal of Digestive Diseases. Т. 2, № 9. с. 487—492. doi:10.1007/bf02231320. ISSN 0002-9211. Процитовано 1 листопада 2023.
  12. ↑ Makharia, Archita; Catassi, Carlo; Makharia, Govind (10 грудня 2015). The Overlap between Irritable Bowel Syndrome and Non-Celiac Gluten Sensitivity: A Clinical Dilemma. Nutrients (англ.). Т. 7, № 12. с. 10417—10426. doi:10.3390/nu7125541. ISSN 2072-6643. Процитовано 1 листопада 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  13. ↑ Bharucha, Adil E.; Pemberton, John H.; Locke, G. Richard (2013-01). American Gastroenterological Association Technical Review on Constipation. Gastroenterology (англ.). Т. 144, № 1. с. 218—238. doi:10.1053/j.gastro.2012.10.028. Процитовано 1 листопада 2023.
  14. ↑ Shneider, Benjamin L.; Moore, Jeff; Kerkar, Nanda; Magee, John C.; Ye, Wen; Karpen, Saul J.; Kamath, Binita M.; Molleston, Jean P.; Bezerra, Jorge A. (11 травня 2017). Initial assessment of the infant with neonatal cholestasis—Is this biliary atresia?. PLOS ONE. Т. 12, № 5. с. e0176275. doi:10.1371/journal.pone.0176275. ISSN 1932-6203. Процитовано 1 листопада 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  15. ↑ Brenner, Darren M.; Shah, Marmy (2016-06). Chronic Constipation. Gastroenterology Clinics of North America (англ.). Т. 45, № 2. с. 205—216. doi:10.1016/j.gtc.2016.02.013. Процитовано 1 листопада 2023.
  16. ↑ Li, Yuyuan; Long, Shangqin; Liu, Qiaochu; Ma, Hong; Li, Jianxin; Xiaoqing, Wei; Yuan, Jieli; Li, Ming; Hou, Binbin (2020-08). Gut microbiota is involved in the alleviation of loperamide‐induced constipation by honey supplementation in mice. Food Science & Nutrition (англ.). Т. 8, № 8. с. 4388—4398. doi:10.1002/fsn3.1736. ISSN 2048-7177. Процитовано 1 листопада 2023.
  17. ↑ Constipation | NIDDK. web.archive.org. 15 березня 2017. Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 1 листопада 2023.
  18. ↑ Andromanakos, Nikolaos; Skandalakis, Panayiotis; Troupis, Theodoros; Filippou, Dimitrios (2006-04). Constipation of anorectal outlet obstruction: Pathophysiology, evaluation and management. Journal of Gastroenterology and Hepatology (англ.). Т. 21, № 4. с. 638—646. doi:10.1111/j.1440-1746.2006.04333.x. ISSN 0815-9319. Процитовано 1 листопада 2023.
  19. ↑ Avunduk, Canan (2008). Manual of Gastroenterology: Diagnosis and Therapy (англ.). Lippincott Williams & Wilkins. ISBN 978-0-7817-6974-7.
  20. ↑ Парфенов А. И., 1997
  21. ↑ Stress and constipation: What is the link?. www.medicalnewstoday.com (англ.). 12 листопада 2019. Процитовано 1 листопада 2023.
  22. ↑ Chang, Yu-Ming; El-Zaatari, Mohamad; Kao, John Y (2014-08). Does stress induce bowel dysfunction?. Expert Review of Gastroenterology & Hepatology (англ.). Т. 8, № 6. с. 583—585. doi:10.1586/17474124.2014.911659. ISSN 1747-4124. Процитовано 9 листопада 2023.
  23. ↑ А. В. Фролькіс (1979)
  24. ↑ Івашкін В. Г., 2001
  25. ↑ Хаммад Е. В., 1999
  26. ↑ McCallum, I. J D; Ong, S.; Mercer-Jones, M. (20 березня 2009). Chronic constipation in adults. BMJ (англ.). Т. 338, № mar20 ¹1. с. b831—b831. doi:10.1136/bmj.b831. ISSN 0959-8138. Процитовано 1 листопада 2023.
  27. ↑ Bharucha, Adil E. (2007-08). Constipation. Best Practice & Research Clinical Gastroenterology (англ.). Т. 21, № 4. с. 709—731. doi:10.1016/j.bpg.2007.07.001. Процитовано 1 листопада 2023.
  28. ↑ Walia, Ritu; Mahajan, Lori; Steffen, Rita (2009-10). Recent advances in chronic constipation. Current Opinion in Pediatrics (англ.). Т. 21, № 5. с. 661—666. doi:10.1097/MOP.0b013e32832ff241. ISSN 1040-8703. Процитовано 1 листопада 2023.
  29. ↑ Perry, Rachel J. (29 травня 2018). Leptin revisited: The role of leptin in starvation. Molecular & Cellular Oncology. Т. 5, № 5. с. e1435185. doi:10.1080/23723556.2018.1435185. ISSN 2372-3556. Процитовано 1 листопада 2023.
  30. ↑ Sjolind, Chris (19 березня 2023). Is Red Wine Bad For Hemorrhoids. Heal My Hemorrhoids (амер.). Процитовано 19 лютого 2024.
  31. ↑ Міністерство Охорони Здоров'я України (27 серпня 2018). Скільки води треба пити дорослим і дітям. moz.gov.ua.
  32. ↑ DeAnn Liska, Eunice Mah, [...], and Lawrence L. Spriet (2019 Jan). Narrative Review of Hydration and Selected Health Outcomes in the General Population. Nutrients.
  33. ↑ EFSA Panel on Dietetic Products, Nutrition, and Allergies (NDA) (2010-03). Scientific Opinion on Dietary Reference Values for water. EFSA Journal. Т. 8, № 3. doi:10.2903/j.efsa.2010.1459. Процитовано 4 серпня 2022.
  34. ↑ DIETARY REFERENCE INTAKES FOR Water, Potassium, Sodium, Chloride, and Sulfate. The National Academies Press. 2005. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  35. ↑ а б Barber, Thomas M.; Kabisch, Stefan; Pfeiffer, Andreas F. H.; Weickert, Martin O. (21 жовтня 2020). The Health Benefits of Dietary Fibre. Nutrients. Т. 12, № 10. с. 3209. doi:10.3390/nu12103209. ISSN 2072-6643. PMC 7589116. PMID 33096647. Процитовано 20 жовтня 2022.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  36. ↑ а б Liu, Lihua; Wang, Shan; Liu, Jianchao (2015-01). Fiber consumption and all-cause, cardiovascular, and cancer mortalities: A systematic review and meta-analysis of cohort studies. Molecular Nutrition & Food Research (англ.). Т. 59, № 1. с. 139—146. doi:10.1002/mnfr.201400449. Процитовано 1 грудня 2022.
  37. ↑ Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  38. ↑ Машковский М. Д., 1997

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Гастроентерологія дитячого віку. Підручник. (за загальною редакцією Є. В. Прохорова, В. П. Волосовця). Тернопіль. Укрмедкнига. — 2004. — 160 с. ISBN 966-673-068-5. [сторінка?]
  • Гастроентерологія / за ред. Харченко Н. В., Бабака О. Я., — К. Друкар.- 2007. — 720 с. [сторінка?]

Література

[ред. | ред. код]
  • Рациональная диагностика и фармакотерапия заболеваний органов пищеварения: справочник врача / АМН Украины, МОЗ Украины ; ред.: О. Я. Бабак, Н. В. Харченко) — 3-е изд., перераб. и доп. — К. : ООО Доктор-Медиа, 2010. — 354 с. — (Б-ка Здоров'я України: гастроэнтеролог). ISBN 978-966-2165-16-6 (рос.)
  • Довідник лікаря-гастроентеролога / Харченко Н. В., Анохіна Г. А., Опанасюк Н. Д., Родонежська О. В., Черненко В. В. — К. : 2004. — 101 с. — ISBN 966-8344-04-9

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Запор&oldid=43393948