Йоаким IV Константинопольський

Йоаким IV Константинопольський
Йоаким IV Константинопольський
грец. Ιωακείμ Δ΄
Народився	5 липня 1837; Kallimasiad, Османська імперія
Помер	15 лютого 1887 (49 років); Kallimasiad, Османська імперія
Поховання	Kallimasiad
Країна	Османська імперія
Діяльність	священнослужитель
Alma mater	Халкінська семінарія
Знання мов	новогрецька
Посада	Константинопольський патріархат і митрополит
Конфесія	православ'я
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Патріарх Йоаким IV (грец. Πατριάρχης Ιωακείμ Δ΄, у миру Ніколаос Крусулудіс, грец. Νικόλαος Κρουσουλούδης) — Архієпископ Константинополя — Нового Риму та Вселенський Патріарх з 1 жовтня 1884 року до 14 листопада 1886 року.

Біографія

Його мати була сестрою Патріарха Йоакима II (Коккодіса) (1860–1863 і 1873–1878 рр.).

Закінчив Богословське училище на Халки; в 1860 році прийняв чернечий постриг і став 2-м, а з січня 1863 року — 1-м секретарем Синоду.

Хіротонізований на єпископа в 1870 році й поставлений митрополитом Ларисським. У 1875 році був посланий на Афон для врегулювання суперечки навколо Пантелеймонівського монастиря.

З 1877 року — митрополит Дерконський; 1880 року очолював комісію у справі Пантелеимонівського монастиря.

Обраний на Патріарший престол 1 жовтня 1884 після вимушеної відставки 30 березня того ж року Патріарха Йоакима III, який підтримувався Росією. Як патріарх Йоаким IV виявився вправним адміністратором. Йому вдалося покращити відносини Церкви з Турецькою державою (їх погіршення, порушення державою привілеїв, які традиційно належали Церкві в Османській державі, стало причиною відставки його попередника). Він неодноразово закликав православних жити в злагоді з представниками інших національностей і релігій, особливо з євреями. Він доглядав за майном Патріархату і зумів погасити більшість боргів Церкви (13 з 15 000 турецьких лір). Він також відремонтував патріарший собор св. Георгія в Стамбулі. Він неодноразово закликав православних жити в злагоді з представниками інших національностей і релігій, особливо з євреями. Він доглядав за майном Патріархату і зумів погасити більшість боргів Церкви (13 з 15 000 турецьких лір). Він також відремонтував патріарший собор св. Георгія в Стамбулі.

Йоаким IV налагодив відносини Константинопольського патріархату з двома автокефальними сербськими церквами — Карловацькою митрополією в Австро-Угорщині та Сербською православною церквою в Сербії; під час його перебування на посаді Константинопольський патріархат відновив контакти з обома Церквами. Вона визнала автокефалію Румунської православної церкви та фактичну незалежність Чорногорської митрополії.

днак відносини між Константинопольським патріархатом і Російською православною церквою були складними. Вже перші його дії викликали осуд з боку офіційного органу російського Святійшого синоду: у січні 1885 року в своїй непідписаній статті в журналі «Церковний Вісник»^[1] близький до Побєдоносцеву візантист Іван Троїцький висловлював здивування з приводу розсилки для синодів, що відрізнялися від тих, що були вислані патріархам, а також щодо направлення їм грамоти митрополиту Сербському Феодосію (Мраовичу), обрання якого, з ініціативи сербського короля Мілана, за згодою Австро-Угорщини, не було визнано Петербургом.

Низка інших зроблених ним кроків викликала невдоволення з боку російського уряду: канонічне спілкування з Карловицьким Патріархом, визнання автокефалії Румунської церкви і розлучення, дане 27 лютого 1886 року Патріархією княгині Марії Горчакової (дочка молдавського господаря -фанаріота) з Костянтином Горчаковим — сином канцлера А. М. Горчакова), справа якої формально перебувала на розгляді Петербурзької консисторії^[2]. У зв'язку з розлученням Горчакової, справа якої створювала небачений прецедент (крім того, йшлося зрештою про права наслідування румунських маєтків княгині), йому було заявлено протест особисто від обер-прокурора Костянтина Побєдоносцева. Офіційний орган російського Святішого синоду називав дачу розлучення Горчакової «сумним фактом втручання у чужі церковні справи»^[3]. Докази Іоакима IV та його небажання поступитися вимогам уряду Росії викликали критику в Синоді Великої церкви та з боку колишнього Патріарха Йоакима III^[4].

Троїцький вбачав у його лінії стосовно інших помісних Церков «папістичні тенденції»^[5]. Щорічний огляд Троїцького подій за минулий рік на православному Сході в січні 1887 року^[6], після зречення Патріарха через хворобу 14 листопада 1886 року, був переліком претензій і докорів до нього з боку російського синоду, а також посилань на критику в грецькій пресі.

На спокої жив у Смирні, потім у рідному Хіосі, де й помер. Похований біля храму Преображення у селі Каллімасіа Хіу.

Примітки

↑ «Церковный Вѣстникъ». — 1885, № 2 (12 января). — Часть неофиціальная. — С. 21—22.
↑ Герд Л. А. Константинополь и Петербург: церковная политика России на православном Востоке (1878—1898). — М., 2006. — С. 66.
↑ Церковный Вѣстникъ. — 1886, № 23 (7 июня). — С. 375 (неподписанная статья Ивана Троицкого).
↑ «Наша отечественная церковь занимает первое место между всеми православными церквами» (Отчёт профессора И. Е. Троицкого о командировке на Восток. 1886 г.) // «Исторический архив». — 2001, № 4. — С. 150, 158, 161.
↑ «Наша отечественная церковь занимает первое место между всеми православными церквами» (Отчёт профессора И. Е. Троицкого о командировке на Восток. 1886 г.) // «Исторический архив». — 2001, № 4. — С. 160—162.
↑ «Церковный Вѣстникъ». — 1887, № 2. — С. 21—23.

Література

И. И. Соколов. Константинопольская церковь въ XIX вѣкѣ. Опытъ историческаго изслѣдованія. — Т. I. — СПб., 1904. — С. 672—674.

Посилання

Ἰωακεὶμ Δ´ Довідка на сайті Вселенської Патріархії

Попередник:
Йоаким III

Константинопольський патріарх
1884–1886

Наступник:
Діонісій V

[1] «Церковный Вѣстникъ». — 1885, № 2 (12 января). — Часть неофиціальная. — С. 21—22.

[2] Герд Л. А. Константинополь и Петербург: церковная политика России на православном Востоке (1878—1898). — М., 2006. — С. 66.

[3] Церковный Вѣстникъ. — 1886, № 23 (7 июня). — С. 375 (неподписанная статья Ивана Троицкого).

[4] «Наша отечественная церковь занимает первое место между всеми православными церквами» (Отчёт профессора И. Е. Троицкого о командировке на Восток. 1886 г.) // «Исторический архив». — 2001, № 4. — С. 150, 158, 161.

[5] «Наша отечественная церковь занимает первое место между всеми православными церквами» (Отчёт профессора И. Е. Троицкого о командировке на Восток. 1886 г.) // «Исторический архив». — 2001, № 4. — С. 160—162.

[6] «Церковный Вѣстникъ». — 1887, № 2. — С. 21—23.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

п о р Константинопольські єпископи, архієпископи та патріархи
Візантійські єпископи (38-330)	Андрій Стахій Онисим Полікарп I Плутарх Седекіон Діоген Елевферій Фелікс Полікарп II Афінодор Евзой Лаврентій Аліпій Пертінакс Олімпіан Марк I Філадельф Киріак I Кастін Євгеній I Тит Дометій Руфін Проб Митрофан Александр
Константинопольські архієпископи (330-451)	Александр Павло I Євсевій Македоній I Євдоксій Євагрій Демофіл Максим I Григорій Богослов Нектарій Іван Золотоустий Арсакій Аттик Сісіній I Несторій Максиміан Прокл Флавіан Анатолій
Константинопольські патріархи, візантійський період (451 - 1453)	Анатолій Геннадій I Акакій Фравіта Євфимій Македоній II Тимофій I Іван II Єпіфаний Анфім I Міна Євтихій Іван III Іоанн IV Киріак II Фома I Сергій I Пірр Павло II Петро Фома II Іван V Костянтин I Феодор I Георгій I Павло III Каллінік I Кир Іван VI Герман I Анастасій Костянтин II Микита I Павло IV Тарасій Никифор I Феодотій I Антоній I Іван VII Мефодій I Ігнатій I Фотій I Стефан I Антоній II Микола I Євфимій I Стефан II Трифон Феофілакт Поліект Василій I Антоній III Микола II Сісіній ІІ Сергій II Євстафій Олексій Михайло I Костянтин III Іван VIII Косьма I Євстратій Миколай III Іван IX Лев Михаїл II Косьма II Миколай IV Феодот II Неофіт I Костянтин IV Лука Михаїл III Харитон Феодосій I Василій II Микита II Леонтій Досіфей Георгій II Іван X Михаїл IV^† Феодор II^† Максим II^† Мануїл I^† Герман II^† Мефодій II^† Мануїл II^† Арсеній^† Никифор II^† Герман III Йосип I Іван XI Григорій II Афанасій I Іван XII Ніфонт I Іван XIII Герасим I Ісайя Іван XIV Ісидор I Калліст I Філофей Макарій Ніл Антоній IV Калліст II Матвій I Євфимій II Йосип II Митрофан II Григорій III Афанасій II
Константинопольські патріархи, османський період (1453—1923)	Геннадій II Ісидор II Йоасаф I Софроній I Марк II Симеон I Діонісій I Рафаїл I Максим III Ніфонт II Максим IV Йоаким I Пахомій I Феолепт I Єремія I Йоанникій I Діонісій II Йоасаф II Митрофан III Єремія II Пахомій II Феолепт II Матвій II Гавриїл I Феофан I Мелетій I Неофіт II Рафаїл II Кирило I Тимофій II Григорій IV Антим II Кирило II Афанасій III Неофіт III Парфеній I Парфеній II Йоанникій II Кирило III Паїсій I Парфеній III Гавриїл II Парфеній IV Діонісій III Климент I Мефодій III Діонісій IV Герасим II Афанасій IV Яків Каллінік II Неофіт IV Гавриїл III Неофіт V Кипріян Афанасій V Кирило IV Косьма III Єремія III Каллінік III Паїсій II Серафим I Неофіт VI Кирило V Каллінік IV Серафим II Йоанникій III Самуїл Мелетій II Феодосій II Софроній II Гавриїл IV Прокопій Неофіт VII Герасим III Григорій V Каллінік V (IV) Єремія IV Кирило VI Євгеній II Антим III Хрисант І Агафангел І Константій I Константій II Григорій VI Антим IV Антим V Герман IV Мелетій III Антим VI Кирило VII Йоаким II Софроній III Йоаким III Йоаким IV Діонісій V Неофіт VIII Антим VII Костянтин V Герман V Мелетій IV
Константинопольські патріархи, турецький період (після 1923)	Григорій VII Костянтин VI Василій III Фотій II Веніямин I Максим V Афінагор I Димитрій I Варфоломій I
^† у екзилі в Нікеї Портал «Православ'я» Список Константинопольських патріархів

Словники та енциклопедії	Prabook
Нормативний контроль	Freebase: /m/0c_r6m