Очікує на перевірку

Каллірое

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Каллірое
Callirrhoe
Дані про відкриття
Дата відкриття 18 липня 1999 року
Відкривач(і) Тім Спагр
Планета Юпітер
Номер
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 24 103 000 км
Орбітальний період 758,77 діб
Ексцентриситет орбіти 0,2829
Фізичні характеристики
Видима зоряна величина {{{видима зоряна величина}}}
Діаметр ~8,6 км
Нахил осі обертання 141,0 (до екліптики), 140,0 (до екватора Юпітера)°
Альбедо 0,04
Атмосфера відсутня
Інші позначення
Юпітер XVII

Каллірое у Вікісховищі

Каллірое (Юпітер XVII) – нерегулярний супутник Юпітера, відкритий 1999 року.

Відкриття

[ред. | ред. код]

Супутник відкрили в проєкті Spacewatch у період із 6 жовтня по 4 листопада 1999 року, як астероїд. Він отримав позначення 1999 UX18.

У 18 липня 1999 року Тім Спагр (англ. Tim Spahr) з обсерваторії Кітт-Пік, виявив, що цей астероїд є супутником Юпітера і позначив його відповідно — S/1999 J 1.

У 2002 році супутник отримав назву Каллірое — від імені персонажа давньогрецької міфології. Калліроя була дочкою річкового бога Ахелоя (англ. Achelous) і закохалась у Зевса (у римському пантеоні — Юпітера).

10 січня 2007 р. космічний зонд New Horizons спостерігав і фотографував поверхню супутника Каллірое.

Орбіта

[ред. | ред. код]

Супутник обертається навколо Юпітера на відстані близько 24 млн км. Сидеричний період обертання — 758,77 земних діб. Орбіта має ексцентриситет ~0,2829.

Супутник належить до нерегулярних супутників групи Пасіфе[1], які мають середню відстань від Юпітера між 22,8 до 24,1 млн км, а нахил орбіти — між 144,5° до 158,3°.

Фізичні характеристики

[ред. | ред. код]

Супутник приблизно 8,6 кілометрів діаметр, альбедо 0,04. Оціночна густина 2,6 г/см³.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Planetary Satellite Discovery Circumstances. Архів оригіналу за 22 січня 2018. (англ.)
  • Planetary Satellite Discovery Circumstances. Архів оригіналу за 23 травня 2020. (англ.)
  • Відьмаченко А. П., Мороженко О. В. Супутники Юпітера // Порівняльна планетологія. — Київ : ТОВ ДІА, 2013. — 552 с.
  • Planet and Satellite Names and Discoverers. Gazetteer of Planetary Nomenclature. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 12 серпня 2024. (англ.)