Перейти до вмісту

Капличний Володимир Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ф
Володимир Капличний
Володимир Капличний
Володимир Капличний
Особисті дані
Повне ім'я Володимир Олександрович Капличний
Народження 26 лютого 1944(1944-02-26)
  Кам'янець-Подільський,  УРСР
Смерть 19 квітня 2004(2004-04-19) (60 років)
  Київ, Україна
Поховання Лісове кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Зріст 181 см
Вага 78 кг
Прізвисько Капля
Громадянство  СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1962—1963 СРСР «Динамо» (Хмельницький) ? (?)
1964—1965 СРСР СКА (Львів) ? (?)
1966—1975 СРСР ЦСКА (Москва) 288 (5)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1968—1974 СРСР СРСР 62 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1978 СРСР ЦСКА (Москва)
1979—1980 СРСР СКА (Львів)
1983—1984 СРСР СКА (Одеса)
Звання, нагороди
Нагороди
Майстер спорту СРСР міжнародного класу

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Володи́мир Олекса́ндрович Капли́чний (* 26 лютого 1944, Кам'янець-Подільський — † 19 квітня 2004, Київ) — український радянський футболіст і футбольний тренер. Майстер спорту міжнародного класу (1972).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Хлопець із Кам’янця-Подільського Володимир Капличний потрапив до хмельницького «Динамо» в 1962-му, коли йому було 19 − під час одного з турнірів на нього поклав око тодішній наставник хмельничан Євген Лемешко. Молодий гравець не просто майже одразу закріпився в «основі», а й став одним із ключових виконавців. Втрачати вправного центрального захисника команді було шкода, але тому підійшов час служити в армії й Капличний перебрався у львівський СКА. Марив київським «Динамо», але цілком прогнозовано, зважаючи на рівень своєї гри, опинився в московському ЦСКА.

Могила Володимира Капличного

Капля − так називали його друзі та партнери. Для суперників же він був справжнім вовкодавом (це прізвисько придумав для Володимира сам Лев Яшин). Мертву хватку армійця відчули на собі такі знані форварди, як угорець Фаркаш і німець Мюллер, югослав Джаїч і бразилець Жаїрзіньйо. Кілька років він складав непрохідний тандем центрбеків із Альбертом Шестерньовим, від якого отримав у спадщину капітанську пов’язку і в ЦСКА, і в збірній Союзу, за яку провів 62 матчі. Здобув «срібло» Євро-72 та «бронзу» Олімпіади того ж року. Зіграв також на світовій першості-1970 і чемпіонаті Європи-1968, де увійшов до символічної збірної Старого Світу[2].

Після закінчення вищої школи тренерів та стажування в югославських "Црвені Звєзді" і "Партизані", працював під орудою Всеволода Боброва в московському ЦСКА. Потім тренував львівський СКА. І навіть домігся перших успіхів на тренерському терені. Коли прийняв команду, вона була на 9-му місці. До кінця сезону 1979 року команда увійшла в групу лідерів, а в наступному році стала чемпіоном України. Але після непорозуміння з керівництвом клубу Капличний полишає Львів. У 1983 році його, як кадрового офіцера, направили старшим тренером в одеський СКА. Однак при повному безгрошів'ї важко було розраховувати на успіх з командою, яка ледве трималася на плаву. У 1984 році, втомившись від безплідної праці, переїжджає до Києва. Якийсь час Володимир Капличний працював зі збірною українських інвалідів-ампутантів. Під його керівництвом вони стали третіми на чемпіонаті світу[3].

Автор книги (у співавторстві з Мар'яном Красуцьким) «Футбол — не только игра» (Кам'янець-Подільський, 1996). Останні роки життя провів у Києві, працюючи інспектором другої української ліги. Помер 19 квітня 2004 року. Похований в Києві на Лісовому кладовищі.

У 2011 році Капличному Володимиру Олександровичу було присвоєно звання "Почесний громадянин міста Кам'янець-Подільского"[4]

Досягнення

[ред. | ред. код]
Спортивні медалі
Олімпійські ігри
Бронза 1972 Мюнхен футбол
Чемпіонати Європи
Срібло 1972 Бельгія футбол

Література

[ред. | ред. код]
  • Єсюнін С. Хмельницький футбол: Історія, події, статистика. — Хмельницький, 2000. — 80 с.
  • Винокуров А., Кучеренко О. ЦСКА. — Москва, 1973. — С. 110.
  • Ільницький В. Гартуємо юних: Спорт // Прапор Жовтня. — 1983. — 16 листопада. — С. 4.
  • Доложевський О. Його великий футбол: Зустрічі для вас // Прапор Жовтня. — 1986. — 22 березня. — С. 4.
  • Пам'яті Володимира Капличного // Край Кам'янецький. — 2004. — 23 квітня. — С. 2.

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Olympedia — 2006.
  2. ↑ Ґросмайстери зеленої «шахівниці». Архів оригіналу за 15 травня 2012. Процитовано 24 травня 2012.
  3. ↑ Профіль (рос.). Архів оригіналу за 9 вересня 2012. Процитовано 24 травня 2012.
  4. ↑ Офіційний сайт КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Капличний_Володимир_Олександрович&oldid=40422358