Перейти до вмісту

Яшин Лев Іванович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ф
Лев Іванович Яшин
Особисті дані
Повне ім'я Лев Іванович Яшин
Народження 22 жовтня 1929(1929-10-22)
  Москва, СРСР
Смерть 20 березня 1990(1990-03-20) (60 років)
  Москва, СРСР
Поховання Ваганьковське кладовище
Зріст 189 см [1][2]
Вага 82 кг
Прізвисько «Тигр»,
«Чорна Пантера»,
«Чорний Павук»
Громадянство  СРСР
Позиція воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1949–1971 СРСР «Динамо» (Москва) 326 ( -240)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1956 СРСР СРСР (олімп.) 6 (-3)
1954–1970 СРСР СРСР 74 (-68)
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Лев Іванович Я́шин (22 жовтня 1929(19291022), Москва — 20 березня 1990, там само) — видатний радянський футболіст; найкращий воротар в історії футболу, за версією Міжнародної федерації футбольної історії і статистики (IFFHS), France Football (премія «Золотий м'яч»)[4] та інших організацій, голкіпер XX століття[5] за версією ФІФА тощо.

Заслужений майстер спорту СРСР (1957), майстер спорту СРСР міжнародного класу, володар «Золотого м'яча» для найкращого футболіста Європи 1963 року за версією журналу «Франс футбол» (першим серед радянських футболістів отримав це звання); Герой Соціалістичної Праці (1990); лауреат Ювілейної нагороди УЄФА як найвидатніший радянський футболіст 50-річчя (1954—2003).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Лев Іва́нович Яшин народився 22 жовтня 1929 року в Москві в сім'ї робітників. Його батьки працювали на оборонному заводі № 25 (пізніше «Красный Октябрь» (укр. Червоний Жовтень), нині частина ММПО ім. Чернишова) в Тушино. До початку німецько-радянської війни сім'я Яшиних жила на Мільйонній вулиці (нині район Богородське). Тут Лев уперше виявив інтерес до футболу — в дворовій команді він був польовим гравцем.

В умовах воєнного часу, в жовтні 1941 року родина Яшиних була евакуйована до Ульяновська. Навесні 1943 року батько привів Лева на завод учнем слюсаря.

На початку 1944 року сім'я Яшина повернулася до Москви. Лев Яшин продовжив роботу на машинобудівному заводі, де працювали його батьки.

Восени 1944 року Яшин записався в секцію футболу заводу «Червоний Жовтень», тренер якої відразу визначив молоду людину на позицію воротаря. За команду міста Тушино (у той час воно не входило до складу Москви) він грав у чемпіонаті Московської області. Взимку Яшин виступав за команду з хокею з м'ячем (російського хокею) на позиції нападника. Також цікавився баскетболом, шахами і фехтуванням.

У 1946 році слюсар третього розряду Лев Яшин був нагороджений медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років». До 18 років він закінчив семирічний курс середньої освіти, освоїв спеціальності слюсаря, стругальника і шліфувальника.

Восени 1947 р. Яшин був призваний до лав Збройних сил у внутрішні війська.

У червні 1949 р. тренер Аркадій Чернишов запросив військовослужбовця Яшина в молодіжну команду «Динамо» (внутрішні війська входили в структуру Міністерства державної безпеки СРСР, яке займалося динамівськими спортклубами по всій країні).

У 1950 році Яшина, який добре зарекомендував себе, перевели в головну футбольну команду «Динамо». Свій перший матч за основну команду Яшин провів на тренувальних зборах в Гаграх в березні — це була товариська зустріч зі сталінградським «Трактором». Матч закінчився з рахунком 5:1 на користь «Динамо», однак Яшин пропустив курйозний гол від воротаря «Трактора».

Навесні 1950 Яшин вперше виступив за «Динамо» в чемпіонаті команд-дублерів, а вже 2 липня він вперше був включений в число запасних гравців на матч чемпіонату СРСР проти московського «Спартака». По ходу поєдинку Яшин змінює основного воротаря динамівців Олексія Хомича, який отримав травму, і практично відразу після виходу на поле пропускає гол після зіткнення з товаришем по команді. Матч закінчився внічию 1:1. Наступний свій матч в основному складі молодий воротар також провів невпевнено, пропустив 4 м'ячі від тбіліського «Динамо». Після цього Яшин знову був переведений у дублюючий склад команди.

Восени 1950 року Яшин спробував свої сили в хокеї з шайбою. У 1951—1953 роках він поєднував виступи за дублюючий склад футбольного «Динамо» з іграми за однойменний хокейний клуб. У 1953 році Яшин став володарем Кубка СРСР з хокею та бронзовим призером чемпіонату СРСР, також виступаючи на позиції воротаря. Перед хокейним чемпіонатом світу 1954 року ім'я воротаря-універсала навіть називалося серед кандидатів до національної збірної Радянського Союзу з хокею. Але навесні 1953 року, коли за підсумками передсезонних зборів Яшин знову був включений до складу команди майстрів «Динамо», він остаточно вирішує зосередитися на футболі.

Тоді ж остаточно сформувалася його ігрова техніка — чудовий вибір позиції, уміння вчасно допомогти своїм захисникам виходом з воріт, гра ногами за межами свого штрафного майданчика, впевнені кидки в ноги суперникам, які володіють м'ячем, відмінна реакція і навички лову м'яча. Найбільшою мірою на яшинський стиль гри вплинув його попередник Хомич і воротар «Динамо» довоєнних років Євген Фокін, який працював після завершення кар'єри начальником команди.

У 1953 році Лев Яшин став володарем Кубка СРСР у складі «Динамо».

У 1954 році футболіст одружився з працівницею заводської редакції радіомовлення, студенткою Поліграфічного інституту. У щасливому шлюбі у Лева і Валентини Яшиних народилися дві дочки — Ірина та Олена.

У 1954 році Яшин завоював звання чемпіона СРСР у складі «Динамо». 8 вересня того ж року провів першу гру у збірній СРСР (Радянський Союз — Швеція — 7:0, деякі ЗМІ назвали той матч «битвою під Полтавою»).

У 1955 році Яшин вдруге став чемпіоном СРСР. Йому присвоєно звання «майстер спорту».

У 1956 році Яшин разом з «Динамо» став другим призером чемпіонату СРСР. На XVI Літніх Олімпійських іграх у Мельбурні (Австралія) Яшин провів 4 матчі і пропустив 2 голи. Збірна СРСР стала олімпійським чемпіоном, обігравши у фіналі збірну Югославії з рахунком 1:0.

У 1957 році воротар оформив третє чемпіонство в радянському футбольній першості у складі «Динамо». У цьому ж році він був нагороджений орденом Трудового Червоного прапора. Йому також присвоєно звання «заслужений майстер спорту».

1958 року став володарем срібних медалей чемпіонату СРСР. На світовій першості в Швеції Яшин провів 5 матчів і пропустив 6 голів. Збірна СРСР вибула з турніру на стадії чвертьфіналу, зазнавши поразки від шведів 0:2.

1959 року Яшин і «Динамо» знову завоював золото в чемпіонаті Радянського Союзу.

У 1960 році «Динамо» посіло третє місце в першості СРСР, Яшин і його одноклубники отримали бронзові нагороди. На чемпіонаті Європи 1960 року у Франції воротар провів 2 гри і пропустив 1 гол. Збірна СРСР стала чемпіоном Європи, перемігши у фінальному матчі югославів з рахунком 2:1. У цьому ж році Яшин був нагороджений орденом Леніна. Часопис «Огонёк» визнав його найкращим воротарем СРСР за підсумками року.

У 1962 році «Динамо» завоювало срібні медалі радянського чемпіонату. На першості світу в Чилі Яшин провів 4 гри і пропустив 7 голів. Збірна СРСР вибула з розіграшу у чвертьфіналі, програвши збірній Чилі з рахунком 1:2.

У 1963 році Яшин став 5-кратним чемпіоном СРСР у складі «Динамо». Восени цього року Яшин у складі збірної світу взяв участь у матчі, присвяченому сторіччю англійського футболу. За 45 проведених на полі хвилин воротар не пропустив жодного м'яча (матч закінчився з рахунком 2:1 на користь збірної Англії). У грудні французький тижневик «Франс футбол» присудив радянському воротареві «Золотий м'яч» — нагороду найкращого гравця Європи. У перший і єдиний раз за всю історію цього призу його володарем став голкіпер. Яшин вдруге визнається найкращим воротарем СРСР і отримує приз від «Огонька».

1964 року на чемпіонаті Європи в Іспанії Яшин зіграв 2 гри і пропустив 2 голи. Збірна СРСР посіла друге місце, поступившись у фіналі Іспанії з рахунком 1:2. У травні Яшин у складі збірної Європи бере участь в матчі проти збірної Скандинавії, присвяченому 75-річчю Данської федерації футболу (збірна Європи виграла 4:2). У вересні того ж року Яшин грає за збірну Європи проти збірної Югославії у благодійній зустрічі на користь жертв землетрусу в Скоп'є (7:2 — перемога збірної Європи).

У 1965 році Лев Яшин захищав кольори збірної Європи в прощальному матчі англійського футболіста Стенлі Метьюза (матч закінчився перемогою збірної Європи з рахунком 6:4).

У 1966 році на чемпіонаті світу в Англії Яшин провів 4 гри і пропустив 5 голів. Збірна СРСР посіла четверте місце, програвши у півфіналі німцям — 1:2, а потім з таким же рахунком поступившись Португалії в матчі за третє місце. Яшину присвоєно звання «Майстер спорту міжнародного класу». «Огонёк» в третій раз наголошує його нагородою «Найкращий воротар СРСР».

У 1967 році воротар у складі «Динамо» завоював срібні медалі чемпіонату СРСР і Кубок СРСР. Також він бере участь у прощальному матчі турецького голкіпера Тургая Шерена як капітан збірної Туреччини, яка зустрічалася в Стамбулі з місцевим клубом «Галатасарай», кольори якого захищав Шерен. У цьому році він був нагороджений орденом Леніна.

1968 року Яшин як капітан збірної Міжнародної федерації футболу (ФІФА) взяв участь в матчі проти збірної Бразилії на честь 10-річчя перемоги цієї команди на чемпіонаті світу 1958 року. Гра завершилася перемогою бразильців з рахунком 2:1.

У 1970 році Яшин став срібним призером чемпіонату СРСР у складі «Динамо».

27 травня 1971 у Москві, у присутності 103 тисяч глядачів, відбувся прощальний матч Льва Яшина. У цьому матчі збірна клубів Всесоюзного спорттовариства «Динамо» (в матчі брали участь майстри з Москви, Києва і Тбілісі), виступала проти збірної зірок світу, за яку грали Ейсебіо, Боббі Чарльтон, Герд Мюллер і багато інших. Залишаючи поле по ходу матчу, Яшин передав свої рукавички 23-річному воротареві Володимиру Пільгую, символічно призначивши його своїм наступником у «Динамо». Пільгуй обійняв цю посаду на наступні 11 років. Матч завершився внічию — 2:2.

Всього за свою кар'єру Яшин провів 326 матчів у чемпіонаті СРСР (усі — у складі московського «Динамо») і 74 — за збірну СРСР. 14 разів він входив до списку 33-х найкращих футболістів за підсумками сезону (рекорд чемпіонатів СРСР). Яшину також належить рекорд тривалості виступів у складі одного клубу — 22 сезони (1949—1970).

У 1971 році Яшин вдруге був нагороджений орденом Трудового Червоного прапора.

Після завершення футбольної кар'єри Яшин працював на адміністративних посадах у спортивному клубі «Динамо», Спортивному комітеті СРСР, Федерації футболу СРСР. Деякий час був тренером дитячих та юнацьких команд.

У 1976 році московське видавництво «Известия» випустило першу книгу Яшина — «Записки воротаря» (в літературній обробці Євгена Рубіна).

У 1985 році Міжнародний олімпійський комітет нагородив Яшина Олімпійським орденом за заслуги у розвитку спорту і шляхетних олімпійських ідей. У видавництві «Фізкультура і спорт» вийшла його друга книга — «Щастя важких перемог» (в літературній обробці Євгена Горянова).

У 1988 році Яшин удостоєний нагороди ФІФА «Золотий орден за заслуги».

У 1990 році Лев Яшин перший серед російських футболістів був удостоєний звання Героя соціалістичної праці. Також цього року він був вдруге нагороджений орденом Леніна.

На початку 1980-х років у Яшина почалася гангрена на лівій нозі, викликана облітерацією судин внаслідок інтенсивного паління. У 1984 році йому було ампутовано ногу. У серпні 1989 року, на святкуванні свого 60-річчя, Яшин в останній раз з'явився перед публікою.

Лев Яшин помер 20 березня 1990, після ускладнень, викликаних тривалою гангреною. Похований на Ваганьковському кладовищі.

Статистика виступів

[ред. | ред. код]

Клубна статистика

[ред. | ред. код]
Клуб Сезон Ліга Кубок Інші турніри
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
«Динамо»
(Москва) 		1950 2 -5
1951 0 0
1952 0 0
1953 13 -11 5 -2
1954 24 -20 1 -3
1955 22 -16 4 -3
1956 19 -29
1957 12 -7
1958 6 -7
1959 19 -15
1960 18 -16 2 -2
1961 19 -21 2 0
1962 17 -11
1963 27 -6 2 -2
1964 28 -23 3 -4
1965 20 -11
1966 8 -6
1967 20 -11 6 -3 1 0
1968 17 -11 2 -2 6 -2
1969 22 -20 2 -1
1970 13 -6 3 -2
Всього 326 32 -24 7 -2

Статистика виступів за збірну

[ред. | ред. код]
 Статистика матчів і голів за збірну — СРСР СРСР
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
8-9-1954 Москва СРСР СРСР 7 – 0 Швеція Швеція товариський матч -
26-9-1954 Москва СРСР СРСР 1 – 1 Угорщина Угорщина товариський матч -1
26-6-1955 Стокгольм Швеція Швеція 0 – 6 СРСР СРСР товариський матч -
21-8-1955 Москва СРСР СРСР 3 – 2 ФРН ФРН товариський матч -2
16-9-1955 Москва СРСР СРСР 11 – 1 Індія Індія товариський матч -1
25-9-1955 Будапешт Угорщина Угорщина 1 – 1 СРСР СРСР товариський матч -1
1-7-1956 Копенгаген Данія Данія 2 – 5 СРСР СРСР товариський матч -2
11-7-1956 Москва СРСР СРСР 5 – 0 Ізраїль Ізраїль відбір на ОІ-1956 -
31-7-1956 Рамат-Ган Ізраїль Ізраїль 1 – 2 СРСР СРСР відбір на ОІ-1956 -1
15-9-1956 Ганновер ФРН ФРН 1 – 2 СРСР СРСР товариський матч -1
23-9-1956 Москва СРСР СРСР 0 – 1 Угорщина Угорщина товариський матч -1
21-10-1956 Коломб Франція Франція 2 – 1 СРСР СРСР товариський матч -2
24-11-1956 Мельбурн СРСР СРСР 2 – 1 Німеччина Німеччина ОІ 1956 - кваліфікація -1
29-11-1956 Мельбурн Індонезія Індонезія 0 – 0 СРСР СРСР ОІ 1956 - чвертьфінал -
5-12-1956 Мельбурн Болгарія Болгарія 1 – 2 СРСР СРСР ОІ 1956 - півфінал -1
8-12-1956 Мельбурн СРСР СРСР 1 – 0 Югославія Югославія ОІ 1956 - Фінал -
1-6-1957 Москва СРСР СРСР 1 – 1 Румунія Румунія товариський матч -1
23-6-1957 Москва СРСР СРСР 3 – 0 Польща Польща Відбір до ЧС 1958 -
21-7-1957 Софія (місто) Болгарія Болгарія 0 – 4 СРСР СРСР товариський матч -
20-10-1957 Хожув Польща Польща 2 – 1 СРСР СРСР Відбір до ЧС 1958 -2
24-11-1957 Лейпциг Польща Польща 0 – 2 СРСР СРСР Відбір до ЧС 1958 -
18-5-1958 Москва СРСР СРСР 1 – 1 Англія Англія товариський матч -1
8-6-1958 Гетеборг Англія Англія 2 – 2 СРСР СРСР ЧС 1958 -2
11-6-1958 Бурос Австрія Австрія 0 – 2 СРСР СРСР ЧС 1958 -
15-6-1958 Гетеборг СРСР СРСР 0 – 2 Бразилія Бразилія ЧС 1958 -2
17-6-1958 Гетеборг Англія Англія 0 – 1 СРСР СРСР ЧС 1958 -
19-6-1958 Стокгольм Швеція Швеція 2 – 0 СРСР СРСР ЧС 1958 -2
6-9-1959 Москва СРСР СРСР 3 – 1 Чехословаччина Чехословаччина товариський матч -1
27-9-1959 Будапешт СРСР СРСР 0 – 1 Угорщина Угорщина Відбір до ЧЄ 1960 -1
19-5-1960 Москва СРСР СРСР 7 – 1 Польща Польща товариський матч -1
6-7-1960 Марсель Чехословаччина Чехословаччина 0 – 3 СРСР СРСР ЧЄ 1960 -
10-7-1960 Париж СРСР СРСР 2 – 1 Югославія Югославія ЧЄ 1960 -1
17-8-1960 Лейпциг ФРН ФРН 0 – 1 СРСР СРСР товариський матч -
4-9-1960 Відень Австрія Австрія 3 – 1 СРСР СРСР товариський матч -3
21-5-1961 Варшава Польща Польща 1 – 0 СРСР СРСР товариський матч -1
23-8-1961 Осло Норвегія Норвегія 0 – 3 СРСР СРСР Відбір до ЧС 1962 -
12-11-1961 Стамбул Туреччина Туреччина 1 – 2 СРСР СРСР Відбір до ЧС 1962 -1
18-11-1961 Буенос-Айрес Аргентина Аргентина 1 – 2 СРСР СРСР товариський матч -1
29-11-1961 Монтевідео Уругвай Уругвай 1 – 2 СРСР СРСР товариський матч -1
11-4-1962 Люксембург Люксембург Люксембург 1 – 3 СРСР СРСР товариський матч -1
18-4-1962 Стокгольм Швеція Швеція 0 – 2 СРСР СРСР товариський матч -
27-4-1962 Москва СРСР СРСР 5 – 0 Уругвай Уругвай товариський матч -
31-5-1962 Аріка СРСР СРСР 2 – 0 Югославія Югославія ЧС 1962 -
3-6-1962 Аріка Колумбія Колумбія 4 – 4 СРСР СРСР ЧС 1962 -4
6-6-1962 Аріка Уругвай Уругвай 1 – 2 СРСР СРСР ЧС 1962 -1
10-6-1962 Аріка Чилі Чилі 2 – 1 СРСР СРСР ЧС 1962 -2
22-5-1963 Москва СРСР СРСР 0 – 1 Швеція Швеція товариський матч -1
22-9-1963 Москва СРСР СРСР 1 – 1 Угорщина Угорщина товариський матч -1
9-10-1963 Рим Італія Італія 1 – 1 СРСР СРСР Відбір до ЧЄ 1964 -1
1-12-1963 Касабланка Марокко Марокко 1 – 1 СРСР СРСР товариський матч -1
13-5-1964 Стокгольм Швеція Швеція 1 – 1 СРСР СРСР Відбір до ЧЄ 1964 -1
27-5-1964 Москва СРСР СРСР 3 – 1 Швеція Швеція Відбір до ЧЄ 1964 -1
17-6-1964 Барселона Данія Данія 0 – 3 СРСР СРСР ЧЄ 1964 -
21-6-1964 Мадрид Іспанія Іспанія 2 – 1 СРСР СРСР ЧЄ 1964 -2
11-10-1964 Відень Австрія Австрія 1 – 0 СРСР СРСР товариський матч -1
4-11-1964 Алжир (місто) Алжир Алжир 1 – 3 СРСР СРСР товариський матч -1 кап.
22-11-1964 Белград Югославія Югославія 1 – 1 СРСР СРСР товариський матч -1
4-9-1965 Москва СРСР СРСР 0 – 0 Югославія Югославія товариський матч -
3-10-1965 Пірей Греція Греція 1 – 4 СРСР СРСР Відбір до ЧС 1966 -1
17-10-1965 Копенгаген Данія Данія 1 – 3 СРСР СРСР Відбір до ЧС 1966 -3
21-11-1965 Ріо-де-Жанейро Бразилія Бразилія 2 – 2 СРСР СРСР товариський матч -2
1-12-1965 Буенос-Айрес Аргентина Аргентина 1 – 1 СРСР СРСР товариський матч -1
22-5-1966 Брюссель Бельгія Бельгія 0 – 1 СРСР СРСР товариський матч -
16-7-1966 Сандерленд Італія Італія 0 – 1 СРСР СРСР ЧС 1966 -
23-7-1966 Сандерленд Угорщина Угорщина 1 – 2 СРСР СРСР ЧС 1966 -1
25-7-1966 Ліверпуль ФРН ФРН 2 – 1 СРСР СРСР ЧС 1966 -2
28-7-1966 Лондон Португалія Португалія 2 – 1 СРСР СРСР ЧС 1966 -2 кап.
23-10-1966 Москва СРСР СРСР 2 – 2 НДР НДР товариський матч -2 кап.
1-11-1966 Мілан Італія Італія 1 – 0 СРСР СРСР товариський матч -1
10-5-1967 Глазго Шотландія Шотландія 0 – 2 СРСР СРСР товариський матч -
28-5-1967 Санкт-Петербург СРСР СРСР 2 – 0 Мексика Мексика товариський матч -
3-6-1967 Париж Франція Франція 2 – 4 СРСР СРСР товариський матч -2
11-6-1967 Москва СРСР СРСР 4 – 3 Австрія Австрія Відбір до ЧЄ 1968 -3
16-7-1967 Тбілісі СРСР СРСР 4 – 0 Греція Греція Відбір до ЧЄ 1968 -
Усього Матчів (7 місце) 74 Голів -68

Досягнення

[ред. | ред. код]

Пам'ять

[ред. | ред. код]

У 1994 році ФІФА заснувала приз імені Яшина, який вручається найкращому гравцю кожного чемпіонату світу. У 1997 році в московському спорткомплексі «Лужники» був встановлений пам'ятник Яшину роботи скульптора Олександра Рукавишникова. У 1999 році пам'ятник Яшину (знову роботи Рукавишникова) з'явився на території московського стадіону «Динамо».

Іменем футболіста названо вулицю в Тольятті. Приз «Воротар року», який вручається журналом «Огонёк», також носить ім'я Яшина.

Лев Яшин був визнаний найкращим воротарем XX століття за версією Міжнародної федерації футбольної історії та статистики.

На честь спортсмена названо астероїд 3442 Яшин[6].

Біографії Льва Яшина присвячено художній фільм «Лев Яшин. Воротар моєї мрії» (2019).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 січня 2017. Процитовано 3 грудня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 3 грудня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ а б https://academydinamo.ru/yashin/
  4. ↑ https://twitter.com/francefootball/status/1338500336609337344. Twitter (укр.). Архів оригіналу за 14 грудня 2020. Процитовано 14 грудня 2020.
  5. ↑ IFFHS (International Federation of Football for History & Statistics. iffhs.de. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 14 грудня 2020.
  6. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Яшин Лев Іванович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Яшин_Лев_Іванович&oldid=44220420