Київська міська психіатрична лікарня
| Київська міська психіатрична лікарня № 1 | |
|---|---|
 | |
| Тип | психіатрична |
| Засновано | 1786 |
| Головний лікар | Мішиєв Вячеслав Данилович |
| Кількість ліжок | 1345 (01.01.2024) |
| Кількість лікарів | 213 (01.01.2024) |
| Відділення | 30 |
| Країна |  Україна |
| Адреса | Вулиця Кирилівська, 103а, м. Київ 04080 |
| Координати | 50°28′53″ пн. ш. 30°28′07″ сх. д. / 50.4815° пн. ш. 30.4685° сх. д. |
 | |
 Київська міська психіатрична лікарня у Вікісховищі | |
Київська міська психіатрична лікарня № 1 імені І. П. Павлова — психіатричний заклад у місті Києві. Підпорядкована Головному управлінню охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації.
За указом Катерини II про відкриття богоугодних лікарень 13 червня 1786 року в келіях Кирилівського чоловічого монастиря відкрито будинок інвалідів, а сам монастир закрито. У 1802 році побудовано одноповерхову лікарню. У 1823 році для лікарні будинку інвалідів було споруджено окрему будівлю.[1] В ньому могли перебувати 50 інвалідів: 4 місця для офіцерів та 46 для нижчих чинів. Також поруч було побудовано двоповерхову богадільню та між ними одноповерхову пральню. Автором був архітектор Й. Шарлемань.[2]
У 1835 році будинок інвалідів перетворили на лікарню. На початку вона була розрахована на 80 ліжок, до кінця 1850-х років містила вже 180.[2]
1 жовтня 1843 року при богоугодних закладах було відкрито фельдшерську школу.[3]
У 1870-х роках за проектом київського губернського інженера Федора Гешвенда побудовано комплекс з 9 цегляних будівель для лікарні, та декілька дерев'яних споруд для фельдшерської школи та господарчих потреб. У 1891 році побудовано додатковий двоповерховий корпус терапевтичного відділення на 32 ліжка за проектом губернського інженера Якова Кривцова[ru][2]
На початку 1900-х років за проектами архітектора Олександра Кобелєва побудовано каплицю з приміщенням для моргу (1902), одноповерхову будівлю інфекційного корпусу на 60 ліжок. У 1912—1913 роках побудовано корпус акушерської клініки Жіночого медичного інституту.[2]
У 1920—1936 роках лікарня носила ім'я Тараса Шевченка. З 1936 року — лікарня імені І. П. Павлова.
У 1927 році головним лікарем лікарні був С. Ф. Файнштейн.[4]
До 1935 року при лікарні діяв Психіатричний технікум.[2]
До липня 1941 року директором лікарні був Лев Зак. У липні його мобілізували, але він продовжував виконувати обов'язки до 17 вересня, після чого пропав без вісті. Тоді ж призначив виконувати свої обов'язки заступника директора науковця Павла Черная. Головним лікарем був Мусій Танцюра, а завгоспом — Йосип Горохов. Німецька адміністрація затвердила нове керівництво. На той час у лікарні було майже 1500 пацієнтів[5].
Головний лікар Мусій Танцюра, який читав німецькі медичні журнали, знав що нацисти убивають душевнохворих. Протягом вересня - жовтня 1941 року він провадив фіктивну виписку пацієнтів з лікарні яких лікарська комісія визнала "такими що одужали"[6]. Таким чином, шляхом фальсифікації документації, підміни діагнозів, фіктивних консиліумів було врятовано життя понад 500 людей[7].
Наприкінці вересня до лікарні приїхав гарнізонний лікар Раковський, який разом з Чернаєм обрав майбутнє місце вбивства євреїв — урочище Горіхова діброва. 15 жовтня по всіх відділеннях зібрали списки пацієнтів-євреїв, а потому перевели їх до 8-го корпусу. Там було 311 пацієнтів, причому двох Танцюра відпустив, а один помер наступної ночі. Наступного дня привезли ще одного пацієнта, якого лікарі після огляду визнали юдеєм: його було негайно розстріляно. 18 жовтня загін СС розстріляв 308 пацієнтів за допомогою персоналу лікарні. Серед учасників вбивства були директор, головний лікар, завгосп, а також лікарі та санітари Каленик Цирюк, Ананій Мазур, завідувачка 8—го відділення Євгенія Копистинська та інші[5].
Пізніше в січні, березні та вересні 1942 року німці також убили багатьох пацієнтів психлікарні у газових камерах, загинули принаймні 525 осіб. Убитих у газ-вагонах поховали можливо поряд із братською могилою Бабиного Яру.[8] До кінця 1942 року лікарня припинила працювати як психіатрична, на її території розмістився німецький військовий лазарет[9].
Восени 1943 року радянськими органами держбезпеки були затримані колишні працівники лікарні, які працювали в окупації. У 1944 році до 10 років ув'язнення були засуджені головний лікар Танцюра, технічні працівники Горохов, Мазур, Гриценко, на 8 років засудили Соколовського, по 2 роки таборів отримали лікарки Пенська й Копистинська. Звільнено було Манька, а К. Цирюк помер під час слідства. У 1946 році вироки всім було скасовано[9]. Причиною було доведення участі Танцюри, Мазура та інших у таємній виписці пацієнтів для рятування їхніх життів[10].
У 1950-х роках у лікарні проводилися дослідження під керівництвом Віктора Протопопова та Йосипа Поліщука. На базі 3-го відділення лікарні працювали Відділ психіатрії та патології вищої нервової діяльності АН УРСР і кафедра психіатрії Київського інституту вдосконалення лікарів.[11]
Лікарня займає площу 22,7 га, частина належить Кирилівській церкві.
У лікарні працює 30 відділень, серед яких: відділення для гострих психозів, психіатричні відділення з супутньою соматичною патологією, відділення для реабілітації, відділення для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, епілептичне відділення, відділення для дітей, Центр медико-соціальної реабілітації, відділення медсестринського догляду.
В лікарні створено Науково-дослідний інститут соціальної та судової психіатрії та наркології Міністерства охорони здоров'я. Також існує перший в Україні Центр первинного психотичного епізоду та сучасних методів лікування.
Також у лікарні знаходяться базові кафедри медичних вишів:
- кафедра дитячої, соціальної та судової психіатрії НМАПО імені П. Л. Шупика;
- кафедра психіатрії НМАПО імені П. Л. Шупика;
- кафедра психіатрії Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця;
- кафедра психіатрії та медичної психології Медичного університету Української асоціації народної медицини
- Троїцький Іван Віссаріонович — працював ординатором у 1885—1890 роках.
- Сапєжко Кирило Михайлович — працював у 1880-90х роках після закінчення університету.[12]
- Качковський Петро Еразмович — у 1904—1909 роках був консультантом хірургічного відділення.
- Маковський Станіслав Станіславович — лікар у притулку-яслах на початку XX століття.[13]
- Ергард Ф. Ф. — був консультантом у 1850-х роках.
- Нечай Павло Іванович (19.02.1859 — 1932) — випускник Колегії Павла Галагана (1877), доктор медицини (1891), лікар у 1900-х роках, завідувач лікарні у 1920-х роках.[14][15][16]
- Леплинський Костянтин Михайлович — ординатор відділення для душевнохворих з 1883.[17]
- Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня
- Дніпропетровська обласна багатопрофільна клінічна лікарня психіатричної допомоги
- Українська психіатрична лікарня із суворим наглядом
- ↑ Ціборовський, О. М.; Сорока, В. М. (2015). Найстаріша лікарня Києва – Кирилівська: шлях від богадільні до губернської земської лікарні. Україна. Здоров'я нації (4): 130—136.
- ↑ а б в г д Михайло Кальницький. Кирилівська лікарня, 19—20 ст. Архів оригіналу за 26 Квітня 2017. Процитовано 16 Січня 2017.
- ↑ Історія закладу. Перший Київський медичний коледж. Архів оригіналу за 10 грудня 2016. Процитовано 16 січня 2017.
- ↑ Файнштейн С. Ф. Психиатрическая помощь населению на Киевщине (Отчет о деятельности больницы за 1927 год). Психічне здоров'я. Випуск 3(8), 2005[недоступне посилання].
- ↑ а б Андрій Руккас. Трагедія Горіхової діброви. Як нацисти розстрілювали душевнохворих у Києві [Архівовано 7 Березня 2021 у Wayback Machine.]. Історична правда, 29 жовтня 2020
- ↑ Масові вбивства пацієнтів психіатричних лікарень під час німецької окупації України.
- ↑ Рятівник приречених. Газета День (укр.) . Процитовано 2024 - 09 - 04.
- ↑ Gomon, D. (July—December 2000). Історія знищення пацієнтів Київської психоневрологічної лікарні ім. Павлова під час німецько-фашистської окупації 1941–1943 років (PDF) (рос.). Tum-Balalayka. Процитовано 13 грудня 2023.
- ↑ а б Тваринський В. Відлуння Бабиного Яру, або В чому звинувачувались працівники Павлівської психіатричної лікарні // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 1994. — No 1. — С. 65-70
- ↑ А. Вегнер. Головний обвинувачуваний: діяльність Мойсея Танцюри у світлі матеріялів архівно-слідчої справи № 74159 ФП. Ukraina Moderna 28, 313-361, 2020
- ↑ Булахова Л. А. Памяти моих учителей психиатрии // Психічне здоров'я. — 2010. — № 1. — С. 79–82. [Архівовано 11 Березня 2018 у Wayback Machine.]
- ↑ Лук'ян Маринжа. К. М. Сапежко. Хірург-патріот. «Здоров'я України», с. 73
- ↑ Ольга Друг, Дмитро Малаков. Особняки Києва. Бульвар Т. Шевченка, 34 (кол. Бібіковський бульвар). Архів оригіналу за 6 Квітня 2016. Процитовано 16 Січня 2017.
- ↑ Кафедра психіатрії і наркології Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця. Архів оригіналу за 9 Березня 2017. Процитовано 16 Січня 2017.
- ↑ МЕДИЧНИЙ КАЛЕНДАР УКРАЇНИ. Пам'ятні події та видатні особи в історії української медицини, ювілейні дати яких відзначаються у 2014—2015 роках. Міністерство охорони здоров'я України ДУ «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 липня 2014. Процитовано 16 січня 2017.
- ↑ Влад Каганов. Школа имени сына. Очерк 4. Учащиеся. Архів оригіналу за 27 Квітня 2017. Процитовано 16 Січня 2017.
- ↑ С. М. Булах, С. І. Болтівець. Леплинський Костянтин Михайлович. [Архівовано 22 Липня 2018 у Wayback Machine.] Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Київська міська клінічна психоневрологічна лікарня № 1. Медучреждения. Благодійний фонд «Допомога медицині» [Архівовано 30 Листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології [Архівовано 19 Листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
- Михайло Кальницький. Кирилівська лікарня, 19—20 ст. [Архівовано 26 Квітня 2017 у Wayback Machine.]
- Кирилівська церква у Києві [Архівовано 14 Січня 2017 у Wayback Machine.]