Кобальтин
| Кобальтин | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Cbt[2] |
| Хімічна формула | CoAsS |
| Клас мінералу | Персульфідів |
| Nickel-Strunz 10 | 2.EB.25[3] |
| Dana 8 | 2.12.3.1 |
| Генезис | контактово-метасоматичний |
| Ідентифікація | |
| Колір | білий, сталево-сірий |
| Форма кристалів | кубічні, октаедричні |
| Сингонія | ромбічна сингонія |
| Спайність | середня по кубу |
| Твердість | 5,5 |
| Блиск | металевий |
| Прозорість | непрозорий |
| Колір риси | чорний |
| Густина | 6,3 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | кобальт[4] |
 Кобальтин у Вікісховищі | |
Кобальтин, кобальтит — мінерал класу персульфідів, сульфід кобальту та арсену. Група кобальтин(т)у.
Синонім: кобальтовий блиск.
У шахтарському середовищі в середні віки мінерал був відомий як «кобальтовий блиск»[5], оскільки вважався «зачарованим гоблінами». З вигляду здавалося, що руда містить корисні метали, але їх не можна було виплавити. Натомість через вміст арсену при нагріванні виділялися лише токсичні випари.[6]
Мінерал був вперше кількісно проаналізований і описаний як кобальтовий блиск у 1797 році німецьким хіміком Мартіном Генріхом Клапротом (1743—1817). Сучасну назву кобальтит (фр. cobaltine) мінерал отримав у 1832 році від французького геолога і мінералога Франсуа Сюльпіса Боданта (1787—1850), який назвав його на честь його характерного компонента, елемента кобальту. Інші синоніми, які він записав, — сірий кобальт, кобальтовий еклатант і білий кобальт[7].
Хімічна формула: CoAsS.
За Є. Лазаренком та О. Винар містить (%) Co — 26-34; As — 42-48; S — 18-21. Домішки заліза (до 16 %), нікелю і стибію. Різновид, багатий на залізо, має назву ферокобальтин.
Сульфоарсенід кобальту острівної будови.
Асоціація: магнетит, сфалерит, халькопірит, скуттерудит, аланіт, цоїзит, скаполіт, титаніт, кальцит; численні інші Co–Ni сульфіди та арсеніди.
Сингонія кубічна, вид симетрії пентагон-тритетраедричний.
Кристалічна структура кобальтину подібна до структури піриту.
Агрегати і габітус. Добре утворені кристали кобальтину за зовнішнім виглядом нагадують пірит. Переважно вони мають октаедричний, кубічний, додекаедричний габітус. Крім того, спостерігаються комбінації пентагонального додекаедра і тетраедра, які звичайно однаково розвинені і утворюють типову форму так званого мінерального ікосаедра. Найбільш поширені форми — {111}, {100}, {102}, {110}. Кобальтин зустрічається також у вигляді зернистих і масивних агрегатів.
Колір кобальтину білий або сталево-сірий, з блідо-рожевим відтінком. Багаті залізом відміни мають темно-сірий або сірувато-чорний колір. Колір риси сірувато-чорний.
Під мікроскопом кобальтин часто анізотропний і при перехрещених ніколях виявляє пластинчасту будову. Непрозорий. Густина 6,1-6,4.
Твердість 6. Блиск металічний. Злом нерівний. Крихкий.
При високих температурах утворює безперервний ізоморфний ряд з герсдорфітом NiAsS із вмістом Fe до 40 атомних % і зональним розподілом багатих Со і Ni компонентів.
Кобальтин належить до основних кобальтвмісних мінералів, але порівняно рідко утворює великі самостійні скупчення. Зустрічається у високотемпературних гідротермальних родовищах, у вигляді вкраплень і жил у контактно метаморфізовані породи. У гідротермальних родовищах утворює арсенопірит-глаукодот-кобальтинову і смальтин-хлоантит-аргентитову формації. У першому випадку це найчастіше контактово-метасоматичні (залізорудні скарни), в другому — жильні утворення. Прикладом жильних родовищ (в гідротермальних золото-кварцових і срібло-арсенідних карбонатних жилах) кобальтину є родовище Кобальт у провінції Онтаріо в Канаді. До контактово-метасоматичнних родовищ належить Дашкенське у Закавказзі, в родовищах Ni-Co-Ag-Bi-U-формації (Рудні гори, Чехія, Німеччина).
Добре утворені кристали кобальтину (піритоедри) знайдені в родовищах Тунаберг (Швеція) і Кобальт Канада.
Інші знахідки: комуна Модум, в губернії Бускерюд у Норвегії, поблизу м. Ганау, Гессен, Німеччина. Корнуолл, Англія. У шахти в районах Кобальт і Садбері, Онтаріо, Канада; з Великого Ведмежого озера, Північна Канада. В Австралії, в Брокен-Гілл і Торрінгтон, Новий Південний Уельс; Бімбоурі, Південна Австралія; і на горах Кобальт і Клонкаррі, Квінсленд. Аззер, Марокко[8].
Руйнування. При вивітрюванні за рахунок кобальтину утворюється землистий або кристалічний еритрин (кобальтові квіти).
Практичне значення. Кобальтин — одна з найважливіших руд кобальту. Мінімальний промисловий вміст кобальтину в рудах становить 0,1-0,2 %.
Основний метод збагачення — флотація з подальшою селекцією. З мідно-кобальтово-піритних руд кобальтит вилучається в колективний концентрат.
Осн. метод збагачення — флотація з подальшою селекцією. З мідно-кобальтово-піритних руд К. вилучається в колективний концентрат, з якого флотують мідні мінерали, а потім кобальтит, якщо він не зв'язаний з піритом. Флотореагенти: збирачі — ксантогенати, аерофлоти, меркаптобензотіазол (додатково подаються аполярні масла); спінювачі — крезиловий аерофлот, соснове масло; активатори — мідний купорос з сірчаною кислотою, невеликі кількості сірчистого натрію; регулятори середовища — сода, сірчана кислота; депресори — вапно, тривала аерація та ін. З метою підвищення якості концентрату його випалюють для окиснення піриту з перефлотовують з вилученням кобальтиту в концентрат. Із нікель-кобальтових руд кобальтит і інші арсенати кобальту вилучаються разом з нікелевими мінералами і відділяються від них в металургійному переділі.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
- ↑ Hans Lüschen: Die Namen der Steine. Das Mineralreich im Spiegel der Sprache. 2. Auflage. Ott Verlag, Thun 1979, ISBN 3-7225-6265-1, S. 253.
- ↑ Helmut Schröcke, Karl-Ludwig Weiner: Mineralogie. Ein Lehrbuch auf systematischer Grundlage. de Gruyter, Berlin; New York 1981, ISBN 3-11-006823-0, S. 257.
- ↑ F. S. Beudant: Traité Élémentaire de Minéralogie. 2. Auflage. Verdière, Paris 1832, S. 450—451
- ↑ Bou-Azzer mine — Managem Group
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Кобальтин // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Кобальтин // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Cobaltite \ Mineral Handbook
- Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1944) Dana’s system of mineralogy, (7th edition), v. I, 296–298.
- Mineral galleries
- Cobaltite — Webmin [Архівовано 5 Грудня 2019 у Wayback Machine.]
| Руди |
|  | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Родовища |
| |||||||||
