Користувач:Zvr/Державна залізниця Великого Герцогства Баден

Відсутній елемент Вікіданих

Велике герцогство Баденське було незалежною державою на території сучасної південно-західної Німеччини до створення Німецької імперії в 1871 році. Воно мало власну державну залізничну компанію, Державні залізниці Великого Герцогства Баден (нім. Großherzoglich Badische Staatseisenbahnen), яка була заснована в 1840 році. У той час, коли вона була інтегрована в Deutsche Reichsbahn в 1920 році, його мережа мала загальну довжину близько 2000 км.

Історія

Заснування

Баденська преміальна облігація 1845/49 років, випущена для фінансування будівництва залізниці.

Баден був другою німецькою державою після герцогства Брауншвайг, яка будувала та експлуатувала залізниці за державний кошт. У 1833 році пропозицію про будівництво залізниці від Мангайма до Базеля вперше висунув мангаймський бізнесмен Людвіг Ньюгауз, але спочатку не отримав підтримки з боку уряду землі Баден. Інші пропозиції також, наприклад, Фрідріха Ліста, спочатку були невдалими. Лише після заснування залізничної компанії в сусідній французькій провінції Ельзас для будівництва лінії від Базеля до Страсбурга в 1837 році почалося проектування залізниць в Бадені, щоб уникнути втрати торгівельних маршрутів до Ельзасу. На позачерговому засіданні парламенту герцогства 29 березня 1838 року парламент Бадену ухвалив три закони про будівництво першої колії між Мангаймом і швейцарським кордоном у Базелі, а також магістральної лінії до Баден-Бадена та гілки до Страсбурга. Будівництво залізниці мало фінансуватися державою, за що особливо виступав Карл Фрідріх Небеніус. У вересні 1838 року роботи розпочалися.

За будівництво залізниці відповідало Міністерство внутрішніх справ, створивши для цього власний орган «Відділ будівництва залізниць». Пізніше управління будівництва залізниць увійшли до складу «Управління водно-шляхового будівництва». Відповідальність за функціонування залізниці, було покладено на Міністерство закордонних справ, оскільки воно взяло на себе управління Поштовим відділом, який відтоді став «Відділом пошти та залізниці». Лише після злиття Баденської пошти з Reichspost в 1872 році в Бадені з’явилася окрема залізнична адміністрація: Державні залізниці Великого Герцогства Баден.

Відправлення поїзда зі станції Гейдельберг, 1840 рік.

Розвиток основних ліній

Перший маршрут під назвою «Баденська магістраль» побудовано чергами в 1840-63 рр. Перша, 18,5 км, дільниця між Мангаймом і Гайдельбергом введена в експлуатацію 12 вересня 1840 року. Відкриття інших дільниць: до Карлсруе — 1843 р., Оффенбург — 1844 р., Фрайбург — 1845 р., Шлінген — 1847 р., Ефрінген-Кірхен — 1848 р. та Галтінген — 1851 р.. Відгалуження до Келя та Баден-Бадена відкриті ще в 1844 та 1845 роках відповідно. Продовження магістралі через територію Базеля вимагало переговорів зі Швейцарською Конфедерацією, під час яких розбіжності в думках щодо найкращого місця для з’єднання Баденської лінії зі швейцарською мережею – Базель чи Вальдсгут – призвели до затримок.

На станції Констанц і сьогодні є тонка годинникова вежа, типова для колишніх станцій Бадена.

У державному договорі від 27 липня 1852 року було досягнуто домовленості, яка уможливила будівництво та експлуатацію лінії на суверенній території Швейцарії державними залізницями Бадена.

Баденські залізничні лінії спочатку мали ширину колії 1600 мм. Після того, як виявилося, що всі сусідні держави обрали ширину колії 1435 мм (стандартна колія), державні залізниці Бадену перебудували всі чинні маршрути та рухомий склад на стандартну колію лише за один рік — 1854/55 рр.

Залізниця досягла Базеля в 1855 році, Вальдсгута в 1856 році і Констанца в 1863 році. На цьому магістраль Бадена довжиною 414,3 км була завершена. Після того, як головна магістраль Бадена встановила важливу вісь північ-південь, а також сполучення з регіоном Боденського озера, решта планів розширення мережі зосередилася на сполученні з Пфорцгаймом за маршрутом Карлсруе — Пфорцгайм — Мюлаккер (відкрито в 1859–63 рр.), що сполучає Оденвальд і Тауберфранкенс із залізницею Баден-Оденвальд (Гайдельберг – Мосбах – Вюрцбург, відкрита в 1862–66) і створення прямого сполучення з Карлсруе до Констанца, без відгалуження через Базель — Шварцвальдбан (відкрито в 1866–73 рр.).

Сполучення з сусідніми державами

Ще під час будівництва Баденської магістралі вже розроблялися плани сполучення зі швейцарською залізничною мережею. Це відбулось, коли міст у Вальдсгуті через річку Рейн, спроектований Робертом Гервігом було відкрито 18 серпня 1859 року. Інші сполучення були здійснені в 1863 році в Шаффгаузені, в 1871 році в Констанці та в 1875 році в Зінгені. Базельська сполучна лінія, яка з’єднала станцію Баден на схід від Рейну з центральною станцією на захід від Рейну, відкрита в 1873 році. Сьогодні це найважливіше залізничне сполучення між Німеччиною та Швейцарією.

Сполучення на північ у напрямку Вайнгайм — Дармштадт — Франкфурт відкрито 1846 року залізницею Майн — Неккар, в будівництві якої брало участь Велике Герцогство Баден. У 1879 році відкрито Рідбан, хоча Баден не володів жодною її дистанцією.

З 1861 року після завершення будівництва мосту через Рейн між Келем і Страсбургом відкрито прямий шлях до Франції. Сполучення з Пфальцом відкрито в 1865 році за допомогою понтонного мосту від Карлсруе до Максау, а також сполучення між Мангаймом і Людвіґсгафеном в 1867 році. Сполучення з Баварією відбулося після відкриття Баден-Оденвальдської залізниці в 1866 році.

Переговори щодо маршруту до Вюртемберга були особливо важкими, оскільки обидві держави конкурували за рух між Німеччиною та Альпійськими перевалами. Тоді як Баден віддавав перевагу лінії через Пфорцгайм, Вюртемберг був зацікавлений у прямішому сполученні в Брухзалі. Нарешті було підписано державний договір 4 грудня 1850 року, згідно з яким Вюртембергу було надано право будувати пряму залізницю Штутгарт – Мюлаккер – Бреттен – Брухзаль (Вюртемберзька західна залізниця) навіть на території Бадену, тоді як Бадену було дозволено будувати та керувати залізницею Карлсруе — Мюлаккер, яка частково проходила у Вюртемберзі. Сполучення з Брухзалем було введено в експлуатацію в 1853 році.

Подальше розширення

Будівництво стратегічної залізницы в південному Бадені та долині Дунаю в 1887-90 рр.

Подальше розширення залізничної мережі Бадена було або спрямоване на сполученні регіонів, або здійснювалося з військової точки зору. Варто згадати:

• Неккартальбан, Неккаргемюнд – Ебербах – Ягстфельд, відкрито в 1879 році
• Геллентальбан, Фрайбург-ім-Брайсгау – Нойштадт (Шварцвальд), відкрито в 1887 році.
• Стратегічні залізниці на Верхньому Рейні: Вайль-на-Рейні – Леррах, Вератальбан і завершення Вутахтальбану в 1887-90 рр.
• Стратегічний Райнбан Мангайм – Грабен-Нойдорф – Карлсруе – Раштат – Решвуг (Ельзас), відкрито в 1895 році.

У 1895 році залізнична мережа Бадена була більш-менш завершена, за винятком кількох невеликих дільниць. У 1900 році вона мала довжину колії 1996 км, з яких 1521 км належали державним залізницям. У наступні роки основна робота була спрямована на розширення станцій, які утворювали залізничні вузли. Найважливішими перетвореннями були:

• Нова сортувальна станція в Карлсруе, 1895 рік
• Нова станція в Раштаті, 1895 рік
• Нова вантажна колія у Фрайбурзі-ім-Брайсгау, 1905 рік
• Нова товарна станція в Базелі, 1905 рік
• Нова вантажна колія у Брухзалі, 1906 рік
• Нова сортувальна станція в Мангаймі, 1906–07 рр
• Нова станція в Оффенбурзі з сортувальною станцією, 1911 рік
• Нова станція Баден у Базелі з новою прилеглою сортувальною станцією на півночі у Вайль-на-Рейні, 1913 рік
• Нова станцію в Карлсруе, 1913 рік
• Нова сортувальна станція та товарна станція в Гайдельберзі, 1914 рік

Новозбудований центральний вокзал Гайдельберга не вдалося добудувати через початок Першої світової війни. Його завершення довелося відкласти до 1955 року.

Приватні залізниці під державним управлінням

Кілька маршрутів у Бадені були побудовані приватними концернами, але експлуатувалися державними залізницями, і, у більшості випадків, згодом перейшли до неї. Це були не лише залізниці суто місцевого значення, як залізниця Візентальбан (Базель – Шопфгайм – Целль-ім-Візенталь), відкрита в 1862 році, а й магістральні залізниці. На додаток до спроб міст, які ще не мали залізничного сполучення та бажали кращого доступу до залізничної мережі, великі міста герцогства також брали участь у будівництві залізниць, за для сполучення своїх передмість та зміцнення своєї транспортної позиції. Наприклад, місто Мангайм побудував пряму залізницю до Карлсруе без необхідності транзиту через Гайдельберг, щоб вийти з тіні, в яку вони потрапили, коли Магістральна залізниця Бадену була сполучена у Фрідріхсфельді та Гайдельберзі із залізницею Майн — Неккар, що прямує на північ. У відповідь місто Гайдельберг наполягало на будівництві маршруту Гайдельберг– Шветцінген – Шпайєр, щоб забезпечити своє значення як транспортного вузла.

Найважливішими з приватно побудованих ліній, які експлуатувалися Державними залізницями, були:

• Максаубан в Карлсруе, побудована містом Карлсруе, відкрита в 1862 році, була першою сполучною ланкою між залізницями Бадена та Пфальцу. У 1906 році було націоналізовано.
• Райнбан Мангайм – Шветцинген – Грабен-Нойдорф – Еггенштайн – Карлсруе, побудовано містом Мангайм, відкрито в 1870 році та прийнята Баденською державною залізницею в день відкриття.
• Крайхгаубан Карлсруе – Бреттен – Еппінген з її продовженням до Гайльбронна, побудовано містом Карлсруе, відкрито в 1879 році та прийнято Баденською державною залізницею в день відкриття.

Злиття в Reichsbahn

План залізничних ліній, побудованих до 1945 року в Бадені

Після утворення Deutsche Reichsbahn 1 квітня 1920 року Баденські державні залізниці увійшли до його складу. Головний офіс у Карлсруе став підрозділом Карлсруе-Райхсбан. Заснування Reichsbahn означало, що список бажаних маршрутів у Бадені було скасовано, і було побудовано лише чотири нові лінії:

• Розширення Ренхтальбану до Бад-Петерсталя в 1926 році та Бад-Грісбаха в 1933 році
• Драйзебан Тітізе – Зебрюгг в 1926 році
• Розрив Мургтальбану в 1928 році
• Залізниця Неккарштайнах – Шенау (Оденвальд) в 1928 році

Було розпочато будівництво залізничного сполучення від Бреттена до Кюрнбаха (із запланованим сполученням до Забергеубана в Леонбронні), але лінія так і не була завершена.

Електрифікація

Баденська державна залізниця розпочала експлуатацію електрифікованої залізниці 13 вересня 1913 року з відкриттям 15 кВ змінного струму, 16 2/3 Гц на Візетальбані, Базель – Целль-ім-Візенталь та її відгалуження Шопфгайм – Бад-Зеккінген. Окрім експериментального локомотива класу A¹, було закуплено одинадцять електровозів класу A² та A³ ( DRG клас E 61 ). Усі вони мали бічні тяги, що рухали три осі. Електрифікація Візетальбану проводилася в основному для випробування електричної тяги; воно не мало великого значення з точки зору руху. Після Першої світової війни подальше розширення електричних послуг не проводилося через економічну кризу, і лише в 1952 році електрифікація залізничної мережі Бадена була розпочата.

Мережа

Залізниці в мережі Баденської державної залізниці були відкриті наступним чином:

Секція	Складова маршруту:	Відкриття
Мангайм – Гайдельберг	Райнтальбан	12 вересня 1840
Гайдельберг — Карлсруе	Райнтальбан	10 квітня 1843
Карлсруе — Еттлінген — Раштат	Райнтальбан	1 травня 1844
Раштат — Баден-Ос	Райнтальбан	6 травня 1844
Баден-Ос — Оффенбург	Райнтальбан	1 червня 1844
Аппенваєр — Кель	Аппенваєр — Страсбург	1 червня 1844
Баден-Ос — Баден-Баден	–	27 липня 1845
Оффенбург — Фрайбург-ім-Брайсгау	Райнтальбан	1 серпня 1845
Фрайбург-ім-Брайсгау — Мюлльгайм	Райнтальбан	1 червня 1847
Мюлльгайм — Шлінген	Райнтальбан	15 червня 1847
Шлінген — Ефрінген-Кірхен	Райнтальбан	8 листопада 1848
Ефрінген-Кірхен — Гальтінген	Райнтальбан	22 січня 1851
Портова колія Мангайм	–	9 листопада 1854
Гальтінген — Базель-Бадішер	Райнтальбан	20 листопада 1855
Базель-Бадішер — Бад-Зеккінген	Високорейнська залізниця	4 лютого 1856
Бад-Зеккінген — Вальдсгут-Тінген	Високорейнська залізниця	30 жовтня 1856
Дурлах — Вільфердінген-Зінген	Карлсруе — Мюлаккер	10 серпня 1859
Вальдсгут-Тінген — Кобленц ¹	Тургі — Вальдсгут	18 серпня 1859
Кель — Страсбург ¹	Аппенваєр — Страсбург	11 травня 1861
Вільфердінген-Зинген — Пфорцгайм	Карлсруе — Мюлаккер	4 липня 1861
Гейдельберг — Меккесгайм — Мосбах	Оденвальдбан	23 жовтня 1862
Пфорцгайм — Мюлаккер	Карлсруе — Мюлаккер	1 червня 1863
Вальдсгут-Тінген — Шаффгаузен — Зінген — Констанц	Високорейнська залізниця	13 червня 1863
Оффенбург — Гаузах	Шварцвальдбан (Баден)	2 липня 1866
Мосбах — Остербуркен — Лауда — Гайдінгсфельд	Оденвальдбан	25 серпня 1866
Зінген — Енген	Шварцвальдбан	6 вересня 1866
Радольфцелль — Штокках	Радольфцелль — Менген	20 липня 1867
Мангайм — Людвігсгафен-на-Рейні ¹	Мангайм — Людвігсгафен	10 серпня 1867
Лауда — Гохгаузен	Таубертальбан	10 жовтня 1867
Енген — Донауешинген	Шварцвальдбан	15 липня 1868
Меккесгайм — Бад-Раппенау	Ельзенцтальбан	25 липня 1868
Гохгаузен — Вертгайм	Таубертальбан	15 жовтня 1868
Бад-Раппенау — Бад-Фрідріхсгалль	Елленцтальбан	5 серпня 1869
Донауешинген — Філлінген	Шварцвальдбан	16 серпня 1869
Лауда-Кенігсгофен — Бад-Мергентгайм	Таубертальбан	23 жовтня 1869
Штокках — Месскірх	Радольфцелль — Менген	3 лютого 1870
Вайль-на-Рейні — Сен-Луї ¹	–	11 лютого 1872
Швакенройт — Пфуллендорф	Альтсгаузен — Швакенройте	11 серпня 1873
Месскірх — Менген	Радольфцелль — Менген	6 вересня 1873
Краухенвіс — Зігмарінген	Зігмарінген — Краухенвіс	6 вересня 1873
Гаузах — Філлінген-Швеннінген	Шварцвальдбан	1 листопада 1873
Брухзаль — Грабен-Нойдорф — Райнсгайм	Брухзаль — Гермерсгайм	23 листопада 1874
Лаухрінген — Штюлінген	Вутахтальбан	22 квітня 1875
Штюлінген — Вайцен	Вутахтальбан	15 жовтня 1876
Рейнсгайм — Гермерсгайм ¹	Брухзаль — Гермерсгайм	15 травня 1877
Мюльгайм — Ноєнбург-на-Рейні — Мюльгаузен ¹	Мюльгайм — Мюлуз	6 лютого 1878
Гаузах — Вольфах	Кінцигтальбан	15 липня 1878
Неккаргемюнд — Ебербах — Ягстфельд	Неккартальбан	24 травня 1879
Мангайм-Фрідріхсфельд — Шветцинген	–	1 червня 1880
Вольфах — Шильтах	Кінцигтальбан	4 листопада 1886
Фрайбург-ім-Брайсгау — Тітізе-Нойштадт	Геллентальбан	23 травня 1887
Вайль-на-Рейні — Леррах	–	20 травня 1890
Шопфгайм — Бад-Зеккінген	Вератальбан	20 травня 1890
Вайцен — Іммендінген	Вутахтальбан	20 травня 1890
Зекках — Валльдюрн	Зекках — Мілтенберг	1 грудня 1887
Грабен-Нойдорф — Бланкенлох — Карлсруе– Дурмерсгайм — Раштат — Роппенайм (Ельзас)¹	Рейнська залізниця	1 травня 1895
Нова сортувальна станція Карлсруе	–	1 травня 1895
Сортувальна станція Карлсруе–Західний Карлсруе–Кнілінген	–	1 травня 1895
Радольфцелль — Юберлінген	Штаринген — Фрідріхсгафен	18 серпня 1895
Валльдюрн — Аморбах ¹	Зекках — Мілтенберг	20 вересня 1899
Штайнсфурт — Еппінген	–	15 листопада 1900
Вальдкірх — Ельцах	Ельцтальбан	20 серпня 1901
Тітізе-Нойштадт — Донауешинген	Геллентальбан	20 серпня 1901
Юберлінген — Фрідріхсгафен ¹	Штаринген — Фрідріхсгафен	1 жовтня 1901
Оберульдинген — Унтерульдинген	–	2 жовтня 1901
Марбах — Бад-Дюрргайм	–	31 липня 1904
Нова вантажна колія у Фрайбурзі-ім-Брайсгау	–	4 вересня 1905
Мангайм — Райнау — Брюль	Райнау — Кеч	1 жовтня 1905
Мімменгаузен — Нойфрах — Фрікінген	–	1 грудня 1905
Нова товарна станція Базель	–	15 грудня 1905
Нова вантажна колія у Брухзалі	–	29 січня 1906
Нова сортувальна станція Мангайма, південна частина	–	1 жовтня 1906
Нова сортувальна станція Мангайма, північна частина	–	1 травня 1907
Каппель-Гутахбрюкке – Ленцкірх – Бондорф	–	24 вересня 1907
Вайзенбах — Форбах	Мургтальбан	15 липня 1910
Нова станція Оффенбург і товарна колія Віндшлаг — Оффенбург	–	6 листопада 1911
Валдюрн — Гардгайм	Валдюрн — Гардгайм	23 листопада 1911
Брюль — Кеч	Райнау — Кеч	1 липня 1912
Нова станція Базель-Бадішер	–	13 вересня 1913
Нова станція Карлсруе-Головний	–	23 жовтня 1913
Зінген — Бойрен — Бюслінген	–	21 листопада 1913
Нова товарна станція Гайдельберг	–	2 березня 1914
Таубербішофсгайм – Кеніггайм	Таубербішофсгайм – Кеніггайм	1 грудня 1914
Форбах – Раумюнцах	Мургтальбан	4 червня 1915

На транскордонних лініях, позначених ¹, лише дистанція до кордону належала Баденській державній залізниці. Базельська колія була побудована Швейцарською центральною залізницею та співфінансована Державною залізницею Бадена. Державна залізниця відігравала особливу роль для єдиної вузькоколійної лінії Мосбах – Мудау, яка була відкрита 3 червня 1905 року. Фірма «Vering & Waechter» уклала контракт на будівництво та експлуатацію цієї лінії.

Приватні залізниці під державною орудою:

Секція	Складова маршруту	Відкриття	Побудовано
Базель-Бадішер — Шопфгайм	Візетальбан	7 червня 1862 р.	Візентальська залізнична компанія
Карлсруе — Максау	Максаубан	5 серпня 1862	Місто Карлсруе
Максау – Максиміліансау ¹	Максаубан	8 травня 1865	Місто Карлсруе
Дінглінген — Лар	–	15 листопада 1865	Ларська залізнична компанія
Раштат — Гернсбах	Мургтальбан	1 липня 1869	Компанія Мургтальбан
Мангайм — Шветцінген — Грабен-Нойдорф– Еггенштайн — Карлсруе	Рейнська залізниця	4 серпня 1870	Місто Мангайм
Фрайбург-ім-Брайсгау — Брайзах	–	6 лютого 1871	Місто Фрайбург, місто Брайзах
Гейдельберг — Шветцінген	Гайдельберг — Шпаєр	17 липня 1873	N.N.
Шветцінген — Шпаєр	Гайдельберг — Шпаєр	10 грудня 1873	N.N.
Денцлінген — Вальдкірх	Ельцтальбан	1 січня 1875	Місто Вальдкірх
Шопфгайм — Целль-ім-Візенталь	Візетальбан	5 лютого 1876	Залізнична компанія Шопфгайм-Целлер
Аппенваєр — Оппенау	Ренчтальбан	1 липня 1876	Компанія Ренчтальбан
Брайзах — Кольмар ¹	Фрайбург — Кольмар	5 січня 1878	Місто Фрайбург, Брайзах, Баден
Гретцинген — Бреттен — Еппінген	Крайхгаубан	15 жовтня 1879	Місто Карлсруе
Еттлінген-Західний — Еттлінген-Ербпрінц	Альбтальбан	25 серпня 1885	Місто Еттлінген
Еттлінген-Ербпрінц — Еттлінген-штадт	Альбтальбан	15 липня 1887	Місто Еттлінген
Гернсбах — Вайзенбах	Мургтальбан	1 травня 1894	Компанія Мургтальбан

Окрім лінії Еттлінген-Західний — Еттлінген-штадт, яку 1 січня 1899 року перейняло B.L.E.A.G. , усі державні приватні лінії з часом перейшли у власність держави. На додаток до тих ліній, що були під орудою Баденської державної залізниці, після 1889 року існували також повністю приватні лінії, яких немає в списку.

До 1945 року Німецька залізниця завершила будівництво таких маршрутів у мережі залізниць Бадена:

Секція	Складова маршруту	Відкриття
Оппенау — Бад-Петерсталь	Ренхтальбан	28 листопада 1926
Тітізе-Нойштадт — Зебругг	Драйзебан	1 грудня 1926
Раумюнцах — Клостеррайхенбах	Мургтальбан	13 квітня 1928
Неккарштайнах — Шенау	Неккарштайнах – Шенау	21 жовтня 1928
Бад-Петерсталь — Бад-Грісбах	Ренхтальбан	25 травня 1933
Тутлінген — Гаттінген (Баден)	Тутлінген — Гаттінген	15 травня 1934
Фрайбург-ім-Брайсгау — Віре	Геллентальбан	8 листопада 1934

Крім того, кілька маршрутів було побудовано іноземними державними залізницями, які проходили через територію Бадена. Дистанція від Бреттена до Брухзаля була передана в 1878 році у власність Баденських державних залізниць.

Секція	Складова маршруту	Відкриття	Оператор
Гайдельберг — Вайнгайм — Франкфурт	Залізниця Майн — Неккар	1 серпня 1846	Залізниця Майн — Неккар
Мюлаккер — Бреттен — Брухзаль	Вюртемберзька західна залізниця	1 грудня 1853	K.W.St.E.
Пфорцгайм — Бад-Вільдбад	Енцтальбан	11 червня 1868	K.W.St.E.
Ротвайль — Філлінген	–	26 серпня 1869	K.W.St.E.
Ягстфельд — Остербуркен	–	27 вересня 1869	K.W.St.E.
Тутлінген — Іммендінген	Плохінген — Іммендінген	26 July 1870	K.W.St.E.
Констанц — Кройцлінген-Гафен — Романсгорн	Озерна залізниця	1 липня 1871	Швейцарська північно-східна залізниця
Базель-Бадішер — Базель-Центральний	Базельська сполучна залізниця	3 листопада 1873	Швейцарська центральна залізниця
Пфорцгайм — Кальв	Нагольдтальбан	1 червня 1874	K.W.St.E.
Зінген — Ецвілен — Вінтертур	–	17 липня 1875	Швейцарська національна залізниця
Констанц – Кройцлінген – Ецвілен	–	17 липня 1875	Швейцарська національна залізниця
Пфуллендорф – Аулендорф	–	14 серпня 1875	K.W.St.E.
Мангайм – Неккарштадт – Бібліс	Мангайм — Франкфурт	15 жовтня 1879	Гессенська залізниця Людвіга
Мангайм-Вальдгоф — Кеферталь — Мангайм-Головний	Мангайм — Франкфурт	1 травня 1880	Гессенська залізниця Людвіга
Швайгерн — Еппінген	Крайхгаубан	18 серпня 1880	K.W.St.E.
Лор — Вертгайм	Майнтальбан	1 жовтня 1881	K.Bay.Sts.B
Ербах — Ебербах	Оденвальдбан	27 травня 1882	Гессенська залізниця Людвіга
Фройденштадт — Шильтах	Кінцигтальбан	4 листоада 1886	K.W.St.E.
Тутлінген — Зігмарінген	Тутлінген — Інцигкофен	27 листопада 1890	K.W.St.E.
Шрамберг — Шильтах	–	9 листопада 1892	K.W.St.E.
Вайнгайм — Фюрт	Вешніцтальбан	1895	Пруссько-Гессенська залізнична компанія
Шаффгаузен — Єштеттен — Еглізау	–	1 June 1897	Швейцарська північно-східна залізниця
Вайнгайм — Лампертгайм	Залізниця Вайнгайм — Вормс	1905	Пруссько-Гессенська залізнична компанія
Мільтенберг — Вертгайм	Майнтальбан	1 жовтня 1912	K.Bay.Sts.B

Рухомий склад

Вагон побудований в 1878 році «Швейцарською промисловою компанією».

Перші два паровози для державних залізниць Бадена були побудовані англійськими локомотивними заводами Sharp, Stewart and Company і поставлені в 1839 році. Вони отримали назви Löwe і Greif (Лев і Гріффін). У міру розширення мережі залізниць розмір парку швидко зростав. Коли в 1854/55 рр. залізниці були перешиті з широкої колії на стандартну, у парку вже було 66 локомотивів, 65 тендерів і 1133 вагони. Наприкінці Першої світової війни парк транспортних засобів містив 915 локомотивів, 27 600 вантажних вагонів і 2 500 пасажирських вагонів, з яких 106 локомотивів, 7 307 вантажних вагонів і 400 пасажирських вагонів мали бути передані державам-переможницям як репарації згідно з Версальським договором.

Державні залізниці Бадена сприяли розвитку місцевої промисловості залізничного транспорту в Бадені, тому що вони вважали за краще купувати у місцевих фірм, таких як інженерні заводи Кесслера і Мартіенсена в Карлсруе, які пізніше стали Maschinenbau-Gesellschaft Karlsruhe («Інженерна компанія Карлсруе»). І два виробники пасажирських вагонів з’явилися в Бадені: Waggonfabrik Fuchs, заснованої в Гайдельберзі в 1862 році, і Waggonfabrik Rastatt в 1897 році. Деякі вагони також були придбані Swiss Industrial Company.

Література

• von Hippel, Wolfgang; Stephan, Joachim; Gleiber, Peter; Enzweiler, Hans-Jürgen (1990). Eisenbahn-Fieber: Badens Aufbruch ins Eisenbahnzeitalter (нім.). Verlag Regionalkultur.
• Kuntzemüller, Albert (1953). Die Badischen Eisenbahnen (нім.). Karlsruhe: Verlag G. Braun.
• Müller, Karl (1904). Die badischen Eisenbahnen in historisch-statistischer Darstellung (нім.). Heidelberg: Heidelberger Verlagsanstalt und Druckerei — через Digital Texts at the Inst. of Economic and Business history.
• Schell, Fridolin (1982). 110 Jahre Eisenbahndirektion Karlsruhe (нім.). Eisenbahn-Kurier Verlag.

Посилання

• Laws and state treaties concerned with the Baden railways
• Vehicles of the Baden state railways