Кутузівська волость
Зовнішній вигляд
Кутузівська волость | ||||
Центр | Горошки | |||
---|---|---|---|---|
Ліквідовано | 7 березня 1923 | |||
Площа | 38 478 (1885) | |||
Населення | 11 829 осіб (1885) | |||
Густота | 28.1 осіб / км² | |||
Наступники | Кутузівський район | |||
Кутузівська волость (Горошківська волость) — адміністративно-територіальна одиниця Житомирського повіту Волинської губернії з центром у містечку Горошки.
Станом на 1885 рік складалася з 19 поселень, 18 сільських громад. Населення — 11829 особи (5962 чоловічої статі та 5867 — жіночої), 629 дворових господарств[1].
Площа, дес. | У тому числі орної, десятин | |
---|---|---|
Сільських громад | 11987 | 9622 |
Приватної власності | 26046 | 7703 |
Казенної власності | — | — |
Іншої власності | 445 | 301 |
Загалом | 38478 | 17626 |
Основні поселення волості:
- Горошки — колишнє власницьке містечко при річці Ірша за 40 верст від повітового міста, волосне правління, 430 осіб, 67 дворів, православна церква, костел, 2 єврейських молитовних будинки, школа, 58 лавок, базар по середах, п'ятницях і неділях, 2 водяних млини, шкіряний завод. За 4 версти — скляний завод Паліївка. За 5 верст — німецька колонія Вишняківка з лютеранською каплицею, школою, постоялим будинком, 2 кузнями, вітряком. За 5 верст — німецька колонія Ліски з лютеранською каплицею, школою, вітряком. За 6 верст — німецька колонія Федорівка з лютеранською каплицею, школою, постоялим будинком, паровим і вітряним млинами, маслобійнею. За 8 верст — німецька колонія Солодирі з лютеранською каплицею, школою, 2 кузнями, 2 вітряками, цегельним заводом. За 8 верст — німецька колонія Нейдорф з баптистською каплицею, школою, вітряком. За 8 верст — винокуренний завод Радичі. За 9 верст — німецька колонія Острівка з лютеранською каплицею. За 11 верст-шкіряний завод. За 12 верст скляний і гончарний заводи Писарівка. За 18 верст — німецька колонія Нейманівка з лютеранською каплицею, 2 вітряками, шкіряним заводом. За 20 верст — німецька колонія Ярівка з лютеранською каплицею, школою, кузнею.
- Волянщина — колишнє власницьке село при річці Ірша, 102 особи, 12 дворів, водяний млин, шкіряний завод.
- Грижани (Рижани) — колишнє власницьке село при річці Ірша, 334 особи, 45 дворів, православна церква, постоялий будинок.
- Краївщина — колишнє власницьке село при річці Кирилівка, 640 осіб, 76 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
- Малі Горошки — колишнє власницьке село при річці Ірша, 250 осіб, 58 дворів, православна церква, постоялий будинок, водяний млин, цегельний завод.
- Рижани — колишнє власницьке село при річці Ірша, 657 осіб, 77 дворів, православна церква, постоялий будинок, 2 водяних млини.
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |