Кілія (жудець)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Кілійський повіт)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кілійський повіт

Județul Chilia

Кілійський повіт на карті губернаторства Бессарабія (внизу у відтінках зеленого)
Кілійський повіт на карті губернаторства Бессарабія
(внизу у відтінках зеленого)
Кілійський повіт на карті губернаторства Бессарабія
(внизу у відтінках зеленого)
Повіт:
Жудець
Адміністративний центр Кілія
Країна Румунське королівство
Губернаторство Бессарабія
Межує з: Четатя-Албе, Ізмаїл
Підрозділи 2 міста і 3 пласи (райони)
Офіційна мова румунська
Населення
 - повне 136 469
Площа
 - повна
Роки існування 1941—1944
Дата ліквідації 12 вересня 1944

Кілійський повіт (жудець) (рум. Județul Chilia) — адміністративно-територіальна одиниця губернаторства Бессарабія з центром у місті Кілія, що існувала у 1941–1944 роках.

Історія

[ред. | ред. код]

Кілійський жудець було утворено 1941 року на території захопленої внаслідок операції «Мюнхен» Ізмаїльської області УРСР. Його було сформовано зі східної частини тодішнього Ізмаїльського жудеця Румунського королівства та західної — Аккерманського. Таким чином, Кілійський жудець на заході межував зі здрібнілим внаслідок цієї реорганізації Ізмаїльським жудецем, а на сході — зі зменшеним у розмірах Аккерманським. На північ від нього простягався Бендерський жудець губернаторства Бессарабія, а на південь — Тульчанський. На південному сході жудець виходив до Чорного моря.

Припинив існування у серпні 1944 року в результаті проведеної радянськими військами наступальної Яссько-Кишинівської операції.

Нині колишній повіт належить до Одеської області.

Устрій

[ред. | ред. код]

Повіт у 1941 році поділявся на два міста (Кілія (рум. Chilia Nouă) і Вилкове (рум. Vâlcov)) та 3 пласи (райони):

  • Міста:
  1. Кілія
  2. Вилкове
  • Сільські райони:
  1. Кілійський
  2. Тарутинський
  3. Татарештинський[1]

Населення

[ред. | ред. код]

За даними перепису населення з осені 1941 року, повіт налічував 136 469 осіб, з яких 33,60% становили українці, 26,77% — болгари, 18,7% — румуни, 18,13% — росіяни, 1,29% — гагаузи, 0,65% — поляки, 0,11% — німці, 0,09% — євреї.

У 1941 міське населення повіту становило 20 611 жителів.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Карта РККА Европы и Европейской части СССР, 1937(рос.)