Лепушна (жудець)
| Жудець Лепушна Județul Lăpușna |
|||
|---|---|---|---|
| — Повіт (жудець) — | |||
| Жудець Лепушна | |||
 |
|||
|
|||
| Країна |  Румунія
| ||
| Історична область | Бессарабія | ||
| Столиця (Reședință de județ) | Кишинів | ||
| Створено | 1925 (уперше) 1941 (удруге) |
||
| Припинив існування | 1938 (уперше) 1944 (удруге) |
||
| Уряд | |||
| - Тип | Префект | ||
| Площа | |||
| - Повна | 4181 км² | ||
| Населення (1930) | |||
| - Усього | 419 621 | ||
| Часовий пояс | EET (UTC+2) | ||
| - Літній час | EEST (UTC+3) | ||
 |
|||
Жуде́ць Лепу́шна — адміністративно-територіальна одиниця Румунського королівства на землях Бессарабії 1925—1938 та 1941—1944 років зі столицею у Кишиневі.
Після унії Бессарабії та Румунії 1918 року територія повіту опинилася в межах Великої Румунії, а сам повіт офіційно утворили 1925 року.
Після адміністративно-конституційної реформи 1938 року жудець об'єднали з жудцями Четатя-Албе, Тягиня і Оргіїв у новостворений цинут Ністру.
1940 року територію повіту окупували радянські війська, включивши до Молдавської РСР. В липні 1941 року внаслідок спільних німецько-румунських військових дій румунська влада відновила повіт, зарахувавши його до складу Бессарабського губернаторства. Було створено військову адміністрацію, а місцеве єврейське населення було або страчено на місці, або депортовано в Трансністрію, де теж багато кого було знищено.[1] 1944 року Червона Армія вигнала німецьких і румунських загарбників із молдовської землі і територія повіту знову потрапила під радянське управління. 12 вересня 1944 року Румунія підписала з союзниками по антигітлерівській коаліції Московське перемир'я, а також подальший мирний договір 1947 року, якими підтвердила визнання радянсько-румунського кордону станом на 1 січня 1941 року.[2][3] 1991 року територія повіту, як і решта Молдавської РСР, увійшла до складу незалежної Молдови.
Жудець поділявся на п'ять районів (рум. plăși):[4]
- Келераш (осідок — Келераш)
- Кишинів (осідок — Кишинів)
- Хинчешти (Хинчешти)
- Ніспорени (Ніспорени)
- Ворнічень (Ворнічень)
Повіт включав два міські населені пункти: Кишинів (повітовий центр зі статусом муніципалітету, друге за величиною місто Великої Румунії після Бухареста) і Келераш-Тирг (зі статусом міської комуни або міста).
За даними перепису 1930 року, населення повіту становило 419 621 людину, з яких 77,8 % румунів, 11,9 % євреїв, 7,1 % росіян, а також деякі дрібніші меншини.[5] У релігійному відношенні населення складали 86,1 % православних, 12,1 % юдеїв і деякі дрібніші громади.
Міських жителів повіту налічувалося 119 672 душі, з яких 41,2 % румунів, 37,3 % євреїв, 16,6 % росіян, 1,2 % поляків та ін.[5] У релігійному відношенні міське населення жудця складалося з 58,4 % православних, 37,7 % юдеїв, 1,5 % римокатоликів тощо.
- ↑ James Stuart Olson; Lee Brigance Pappas; Nicholas Charles Pappas (1994). An Ethnohistorical dictionary of the Russian and Soviet empires. Greenwood Publishing Group. с. 484. ISBN 9780313274978.
- ↑ The Avalon Project : The Armistice Agreement with Rumania; September 12, 1944. avalon.law.yale.edu. Процитовано 17 березня 2018.
- ↑ United States Department of State. Foreign relations of the United States, 1946. Paris Peace Conference: documents Volume IV (1946)
- ↑ Portretul României Interbelice — Județul Lăpușna (рум.)
- ↑ а б Recensământul general al populației României din 29 decemvrie 1930, Vol. II, pag. 268—269
- Портрет міжвоєнної Румунії — жудець Лепушна [Архівовано 20 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рум.)
| жудці (1917—1938) |  | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| цинути (1938—1940) | |||||
| жудці (1941—1944) | |||||