Лазебна Марина Володимирівна
| Марина Володимирівна Лазебна | |
|---|---|
 | |
 7-й Міністр соціальної політики України | |
| 4 березня 2020 — 18 липня 2022 | |
| Президент | Володимир Зеленський |
| Прем'єр-міністр | Денис Шмигаль |
| Попередник | Юлія Соколовська |
| Наступник | Оксана Жолнович |
| Народилася | 10 червня 1975 (49 років) селище Пісківка Бородянського району Київської області Українська РСР, СРСР |
| Відома як | державна службовиця, політична діячка  |
| Громадянство |  СРСР→ Україна |
| Національність | українка |
| Alma mater | економічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1998) і КНУ імені Тараса Шевченка |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Лазебна Марина Володимирівна (10 червня 1975 , Пісківка, Київська область ) — міністр соціальної політики України (з 4 березня 2020 до 18 липня 2022 року), кандидат економічних наук.
Народилася в с. Пісківка Бородянського району Київської області[1].
Після закінчення загальноосвітньої школи навчалась у Київському університеті ім. Шевченка, який закінчила у 1998 році за спеціальністю «економіст-менеджер»[2][1].
2000 року стала провідним спеціалістом управління соціальних прогнозів та економічної експертизи соціальних реформ Міністерства економіки України. Потім була призначена заступником начальника відділу пенсійної реформи та з питань європейської інтеграції України цього ж міністерства.
2003 року перейшла на роботу до Секретаріату Кабінету Міністрів України, де була призначена головним спеціалістом Управління стратегії реформування соціальних відносин, а згодом — головним спеціалістом Управління соціальної політики та праці.
З травня 2011 року Марина Лазебна працювала на посаді помічника міністра у відділі організації роботи віцепрем'єр-міністра Секретаріату Кабміну. Згодом обійняла посаду директора Департаменту праці та зайнятості Міністерства соціальної політики України[1].
20 травня 2013 року президентом України Януковичем призначена головою Державної служби зайнятості України[3]. Утім, менш ніж за рік, 5 березня 2014 року Кабінет Міністрів України А. Яценюка постановою № 90 ліквідував Державну службу зайнятості[4].
Після відходу з державної служби Марина Лазебна зареєструвалась фізичною особою-підприємцем, аби займатись «консультуванням з питань комерційної діяльності й керування». За 2018 році вона задекларувала 799 355 гривень доходу[2].
Наприкінці серпня 2019 року Кабінет міністрів України призначив Марину Лазебну головою Державної соціальної служби України[5]. Уряд О.Гончарука вже 2 жовтня 2019 року звільнив її з цієї посади[6].
3 березня 2020 року на засіданні фракції «Слуга народу» була запропонована президентом Зеленським на посаду міністра соціальної політики[7].
На позачерговому засіданні Верховної Ради України 4 березня 2020 року призначена міністром соціальної політики[8].
15 липня 2022 року Лазебна подала заяву про відставку з посади Міністра соціальної політики України[9].
18 липня 2022 рішенням Верховної Ради України її було звільнено з посади Міністра соціальної політики України. За це проголосували 277 депутатів[10].
Марина Лазебна — одна із засновників ГО «Новий соціальний вибір» та «Соціальний порядок»[2].
Чоловік — Ігор Павлович Лазебний, адвокат. У шлюбі народився у грудні 1998 року син Олег[11].
- ↑ а б в Лазебна Марина Володимирівна. Архів оригіналу за 4 березня 2020. Процитовано 4 березня 2020.
- ↑ а б в Українська правда. Хто є хто в уряді Шмигаля. Розповідаємо цікаві факти про нових міністрів. www.pravda.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 4 березня 2020. Процитовано 4 березня 2020.
- ↑ РБК-Україна. Марина Лазебна очолила Держслужбу зайнятості. daily.rbc.ua (укр.). Архів оригіналу за 4 березня 2020. Процитовано 20 травня 2013.
- ↑ Слово і Діло. Яценюк додав роботи Денісовій. www.slovoidilo.ua (укр.). Архів оригіналу за 4 березня 2020. Процитовано 10 квітня 2014.
- ↑ РБК-Україна. Кабмін призначив голову Державної соціальної служби. www.rbc.ua (укр.). Архів оригіналу за 4 березня 2020. Процитовано 23 серпня 2019.
- ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 р. № 900-р «Про звільнення Лазебної М. В. з посади Голови Державної соціальної служби України». Архів оригіналу за 4 березня 2020. Процитовано 4 березня 2020.
{{cite web}}: символ нерозривного пробілу в|title=на позиції 60 (довідка) - ↑ РБК-Україна. Новим прем'єром можуть призначити Шмигаля, узгоджено попередній склад його Кабміну. www.rbc.ua (укр.). Архів оригіналу за 4 березня 2020. Процитовано 4 березня 2020.
- ↑ НВ. Очолювала Службу зайнятості до Майдану. Що відомо про Марину Лазебну, яку призначено міністром соціальної політики. www.nv.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 4 березня 2020.
- ↑ Міністр соцполітики Лазебна подала заяву про відставку. Укрінформ (українською) . 15 липня 2022. Процитовано 15 липня 2022.
- ↑ Рада звільнила Лазебну з посади міністра соцполітики. РБК-Україна (українською) . 18 липня 2022. Процитовано 18 липня 2022.
- ↑ Лазебна Марина Володимирівна. Comments.ua (укр.). Процитовано 16 жовтня 2022.
| Віталій Васильченко (1990—1991) • Михайло Каскевич (1991—1996) • Микола Білоблоцький (1996—1998) • Іван Сахань (1998—2002) • Михайло Папієв (2002—2005) • В'ячеслав Кириленко (2005) • Іван Сахань (2005—2006) • Михайло Папієв (2006—2007) • Людмила Денісова (2007—2010) • Василь Надрага (2010) • Сергій Тігіпко (2010—2012) • Наталія Королевська (2012—2014) • Людмила Денісова (2014) • Павло Розенко (2014—2016) • Андрій Рева (2016—2019) • Юлія Соколовська (2019—2020) • Марина Лазебна (2020—2022) • Оксана Жолнович (з 2022) | | |
- Народились 10 червня
- Народились 1975
- Випускники економічного факультету Київського університету
- Випускники Київського університету
- Уродженці Бородянського району
- Уряд Дениса Шмигаля
- Міністри праці і соціальної політики України
- Кандидати економічних наук України
- Жінки-політики XXI століття
- Українські жінки-політики