Перейти до вмісту

Макаров Петро Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Петро Георгійович Макаров
рос. Пётр Георгиевич Макаров
Народження20 жовтня 1918(1918-10-20)
Ташла
Смерть25 листопада 1996(1996-11-25) (78 років)
Жигульовськ
ПохованняСамарська область
КраїнаСРСР СРСР
Росія Росія
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силПрапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ розвідувальна авіація
Роки служби1939—1946
ПартіяКПРС
Звання Старшина
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден Слави I ступеня Орден Слави II ступеня
Орден Слави III ступеня Медаль «За відвагу» Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За взяття Відня»
Медаль «За взяття Відня»
Медаль «За освоєння цілинних земель»
Медаль «За освоєння цілинних земель»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років перемоги у ВВВ»
Медаль Жукова
Медаль Жукова
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Макаров.

Петро́ Гео́ргійович Мака́ров (20 жовтня 1918 — 25 листопада 1996) — радянський військовик, у роки Другої світової війни — повітряний стрілець-радист 511-го окремого розвідувального Ясського авіаційного полку (5-а повітряна армія, 2-й Український фронт), старший сержант. Повний кавалер ордена Слави.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в селі Ташла Самарської губернії РРФСР (нині — Ставропольський район Самарської області Росії) в родині робітника. Росіянин. Здобув неповну середню освіту. Працював сортувальником залізничного поштового відділення у місті Куйбишеві (нині — Самара).

До лав РСЧА призваний у 1939 році Молотовським РВК Куйбишевської області. Закінчив школу молодших авіаційних спеціалістів, оволодів радіосправою. Військову службу проходив у бомбардувальній авіації.

У боях німецько-радянської війни з жовтня по грудень 1941 року на Західному фронті та з червня 1943 року — на Степовому та 2-му Українському фронтах.

З січня 1943 року і до кінця війни — повітряний стрілець-радист 511-го окремого розвідувального авіаційного полку 5-ї повітряної армії. Брав участь у Курській битві, Білгородсько-Харківській і Полтавсько-Кременчуцькій операціях, битві за Дніпро, Нижньодніпровській, Умансько-Ботошанській, Яссько-Кишинівській, Бухарестсько-Арадській і Будапештській наступальних операціях.

Всього за роки війни здійснив 78 успішних бойових вильотів на ближню розвідку військ і тилів супротивника на літакові Пе-2.

Демобілізований 1946 року у військовому званні старшина. Брав участь у розробці нафтових промислів Куйбишевської області, у освоєнні цілинних земель Казахстану. Член ВКП(б) з 1950 року. Наприкінці своєї трудової діяльності працював теслею на деревообробному комбінаті.

З 1978 року — на пенсії. Мешкав у місті Жигульовську Самарської області, де й помер 25 листопада 1996 року.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), Червоної Зірки (18.11.1943), Слави 1-го (15.05.1946), 2-го (28.08.1944) та 3-го (05.06.1944) ступенів, медалями.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Макаров Петро Георгійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Макаров_Петро_Георгійович&oldid=41337594