Марші Республіки
.jpg)
Марші Республіки (фр. marches républicaines) — серія масових виступів у великих містах Франції, 10 — 11 січня 2015, а також значно менші по всьому світі. Виступи були присвячені пам'яті загиблих журналістів та карикатуристів Charlie Hebdo, а також пам'яті загиблих в інциденті із заручниками[ru] в магазині Porte de Vincennes і на підтримку свободи слова. Загалом в акціях взяли участь до 3,7 мільйона осіб у Франції[1] і до 100 000 у решті світу, взяло участь 40 світових лідерів, що робить їх наймасовішими з 1944 року, коли відзначали звільнення Парижа від нацистів та закінчення Другої світової війни[2][3].
Брюссель: 3 000
Амстердам: 18 000 (8 січня)
Нью-Йорк: 2 000- Сан-Франциско: 500
- Бостон: 1 000
.svg){kind=small}
- Марші Республіки у Франції 11 січня 2015
-
На площі Республіки в Парижі на початку маршу. -
-
Париж -
-
-
-
.JPG)
.JPG)
- Париж: 1 500 000-2 000 000
- Ліон: 330 000
- Бордо: 140 000
- Ренн: 115 000
- Гренобль: 110 000[5]
- Монпельє: 100 000[6]
- Сент-Етьєн: 70 000
- Марсель: 65 000
- Брест: 65 000
- Нансі: 50 000
- Страсбург: 45 000
- Тулон: 45 000
- Анже: 45 000
- Мец: 45 000[7]
- Екс-ан-Прованс: 40 000
- Перпіньян: 40 000
- Тур: 35 000
- Діжон: 35 000
- Кан: 33 000
- Клермон-Ферран: 30 000
- Лор'ян: 30 000
- Нім: 30 000[8]
- Сен-Бріє: 30 000
- Реймс: 25 000
- Шербур: 25 000
- Мюлуз: 25 000
- Кемпер: 25 000
- Ангулем: 20 000
- Шамбері: 20 000
- Авіньйон: 20 000[9]
- Ванн: 20 000
- Альбі: 16 000
- Алансон: 15 000
- Бастія: 15 000
- Бург-ан-Бресс: 15 000
- Блуа: 15 000
- Каркассонн: 15 000
- Ла-Рошель: 15 000
- Лаваль: 15 000
- Макон: 15 000
- Періге: 15 000
- Пуатьє: 15 000
- Сен-Мало: 15 000
- Тарб: 14 000
- Бельфор: 13 000[10]
- Коньяк: 11 000
- Шарлевіль-Мезьєр: 12 000
- Труа: 12 000
- Аяччо: 10 000
- Канни: 10 000
- Бержерак: 10 000
- Тюль: 10 000
- Кольмар: 10 000[11][12]
- Ферне-Вольтер: 10 000
- Лібурн: 10 000
- Даммартен-ан-Гоель: 10 000
- Нарбонн: 10 000
- Марші Республіки у світі, 11 січня 2015
-
Посольство Франції, Берлін -
Посольство Франції, недалеко від Бранденбурзьких воріт, Берлін -
Брюссель, Бельгія
.jpg)
Буенос-Айрес: 1000[13]
Сідней: 500-1 000- Мельбурн:
Відень: 12 000- Брюссель: 20 000
Бразиліа: 300[14]- Ріо-де-Жанейро: 250[15]
- Сан-Паулу: 300[16]
Бужумбура: 300
Монреаль: 25 000- Оттава: 500
- Квебек: 2 000
- Торонто: 500
- Ванкувер: 1 000
Ларнака
Гельсінкі
Тбілісі[17]
Берлін: 18 000- Бонн: 1500[18]
- Дюссельдорф
- Ганновер: 300[19]
- Мюнхен: 3 000
Афіни: 500- Салоніки: 500
Джакарта
Тегеран
Корк- Дублін: 4 000
Єрусалим: 1000- Тель-Авів
Болонья- Мілан
- Піза
- Рим
- Венеція
Токіо
Бейрут
Люксембург: 2 000
Валлетта
Гвадалахара
Осло: 500
Газа[20]- Рамалла[21]
Варшава
Лісабон- Порту
Клуж-Напока: 500[22]
Москва
Кейптаун
Сеул
Мадрид: 500-1 000
Гетеборг- Стокгольм: 3 000
Женева: 500- Лозанна: 2 000
Тайбей
Бангкок:500- Паттая:30
Туніс
Анкара[23]- Стамбул[24]
- Ізмір[25]
Бірмінгем- Кембридж
- Кардіфф: 1000[26]
- Единбург
- Лондон: 2 000
Харків[27]- Київ[28]
- Чикаго
- Нью-Йорк
- Сан-Франциско: 2000[29]
- Бостон: 500
- Вашингтон: 3 000
Хошимін
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
- П'єр Arditi (Актор)
- Мартін Обрі (Мер Лілля)
- Жан-Марк Айро (Колишній Прем'єр-міністр)
- Едуард Balladur (Колишній Прем'єр-міністр)
- Клод Бартолон (Президент Національної Асамблеї)
- Франсуа Байру (Лідер Демократичного руху (Франція))
- Тахар Бен Джелун (Франко-марокканський письменник)
- Лоран Бергер (секретар Профспілки ФДКТ)
- Далі Бакр (Президент Французької ради мусульманського віросповідання та ректор Паризької соборної мечеті)
- Жан-Крістоф Камбаделіс (Перший секретар французької соціалістичної партії)
- Сорж Шаландон (письменник)
- Едіт Крессон (Колишній Прем'єр-міністр)
- Роджер Цукерман (Президент Представник Ради французьких єврейських організацій)
- Жан-Луї Дебре (Президент Конституційна рада Франції)
- Паскаль Деланое (єпископ Сен-Дені та представник французького Архієрейського Собору)
- Бертран Деланое (Колишній Мер Парижа)
- Жан-Поль Дельвойе (Президент Французької Економічної та Соціальної Ради)
- Арлем Дезір (держсекретар США у справах Європи)
- Домінік де Вільпен (Колишній Прем'єр-міністр)
- Франсуа Фійон (Колишній Прем'єр-міністр)
- Керолайн Форест (Письменник, політолог, колишній кореспондент Charlie Hebdo)
- Анн Ідальго (Мер Парижа)
- Франсуа Олланд (Президент Франції)
- Ален Жюппе (Колишній Прем'єр-міністр)
- Ліонель Жоспен (Колишній Прем'єр-міністр)
- Патрік Карам (Голова Представництва Ради Французькі заморські території)
- Наталі Косцюшко-Морізе (Представник Союзу за Народний рух)
- Жан-Крістоф Лагард (лідер Союз демократів та незалежних)
- Джек Ланг (Президент арабського інституту та колишній міністр освіти та культури)
- Жерар Ларше (Президент Сенату Франції)
- П'єр Леметр (письменник)
- Моче Левін (Виконавчий директор Конференція європейських рабинів)
- Стефан Лісснер (Директор Paris Opera)
- Річард Малка (Адвокат Charlie Hebdo, автор коміксів)
- Жан-Люк Меланшон (Лідер Лівий бік)
- Фредерік Міттеран (Колишній Міністр культури, письменник, журналіст)
- Мохаммед Муссауї (Президент французької Ради мусульманської віри)
- Патрік Пеллуа (лікар швидкої допомоги, кореспондент Charlie Hebdo)
- Жан-П'єр Раффарен (Колишній Прем'єр-міністр)
- Жан-Мішель Ріб (Директор Театр дю Ронд-Пойнт)
- Мішель Рокар (Колишній Прем'єр-міністр)
- Сеголен Руаяль (Міністр екології, сталого розвитку та енергетики)
- Ерік Руф (Директор Комеді-Франсез)
- Ніколя Саркозі (Колишній Президент Франції)
- Мішель Сапен (Міністр фінансів)
- Ерік-Еммануель Шмітт (письменник)
- Крістіан Тобіра (Міністр юстиції)
- Філіп Валь (Журналіст, колишній редактор Charlie Hebdo)
- Мануель Вальс (Прем'єр-міністр)
- Європа
Еді Рама (Прем'єр-міністр Албанії)[30]- Дітмір Бушаті (Міністр закордонних справ)[30]
- Едмонд Брахіма (Світовий лідер в Бекташі)[30]
Налбандян Едвард Агванович (Міністр закордонних справ Справ Вірменії)[31]- Себастьян Курц (міністр закордонних справ Австрії)
- Шарль Мішель (Прем'єр-міністр Бельгії)
- Ян Жамбон (Віце-прем'єр-міністр та міністр внутрішніх справ)
Бойко Борисов (Прем'єр-міністр Болгарії)
Зоран Міланович (Прем'єр-міністр Хорватії)
Богуслав Соботка (Прем'єр-міністр Чехії)[32]
Гелле Торнінг-Шмідт (Прем'єр-міністр Данії)- Метте Фредеріксен (Міністр юстиції Данії)
Кейт Пентус-Розіманнус (Міністр закордонних справ Естонії)[33]- Олександр Стубб (Прем'єр-міністр Фінляндії)[34]
- Іраклі Гарібашвілі (Прем'єр-міністр Грузії)[35]
- Ангела Меркель (Канцлер Німеччини)
- Томас де Мезьєр (Міністр внутрішніх справ)
- Франк-Вальтер Штайнмайєр (Міністр закордонних справ)
- Зігмар Габріель (Віце-канцлер та міністр економіки)
- Антоніс Самарас (Прем'єр-міністр Греції)
Віктор Орбан (Прем'єр-міністр Угорщини)- Ференц Дюрчань (Колишній прем'єр-міністр Угорщини)
- Енда Кенні (прем'єр-міністр Ірландії)[36]
- Маттео Ренці (Прем'єр-міністр Італії)
- Анджеліно Альфано (міністр внутрішніх справ)
- Паоло Джентілоні (Міністр закордонних справ)
- Романо Проді (Колишній прем'єр-міністр Італії)
- Маріо Монті (Колишній прем'єр-міністр Італії)
Атіфете Ях'яґа (Президент Косово)
Лаймдота Страуюма (Прем'єр-міністр Латвії)- Ксав'є Бетель (Прем'єр-міністр Люксембургу)
- Джозеф Мускат (Прем'єр-міністр Мальти)
Мішель Роже (державний міністр Монако)- Марк Рютте (Прем'єр-міністр Нідерланди)
- Ерна Солберг (Прем'єр-міністр Норвегії)
- Берге Бренде (Міністр закордонних справ Норвегії)
- Ева Копач (Прем'єр-міністр Польща)
- Педру Пасуш Коелью (Прем'єр-міністр Португалії)
- Клаус Йоганніс (Президент Румунії)
- Сергій Лавров (Міністр закордонних справ Російської Федерації)[37]
Івіца Дачич (Перший заступник Прем'єр-міністр Сербії)[38]- Maja Гойковіч (Голова Національного Асамблея Сербії)[38]
Роберт Фіцо (Прем'єр-міністр Словаччини)
Миро Церар (Прем'єр-міністр Словенії)- Маріано Рахой (Прем'єр-міністр Іспанії)
- Стефан Левен (Прем'єр-міністр Швеції)
- Симонетта Соммаруга (Президент Швейцарії)
- Ахмет Давутоглу (Прем'єр-міністр Туреччини)
- Петро Порошенко (Президент України)[39]
- Девід Камерон (Прем'єр-міністр Великої Британії)
- Ед Мілібенд (Лідер опозиції в Сполученому Королівстві)
- Америка
- Хосе Бустані (Посол Бразилії у Франції)
- Стівен Блені (Міністр громадської безпеки Канади)
- Джейн Д. Хартлі (Посол США у Франції)[40]
- Вікторія Нуланд (Помічник держсекретаря США у справах Європи та Євразії)[41]
- Азія
- Біньямін Нетаньягу (Прем'єр-міністр Ізраїль)
Абдалла II (Король Йорданії) і його дружина, Королева Йорданії Ранія- Джебран Бассіл (Міністр закордонних справ справ Лівану)
Абдулла бін Заїд Аль-Нахайян (Міністр закордонних справ ОАЕ)- Махмуд Аббас (Президент Держави Палестина)
Чжай Цзюнь (Посол Китаю у Франції)[42]
Арун Сінгх (Посол Індії у Франції)[43]
- Африка
Рамтан Ламамра (Міністр закордонних справ Алжиру)[44]
Яї Боні (президент Беніну)
Алі Бонго (Президент Габону)
Ібрагім Бубакар Кеїта (Президент Малі)
Мамаду Іссуфу (Президент Нігера)- Мехді Джомаа (прем'єр-міністр Тунісу)
Фор Гнассінгбе (Президент Того)[45]- Роберт Дуссі (Міністр закордонних справ Того)
Макі Салл (президент Сенегалу)
Самех Шукрі (Міністр закордонних справ Єгипту)
- Установи
Єнс Столтенберг (Генеральний секретар НАТО)
Турбйорн Ягланд (Генеральний секретар Ради Європи)- Дональд Туск (Голова Європейської ради)
- Жан-Клод Юнкер (Голова Європейської комісії)
- Мартін Шульц (Голова Європейського парламенту)
- Федеріка Могеріні (Верховний представник ЄС із закордонних справ та політики безпеки/Віце-президент Європейської ради)
- Мікаель Жан (Генеральний секретар франкомовних країн)
- Ліга арабських держав Набіль Ель-Арабі (Генеральний секретар Ліги арабських держав)
Гай Райдер (Керівник Міжнародної організації праці)
- ↑ Le Parisien, ред. (11 січня 2015). Une marche républicaine historique : plus de 3,7 millions de Français ont défilé. Архів оригіналу за 31 березня 2015. Процитовано 12 січня 2015..
- ↑ Hinnant, Lori; Adamson, Thomas (11 січня 2015). Officials: Paris Unity Rally Largest in French History. Associated Press. Архів оригіналу за 11 січня 2015. Процитовано 11 січня 2015.
- ↑ Paris attacks: Millions rally for unity in France. BBC News. 12 січня 2015. Архів оригіналу за 12 січня 2015. Процитовано 12 січня 2015.
- ↑ Marche républicaine à Toulouse: 150 000 personnes ont défilé. LaDepeche.fr. Архів оригіналу за 13 січня 2015. Процитовано 15 січня 2015.
- ↑ 110 000 personnes rassemblées à Grenoble. Le Dauphiné. 11 січня 2015. Архів оригіналу за 25 липня 2018. Процитовано 15 січня 2015.
- ↑ Montpellier: près de 100 000 personnes pour la marche citoyenne. MidiLibre.fr. Архів оригіналу за 14 січня 2015. Процитовано 15 січня 2015.
- ↑ Plus de 45 000 personnes à Metz: du jamais vu! [Архівовано 14 січня 2018 у Wayback Machine.] sur Le Républicain Lorrain
- ↑ Marche républicaine à Nîmes: les premières images [Архівовано 25 липня 2018 у Wayback Machine.] sue Le Midi Libre
- ↑ Avignon: 19 000 personnes à la marche républicaine. MidiLibre.fr. Архів оригіналу за 12 січня 2015. Процитовано 15 січня 2015.
- ↑ Je suis Charlie: 13.000 personnes dans le rassemblement à Belfort. France Bleu. Архів оригіналу за 14 січня 2015. Процитовано 15 січня 2015.
- ↑ Sorj Chalandon, Grand prix du roman de l'Académie française. Le Point (French) . 28 жовтня 2011. Архів оригіналу за 29 жовтня 2011. Процитовано 29 листопада 2011.
- ↑ Le Courrier picard. COMPIÈGNE 4000 personnes se rassemblent. Le Courrier picard. Архів оригіналу за 14 січня 2015. Процитовано 15 січня 2015.
- ↑ Unas mil personas se reunieron en la embajada francesa en Buenos Aires. Архів оригіналу за 13 січня 2015. Процитовано 12 січня 2015.
- ↑ Rio, São Paulo e Brasília também têm passeatas em solidariedade às vítimas de Paris. O Globo (Portuguese) . Архів оригіналу за 12 січня 2015. Процитовано 12 січня 2015.
- ↑ Cerca de 250 pessoas participam de ato no Rio em solidariedade às vítimas de ataques em Paris. CBN (Portuguese) . Архів оригіналу за 13 січня 2015. Процитовано 12 січня 2015.
- ↑ Rio e São Paulo também têm passeatas em solidariedade às vítimas de Paris. Mídia Max (Portuguese) . Архів оригіналу за 13 січня 2015. Процитовано 12 січня 2015.
- ↑ Je Suis Charlie. Civil Georgia. 8 січня 2015. Архів оригіналу за 13 січня 2015. Процитовано 12 січня 2015.
- ↑ Nicolas Оттersbach. Gedenkzug für Charlie Hebdo in Bonn: Lichterkette wird zu Lichtermeer – GA-Bonn. Архів оригіналу за 12 січня 2015. Процитовано 12 січня 2015.
- ↑ Auch Hannover ist Charlie. HAZ (German) . Архів оригіналу за 12 січня 2015. Процитовано 12 січня 2015.
- ↑ Charlie Hebdo: Jerusalem and Ramallah rally in solidarity. Архів оригіналу за 26 березня 2016. Процитовано 12 січня 2015.
- ↑ Rallies held from Gaza to Tokyo in solidarity with France. The Times of Israel. Архів оригіналу за 11 липня 2017. Процитовано 12 січня 2015.
- ↑ Sute de clujeni au participat la marșul Je suis Charlie. Manifestări de solidaritate au avut loc și la București. GALERIE FOTO. România curată. Архів оригіналу за 25 липня 2018. Процитовано 15 січня 2015.
- ↑ Ankara'da Paris protestosu – TRT Türk Haberler. Архів оригіналу за 12 січня 2015. Процитовано 12 січня 2015.
- ↑ İstanbul'da gazeteciler Charlie Hebdo için yürüdü. BBC Türkçe. Архів оригіналу за 17 січня 2015. Процитовано 12 січня 2015.
- ↑ Özgür Gelecek. İzmir: Je suis Charlie. Архів оригіналу за 4 серпня 2017. Процитовано 12 січня 2015.
- ↑ BBC News – Cardiff Bay vigil after French terror attacks. BBC News. Архів оригіналу за 15 січня 2015. Процитовано 15 січня 2015.
- ↑ (укр.) Kharkiv staged a march in memory of victims of the terrorist attack in Paris [Архівовано 13 січня 2015 у Wayback Machine.], Ukrayinska Pravda (10 January 2015)
(рос.) At the monument to Shevchenko rallied against terrorism in France (photos) [Архівовано 4 липня 2018 у Wayback Machine.], SQ (10 January 2015) - ↑ In biting cold Kyivans honor victims of Charlie Hebdo attack. KyivPost. Архів оригіналу за 15 січня 2015. Процитовано 15 січня 2015.
- ↑ Avila Gonzalez, Carlos (12 січня 2015). 'Je Suis Charlie' rally at San Francisco City Hall. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 24 вересня 2017. Процитовано 12 січня 2015.
- ↑ а б в Paris, Marshimi i Paqes (алб.). Prime Minister Office of Albania. 11 січня 2015. Архів оригіналу за 15 січня 2015. Процитовано 12 січня 2015.
- ↑ Armenian Foreign Minister takes part in Unity March in Paris. Public Radio of Armenia. Архів оригіналу за 12 січня 2015. Процитовано 12 січня 2015.
- ↑ Premiér Sobotka a ministr Zaorálek uctili pochodem v Paříži oběti teroristického útoku. Архів оригіналу за 12 січня 2015. Процитовано 12 січня 2015.
- ↑ Randlaid, Sven (11 січня 2014). Eesti välisminister osales Pariisis ühtsusmarsil [Estonian Minister of Foreign Affairs participated in Paris in the march of unity]. ERR Uudised (Estonian) . Eesti Rahvusringhääling. Архів оригіналу за 15 січня 2015. Процитовано 12 січня 2014.
- ↑ PM Stubb: "Attending Paris march brave for some heads of state". Yle. 11 січня 2015. Архів оригіналу за 14 січня 2015. Процитовано 11 січня 2015.
- ↑ Georgia’s PM participates in solidarity rally in Paris. Agenda.ge. 11 січня 2015. Архів оригіналу за 12 січня 2015. Процитовано 12 січня 2015.
- ↑ Enda Kenny joins Paris unity march. Irish Independent. 11 січня 2015. Архів оригіналу за 11 січня 2015. Процитовано 11 січня 2015.
- ↑ France/Marche républicaine: Lavrov accueilli par Hollande (French) . Russia: french.ruvr.ru. 11 січня 2015. Архів оригіналу за 14 січня 2015. Процитовано 15 січня 2015.
- ↑ а б Gojković and Dačić at the Solidarity March in Paris. Voice of Serbia. Архів оригіналу за 13 січня 2015. Процитовано 15 січня 2015.
- ↑ Poroshenko to attend unity rally in Paris on Sunday [Архівовано 15 січня 2015 у Wayback Machine.], Інтерфакс-Україна (10 січня 2015)
- ↑ Huge Show of Solidarity in Paris Against Terrorism [Архівовано 14 січня 2015 у Wayback Machine.], The New York Times
- ↑ White House: 'We should have sent someone with a higher profile' [Архівовано 15 січня 2015 у Wayback Machine.], CNN
- ↑ 中国驻法大使翟隽应邀出席巴黎反恐大游行 (Chinese) . CRI Online. 12 січня 2015. Архів оригіналу за 13 січня 2015. Процитовано 12 січня 2015.
- ↑ 'Paris is today the capital of the world'. Telegraph India. 12 січня 2015. Архів оригіналу за 15 січня 2015. Процитовано 15 січня 2015.
- ↑ Algérie Presse Service. Algérie presse service. Архів оригіналу за 11 січня 2015. Процитовано 15 січня 2015.
- ↑ Des journaux à côté de la plaque. République Togolaise. Архів оригіналу за 15 січня 2015. Процитовано 15 січня 2015.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Марші Республіки
