Перейти до вмісту

Шарлі Ебдо

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Charlie Hebdo
фр. Charlie hebdo[1]
На честь Чарлі Браун[3]
Країна видання  Франція
Місце публікації Франція[1]
Тематика шокуюча сатира
Періодичність виходу тижневик
Мова Французька
Головний редактор Жерар Б'яр[fr]
Редактор Шарб, Philippe Vald, Gébéd і Gérard Biardd
Власник Laurent Sourisseaud
Засновник Франсуа Каванна[fr]
Засновано 1969
Наклад 60 000[2] примірників
Ціна 3€
ISSN-L 1240-0068
ISSN 1240-0068
OCLC 421653858
www.charliehebdo.fr

Charlie Hebdo (фр. вимова: [ʃaʁli ɛbdo]; укр. Шарлі Ебдо; з французької — Щотижневий Шарлі) — французька щотижнева сатирична газета, що публікує карикатури, репортажі, дискусії та анекдоти. Газета сповідує ліві політичні погляди, висміює політиків, ультраправих та релігійні групи. Тижневик з'явився 1969 року і виходив до 1981 включно, відновлений 1992.

Медійна діяльність

[ред. | ред. код]
Франсуа Каванна, один зі співзасновників газети

З 1960 року видавався попередник, щомісячний журнал «Хара-Кірі».[4]

Головними редакторами Charlie Hebdo були Франсуа Каванна (фр. François Cavanna) у період 1969-1981 років, Філіп Валь (фр. Philippe Val) 1992-2009 рр., Стефан Шарбоньє у 2009-2015 роках.

Газета кілька разів публікувала карикатури на іслам і особисто пророка Мухаммеда. Остання така публікація була у вересні 2012 року, коли редакція пожартувала на тему аматорської стрічки «Невинність мусульман». Тоді газетний матеріал викликав заворушення в арабських країнах.

1 березня 2006 року газета опублікувала «Маніфест дванадцяти»[fr] проти ісламізму, який нібито є новим тоталітаризмом і загрозою для світової демократії поруч із фашизмом, нацизмом і сталінізмом, які відійшли у небуття.

Газета неодноразово висміювала політику та дії президента РФ Володимира Путіна під час окупації Криму Російською Федерацією та російсько-української війни.[5][6]

Відродження

[ред. | ред. код]

1991 року Гебе (фр. Georges Blondeaux), Кабю та інші були запрошені працювати у журнал La Grosse Bertha, новий щотижневик, що нагадує Charlie Hebdo, створений Філіпом Валем на хвилі критики війни в Перській затоці. Проте наступного року Валь зіткнувся з видавцем, який хотів бачити в журналі аполітичний гумор, і був звільнений.

Гебе і Кабю покинули видання і вирішили створити свою власну газету. Після довгих пошуків нової назви, очевидна ідея про відродження Charlie Hebdo була узгоджена. Новий журнал належав Валю, Гебе, Кабю і Рено (фр. Renaud Pierre Manuel Séchan). Валь був редактором, Гебе — художнім керівником.

Charlie Hebdo почав свою роботу в липні 1992 року, що викликало великий ажіотаж у суспільстві. Перший випуск видання розійшовся в 100 000 тисяч примірників. Чорон (фр. Georget Bernier), який посварився з колегами, намагалися перезапустити щотижневий «Хара-Кірі», але його публікація була недовгою. Чорон помер у січні 2005 року.

26 квітня 1996 року Франсуа Каванна, Стефан «Charb» Шарбоньє і Філіп Валь подали 173 704 підписів, зібраних за вісім місяців, з метою заборони політичної партії Національний фронт, оскільки це суперечило статтям 1, 2, 4, 6 і 7 Декларації прав людини й громадянина.[7]

У 2000 році журналістка Мона Шоле (фр. Mona Chollet) була звільнена після того, як висловила протест проти статті Філіпа Валя, в якому палестинців названо «нецивілізованими».[8] У 2004 році, після смерті Гебе, Валь замінив його на посту директора видання.

У 2008 році розгорілася суперечка через колонку карикатуриста Сіне (фр. Maurice Albert Sinet), що призвело до звинувачень в антисемітизмі. Після цього він був звільнений. Сіне подав у суд на газету за несправедливе звільнення і Charlie Hebdo виплатила йому компенсацію в розмірі € 90 000 як відшкодування збитку.[9]

Судові справи

[ред. | ред. код]

Паризька Мечеть проти Ф. Валу

[ред. | ред. код]

У 2007 році Паризька соборна мечеть почала судову справу проти головного редактора Charlie Hebdo Філіпа Валя. Позов стосувався трьох конкретних мультфільмів, один з яких зображував Мухамеда, який несе бомбу в тюрбані. У березні 2007 року суд Де Парі виправдав Філіпа Валя, мотивуючи це тим, що в мультфільмах висміювались фундаменталісти, а не мусульмани.[10]

Звільнення Сіне (2008)

[ред. | ред. код]

2 липня 2008 року колонка мультиплікатора Сіне (фр. Maurice Albert Sinet) з'явилася в Charlie Hebdo з посиланням на преселемент, в якім було вказано, що Жан Саркозі, син Ніколя Саркозі, оголосив про свій намір перейти в юдаїзм, перш ніж одружитися зі своєю нареченою, єврейською спадкоємицею Джессікою Сібун-Дарті. Сіне додав, що «він далеко піде, цей хлопець!»[11] Це призвело до скарг в антисемітизмі. Редактор журналу, Філіп Валь, наказав Сіне написати лист з вибаченнями. Карикатурист сказав, що волів би «скоротити свої яйця» і був відразу ж звільнений. Обидві сторони згодом подали позови, а в грудні 2010 року, Сіне виграв € 40 000, рішення суду відносно свого колишнього видавця за неправомірне звільнення.[12]

Релігійні мультфільми та наслідки

[ред. | ред. код]

Суперечки виникли з приводу публікації від 9 лютого 2006 року під назвою «Mahomet débordé par les intégristes» («Мухаммад перевантажені фундаменталісти»), на першій сторінці показали ілюстрацію Мухаммада, що плаче, за підписом «C'est dur d'être aimé par des cons» («it's hard being loved by jerks») («важко бути коханим ідіотами»). Газети передрукували дванадцять карикатур на Карикатурний скандал і додали кілька своїх власних. У порівнянні зі звичайним тиражем 100 000 проданих копій, цей номер користувався великим комерційним успіхом. 160 000 примірників були продані, а інший номер з тиражем в 150 000 екземплярів був у пресі в той же день.

У відповідь президент Франції Жак Ширак засудив «явні провокації», які могли б розпалити пристрасті. «Все, що може зашкодити переконанням когось іншого, зокрема релігійним переконанням, слід уникати», сказав Ширак. Паризька соборна мечеть, Всесвітня мусульманська ліга і Союз французьких ісламських організацій (UOIF) подали в суд, стверджуючи, що в номер видання включені расистські ілюстрації[13]. Пізніше видання написало групову заяву проти ісламізму, в ній брало участь дванадцять письменників[14].

Теракт 7 січня 2015

[ред. | ред. код]
Докладніше: Стрілянина у редакції газети «Charlie Hebdo»

За словами свідків, близько 11:30 за місцевим часом (12:30 за Київським часом) до офісу видання вдерлися чоловіки, озброєні автоматами Калашникова, їхні обличчя були прикриті масками та каптурами. Нападників було двоє, вони зробили близько тридцяти пострілів з автоматичної зброї. Серед загиблих відомі художники-карикатуристи Стефан Шарбоньє (відомий під псевдонімом Шарб; 47 років), Жан Кабю (76 років), Жорж Воленскі (80 років) і Бернар Верлак (57 років). За повідомленнями ЗМІ, напад стався через кілька годин після появи у «твіттері» видання карикатури на одного з лідерів угрупування ІДІЛ Абу Бакра аль-Багдаді.

Перший номер після теракту

[ред. | ред. код]

Перший після теракту номер газети вийшов 14 січня 2015 року накладом понад три мільйони примірників замість звичних 60 тисяч. На обкладинці був зображений Магомет, його щокою котиться сльоза, в руках він тримає знак «Je suis Charlie» (укр. «Я – Шарлі»). 1178-й номер газети отримав заголовок — фр. Tout est pardonné (укр. Все пробачено).[2][15]

Критика

[ред. | ред. код]

У провідних світових мас-медіа, таких як The New York Times, New Statesman[en] тощо, починаючи з 8 січня з'явилася злива публікацій під назвою «I am not Charlie»[16][17][18][19][20][21].

При цьому коментатори усього світу відзначали, що деякі з карикатур Шарлі (наприклад[22][23]) були провокаційними та/або брутальними[24][25] та/або породжені хворою психікою тощо.

9 січня принц Шарль-Філіп Орлеанський, герцог Анжуйський, небіж голови королівського французького дому, написав у facebook:

Я не Шарлі, тому що я ніколи не любив цю маніхейську газету.
«Charlie Hebdo» є вульгарним папірцем, що зневажає будь-які думки, що не збігаються з їх власними, і прикриваючись «свободою слова» дозволяли собі здійснювати провокаційні дії.
«Charlie Hebdo» є агресивною газетою, яка розпалює ненависть між релігіями своїм нібито «гумором».
«Charlie Hebdo» є уособленням атеїстичного лівацького суспільства, яке є джерелом образ і ворожості, замість поваги і братерства між народами й людьми, незалежно від їх відмінностей, раси, кольору шкіри, релігії.
Вшанувати пам'ять жертв, так.
Віддати данину «Charlie Hebdo», ні.[26][27]

Українська журналістка Ірина Славінська, яка опублікувала 9 січня колонку «Я-Шарлі»[23], у якій стверджувала: «У свободи слова немає меж», 12 січня, після серйозного читацького обговорення[28], вже писала:

Українські журналісти отримали добрячий привід замислитися про те, що таке толерантність і що таке мова ненависті. «Теракт у Charlie Hebdo ставить перед нами низку дуже серйозних проблем, які стосуються свободи слова, самоцензури і того, чи є межі у сатири?»[29]

15 січня Папа Римський Франциск заявив, що свобода слова не дає права ображати віру інших людей. Ще понтифік сказав, що тріснув би того, хто ображав би його маму, хай це навіть був би його друг[30].

Такий приклад він навів, говорячи про свободу слова в контексті нападу терористів на редакцію «Шарлі Ебдо».[31][32]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б The ISSN portal — Paris: ISSN International Centre, 2005. — ISSN 1240-0068
  2. ↑ а б Charlie Hebdo to publish Mohammad cartoon on front page [Архівовано 13 січня 2015 у Wayback Machine.](англ.)
  3. ↑ https://www.lyoncapitale.fr/Culture/Quelle-est-l-origine-du-nom-Charlie-Hebdo/
  4. ↑ Lemonnier, 2008, с. 50.
  5. ↑ Французский Charlie Hebdo высмеивал псевдореферендум в оккупированном Крыму и политику Путина. ФОТОрепортаж [Архівовано 8 січня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  6. ↑ Среди карикатур расстрелянного Charlie Hebdo нашлась и об аннексии Крыма [Архівовано 8 січня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  7. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 липня 2015. Процитовано 10 лютого 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2015-07-11 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 травня 2015. Процитовано 10 лютого 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 січня 2015. Процитовано 10 лютого 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  10. ↑ Limits to Expression on Religion in France [Архівовано 16 січня 2015 у Wayback Machine.](англ.)
  11. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 січня 2015. Процитовано 10 лютого 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  12. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 лютого 2015. Процитовано 10 лютого 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 листопада 2011. Процитовано 10 лютого 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  14. ↑ Full text: Writers' statement on cartoons. BBC. 1 березня 2006. Архів оригіналу за 23 липня 2023. Процитовано 11 листопада 2023. (англ.)
  15. ↑ Перший після теракту випуск «Шарлі Ебдо». Магомет плаче. Архів оригіналу за 15 січня 2015. Процитовано 14 січня 2015.
  16. ↑ I Am Not Charlie Hebdo [Архівовано 16 січня 2015 у Wayback Machine.] // David Brooks[en], The New York Times, Op-Ed Columnist, Jan. 8, 2015;
    The Meanings of ‘I Am Charlie Hebdo’ [Архівовано 16 січня 2015 у Wayback Machine.] // Jan. 12, 2015. Jordan Awan. To the Editor:
  17. ↑ In The Frame: I am not Charlie [Архівовано 16 січня 2015 у Wayback Machine.] // New Statesman[en]
  18. ↑ Paris attacks: 'I am not Charlie' [Архівовано 18 січня 2015 у Wayback Machine.] // By Patrick Jackson. BBC News, Sarcelles
  19. ↑ I am Not Charlie [Архівовано 16 січня 2015 у Wayback Machine.] by John Wight
  20. ↑ I Will Grieve. I Will Laugh. But I Am Not Charlie. [Архівовано 16 січня 2015 у Wayback Machine.] by Josh Healey
  21. ↑ Muslims demonstrate in Paris: 'I am not Charlie. But I am against killing'. Архів оригіналу за 17 січня 2015. Процитовано 16 січня 2015.
  22. ↑ Le Judeo-Nazizme [Архівовано 16 січня 2015 у Wayback Machine.]. Arbeit Macht Frei.
  23. ↑ а б Я-Шарлі [Архівовано 15 січня 2015 у Wayback Machine.] // Українська правда.Життя, 9.01.2015
  24. ↑ Однозначно я — не Шарлі, але… [Архівовано 3 лютого 2015 у Wayback Machine.] // В'ячеслав Окунь, ТІ, католицький суспільно-релігійний часопис «CREDO», 12 січня 2015 03:38
  25. ↑ Я — не Шарлі, але я буду за них молитися // В'ячеслав Окунь, facebook, 12 січня 2015 15:40
  26. ↑ Je vais aller à contre-courant de la bienséance émotionnelle … // Prince d'Orléans — duc d'Anjou, facebook, 9 січня 2015(20150109) 17:42 (фр.)
    Заявление Герцога Анжуйского в связи с акцией «Шарли Хебдо — это я» [Архівовано 15 січня 2015 у Wayback Machine.] // Станислав Павлов, бакалавр истории, livejournal, 10 січня 2015(20150110) 21:28 (рос.)
    Заява герцога Анжуйського щодо «Шарлі Хербо» [Архівовано 3 лютого 2015 у Wayback Machine.] // Politiko, Блоги, Pavlo Berest. Неділя, 11 січня 2015(20150111) 22:42
  27. ↑ Ксенія Кисіль. 3,7 мільйона людей вийшли на площі Франції / «Газета по-українськи».— К., № 4 (1756) за 13 січня 2015.— С. 10
  28. ↑ Деякі з читацьких коментарів:
    • Я не підтримую ані тероризм, ані будь-яке насильство. Проте, на мою думку, … не можна плутати свободу слова зі вседозволеністю. Толерантність — одна з загальнолюдських цінностей, а глумління над будь-чиїми почуттями не є ознакою поваги й толерантності. Совєтський Червоний терор 30-х років також починався з глумління над почуттями віруючих у 20-х роках……….. (12.01.2015 10:37)
    • Славинская отобрала наиболее пристойные карикатуры больного художника, хотя и в этой подборке без анальных пристрастий этого психа не обошлось. Я мог бы привести подборку гадостей, которые на первой странице помещал этот журнал, но боюсь, что буду сразу забанен. Ибо в Украине несколько иначе понимают свободу. (11.01.2015 14:24)
    • Стиль карикатур не має жодного відношення ні до гумору ні до сатири. Просто вивалювання баку з нечистотами з наміром образити і спровокувати скандал. Нехай ті, хто пише «я шарлі», попросять намалювати когось карикатуру на себе в такому ж стилі. За такі карикатури, як мінімум, дають в морду. (11.01.2015 08:16)
    • Це вже не свобода слова, це наруга (10.01.2015 09:21)
    • «У свободи слова немає меж». … щоб бути послідовним, на плакаті з написом «Я — Шарлі» варто намалювати карикатуру на розстріл нещасних журналістів. (09.01.2015 10:18)
  29. ↑ Розстріл редакції Charlie Hebdo: Чи є межі у сатири? [Архівовано 13.01.2015, у Wayback Machine.] // telekritika.ua, Ірина Славінська 2015-01-12 08:45:00
  30. ↑ Редакція була розстріляна у день Різдва, коли Шарлі вийшла з черговою бридкою брутальною карикатурою на народження Христа. Понтифік дуже прозоро натякнув, що Господь не зміг стерпіти наруги над своєю Матір'ю, і тріснув кривдників.
  31. ↑ Папа Римський: Не можна провокувати й насміхатися з чужої віри [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Українська правда.Життя, 16.01.2015
  32. ↑ Pope Francis: 'I'll PUNCH anyone who insults my mother' [Архівовано 17 січня 2015 у Wayback Machine.] // Mirror Online. Jan 15, 2015 23:15. By Sam Relph

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шарлі Ебдо
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шарлі_Ебдо&oldid=43947252