Координати: 49°2′58″ пн. ш. 24°58′3″ сх. д. / 49.04944° пн. ш. 24.96750° сх. д. / 49.04944; 24.96750
Очікує на перевірку

Межигір'я (Чортківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Межигір'я
Церква Покрови Пресвятої Діви Марії
Церква Покрови Пресвятої Діви Марії
Церква Покрови Пресвятої Діви Марії
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Тер. громада Монастириська міська громада
Код КАТОТТГ UA61060310270038150
Основні дані
Перша згадка XVI ст.
Колишня назва Міжгір'я
Населення 221 (2014)[1]
Територія 3.05 км²2.621
Густота населення 72.46 осіб/км²
Поштовий індекс 48341
Телефонний код +380 3555
Географічні дані
Географічні координати 49°2′58″ пн. ш. 24°58′3″ сх. д. / 49.04944° пн. ш. 24.96750° сх. д. / 49.04944; 24.96750
Водойми р. Горожанка
Найближча залізнична станція Дубівці
Місцева влада
Адреса ради 48300, Тернопільська обл, Чортківський р-н, м. Монастириська, вул. Шевченка, буд. 19
Карта
Межигір'я. Карта розташування: Україна
Межигір'я
Межигір'я
Межигір'я. Карта розташування: Тернопільська область
Межигір'я
Межигір'я
Мапа
Мапа

CMNS: Межигір'я у Вікісховищі

Знак при в'їзді в село
Клуб

Межигі́р'я — село в Україні, у Монастириській міській громаді Чортківського району Тернопільської області. До 2020 року підпорядковане Устє-Зеленській сільській раді.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Монастириської міської громади.[2]

Розташоване на річці Горожанка (ліва притока Дністра) на заході району, за 22 км від центру громади і за 19 км від найближчої залізничної станції Дубівці (Галицький район, Івано-Франківська область). Географічні координати: 49° 03′ північної широти і 24° 58′ східної довготи. Територія — 3,05 км².

Історія

[ред. | ред. код]

Назва поселення походить від місця розташування — між горами.

Відоме від XVI ст.

1904 року велика земельна власність належала Х. Ваттенбергу.

У Першій світовій війні в Легіоні УСС служили Василь Протас, Олексій Чучук. В УГА воювали Степан Жилавий (нар. 1892), Яків Павелко (нар. 1894), Василь (нар. 1895) та Йосип (нар. 1893) Рущаки, Петро Стойковський (нар. 1895).

Протягом 1920–1939-х роках у селі діяли філії товариств «Просвіта», «Луг», Народний дім, збудований у 1926—1927 рр., кооперативна крамниця і молочарня, аматорський гурток, хор.

У 1930-х роках у селі створено підпільні структури ОУН. Особливо активно діяла молодіжна ОУН, борючись проти польської влади, а потім проти більшовиків.

Від вересня 1939 р. село — під радянською владою, яка переслідувала національно свідому молодь.

Від 4 липня 1941 р. до 23 липня 1944 р. Межигір'я — під нацистською окупацією.

Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни загинули: Василь Сталюсь (1904—1945), Петро Чучук (1918—1945), Яким Шеленко (1907—1945); пропали безвісти: Франко Борецький (нар. 1919), Василь Грона (нар. 1919), Роман (нар. 1910) і Яким (1908—1945) Рущаки.

У 1947 року на подвір'ї Степана Борецького в криївці перебувало два хлопці та дівчина, за доносом місцевого сексота повстанців викрито і вбито. Органи НКВС і МДБ репресували понад 100 осіб із села, серед них: Антон (1883—1954) та Анастасія (1880—1972) Ботюки, Михайло Галушка (нар. 1930), родини Подлецьких, Рущаків, Чучуків, Шумегів та інші.

У 1957 та 2008 роках село внаслідок повені підтоплене.

Протягом 19621966 село належало до Бучацького району. Після ліквідації Монастириського району 19 липня 2020 року село увійшло до Чортківського району[3].

Політика

[ред. | ред. код]

Парламентські вибори, 2019

[ред. | ред. код]

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610711, розташована у приміщенні будинку культури.

Результати

Релігія

[ред. | ред. код]

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

Насипана символічна могила Борцям за волю України (1990).

Соціальна сфера

[ред. | ред. код]

На початку XX століття побудовано школу, до 1919 року вона була українська, згодом — утраквістична (двомовна). До 2000-их[6] діяла загальноосвітня школа I ступеня. Нині учні та дошкільнята на навчаються в Усті-Зеленому[6].

Працюють клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, торгові заклади.

Землі обробляє ТзОВ «Лемківська мрія».

Населення

[ред. | ред. код]

У 1880 році в Межигір'ї проживало 532 українці, 146 поляків, 26 євреїв, у 1900 — 756 українців, 180 поляків, 51 єврей.

У 2014 році в селі було 117 дворів.

Чисельність населення, осіб
1880 1900 1921 1931 1939 1959 1970 1976 1979 1989 2001 2003 2011 2012 2014 2015
704[1] 987[1] 1200[6] 756[6] 329[7] 242[6] 221[1]

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Народилися

[ред. | ред. код]

Відвідували

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Товстенюк О., Уніят Г. Міжгір'я... С. 72.
  2. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
  3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
  5. Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
  6. а б в г д е ж Дзік О. На півставки працюють троє [Архівовано 5 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Gazeta.ua. — 2012. — 11 травня.
  7. Товстенюк О., Уніят Г. Міжгір'я... С. 526.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]