Перейти до вмісту

Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Молдавська АРСР)
МАРСР перенаправлено сюди. Для інших значень див. МАРСР (значення).

Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка
рум. Република Аутономэ Советикэ Сочиалистэ Молдовеняскэ,

рос. Молдавская Автономная Советская Социалистическая Республика

1924 – 1940 Молдавська Радянська Соціалістична Республіка
Прапор Герб
Прапор Герб
МАРСР: історичні кордони на карті
МАРСР: історичні кордони на карті
Столиця Тирасполь (1929—1940),
Балта (1924—1929)
Мови українська, молдовська, російська
Форма правління Автономна Радянська Соціалістична Республіка
Історія
 - Засновано 12 жовтня 1924
 - Ліквідовано 2 серпня 1940
Площа
 - 1940 8288 км2
Населення
 - 1940 572 339 осіб
     Густота 69,1 осіб/км² 
Валюта Радянський рубль
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка

Молда́вська Автоно́мна Радя́нська Соціалісти́чна Респу́бліка (початково до 5 грудня 1936 року — Автоно́мна Молда́вська Соціалісти́чна Радя́нська Респу́бліка, рум. Репу́блика Аутоно́мэ Сове́тикэ Сочиали́стэ Молдовеня́скэ, рос. Молдавская Автономная Советская Социалистическая Республика) — автономна республіка у складі Української РСР. Проіснувала з 12 жовтня 1924 до 2 серпня 1940 року. Включала лівобережну частину сучасної Молдови (Придністров'я) і частину сучасної України.

Адміністративний центр (столиця) — місто Балта (нині — Україна), з 1929 — Тирасполь (Молдова). 1940 року, після анексії Бессарабії з боку СРСР, західну (придністровську) частину автономії разом з більшою частиною Бессарабії було об'єднано в новостворену Молдавську РСР, а північно-східні райони МАРСР передано до складу Одеської області України.

Історія

[ред. | ред. код]

Утворення

[ред. | ред. код]

На початку 1924 року в Москві відбулася нарада за участю радянських військових і румунських комуністів, учасники якої запропонували визнати назву «молдавани» (самоназву румуномовних мешканців Бесарабії) на назву окремого народу, який нібито населяв Бесарабію на сусідні райони Української РСР, і створити на цій підставі автономії у складі СРСР, яка претендувала на «воз'єднання» з Бесарабією. У пояснювальній записці, спрямованій до ЦК РКП(б) пояснювалося, що «Молдавська Республіка може зіграти ту ж роль політико-пропагандистського фактору, що й Білоруська Республіка стостовно Польщі, і Карельська — стосовно Фінляндії, — вона б слугувала б об'єктом привернення уваги і симпатій бесарабського населення та дала ще більший привід претендувати на воз'єднання з нею Задністров'я»[1].

Ідея викликала спротив керівництва української компартії, представники якого наголошували, що в жодному районі дністровського Лівобережжя «майбутні» молдовани не складають більшості, а більшість з тих, що є, розмовляє українською або російською. Однак в ідеї були впливові лобісти — зокрема командувач Збройними Силами України та Криму, «напівмолдованин» Михайло Фрунзе. Він, у свою чергу, доручив визначення території автономії Григорію Котовському, який народився в Бесарабії. Котовський схопився за справу ще й тому, що розглядав майбутню автономію як базу сформованого ним військового корпусу, в лавах якого було чимало бесарабців і це певною мірою «вирішувало» й питання із чоловічим населенням автономії[1] (початковою метою було поселення в ній бесарабських біженців, румунських політичних емігрантів та демобілізованих червоноармійців)

16 серпня 1924 р. Одеський губвиконком отримав пропозицію включити Григоріополь та Дубоссари до списку поселень міського типу як економічні та адміністративні центри територій, заселені молдаванами. Вже у вересні 1924 р. ЦАТК розглянула клопотання представників молдавського населення Одеської губернії щодо створення національної адміністративно-територіальної одиниці, задовольнивши його. Попередній проект був переданий на розгляд Держплану УСРР.

Раднарком УРСР 11 жовтня 1924 р. ухвалив рішення про утворення Молдавської АРСР і виніс його на затвердження сесії ВУЦВК.
[В ніч на] 12 жовтня 1924 року 3 сесія ВУЦВК VIII-го скликання прийняла, схвалену ЦК РКП (б) і РНК СРСР, постанову про утворення Автономної Молдавської СРР (АМСРР).[2] Наступного 1925 року на I Всемолдавському з'їзді Рад 19-23 квітня в Балті були встановлені кордони автономії та прийнята конституція, затверджена IX Всеукраїнським з'їздом Рад 10 травня того ж року. Відповідно до прийнятої конституції, почалося формування органів управління республікою і органів місцевого самоврядування[3].
Внутрішній поділ Молдавської АСРР на 01.01.1925 р. ще не встановлено.[4]

Справжнім господарем у новоствореній автономії був Котовський — поза очі її називали «республікою Котовія». Наступного року «занадто самостійного» командира застрелили за нез'ясованих до кінця обставин[1].

Але й після смерті Котовського автономія продвжила своє існування, оскільки ЦК РКП(б) продовжував розглядати її як засіб політичного тиску на Румунське королівство. Радянське керівництво намагалося підкреслити відмінності між румунами і мешканцями лівобережжя Дністра. в автономії почалася кампанія по самоідентифікації молдаван як окремого народу.

Постанова про створення АМРСР містила пункт, в якому ставилося завдання «розвинути молдавську літературну мову на основі народної мови лівобережжя Дністра». Взявся за це молодий лінгвіст Леонід Мадан — бесарабець за походженням, випусник Київського університету. Була розроблена молдовська абетка на основі кирилиці. Мадан відкинув «ревізіоністську» ідею трохи підрихтувати діалект румунської, яким розмовляли в Бесарабії. Він саме творив, творив завзято, калькуючи або прямо запозичуючи слова з російської — за підрахунками дослідників словник нової мови поповнився щонайменше п'ятьма тисячами «винайдених» таким чином слів[1].

Водночас завдяки розгорнутій кампанії «молдовенізації» було дано поштовх розвитку культури, були відкриті нові навчальні заклади з вивченням мови. Якщо 1917 року на лівоборежжі Дністра 80 % населення були безграмотні, то до 1937 року в республіці таких залишилося лише 3 %. До моменту утворення АМСРР в ній існувало всього 11 шкіл з молдовською мовою навчання, а до 1939 року їх чисельність зросла до 135[5].

  • Балта, будівля Всемолдавського ЦВК АМСРР
    Балта, будівля Всемолдавського ЦВК АМСРР
  • ВЦВК Автономної Молдавської СРР (1920-ті рр.), Балта — пам'ятка архітектури
    ВЦВК Автономної Молдавської СРР (1920-ті рр.), Балта — пам'ятка архітектури

Колективізація та голодомор в Автономній Молдавській СРР

[ред. | ред. код]

На початку 1920-х років ще на території майбутньої Молдавської автономії була проведена аграрна реформа, завдяки якій багато хто з селян отримали землю. Виникла низка нових сіл в Дубоссарському, Кам'янському та Рибницькому районах. В ту ж чергу ті селяни, у яких була вилучена ця земля, зазнали репресій з боку влади[6].

Керівництво Радянського Союзу планувало завершити колективізацію в АМСРР до весни 1932 року. Для цього 1929 року почалося повторне виселення заможних селян до Сибіру, Архангельської області, на Соловецькі острови та на Нову Землю. В процесі розкуркулення у селян вилучали приватне майно, землю, частину врожаю. Все це на початку 1930-х років стало однією з основних причин голоду і втечі селян із АМСРР до Румунії, а також виїзду в інші регіони СРСР[7]. Під час голодомору на території АМСРР померло від голоду 20 тисяч осіб (щонайменше 18 000 селян, особливо з районів Дубесарів, Григоріополя, Ананьєва та Балти[8]). За даними румунської преси того часу, стільки ж осіб зробили спробу втекти до Румунії, при цьому частина з них була затримана або розстріляна при спробі перетнути Дністер[9]; щонайменше бл. 4500 осіб вдалося переправитися через Дністер і сховатися в Румунії, а інші, менш щасливі, були розстріляні радянськими прикордонниками.[8] Найбільшим інцидентом під час втечі населення АМСРР в Румунію став розстріл радянськими прикордонниками 40 осіб, які намагалися перетнути Дністер по льоду біля Оланешського лісу[10]. Цей випадок широко обговорювали в європейських ЗМІ, проте радянська влада приховали цей факт від громадськості. Також влада приховувала дійсну кількість померлих від голоду, як і факти померлих від голоду в УРСР.[11][12]

Латиністи та самобутники

[ред. | ред. код]

На початку 1930-ті років зародився новий молдовський національний рух — самобутництво. 1932 року керівництво АМСРР отримало наказ від ЦК КП(б)У перевести молдовську мову з кириличного алфавіту на латиницю, — 2 лютого 1932 року Бюро Молдавського обкому КП(б)України ухвалило постанову про переклад молдавської мови на латинську графіку. Молдовські політики-самобутники, що боялися посилення румунського впливу в республіці, бойкотували директиву. Ті чиновники і громадські діячі, які протистояли їм і наполягали на введенні латиниці, отримали назву «латинізатори». Латинізатори вважали створення молдовської мови і введення в ужиток молдаван нових слів помилковим рішенням. У ході протистояння поміж самобутниками і латинізаторами 1932 року молдовська абетка все ж була змінена. До 1938 році молдовська мова стала подібною до румунської. Відразу після переведення молдовської мови на латиницю в керівництві автономії були проведені кадрові перестановки, і до влади прийшли прихильники румунської культури. Постійна боротьба між цими рухами привернула увагу вищих органів НКВС СРСР[13]. 1934 року на самобутників було заведено низку кримінальних справ. Частина урядовців були арештовані, що дало перевагу латинізаторам. 27 лютого 1938 року молдовська мова була знову переведена на кирилицю, також почалося перевидання шкільних підручників і перехід всіх періодичних видань на нові норми правопису.[5][14][15]

Репресії

[ред. | ред. код]

Наприкінці 1930-х років в МАРСРі були проведені репресії, що торкнулися на цей раз в основному керівників автономії і чиновників. Головним звинуваченням, яке пред'являли чиновникам, була співпраця з владою королівської Румунії і прояв націоналізму. Достовірна кількість мешканців автономії, які зазнали сталінських репресій, станом на 2007 рік не встановлено. У ці роки було розстріляно близько 5500 осіб (не менше 4913 осіб[16]). Всього в 1930—1940-ві роки на території Молдови (автономної і союзної республік) було репресовано і засуджено, за різними оцінками, 75—81 тисяч мешканців, з яких 51 542 депортовали[17].

Географія та внутрішній устрій

[ред. | ред. код]

Географічне розташування та адміністративний поділ

[ред. | ред. код]

Межі молдавської автономії були встановлені на з'їзді 1925 року у Балті. Згідно з ухваленим рішенням, Автономна Молдавська СРР мала внутрішні кордони з Могильовською, Тульчинською, Первомайською і Одеською округами, а після розформування округ та утворення областей — з Одеською та Вінницькою областями. На заході і південному заході вона межувала з Румунією, кордон проходив по річці Дністер, хоча при створенні автономії радянською владою було заявлено про те, що межі АМСРР проходитимуть по річках Прут і Дунай. Таким чином до складу автономії формально включалася і Бессарабія, яка у той час перебувала у складі Румунського королівства. СРСР претендував на цю територію, вважаючи її незаконно окупованою.[18]

Площа республіки з моменту її створення поступово збільшувалася за рахунок включення до її складу українських населених пунктів. Лівобережжя річки Дністер, на якому фактично існувала радянська влада, займало 8288 км². Спершу АМСРР мала у своєму складі 12 районів: Балтський, Бирзульський, Ананьївський, Олексіївський, Ставрівський[19], Крутянський, Кам'янський, Григоріопольський, Дубосарський, Рибницький, Слободзейський та Тираспольський. Втім, постановою ВУЦВК і РНК УСРР від 13 березня 1925 року Ставрівський район було розформовано[20]. З 1935 року існували також Валегоцулівський, Чорнянський та Піщанський район[21]

Центр республіки до 1929 — Балта[22], в 1929—1940 — Тирасполь. Статус міських поселеннь також мав Ананьїв.

Адміністративно-територіальні зміни

[ред. | ред. код]

У квітні 1925 року зі складу Одеської губернії передані радгосп «Коцюбинщина» та села Павлівка, Степанівка, Івано-Бузинівка і хут. Олександрівка.[23][24][25]

У жовтні 1925 Президія Молдавського ЦВК перейменувала радгосп Коцюбинщина на радгосп (розплідник) ім. Котовського, а також постановила перейменувати одну із вулиць Балти, Бірзули і Ананьєва в вулицю Котовського.[26]

29 вересня 1926 року перечислено до складу Автономної Молдавської СРР села Болган, Нижня Слобідка, Грабарівка, Сербівська, Кодимська, Французька й Будейська сільради Тульчинської округи та села Івано-Богословка, Шайки, Миролюбівка, Стара й Нова Андріяшівка Одеської округи.[27]

Станом на 1929 рік в Молдавській АРСР існували 129 українських, 1 болгарська, 1 польська та 8 російських сільрад і 1 український район — Балтський (1923–1924 серед 118 сільрад Балтської округи було 7 молдавських сільрад; були національні сільради також в Тираспольській частині Одеської округи).

4 червня 1934 року до складу АМСРР передано с. Олено-Корицьке і колгосп «За нове життя» Осипівської сільради Фрунзівського району Одеської області[28].

У 1935 році Тираспольський район був ліквідований[29] (станом на 1939 рік район поновлено.[30][31][32][33]); Бірзульський район перейменований на Котовський[34].

У червні-серпні 1936 року Новоселівська сільрада Валегоцулівського району перечислена до складу Котовського району[35][36].

1 жовтня 1937 року Смолянську сільраду Балтського району перечислено до складу Кодимського району[37].

20 жовтня 1938 р. селища Котовськ та Рибницю віднесено до розряду міст, села Дубосари, Кодиму, Слобідку, Кам'янку, Григоріополь — до категорії смт.[38][39]

11 грудня 1938 р. Головне архівне управління МАРСР, на підставі указу Президії ВР СРСР від 2 грудня 1938, було перетворено на Архівний відділ НКВС МАРСР.
У грудні 1938 р. – 1939 р. Державний історичний архів МАРСР напередодні військових дій (кінця 1930-х – початку 40-х років) був переведений з м. Тирасполя в м. Балту (для його розміщення було переобладнано будівлю кафедрального собору м. Балти). На цей час в архіві було сконцентровано близько 90 тис. одиниць зберігання, майже повністю наведених у порядок та описаних. Після створення МРСР у 1940 р. ДІА МАРСР у м. Балта опинився у складі Одеської області, та фінансування його діяльності здійснювалося шляхом взаєморозрахунків між республіками Молдовою та Україною (1941–1944 майже повністю загинули документи колишнього Державного історичного архіву Молдавської АРСР у м. Балті та Тираспольського міського архіву).

30 грудня 1939 року Гольмянська сільрада Любашівського р-ну Одеської області передана до Балтського району.[40][41]

  • Карта Одеської та Миколаївської губерній, 1922 рік
    Карта Одеської та Миколаївської губерній, 1922 рік
  • Карта Одеської губернії, 1923 рік
    Карта Одеської губернії, 1923 рік
  • Територія АМСРР на карті Української СРР, адміністративні межі станом на 1 жовтня 1925 року
    Територія АМСРР на карті Української СРР, адміністративні межі станом на 1 жовтня 1925 року
  • Територія АМСРР на карті Української СРР, адміністративні межі станом на 1 березня 1927 року
    Територія АМСРР на карті Української СРР, адміністративні межі станом на 1 березня 1927 року
  • Територія АМСРР на карті Української СРР, адміністративні межі станом на 1 липня 1928 року
    Територія АМСРР на карті Української СРР, адміністративні межі станом на 1 липня 1928 року
  • Територія АМСРР, адміністративні межі станом на 1 січня 1932 року
    Територія АМСРР, адміністративні межі станом на 1 січня 1932 року
  • Карта АМСРР, адміністративні межі станом на 20 березня 1932 року
    Карта АМСРР, адміністративні межі станом на 20 березня 1932 року
  • Карта МАРСР, адміністративні межі станом на 15 січня 1937 року
    Карта МАРСР, адміністративні межі станом на 15 січня 1937 року
  • Карта МАРСР, 1938 рік
    Карта МАРСР, 1938 рік

Державний устрій

[ред. | ред. код]
Докладніше: Конституція Автономної Молдавської Соціалістичної Радянської Республіки 1925 та Конституція Молдавської АРСР (1938)

Автономна Молдавська Соціалістична Радянська Республіка (АМСРР) була утворена постановою 3-ї сесії ВУЦВК VIII скликання від 12 жовтня 1924 року з частини території Балтської і Одеського округ Одеської губернії і Тульчинської округи Подільської губернії Української СРР.[2] Межею республіки на заході була оголошена лінія річок Прут і Дунай.

Конституція Автономної Молдавської Соціалістичної Радянської Республіки — Основний Закон Автономної Молдавської Соціалістичної Радянської Республіки (АМСРР), утвореної у складі УСРР 12 жовтня 1924 року, була ухвалена 19–23 квітня 1925 року 1-м Всемолдавським з'їздом рад у столиці новоствореної автономії місті Балта (від 1929 року столицею автономії стало місто Тирасполь). Затверджена IX Всеукраїнським з'їздом рад 10 травня 1925 року.

18–21 грудня 1924 року відбулася у Балті Перша Всемолдавська обласна партійна конференція
(усього було проведено 13 обласних партійних конференцій, остання з яких відбулася у березні 1940 р.[42][43]).

19–23 квітня 1925 у Балті відбувся I Всемолдовський з'їзд Рад. Прийнято Конституцію МАСРР. Обрано ЦВК МАСРР. У роботі з'їзду взяло участь 272 делегати. 23 квітня — утворено першу Раду Народних Комісарів МАСРР на I сесії ЦВК МАСРР. Голова ЦВК — Г. І. Старий, голова РНК — А. І. Строєв.

9–14 травня 1926 у м. Балта відбувся II з'їзд Рад МАРСР.

27 березня – 1 квітня 1927 у м. Балта пройшов III з'їзд Рад МАРСР.

28 квітня – 5 травня 1929 у м. Балта відбувся IV з'їзд Рад МАРСР. Ухвалення першого п'ятирічного плану розвитку народного господарства МАРСР.

16–21 лютого 1931 у м. Тираспіль відбувся V з'їзд Рад МАРСР.

10–14 січня 1935 у м. Тираспіль пройшов VI з'їзд Рад МАРСР. На VI з'їзді Рад МАРСР ухвалено рішення відкрити до 1 травня 1935 року у Кам'янці санаторій «для селян» (відкрито санаторій імені П. Постишева 21 липня).

6 січня 1938 р. VII Надзвичайний з'їзд Рад Молдавії прийняв нову Конституцію Молдавської АРСР.

10 липня 1938 Президія ЦВК Молдавської АРСР постановила скликати 1-шу сесію ВР МАРСР 18 липня.[44]

10 серпня 1939 скликана II сесія Верховної Ради МАРСР.[45]

5 червня 1940 була скликана III сесія Верховної Ради МАРСР.[46]

Економіка

[ред. | ред. код]

Економіка МАРСР мала в основному аграрний характер (головні галузі — виноградарство і виноробство, садівництво, вирощування городних культур, тютюну, кукурудзи, пшениці, жита, соняшнику). Територія МАРСР — степова рівнина з ухилом з північного заходу на південний схід. Ґрунт — чорноземний. Велика кількість ярів, що утрудняли обробку ґрунту. Переважаючий характер — сільськогосподарський, значно розвиток ряду трудомістких культур (виноградники і виноробство, сади, городи, тютюн); у рільництві значну роль грали кукурудза, пшениця і жито; росла посівна площа соняшнику. Посівна площа 1927 року — близько 500 т з га (довоєнний рівень). Переважала низька землезабезпеченість (близько 1 га на душу) за відсутності вільних земель. З промислових підприємств був бурякоцукровий завод, млини і ряд дрібних підприємств. Промисловість сільського населення — до 5 %. Дощі випадали головним чином взимку і в липні—серпні, весною дощів не було, і тому нерідкі були посухи.

Транспорт

[ред. | ред. код]

МАРСР перетиналася декількома залізничними лініями, що сполучають її з БРСР, УРСР і Бессарабією: на південному сході Київ — Одеса; на півночі Рибниця — Слобідка — Бірзула — Дніпропетровськ і на півдні Тирасполь — Роздільна. Шосейних доріг — 1600 км. Річки МАРСР, окрім Дністра, несудоходні.

Населення

[ред. | ред. код]
Румунське королівство і МАРСР

До моменту утворення Автономної Молдавської СРР на її території мешкало близько 400 000 осіб. Зі збільшенням території чисельність населення до кінця 1920-х років зросла до 572 300 осіб. За розрахунками радянських демографів, кількість населення республіки постійно росла, і до початку 1930-х в ній мешкало близько 615 500 осіб. Однак, дані цифри неточні, оскільки під час голоду 1932—1933 років багато хто з мешканців АМСРР загинули або емігрували за кордон. За даними перепису 1939 року, в Молдавській АРСР налічувалося 599 156[47] (601 686[48]) осіб.

Чисельність міського населення становила 13 % (1929), а густота населення — 69 осіб на 1 км². Лише близько третини населення республіки становили молдавани, а при створенні автономії цифри про кількість молдовського населення були завищені (вважалося, що 58 % населення — молдавани). Зі збільшенням території МАССР чисельність молдаван у відношенні до представників інших народів зменшилася до 30 %. Згідно зі всесоюзним переписом населення 1926 року, в республіці мешкали представники 45 народів.[49]

Найбільше в МАССР було українців — 48,5 %, друге місце за чисельністю посідали молдавани — 30,1 %; росіян в МАССР було лише 8,5 %. За даними перепису 1939, в республіці проживало 28,5 % молдаван, 50,7 % українців, 10,2 % росіян і 6,2 % євреїв.[50] В автономії молдавани були розселені нерівномірно. Найбільше їх проживало на кордоні з Румунським королівством уздовж Дністра. У районах республіки, що межували з Українською СРР, переважали українці. У Тирасполі і Балті — столицях МАССР — молдавани взагалі становили лише близько 1,5 %.[51] У роки існування автономії її покинула частина євреїв, які виїхали до УРСР та Криму.[52]

Всього населення в 1929 році — 572,3 тис. осіб. Міське населення — 13 %. Густота — 69 осіб/км².

Національний склад населення міст

Національний склад:

Народ Чисельність, 1926, (%)
Українці 48,5 %
Молдовани 30,1 %
Росіяни 8,5 %
Євреї 8,5 %
Інші 4,4 %

Національний склад населення районів та міст Молдавської АРСР за переписом 1926 р.[53]

№ місто/район населення українці % росіяни % євреї % німці % молдовани % болгари % греки % інші %
1 Балта 23 034 8 826 38,3 % 4 182 18,2 % 9 116 39,6 % 22 0,1 % 369 1,6 % 28 0,1 % 9 0,0 % 482 2,1 %
2 Балтський район 75 061 70 830 94,4 % 316 0,4 % 1 246 1,7 % 17 0,0 % 1 895 2,5 % 4 0,0 % 753 1,0 %
3 Ананьївський район 62 289 32 224 51,7 % 2 133 3,4 % 6 406 10,3 % 122 0,2 % 21 005 33,7 % 8 0,0 % 5 0,0 % 386 0,6 %
4 Ананьїв 18 230 9 227 50,6 % 1 472 8,1 % 3 516 19,3 % 27 0,1 % 3 808 20,9 % 3 0,0 % 3 0,0 % 174 1,0 %
5 Ананьївський район (села) 44 059 22 997 52,2 % 661 1,5 % 2 890 6,6 % 95 0,2 % 17 197 39,0 % 5 0,0 % 2 0,0 % 212 0,5 %
6 Бірзульський район 57 823 30 717 53,1 % 3 804 6,6 % 2 978 5,2 % 446 0,8 % 18 521 32,0 % 19 0,0 % 6 0,0 % 1 332 2,3 %[54]
7 Бірзула 10 007 5 654 56,5 % 1 208 12,1 % 2 507 25,1 % 62 0,6 % 195 1,9 % 9 0,1 % 3 0,0 % 369 3,7 %[55]
8 Бірзульський район (села) 47 816 25 063 52,4 % 2 596 5,4 % 471 1,0 % 384 0,8 % 18 326 38,3 % 10 0,0 % 3 0,0 % 963 2,0 %
9 Григоріопольський район 30 094 4 629 15,4 % 3 851 12,8 % 1 114 3,7 % 6 315 21,0 % 13 744 45,7 % 21 0,1 % 420 1,4 %
10 Дубосарський район 42 609 6 077 14,3 % 2 867 6,7 % 4 612 10,8 % 246 0,6 % 28 559 67,0 % 16 0,0 % 2 0,0 % 230 0,5 %
11 Кам'янський район 39 169 18 263 46,6 % 424 1,1 % 4 172 10,7 % 215 0,5 % 15 053 38,4 % 4 0,0 % 1 038 2,7 %[56]
12 Красноокнянський район 41 249 27 203 65,9 % 2 161 5,2 % 2 718 6,6 % 2 118 5,1 % 6 472 15,7 % 19 0,0 % 2 0,0 % 556 1,3 %
13 Крутянський район 50 913 36 518 71,7 % 402 0,8 % 4 601 9,0 % 118 0,2 % 8 592 16,9 % 5 0,0 % 3 0,0 % 674 1,3 %
14 Рибницький район 47 731 23 064 48,3 % 1 809 3,8 % 4 422 9,3 % 28 0,1 % 17 023 35,7 % 15 0,0 % 2 0,0 % 1 368 2,9 %[57]
15 Рибниця 9 371 3 164 33,8 % 445 4,7 % 3 568 38,1 % 13 0,1 % 1 556 16,6 % 8 0,1 % 2 0,0 % 615 6,6 %[58]
16 Рибницький район (села) 38 360 19 900 51,9 % 1 364 3,6 % 854 2,2 % 15 0,0 % 15 467 40,3 % 7 0,0 % 753 2,0 %
17 Слободзійський район 37 617 6 537 17,4 % 5 714 15,2 % 571 1,5 % 72 0,2 % 24 341 64,7 % 25 0,1 % 6 0,0 % 351 0,9 %
18 Тираспольський район 64 750 12 627 19,5 % 21 205 32,7 % 6 608 10,2 % 1 020 1,6 % 16 845 26,0 % 5 862 9,1 % 10 0,0 % 573 0,9 %
19 Тирасполь 21 741 2 584 11,9 % 11 912 54,8 % 6 398 29,4 % 59 0,3 % 301 1,4 % 57 0,3 % 10 0,0 % 420 1,9 %
20 Тираспольський район (села) 43 009 10 043 23,4 % 9 293 21,6 % 210 0,5 % 961 2,2 % 16 544 38,5 % 5 805 13,5 % 153 0,4 %

Чисельність в населених пунктах (1926)[59]:

  • Валегуцулове — 15 266
  • Гандрабури — 6369
  • Глинне — 6250
  • Григоріополь — 8876
  • Кам'янка — 7022
  • Кодима — 5329
  • Липецьке — 7772
  • Незавертайлівка — 6476
  • Паркани — 6356
  • Пасицели — 5152
  • Піщана — 6686
  • Плоске — 6879
  • Рашків — 5292
  • Слободзея-Молдавська — 5471
  • Слободзея-Російська — 5945
  • Чобручі — 6511

Культура

[ред. | ред. код]

У МАРСР здійснювалося книгодрукування і шкільне навчання молдовською мовою (з використанням кирилиці). Розвивалася молдовська література, видавалася газета «Плугарул рош» (Червоний орач).

У МАРСР народився відомий молдовський композитор Євген Доґа.

Керівники Молдавської АРСР

[ред. | ред. код]

Партійна влада

[ред. | ред. код]

Відповідальний секретар Молдавського обласного партійного бюро КП(б)У

Відповідальний секретар Молдавського обласного комітету КП(б)У

Перший секретар Молдавського обласного комітету КП(б)У

Державна влада

[ред. | ред. код]

Голова Центрального Виконавчого Комітету Молдавської АРСР

Голова Президії Верховної Ради Молдавської АРСР

Виконавча влада

[ред. | ред. код]

Голова Молдавського військово-революційного комітету

Голова Ради Народних Комісарів Молдавської АРСР

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Олексій Мустафін. Одна мова – дві держави. Чому молдовани говорять румунською, і до чого тут Москва?. Історична правда. 2023-03-30.
  2. ↑ а б Постанова ВУЦВК № 280 від 12 жовтня 1924 року «Про утворення Автономної Молдавської СРР»
  3. ↑ Ion Nistor. Vechimea aşezărilor româneşti dincolo de Nistru. — Bucureşti: Monitorul Oficial şi Imprimeriile Statului, Imprimeria Naţională, 1939. — P. 22. (рум.)
  4. ↑ Территориальное и административное деление Союза ССР (на 1 января 1925 года) / НКВД, Статистическое бюро; [Предисл.: Н. А. Коковин, С. И. Сулькевич]. — М. : [Тип. МКХ им. Ф. Я. Лаврова], 1925. — С. 15, 196.(рос.)
  5. ↑ а б Репин В. В. Территориальный спор о Бессарабии во взглядах Советской и Румынской политических элит (1918—1934 гг.) // Ставропольский альманах Российского общества интеллектуальной истории. — Ставрополь, 2004. — № 6 (специальный) (рос.)
  6. ↑ Moraru A. Istoria românilor. Basarabia şi Transnistria (1812—1993). — Chişinău, 1995. — P. 229. (молд.) [Архівовано 23 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Negru E. Politica de cadre în R.A.S.S.M. // Demistificarea sau remistificarea istoriei. Materialele Dezbaterilor Naţionale. — Chişinău, 2000. P. 93(рум.)
  8. ↑ а б Din istoria Transnistriei, din cele mai vechi timpuri până în 1940, Chişinău, Civitas, 2001, p. 334-335
  9. ↑ Социалистическая индустриализация национальных республик [Архівовано 18 листопада 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. ↑ Ожог И. А., Шаров И. М. Краткий курс лекций по истории румын. Новейшая история. [Архівовано 2008-12-08 у Wayback Machine.] — 1992. (рос.) [Архівовано з першоджерела 8 грудня 2008.]
  11. ↑ Галущенко О. С. Этнический состав населения Молдавской АССР (1924—1940 гг.) (рос.)
  12. ↑ http://holodomor-era.history.org.ua/item/0000017
  13. ↑ Галущенко О. С. Борьба между румынизаторами и самобытниками в Молдавской АССР (30-е годы). [Архівовано 2003-11-04 у Archive.is] (рос.) [Архівовано з першоджерела 4 листопада 2003.]
  14. ↑ Вісті ЦВК Рад … депутатів УРСР, 1938, № 129 (5319), 8 червня, с. 4.
  15. ↑ Вісті рад депутатів трудящих УРСР, 1939, № 282 (5772), 11 грудня, с. 4.
  16. ↑ Gheorghe Ghimpu, „Ani de genocid”, în Literatura şi Arta, 11 iunie 1998, p.2. Apud Elena Postică, Cartea Memoriei, vol. 1, p. VI. Despre epurările în rândul scriitorilor, vezi Petru Negură, Ni héros, nu traîtres. Les écrivains moldaves face au pouvoir sous Staline, Paris, L’Harmattan, 2009, p. 167-180.
  17. ↑ Галущенко О. С. Этнический состав населения Молдавской АССР (1924—1940 гг.). — Кишинев: Типография Академии Наук Республики Молдова, 2001. — С. 49. — ISBN 9975-62-060-4 (рос.) [Архівовано 18 лютого 2020 у Wayback Machine.]
  18. ↑ Bruhis M.. Rusia, România, Basarabia. — Chişinău, 1992. — P. 343. (молд.)
  19. ↑ Карта административного деления Одесской губернии, 1923. (рос.)
  20. ↑ Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 90 від 13 березня 1925 «Про скасування Ставрівського району в Автономній Молдавській Соціялістичній Республіці».
  21. ↑ Постанова ВУЦВК № 3 від 11 лютого 1935 року «Про склад нових адміністративних районів АМСРР».
  22. ↑ Административно-территориальное деление Союза ССР (на нач. 1929 года) и Список важнейших населенных пунктов:
    С хронолог. перечнем постановлений об изменении границ губерний, областей и республик с 1917 до 1929 г     / [Сост. С. М. Гурвич; Ред. Н. А. Коковин]. — 8-е изд. — М. : Изд-во НКВД, 1929. — С. 113.    (рос.)
  23. ↑ Карта Одесского округа Одесской губернии, 1923(рос.)
  24. ↑ Постанова ВУЦВК № 179 від 30 квітня 1925 року «Про передачу радгоспу «Коцюбинщина» в господарське користання АМСРР»
  25. ↑ Заступник губернської Комісії у справах нацменшин при Одеському губвиконкомі Хейфець переконував, що зазначені вище населені пункти не належали до Гросулівського району (як це було сказано в Постанові ВУЦВК), а належать до утвореного відповідно до постанови ВУЦВК та РНК від 4 жовтня 1924 р. німецького району.
  26. ↑ Червона армія (газета). — № 21 за 22.10.1925. — стор. 1.
    значна частина джерельної бази втрачена в період Другої світової війни —
    важливу групу джерел складають матеріали періодичних видань «Плугарул Рош» (Червоний орач), «Вісті Одеського губкому КП(б)У, губвиконкому та губпрофради», «Червоний степ», «Вісті ВУЦВК», «Колгоспне село», «Крассная Бессарабия» (журнал) та інші
  27. ↑ Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 390 від 29 вересня 1926 року «Про врегулювання державного кордону Автономної Молдавської Соціялістичної Радянської Республіки»
  28. ↑ Постанова Президії ВУЦВК № 189 від 4 червня 1934 року «Про перечислення села Олено-Корицького, Осипівської сільради, Фрунзівського району, до складу Красноокнянського району АМСРР»
  29. ↑ Постанова Президії ВУЦВК УСРР № 12 від 22 січня 1935 року «Про розукрупнення районів УСРР».
  30. ↑ Постанова Президії ЦВК УРСР № 176 від 27 серпня 1937 року «Про виділення Тираспольської міської ради в самостійну адміністративну одиницю та про утворення Тираспольського адміністративного району».
  31. ↑ СССР: Административно-территориальное деление союзных республик (на 1 октября 1938 года) / П. В. Туманов (ред.). — [1-е изд.] — М. : «Власть Советов», 1938. — С. 168.(рос.)
  32. ↑ Вісті Рад депутатів трудящих УРСР, 1939, № 13 (5503), 16 січня, с. 4.
  33. ↑ Відомості Верховної Ради СРСР. — 1939. — № 5 (28). — 3 березня. — С. 4.
    (у складі 19 сільрад з міськради Тирасполя).
  34. ↑ Постанова ЦВК СРСР від 4 травня 1935 року «Про переіменування районів, сіл, підприємств і установ по УСРР».
  35. ↑ Постанова Президії ЦВК УСРР № 150 від 13 червня 1936 р. «Про зміну межі Котовського і Валегоцулівського районів Автономної Молдавської Соціалістичної Радянської Республіки».
  36. ↑ Постанова Президії ЦВК УСРР № 222 від 25 серпня 1936 року «Про зміну межі Котовського та Валегоцулівського районів Молдавської Автономної Соціалістичної Радянської Республіки».
  37. ↑ Постанова Президії ЦВК УРСР № 179 від 1 жовтня 1937 року «Про часткові зміни районних меж Молдавської Автономної РСР, Житомирської, Полтавської та Чернігівської областей».
  38. ↑ Відомості Верховної Ради СРСР. — 1938. — № 23. — 31 грудня. — С. 3–4.
  39. ↑ СССР: Административно-территориальное деление союзных республик / Ред. и предисл.: П. В. Туманов. — Доп. к 1-му изд. (Изменения 1.10.1938 – 1.03.1939). — М. : Изд. «Ведомости Верховного Совета РСФСР», 1939. — 144 с.(рос.)
  40. ↑ Вісті рад депутатів трудящих УРСР, 1939, № 299 (5789), 31 грудня, с. 1.
    Відомості Верховної Ради СРСР. — 1940. — № 8 (71). — 29 лютого. — С. 4.
  41. ↑ Два села (Гольма-1 і Гольма-2) були відокремлені одне від одного річкою Кодимою. Проте, при створенні автономної республіки, Гольма-1, з переважно українським населенням, ввійшла до Молдавської автономної республіки (Балтський р-н), а Гольма-2, в якому переважало молдавське населення, — до Української ССР (Любашівський р-н).
  42. ↑ …у т.ч. 28–29 листопада 1938 поширений пленум Молдавського обкому КП(б)У // Вісті Рад депутатів трудящих УРСР, 1938, № 275 (5465), 1 грудня, с. 2.
  43. ↑ Вісті Рад депутатів трудящих УРСР, 1940, № 55 (5844), 8 березня, с. 2.
  44. ↑ Вісті, 1938, № 158 (5348), 11 липня, с. 1.
    Вісті, 1938, № 165 (5355), 20 липня, с. 1.
  45. ↑ Вісті рад депутатів трудящих УРСР, 1939, № 183 (5673), 11 серпня, с. 1. (також 2 наступні №№)
  46. ↑ Вісті рад депутатів трудящих УРСР, 1940, № 107 (5896), 11 травня, с. 1.
    Вісті рад депутатів трудящих УРСР, 1940, № 129 (5918), 6 червня, с. 1.
    Вісті рад депутатів трудящих УРСР, 1940, № 130 (5919), 8 червня, с. 1.
  47. ↑ Charles King. The Moldovans. Romania, Russia, and the Politics of Culture. — Stanford, 2000. — 54 с.
  48. ↑ Численность населения СССР на 17 января 1939 г. : по районам, районным центрам, городам, рабочим поселкам и крупным сельским населенным пунктам. — М. : Госпланиздат, 1941. — 266 с. (рос.)
  49. ↑ Образование Молдавской ССР и создание Коммунистической партии Молдавии. Сб. документов и материалов. — Кишинев, 1984. — 121—122 с.
  50. ↑ 1939 год — Всесоюзная перепись населения
  51. ↑ Етнографічна карта Бессарабії 1916 року (рум.)
  52. ↑ Жиромская В. Б. Всесоюзные переписи населения 1926, 1937, 1939 г.: история подготовки и проведения // История СССР. — 1990. — № 3.
  53. ↑ Всесоюзная перепись населения 1926 года. Том XI—XIII Украинская ССР — М.: Изд-е ЦСУ Союза ССР.
  54. ↑ зокрема поляки 710 осіб (1,2 %)
  55. ↑ поляки 231 особа (2,3 %)
  56. ↑ поляки 952 особи (2,4 %)
  57. ↑ поляки 1138 осіб (2,4 %)
  58. ↑ поляки 534 особи (5,7 %)
  59. ↑ див. також O aniversare de tristă pomină(рум.)
  60. ↑ Виконувач обов'язків Голови ЦВК МАРСР.
  61. ↑ Посада Голови Президії Верховної Ради МАРСР ліквідована постановою III сесії Верховної Ради Молдавської РСР І скликання від 8 лютого 1941 року.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Молдавська_Автономна_Радянська_Соціалістична_Республіка&oldid=43964826