Мінорний тризвук

Мінорний (малий) тризвук — тризвук, що складається з малої терції внизу і великої — угорі, між крайніми звуками якого утворюється інтервал чистої квінти.^[1] Мінорним тризвуком представлена тоніка (основна ладова функція) мінорного ладу.

Обернення

Приклад тризвуку від тоніки «до»
Звернення	Назва акорду	Склад	Позначення
$\new Staff \with {\remove "Time_signature_engraver"} { < c' es' g' >1 < es' g' c' ' >1 < g' c'' es'' >1 }$
Основний акорд	Мінорний тризвук	м. 3 + в. 3 = 5 ч.	C₅₃
Перше	Мінорний секстакорд	в. 3 + 4 ч. = в. 6	C₆
Друге	Мінорний квартсекстакорд	ч. 4 + м. 3 = м. 6	C₆₄

Першим оберненням мінорного тризвуку є мінорний секстакорд, де нижнім звуком є терція. Другим оберненням є мінорний квартсекстакорд із квінтою як нижній звук.^[2]

До складу мінорного тризвуку і його обернень входять мала і велика терція, а також чиста кварта, що є оберненням чистої квінти.

Термінологія

Термін мінорний тризвук часто вживається для позначення будь-яких вертикальних структур описаного типу, незалежно від історичної епохи і складу музики. На думку деяких музикознавців (напр. Ю. Холопова, Лебедева^[3]) це не зовсім коректно, натомість слід вживати термін конкорд терцквінти - для музики середньовіччя (співзвуччя, яке мислилося складеним з 2 інтервалів), а в багатоголосній музиці епохи Відродження, де формується уявлення про акорди, але ще немає мінорного ладу (наприклад, у месах Жоскена Депре), правильніше говорити про малий (а не про мінорний) тризвук.

Загальна інформація

Мінорний тризвук є одним з мінорних акордів, до складу яких входять звуки, що віддалені від основного тону на малу терцію і чисту квінту. Також мінорними є великий і малий мінорний септакорди.

Мінорний тризвук є диатонічним акордом і будується на I, IV та V ступенях натурального мінору. Ці три тризвуки найкраще виражають ладові функції, завдяки чому називаються головними тризвуками і позначаються як і головні ступені: t, s, d. У натуральному мажорі також три мажорні тризвуки, які не перебувають на головних ступенях ладу, і тому називаються побічними. У гармонічному мажорі чи мінорі — усього два мінорних тризвуки.

Скороченим позначенням мінорного тризвуку^[4] є мін. ⁵₃, що відповідає виду акорду і інтервалам, що входять у його склад. Згідно системі буквено-цифрових позначень акордів, мінорний тризвук позначається за допомогою великої латинської літери і приставки m, що визначають лад акорду^[5]: наприклад, ля-мінорний тризвук позначається як Am.

Мінорний тризвук є консонантним, оскільки виникає в результаті поділу досконалого консонансу (квінти) згідно відношень гармонійних пропорцій (10:12:15, мала терція + велика терція)^[6]. Тому в музиці, починаючи з епохи Відродження, він трактується як стійке і не вимагає розв’язання в досконаліший консонанс.^[7]

Мінорний тризвук є одним з основних акордів у тональній системі Нового часу. При цьому в музичній естетиці з часів Царліно малий тризвук розцінюється як «похмурий», «сумний», «приглушений», порівняно зі «світлим», «яскравим», «веселим» великим тризвуком.

Необернений мінорний тризвук включає малу терцію, утворену між основним тоном і третім ступенем, і велику терцію, побудовану від третього ступеня.

Таблиця мінорних тризвуків

Аккорд	Основний тон	Мала терція	Чиста квінта
Cm	C	E♭	G
C♯m	C♯	E	G♯
D♭m	D♭	F♭ (E)	A♭
Dm	D	F	A
D♯m	D♯	F♯	A♯
E♭m	E♭	G♭	B♭
Em	E	G	B
E♯m	E♯	G♯	B♯ (C)
Fm	F	A♭	C
F♯m	F♯	A	C♯
G♭m	G♭	B (A)	D♭
Gm	G	B♭	D
G♯m	G♯	B	D♯
A♭m	A♭	C♭ (B)	E♭
Am	A	C	E
A♯m	A♯	C♯	E♯ (F)
B♭m	B♭	D♭	F
Bm	B	D	F♯

Див. також

Мажорний тризвук

Примітки

↑ В. А. Вахромеев. {{{Заголовок}}}. — 25 000 прим. — ISBN 978-5-7140-0962-4.
↑ Г. Фридкин. {{{Заголовок}}}. — ISBN 5-7140-0592-7.
↑ Лебедев С. Н. О модальной гармонии XIV века // История гармонических стилей. М., 1987, сс.5-32. Холопов пользуется «конкордом» в книге «Гармонический анализ» (Москва, 1996, с. 14). См. также: Гармония. Практический курс. Кн.2. М., 2003, с.11, сн.1.
↑ Татьяна Алексеевна Вахромеева. АККОРД. ТРЕЗВУЧИЯ. СЕПТАККОРДЫ. Сообщество вокалистов StartVocal. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 26 червня 2018.
↑ Урок #5. Музыкальная теория. Буквенно цифровые обозначения аккордов (БЦО) (Синтаксис и правила чтения). Accords.Ru. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 26 червня 2018.
↑ Ю. H. Холопов. Трезвучие. Belcanto.Ru. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 26 червня 2018.
↑ В середньовічній гармонії таке співзвуччя потребувало розв’язання у більш досконалий консонанс, наприклад квінту.

[1] В. А. Вахромеев. {{{Заголовок}}}. — 25 000 прим. — ISBN 978-5-7140-0962-4.

[2] Г. Фридкин. {{{Заголовок}}}. — ISBN 5-7140-0592-7.

[3] Лебедев С. Н. О модальной гармонии XIV века // История гармонических стилей. М., 1987, сс.5-32. Холопов пользуется «конкордом» в книге «Гармонический анализ» (Москва, 1996, с. 14). См. также: Гармония. Практический курс. Кн.2. М., 2003, с.11, сн.1.

[4] Татьяна Алексеевна Вахромеева. АККОРД. ТРЕЗВУЧИЯ. СЕПТАККОРДЫ. Сообщество вокалистов StartVocal. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 26 червня 2018.

[5] Урок #5. Музыкальная теория. Буквенно цифровые обозначения аккордов (БЦО) (Синтаксис и правила чтения). Accords.Ru. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 26 червня 2018.

[6] Ю. H. Холопов. Трезвучие. Belcanto.Ru. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 26 червня 2018.

[7] В середньовічній гармонії таке співзвуччя потребувало розв’язання у більш досконалий консонанс, наприклад квінту.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]