Населення Шрі-Ланки
Населення Шрі-Ланки  | |
|---|---|
 Ріст чисельності населення країни | |
| Чисельність | 22,053 млн осіб |
| Густота | 330,3 особи/км² |
| Коефіцієнт міграції | 1,35 ‰ |
| Природний рух | |
| Природний приріст | ▲0,84 % |
| Народжуваність | 15,85 ‰ |
| Фертильність | 2,1 дітей на 1 жінку |
| Смертність | 6,11 ‰ |
| Смертність немовлят | 8,8 ‰ |
| Вікова структура | |
| • до 14 років | 24,58 % |
| • 15–64 років | 66,38 % |
| • старіші за 65 років | 9,04 % |
| Середня тривалість життя | 76,56 року |
| • чоловіків | 73,06 року |
| • жінок | 80,19 року |
| Статева структура | |
| загалом | 0,96 чол./жін. |
| при народженні | 1,04 чол./жін. |
| до 15 років | 1,04 чол./жін. |
| 15–64 років | 0,96 чол./жін. |
| після 65 років | 0,74 чол./жін. |
| Етнічні групи | |
| Нація | ланкійці (цейлонці) |
| Найбільший етнос | сингальці |
| Нацменшини | таміли |
| Мови | |
| Офіційна | сингальська, тамільська |
| Також у побуті | англійська |
Населення Шрі-Ланки. Чисельність населення країни 2015 року становила 22,053 млн осіб (57-ме місце у світі)[1]. Чисельність ланкійців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 15,85 ‰ (124-те місце у світі), смертність — 6,11 ‰ (159-те місце у світі), природний приріст — 0,84 % (131-ше місце у світі) 
.
Народжуваність у Шрі-Ланці, станом на 2015 рік, дорівнює 15,85 ‰ (124-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,1 дитини на одну жінку (106-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 68,4 % (станом на 2007 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 25,4 року, медіанний вік для жінок — 30—34 року (оцінка на 2007 рік)[1].
Смертність у Шрі-Ланці 2015 року становила 6,11 ‰ (159-те місце у світі)[1].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,84 % (131-ше місце у світі)[1].
Середній вік населення Шрі-Ланки становить 32,5 року (94-те місце у світі): для чоловіків — 31,2, для жінок — 33,7 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 76,56 року (84-те місце у світі), для чоловіків — 73,06 року, для жінок — 80,19 року[1].
Вікова структура населення Шрі-Ланки, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:
- діти віком до 14 років — 24,58 % (2 764 848 чоловіків, 2 655 218 жінок);
- молодь віком 15—24 роки — 14,77 % (1 652 884 чоловіки, 1 604 089 жінок);
- дорослі віком 25—54 роки — 41,9 % (4 523 146 чоловіків, 4 718 156 жінок);
- особи передпохилого віку (55—64 роки) — 9,72 % (992 750 чоловіків, 1 149 828 жінок);
- особи похилого віку (65 років і старіші) — 9,04 % (847 805 чоловіків, 1 144 764 жінки)[1].
Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, — дані відсутні; коефіцієнт розлучуваності — 0,1; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — дані відсутні[2][3].
Густота населення країни 2015 року становила 330,3 особи/км² (42-ге місце у світі)[1].
Шрі-Ланка низькоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 18,4 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,72 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Коломбо (столиця) — 707,0 тис. осіб, Шрі-Джаяварденепура-Котте — 128,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1].
| № | Назва | Провінція | Населення | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Коломбо .jpg) Дехівала-Маунт-Лавінія |
1 | Коломбо | Західна | 685 246 | .jpg) Моратува  Негомбо | ||||
| 2 | Дехівала-Маунт-Лавінія | Західна | 234 559 | ||||||
| 3 | Моратува | Західна | 204 849 | ||||||
| 4 | Негомбо | Західна | 144 995 | ||||||
| 5 | Тринкомалі | Східна | 126 902 | ||||||
| 6 | Шрі-Джаяварденепура-Котте | Західна | 126 872 | ||||||
| 7 | Канді | Центральна | 120 087 | ||||||
| 8 | Вавунія | Північна | 108 834 | ||||||
| 9 | Калмунай | Східна | 104 985 | ||||||
| 10 | Ґалле | Південна | 97 807 | ||||||
Річний рівень еміграції 2015 року становив 1,35 ‰ (154-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Станом на 2016 рік, у країні налічується 44,9 тис. внутрішньо переміщених осіб через громадянську війну, що офіційно завершилась 2008 року. За офіційнии даними, більш як 480 млн біженців від тамільського терору повернулись до власних осель[1].
Шрі-Ланка є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[4].
Головні етноси країни: сингальці — 74,9 %, цейлонські таміли — 11,2 %, ланкійські маври — 9,2 %, материкові таміли — 4,2 %, інші — 0,5 % населення (оціночні дані за 2012 рік)[1].
Офіційні мови[5]: сингальська — розмовляє 74 % населення країни, тамільська — 18 %. Інші поширені мови: англійська — 10 % (використовується держустановами, бізнесом), інші мови — 8 %.
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: буддизм (державна релігія) — 70,2 %, індуїзм — 12,6 %, іслам — 9,7 %, римо-католицтво — 6,1 %, інші течії християнства — 1,3 %, інші — 0,05 % (станом на 2012 рік)[1].
Рівень письменності 2015 року становив 92,6 % дорослого населення (віком від 15 років): 93,6 % — серед чоловіків, 91,7 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 1,6 % ВВП країни, станом на 2013 рік (168-ме місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 14 років, для хлопців — до 14 років, для дівчат — до 14 років (станом на 2013 рік).
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,68 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 3,6 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 3,5 % ВВП країни (177-ме місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 8,8 ‰ (146-те місце у світі); хлопчиків — 9,75 ‰, дівчаток — 7,82 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 30 випадків на 100 тис. народжень (118-те місце у світі)[1].
Шрі-Ланка входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).
Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, гарячка денге, лептоспіроз, сказ (станом на 2016 рік)[1].
2014 року зареєстровано 3,3 тис. хворих на СНІД (113-те місце у світі), це 0,03 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (127-ме місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (127-ме місце у світі)[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 6,8 % (155-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 26,3 % (оцінка на 2012 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 98,5 % населення в містах і 95 % в сільській місцевості; загалом 95,6 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 88,1 %, в сільській місцевості — 96,7 %, загалом по країні — 95,1 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 12,95 км³ на рік, або 638,8 тонни на одного мешканця на рік: з яких 6 % припадає на побутові, 6 % — на промислові, 87 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 51,2 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 37,2 %; частка осіб похилого віку — 14,1 %, або 7,1 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2010 року перебувало 8,9 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 1,6 %, верхній дециль — 39,5 % (станом на 2009 рік)[1].
Станом на 2012 рік, у країні 1,33 тис. осіб не має доступу до електромереж; 94 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 99 %, у сільській місцевості — 93 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 6,614 млн унікальних інтернет-користувачів (74-те місце у світі), що становило 30 % загальної кількості населення країни[1].
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 8,928 млн осіб (56-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 28,4 %; промисловість і будівництво — 25,7 %; сфера послуг — 45,9 % (станом на літо 2015 року)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 4,2 % працездатного населення, 2014 року — 4,3 % (40-ве місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 20,1 %, серед юнаків — 15 %, серед дівчат — 27,8 % (69-те місце у світі)[1].
Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Шрі-Ланки докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але не повною мірою, країна перебуває у списку спостереження другого рівня[6][7].
-
Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.) -
Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)
Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):
- при народженні — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці до 14 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 15—24 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 25—54 років — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 55—64 років — 0,86 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці за 64 роки — 0,74 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- загалом — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].
Демографічні дослідження у країні ведуться рядом державних і наукових установ:
- .
| Переписи населення Шрі-Ланки | ||
|---|---|---|
| Рік | Населення | Зміна |
| 1789 | 1 200 000 | — |
| 1871 | 2 400 380 | +100.0% |
| 1881 | 2 759 738 | +15.0% |
| 1891 | 3 007 789 | +9.0% |
| 1901 | 3 565 954 | +18.6% |
| 1911 | 4 106 350 | +15.2% |
| 1921 | 4 498 605 | +9.6% |
| 1931 | 5 306 871 | +18.0% |
| 1946 | 6 657 339 | +25.4% |
| 1953 | 8 097 895 | +21.6% |
| 1963 | 10 582 064 | +30.7% |
| 1971 | 12 689 897 | +19.9% |
| 1981 | 14 846 750 | +17.0% |
| 2012 | 20 359 439 | +37.1% |
| Джерело: Дані офіційних переписів[8][9][10][11][12] | ||
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах Sri Lanka : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
- ↑ ' Marriages and crude marriage rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 4 November. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
- ↑ ' Divorces and crude divorce rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 4 November. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
- ↑ International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
- ↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У цьому випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
- ↑ Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
- ↑ UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
- ↑ (англ.) The Population of Sri Lanka (PDF). Population Growth: C.I.C.R.E.D. Series. 1974. с. 3—4. Архів оригіналу (PDF) за 1 липня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
- ↑ (англ.) Census of Population Sri Lanka 1971 — General Report. Department of Census & Statistics, Sri Lanka. 1977. с. 18. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 21 листопада 2016.
- ↑ (англ.) Table 2.1: Population by sex and district, census years (PDF). Statistical Abstract 2013. Department of Census & Statistics, Sri Lanka. Архів оригіналу (PDF) за 2 квітня 2015. Процитовано 21 листопада 2016.
- ↑ (англ.) Population by age group and sex. LankaSIS Sri Lanka Statistical Information Service. Department of Census & Statistics, Sri Lanka. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 21 листопада 2016.
- ↑ (англ.) Census of Population and Housing of Sri Lanka, 2012 (PDF). Department of Census & Statistics, Sri Lanka. Архів оригіналу (PDF) за 2 квітня 2015. Процитовано 21 листопада 2016.
- Атлас. 10—11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
- Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
- Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
- Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
- Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
- Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
- Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
- Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
- Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
- Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
- Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
- Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
- Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.
- (рос.) Шри Ланка // Демографический энциклопедический словарь / главн. ред. Валентей Д. И. — М. : Советская энциклопедия, 1985. — 608 с.
- (рос.) Шри Ланка // Страны и народы. Зарубежная Азия. Южная Азия / Редкол. : отв. ред. Ю. В. Ганковский, П. В. Куцобин, Г. В. Сдасюк. — М. : «Мысль», 1982. — 253 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
- (рос.) Атлас народов мира / Отв. ред. С. И. Брук и В. С. Апенченко. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с. — 20 тис. прим.
- (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
- (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
- (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.
- World Population Prospects : [англ.] // United Nation. Department of Economic and Social Affairs. — демографічні показники населення світу.
- Global Health Observatory. Sri Lanka : [англ.] // World Health Organization (WHO). — медико-статистичні показники Шрі-Ланки.
- Demographic and Health Surveys : [англ.] // U.S. Agency for International Development. — репрезентативні дані про стан здоров'я і населення в країнах, що розвиваються.
- At a glance: Sri Lanka. Statistics and Monitoring : [англ.] // UNICEF. — статистичні дані про стан і становище дітей Шрі-Ланки.
- Lanka Sri Lanka. World Bank Open Data : [англ.] // The World Bank. — статистично-економічні показники Шрі-Ланки.
- Sri Lanka. Country Profile : [англ.] // International Labor Organization. — економіко-статистичні показники Шрі-Ланки від Міжнародної організації праці.
- United Nations Development Programme in Sri Lanka : [англ.] // UNDP. — сторінка локального відділення Програми розвитку ООН.
- United Nations Economic Commission for Europe (UNECE) : [англ.]. — Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).
- World Population Estimates : [англ.] // U.S. Census Bureau. — оцінки населення світу.
