Острог (окольний град)
| Острог | |
| Досліджується в | архітектура |
|---|---|
 Острог у Вікісховищі | |
Острог, або посад, окольний град, передгороддя — зовнішня частина города, яка здебільшого розташовувалася з надвірного боку дитинця.[1][2][3] «Окольний город, передгороддя, острог» є зовнішньою укріпленою частиною міста/населеного пункту/фортеці на відміну від протилежної — внутрішньої частини — дитинця.[4] Історичний термін острог — у Київській Русі і в Московській державі до XVII століття — огороджене частоколом місто, селище, яке було укріпленим пунктом;[5] Ця зовнішня частина города також оточувалась укріпленнями, іноді потужнішими за укріплення дитинця.[1] В староукраїнській воєнній техніці — зовнішні укріплення міста в протиставленні до внутрішніх — дитинця чи вишгорода.[3] За царських часів слово острог набрало у нас значення — в'язниці, тюрми.[3]
Посад — на Русі X–XIV століть та в Московському царстві XV–XVIII століть — ремісничо-торговельна частина міста за міською стіною.[6] Тобто, вони були розташовані за межами дитинця.[1] Це термін на позначення передмістя міст Давньої Русі і середньовічної України, ремісничо-торгової частини міста. Сам термін «посад» вживається виключно у літописанні Новгорода Великого, звідки його й запозичили історики ХІХ століття.[7] Староукраїнські літописи знають терміни «окольний город» та «подол».[7] В часи Великого князівства Литовського і Речі Посполитої у джерелах вживався термін «місто» — торгово-ремісниче поселення, часом з правами самоуправління, яке протипоставлялося замку — осередку державної або приватновласницької адміністрації.[7] Посад часом мав деякі укріплення полегшеного типу. Посад іноді називали «подолом» завдяки його розташуванню нижче рівня дитинця, який хотіли будувати на підвищенні («горі»).[7] Осередком посаду була торгова площа — торг чи ринок, поблизу якого містилися двори людей з інших міст та іноземних купців, котрі регулярно приїжджали до даного міста.[7] На посаді мешкали ремісники і купці. У ряді давньоруських міст на посаді були й двори бояр, які зазвичай мали інші двори в дитинці.[7] На периферії посаду були розташовані майстерні ремісників, чиє виробництвово було пов'язане із вогнем, насамперед ковалів та гончарів.[7]
Після поділу в Російській імперії посадських людей на купецтво і міщан наприкінці XVIII століття (Жалувана грамота містам, видана в 1785 році) назва посад вийшла з ужитку, проте вона зберігається у топонімах — назвах міст Центральної Росії (Сергієв Посад, Гаврилов Посад, Маріїнський Посад, Павловський Посад, Китай-город (раніше Большой посад) тощо) та деяких районів міст, зокрема, історичний центр Казані називається Казанським посадом.
- ↑ а б в 9.12. Архітектура: дерев'яна і кам'яна (Ю. С. Асєєв, В. О. Харламов) / Історія української культури. У 5 т. / за ред. Ю. С. Асеєва. Київ: Наукова думка, 2001. Т. 1. Джерело: http://izbornyk.org.ua/istkult/ikult12.htm
- ↑ Городище // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 272. — 1000 екз.
- ↑ а б в Острог // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1255. — 1000 екз.
- ↑ Вортман Д. Я. ДИТИНЕЦЬ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2004. — 688 с.: іл.. Дитинець[недоступне посилання]
- ↑ Острог // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Посад // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б в г д е ж М. Ф. Котляр, А. Г. Плахонін. Посад // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 434. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- М. Ф. Котляр, А. Г. Плахонін. Посад // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 434. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1983. — Т. 9 : Поплужне — Салуїн. — 558, [2] с., [24] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с. — С. 25—26.
- Острог // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Посад // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- Острог // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1255. — 1000 екз.
.png)
|
Це незавершена стаття з військової справи. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
