Охіньки
| село Охіньки | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернігівська область |
| Район | Прилуцький район |
| Тер. громада | Сухополов'янська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA74080170350051087 
|
| Облікова картка | Охіньки |
| Основні дані | |
| Засноване | 1600 |
| Перша згадка | 1600 (425 років)[1] |
| Населення | 699 |
| Площа | 3,039 км² |
| Густота населення | 230,01 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 17550 |
| Телефонний код | +380 4637 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°39′43″ пн. ш. 32°42′43″ сх. д. / 50.66194° пн. ш. 32.71194° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
125 м |
| Водойми | річки: Утка, Удай |
| Відстань до обласного центру |
181 км |
| Відстань до районного центру |
26,1 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Охіньки, вул. Шевченка, 13 |
| Сільський голова | Маснуха Володимир Іванович |
| Карта | |
  Охіньки | |
 Охіньки | |
| Мапа | |
| |
|
| |
О́хіньки (до 2009 року — Охиньки[2]) — козацьке село в Україні, у Прилуцькому районі Чернігівської області. Населення — 699 осіб. Входить до складу Сухополов'янської сільської громади.
Розташовано за 26 км від райцентру і залізнич. ст. Прилуки. Через село проходить автодорога Прилуки—Суми (Н07)
Виявлено поселення епохи неоліту і бронзи (4—2 тис. до н. е.), ранньослов'янського часу (1 тис. н. е.), Київ. Русі (11—13 ст.).
Селом протікає річка Утка, ліва притока Удаю. Біля села розташований Охинський ентомологічний заказник.
Село входило до 1781 року до Срібнянської сотні Прилуцького полку. а потім до Прилуцького повіта Чернігівського намісництва[3]
Найдавніше знаходження на мапах кінець 18 сторіччя[4]
У 1862 році у селі володарському та козачому Охіньки (Охиньки) була церква, завод та 237 дворів де жило 1350 осіб[5]
У 1881 — 1571 ж.
У 1911 році у селі Охіньки була церква Введення у храм Пресвятої Богородиці[6][3], земська та церковно-прихідська школи та жило 2005 осіб[7]
До 2019 року орган місцевого самоврядування — Охіньківська сільська рада, якій було підпорядковане село Пручаї.
1917 року село увійшло до складу УНР. Після численних змін влади у селі закріпилися загони російських більшовиків. 1929 окупаційна влада почала масовий грабунок приватних господарств під виглядом організації колгоспів. 1932 комуністи організували убивства голодом, жертвами яких, зокрема, стали родини Погорілих, Клочків, Кузьменків, Завгородніх. Список жертв комуністичного Геноциду-Голодомору у селі Охіньки міститься у Національній книзі пам'яті.[8]
У 1946 встановлено надгробки на колективні могили солдат, які загинули у боях у селі 1943.
На 1988 р. в Охіньках — центр, садиба колгоспу ім. Т. Г. Шевченка (спеціалізація — тваринництво, виробництво зерна і цукрового буряку), середня школа, лікарня, Будинок культури, кіноустановка, б-ка.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 683 | 97.71% |
| російська | 15 | 2.15% |
| білоруська | 1 | 0.14% |
| Усього | 699 | 100% |
- Володимир Бондаренко, народний депутат України (БЮТ).
- Віктор Бондаренко — чиновник Міністерства освіти.
- Макаренко Микола Васильович — провідний науковий співробітник відділу фізіології головного мозку Інституту фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України.
- ↑ ВРУ
- ↑ Про уточнення найменування села Охиньки Охіньківської сільської ради Прилуцького району — Чернігівська обласна рада. Новий офіційний веб-портал. chor.gov.ua (укр.). Процитовано 14 листопада 2022.
- ↑ а б Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.10, кн..1, ст. 108, 539 та 612 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.
- ↑ Карта границ губерний России конца 18 века. www.etomesto.ru. Процитовано 2 січня 2022.
- ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862. elib.shpl.ru. Процитовано 1 січня 2022.
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
- ↑ Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии (російською) . Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. 313 з 562.
- ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 30 квітня 2012. Процитовано 30 квітня 2012.
|
Це незавершена стаття з географії Чернігівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |