Прокоф'єв Олексій Петрович
| Прокоф'єв Олексій Петрович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | рос. дореф. Алексѣй Петровъ Прокофьевъ | |||
| Народження | 1790 Катеринославська губернія, Російська імперія | |||
| Смерть | після 1860 Російська імперія | |||
| Країна |  Російська імперія | |||
| Вид збройних сил |  Російський імператорський флот | |||
| Роки служби | з 1804 | |||
| Звання | генерал-майор корпусу корабельних інженерів | |||
| Керівник | Вчений кораблебудівний комітет Чорноморського флоту | |||
| Нагороди |
| |||
Олексі́й Петро́вич Проко́ф'єв (рос. дореф. Алексѣй Петровъ Прокофьевъ; 1790, Катеринославська губернія, Російська імперія — не раніше 1858) — російський кораблебудівник XIX століття, генерал-майор корпусу корабельних інженерів, що збудував близько 20 суден різного рангу і класу для Російського імператорського флоту. Начальник корабельних інженерів Херсонського, Севастопольського і Миколаївського адміралтейств, голова Вченого кораблебудівного комітету Чорноморського флоту.
Народився 1790 року в Катеринославській губернії. 1 травня 1804 року вступив на службу корабельним учнем 2-го класу. Перебував у кораблебудівній команді Херсонського адміралтейства при створенні креслень. У 1808 році проведений у корабельні учні 1-го класу, 13 березня 1811 року — у навчені тіммермани унтерофіцерського чину[1].
Протягом 1810—1811 років під керівництвом корабельного майстра М. І. Суровцова брав участь у роботах з огляду суден Чорноморського флоту в Севастополі. З 1812 року в Херсонському адміралтействі займався кресленнями[2], працював у креслярській майстерні Севастопольського і Миколаївського адміралтейств, брав участь у будівництві кораблів і проводці їх через мілководдя Дніпра. У 1815 році брав участь у будівництві військового транспорту «Сухум-Кале»[3].
У 1820 році проведений у тіммермани — на унтер-офіцерський чин 14-го класу. У 1818—1821 роках брав участь у будівництві транспорту «№ 3», згодом під керівництвом корабельного майстра А. І. Меліхова брав участь у будівництві 110-гарматного корабля «Імператор Франц», у добудові 74-гарматного корабля «Норд-Адлер» і будівництві фрегата «Поспішний». Також брав участь у будівництві трьох канонерських човнів, трьох транспортів, двох плашкоутів, спостерігав за будівництвом камелів, брав участь у проведенні через мілководдя кораблів[2].
Протягом 1826—1830 років під керівництвом О. К. Каверзнєва у Спаському адміралтействі брав участь у будівництві 84-гарматного лінійного корабля «Чесма» і п'яти канонерських човнів, під керівництвом І. Я. Осмініна брав участь у спорудженні пароплава «Громоносець» і 24-гарматного корвета «Сизополь». У 1828 році проведений у штабскапітани корпусу корабельних інженерів[2].
З 1830 року служив старшим інженером у Севастопольському адміралтействі. Спочатку займався ремонтом кораблів Чорноморського флоту, а з 1831 року зайнявся їх самостійним будівництвом. 3 травня 1831 року в Севастопольському адміралтействі заклав 24-гарматний вітрильний корвет «Месемврія», названий на згадку про захоплення 10 липня 1829 року турецької фортеці Месемврія російською армією за підтримки ескадри адмірала О. С. Грейга і спущений на воду 24 квітня 1832 року[4]. 6 жовтня 1836 року в Миколаївському адміралтействі заклав транспорт «Дніпро», спущений на воду 26 травня 1838 року[5]. Паралельно з лютого 1837 року в Севастопольському адміралтействі будував 12-гарматний бриг «Аргонавт», спущений на воду 3 вересня 1838 року)[6].
22 жовтня 1838 року в Севастопольському адміралтействі заклав 60-гарматний фрегат «Сизополь», спущений на воду 4 березня 1841 року[7]. Одночасно з фрегатом будував тендер «Нирок», 20-гарматний вітрильний корвет «Менелай» (з 1846 року «Олівуца»), 16-гарматну шхуну «Сміла», транспортну 8-гарматну шхуну «Ялта», а також шаланди для Керченського порту, понтони для нового Севастопольського адміралтейства і підвізні боти для флоту[2].
У 1835 році Прокоф'єва проведено в капітани, у 1838 році — у підполковники корпусу корабельних інженерів[2]. 3 березня 1841 року, в день спуску на воду фрегата «Сизополь», разом із кораблебудівником О. С. Акімовим заклав 52-гарматний фрегат «Коварна», названий на честь порту на румелійському узбережжі Чорного моря і спущений на воду 11 вересня 1845 року[8].
У 1842 році призначений на посаду голови Севастопольського Вченого кораблебудівного комітету. У 1843 році запропонував замінити на суднах залізну обшивку броткамери дерев'яною рейковою з вентиляційними каналами, що унеможливило швидке псування провізії та гниття дерев'яної основи броткамери[9][10]. Проведений у 1848 році в полковники, до 1852 року продовжував службу старшим інженером у Севастополі. Керував ремонтом кораблів, спостерігав за будівництвом 20-гарматного корвета «Аріадна», 12-гарматного брига «Язон», 16-гарматного «Орфея», а також транспортів «Дунай» і «Буг»[2].
8 березня 1852 року переведений до Миколаєва на посаду начальника корабельних інженерів Чорноморського флоту, Херсонського, Севастопольського і Миколаївського адміралтейств і голови Вченого кораблебудівного комітету. Помер після 1858 року[11].
- Орден Святого Станіслава III ступеня.
- Орден Святої Анни III ступеня.
- Орден Святого Володимира IV ступеня[1].
- ↑ а б Усольцев, В. С. (2011). Поднят из забвенья. № 1 (рос.). Морской архив. Альманах. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 14 вересня 2024.
- ↑ а б в г д е Усольцев, В. С. (2012). Строители парусного флота в Севастополе. Прокофьев Алексей Петрович. № 2 (3) (рос.). Морской архив. Альманах. Архів оригіналу за 22 листопада 2017. Процитовано 14 вересня 2024.
- ↑ Широкорад, 2007, с. 383.
- ↑ Широкорад, 2007, с. 326.
- ↑ Широкорад, 2007, с. 389.
- ↑ Широкорад, 2007, с. 351.
- ↑ Широкорад, 2007, с. 322.
- ↑ Широкорад, 2007, с. 323.
- ↑ Соловьев, Н. И. (1961). Рапорт М. П. Лазарева А. С. Меншикову о замене на судах Черноморского флота железной обшивки броткамеры деревянной. Сборник документов «М. П. Лазарев» (рос.). Т. 3. Москва: Воениздат. с. 239—240.
- ↑ Брокгауз, Ф. А.; Ефрон, И. А. (1891). Броткамера. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона (рос.). Т. 4а. Санкт-Петербург. с. 730.
- ↑ Зеленский, А. Г.; Крючков, Ю. С.; Костюк, Л. П.; Кухар-Онышко, Н. А.; Январев, Э. И.; Миронов, Ю. А. (1999). Прокофьев Алексей Петрович. Николаевцы. Энциклопедический словарь (рос.). Николаев: Возможности Киммерии. с. 275. ISBN 966-7676-00-5.
- Широкорад, А. Б. 200 лет парусного флота России. 1696—1891. — Москва : Вече, 2007. — 448 с. — ISBN 978-5-9533-1517-3.