Проспект Лесі Українки (Дніпро)
| Проспект Лесі Українки Дніпро | |
|---|---|
 | |
| Назва на честь | Леся Українка |
| Колишні назви | |
| Воєнна вулиця, проспект Пушкіна | |
| радянського періоду (українською) | проспект Пушкіна |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 1,9 км |
| Транспорт | |
| Трамваї |  ,  ,  |
| Тролейбуси |  , , А |
| Покриття | асфальт |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Пам'ятники | пам'ятник ліквідаторам Чорнобильської катастрофи, меморіальний знак загиблим десантникам, стела «Героям України — гордість регіона! |
| Державні установи | Чечелівська районна рада, Чечелівський районий відділ РАЦС, Чечелівський районний суд |
| Навчальні заклади | Дніпровський коледж залізничного транспорту та транспортної інфраструктури, Міжрегіональне вище професійне училище з поліграфії та інформаційних технологій, середня загальноосвітня школа № 12 |
| Медичні заклади | Дитяча лікарня № 3 |
| Заклади культури | Художній центр «Будинок художника» |
| Парки | Сквер Героїв з парком ракет |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | w442021993 |
| Мапа | |
 Проспект Лесі Українки у Вікісховищі | |
Проспект Лесі Українки — проспект у місті Дніпрі, південна, паралельна до головного проспекту Дмитра Яворницького, вулиця в Центральному й Чечелівському районах міста.
Простягається зі сходу на захід, випливаючи з вулиці Святослава Хороброго в історичному районі Млини й закінчується проспектом Сергія Нігояна на Чечелівці. Довжина проспекту Лесі Українки — 1,9 км.
Історична назва вулиці — Воєнна. У 1899 року, до 100-річного ювілею російського письменника Олександра Пушкіна, що був на поселенні у Катеринославі, вулицю перейменовано його ім'ям. У листопаді 1901 року на цій же вулиці було встановлено пам'ятник Пушкіну.
16 листопада 2022 року, у зв'язку з деколонізацією, Дніпровська міська рада перейменувала проспект Пушкіна на проспект Лесі Українки — української письменниці, перекладачки та культурної діячки[1].
16 грудня 2022 року демонтовано пам'ятник Пушкіну.[2]
Забудований катеринославськими й післявоєнними сталінськими будинками.
- сквер Героїв з Парком ракет, пам'ятником ліквідаторам Чорнобильської катастрофи, меморіальним знаком загиблим десантникам, стелою «Героям України — гордість регіона!»;
- № 26 — Дитяча лікарня № 3;
- № 29/31 — Центральний районний суд;
- на розі вулиці Савченко — пам'ятник секретарю підпільного міському комітету комуністичної партії СРСР Юрію (Георгію) Савченко, (1969);
- № 36 — Міжрегіональне вище професійне училище з поліграфії та інформаційних технологій;
- № 61 — Художній центр «Будинок художника»,
- № 61-Б — Благодійний фонд «Карітас»;
- № 65 — Чечелівська районна рада;
- № 67 — Чечелівський районий відділ РАЦС;
- № 75 — середня загальноосвітня школа № 12;
- № 77-А — Дніпровський коледж залізничного транспорту та транспортної інфраструктури;
- № 77-Б — Чечелівський районний суд.
- вулиця Святослава Хороброго
- вулиця Лазаря Глоби
- бульвар Кучеревського
- проспект Олександра Поля
- вулиця В'ячеслава Чорновола
- вулиця Степана Бандери
- Філософська вулиця
- вулиця Надії Алексєєнко
- вулиця Дмитра Скоробогатова
- Січовий провулок
- Робоча вулиця
- Ярмарковий узвіз
- Канатна вулиця
- Аптекарський провулок
- проспект Сергія Нігояна
Вулицею курсують трамвайні маршрути № 5 й частково № 12, 17, та тролейбусні — № А, 4 та 5.
- В будинку № 21, кв. 49 мешкав живописець Єрмолов Ігор Олексійович[3].
- В будинку № 31 Б, кв. 19 мешкав скульптор Гончаров Володимир Михайлович[4].
- В будинку № 61 мешкали:
- кв. № 1. — Магро Петро Іванович — живописець, графік[5];
- кв. № 2. — Жиляк Степан Васильович — скульптор[6];
- кв. № 5. — Чернявський Георгій Георгійович — живописець[7]; Потапенко Андрій Ілліч — живописець[8];;
- кв. № 6. — Борисов Борис Петрович — художник-оформлювач[9];
- кв. № 8. — Клименко Федір Максимович — живописець, графік[10];
- кв. № 7. — Костенко Анатолій Олександрович — живописець, графік[11]; Костенко Вікторія Миколаївна — графік[12];
- кв. № 9. — Козулін Мусій Якович — живописець, графік[13];
- кв. № 10. — Щукін Анатолій Костянтинович — графік[14];
- кв. № 11. — Невечеря Олександр Георгійович — скульптор[15];
- кв. № 12. — Родзін Микола Іванович — графік[16];
- кв. № 13. — Павлов Юрій Павлович — скульптор[17];
- кв. № 14. — Корякін Юрій Дмитрович — живописець, графік[18];
- кв. № 16. — Кокін Михайло Олександрович — живописець[13]; Котляревська Марія Євгенівна — графік[19];
-
Будинок № 22 -
Будинок № 26 -
Будинок № 29 -
Будинок № 43 -
Будинок № 61 -
Меморіальна дошка Георгію Чернявському -
Меморіальна дошка Михайлу Руднєву -
Будівля АТС -
Будинок № 77-А (меморіальна дошка Дмитру Кедріну) -
Меморіальна дошка Івану Гваю -
Пам'ятник Георгію Савченку -
Вигляд на проспект -
Проспект навесні -
Проспект взимку
.jpg)
.jpg)
.jpg)
- ↑ Проспект Лесі Українки, вулиці Незламна та Хутірська — нові перейменування у Дніпрі. dniprorada.gov.ua (укр.). Процитовано 16 листопада 2022.
- ↑ У Дніпрі демонтували пам’ятники Пушкіну та Дубініну. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 16 грудня 2022.
- ↑ Довідник членів СХУ, 1998, с. 49.
- ↑ Довідник членів СХУ, 1998, с. 36.
- ↑ УРХ, 1972, с. 282.
- ↑ Довідник членів СХУ, 1998, с. 51.
- ↑ УРХ, 1972, с. 508.
- ↑ Довідник членів СХУ, 1998, с. 120.
- ↑ УРХ, 1972, с. 53.
- ↑ Довідник членів СХУ, 1998, с. 65.
- ↑ УРХ, 1972, с. 226.
- ↑ Довідник членів СХУ, 1998, с. 72.
- ↑ а б УРХ, 1972, с. 213.
- ↑ УРХ, 1972, с. 537.
- ↑ Довідник членів СХУ, 1998, с. 104.
- ↑ УРХ, 1972, с. 393.
- ↑ УРХ, 1972, с. 349.
- ↑ УРХ, 1972, с. 224.
- ↑ УРХ, 1972, с. 228.
- Українські радянські художники. Довідник / Укл. Р. О. Даскалова, З. В. Кучеренко, В. Ф. Мальцева, З. К. Стрелова, Л. І. Турунова та ін.; І. І. Верба (відпов. редактор); Є. У. Нарубіна, Н. М. Чорна (редактори). — Київ : Мистецтво, 1972. — 564 с.;
- Довідник членів Спілки художників України / І. М. Волощук. — Київ, 1998. — 184 с.
- Життя та смерть міських назв (рос.)
Проспекти Дніпра | ||
|---|---|---|
| Правобережні проспекти |  | |
| Лівобережні проспекти | ||