Пухов Михайло Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Пухов
рос. Михаил Георгиевич Пухов
Ім'я при народженніМихаил Георгиевич Пухов
Народився3 січня 1944(1944-01-03)
Томськ
Помер21 січня 1995(1995-01-21) (51 рік)
·злоякісна пухлина
ГромадянствоСРСР СРСР
Росія Росія
Діяльністьпрозаїк
Alma materМФТІ
Мова творівросійська
Роки активності1968–1995
Напрямокпроза
Жанрфантастична повість, оповідання
Magnum opusцикл творів «Істинна правда»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пухов.

Михайло Георгійович Пухов (рос. Михаи́л Гео́ргиевич Пу́хов, 3 січня 1944(19440103), Томськ — 21 січня 1995) — російський радянський письменник-фантаст, редактор, перекладач, учений-фізик та програміст.

Біографія

[ред. | ред. код]

Михайло Пухов народився в Томську в сім'ї відомого вченого-математика Георгія Євгеновича Пухова. У 1967 році Михайло Пухов закінчив Московський фізико-технічний інститут, а в 1972 році захистив кандидатську дисертацію, та почав працювати в Центральному науково-дослідницькому радіотехнічному інституті. Під час роботи в НДІ Пухов керував кількома науковими проектами, займався винахідницькою діяльністю. Одночасно Михайло Пухов займався і літературною діяльністю, яку розпочав ще в студентські роки. Першим його опублікованим оповіданням стало «Мисливська експедиція», опублікована у щорічній збірці «Фантастика-67» у 1968 році. У 1979 році Михайло Пухов переходить на творчу роботу, та стає завідувачем відділу фантастики журналу «Техника – молодежи». За час перебування Пухова на чолі відділу в журналі вперше в СРСР надруковані твори Артура Кларка «2010: Одіссея Два» і «Фонтани раю», та Едмонда Гемілтона «Зоряні королі» і «Повернення до зірок». Одночасно під керівництвом Пухова в журналі публікувалось і багато творів молодих радянських фантастів, зокрема Сергія Смирнова, з яким Пухов організував при журналі клуб шанувальників фантастики для учнів старших класів та студентів. Сам письменник також часто публікувався в низці періодичних видань, вийшли також три авторські збірки письменника. У своїй творчості Пухов надавав велику увагу точному і розлогому опису наукових ідей та фізичних явищ, а також обґрунтуванню наукових гіпотез. Проте більшість творчого доробку Пухова складають оповідання, опублікував він також кілька повістей, а єдиний його роман «Дуельный зал» так і залишився незавершеним, і за життя автора виходили друком лише частини роману. Також Михайло Пухов відомий як перекладач на російську мову з болгарської, польської та англійської мов. Його твори перекладені кількома мовами, зокрема польською та німецькою. З 1985 року Пухов займався також розробкою ігор для програмованих мікрокалькуляторів, та вперше в світі написав оповідання за мотивами розробленої ним самим комп'ютерної гри.

У кінці 1994 року лікарі виявили у Михайла Пухова рак. Незважаючи на проведену операцію, стан письменника продовжував погіршуватися. Проте, незважаючи на важку хворобу, Пухов навіть з лікарняного ліжка зумів передавати до періодичних видань нові статті та репортажі. 21 січня 1995 року після різкого погіршення стану Михайло Пухов помер.

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Повісті

[ред. | ред. код]
  • 1982 — Станет светлее
  • 1985 — Путь к Земле
  • 1985 — Разветвление
  • 1990 — Брошен ввысь
  • 1994 — Змей из-под пространства

Оповідання

[ред. | ред. код]
  • 1968 — Охотничья экспедиция
  • 1970 — Пропажа
  • 1970 — Потеря монополии
  • 1982 — Столкновение
  • 1971 — Палиндром в Антимир
  • 1972 — Картинная галерея
  • 1973 — Случайная последовательность
  • 1974 — Над бездной
  • 1975 — По использовании уничтожить
  • 1975 — Необычное столкновение
  • 1975 — Костры строителей
  • 1976 — Все цветы Земли
  • 1977 — Цейтнот
  • 1977 — Свет звезд
  • 1977 — На попутной ракете
  • 1977 — Нитка бус
  • 1977 — Восьмая посадка
  • 1977 — Контратака
  • 1977 — Услуга мага
  • 1978 — Терминатор
  • 1978 — Черный Шар
  • 1978 — Точки для прямой*"
  • 1979 — Как был получен первый литературный гонорар
  • 1979 — Окно в Футурозой
  • 1979 — Спасение жизни
  • 1980 — Машина памяти
  • 1980 — Контакт! Нет контакта…
  • 1981 — Семя зла
  • 1981 — Мы и наши родители
  • 1981 — Звездный лидер
  • 1982 — Есть точный адрес
  • 1982 — Кое-что для души
  • 1982 — Два лика Хроноса
  • 1982 — Порт Перпетуум
  • 1982 — Пирамида
  • 1982 — Путь Одноклеточных
  • 1982 — Дефицитный хвост
  • 1982 — Коммуникабельный гуманоид
  • 1983 — Планета за 100000, или Как мы с Биллом продавали рептилию нашему большому другу Мак-Грегори
  • 1983 — На перекрестке
  • 1983 — Виртуальный человек
  • 1983 — В абсурдокамере
  • 1983 — Уровень жизни
  • 1985 — Истинная правда
  • 1987 — Признание
  • 1987 — Над пульсаром
  • 1987 — Операция «Прогрессор»
  • 1991 — Шедевр Максимушкина

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пухов_Михайло_Георгійович&oldid=38042050