Роберто Скароне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Роберто Скароне
Особисті дані
Народження 16 липня 1917(1917-07-16)
  Монтевідео, Уругвай
Смерть 25 квітня 1994(1994-04-25) (76 років)
  Монтевідео, Уругвай
Громадянство  Уругвай
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
? Уругвай «Пеньяроль»  ? (?)
1939–1943 Аргентина «Хімнасія і Есгріма»  ? (?)
1943–1945 Мексика «Америка»  ? (?)
1945–1947 Мексика «Атланте»  ? (?)
1948 Аргентина «Хімнасія і Есгріма»  ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1948–1951 Аргентина «Хімнасія і Есгріма»
1952–1953 Колумбія «Депортіво Калі»
1953–1955 Перу «Сентро Ікеньйо»
1956 Чилі «Аудакс Італьяно»
1957 Перу «Сентро Ікеньйо»
1958–1959 Перу «Альянса Ліма»
1959–1962 Уругвай «Пеньяроль»
1963–1964 Мексика «Монтеррей»
1965–1966 Мексика «Америка»
1966–1967 Уругвай «Насьйональ»
1968 Мексика «Монтеррей»
1969–1974 Перу «Універсітаріо де Депортес»
1972–1973 Перу Перу
1974 Парагвай «Олімпія» (Асунсьйон)
1975 Аргентина «Сан-Лоренсо»
1977 Чилі «Ньюбленсе»
1979 Перу «Універсітаріо де Депортес»
1983 Перу «Універсітаріо де Депортес»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Роберто Скароне (ісп. Roberto Scarone, 16 липня 1917, Монтевідео — 25 квітня 1994, Монтевідео) — уругвайський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер, зокрема відомий роботою з «Пеньяролем» на межі 1950-х і 1960-х.

Ігрова кар'єра

[ред. | ред. код]

Починав грати у футбол у 1930-х за «Пеньяроль».

Згодом у 1939–1943 роках грав в Аргентині за команду «Хімнасія і Есгріма», після чого провів чотири роки у Мексиці, виступаючи за «Америку» та «Атланте».

Завершував ігрову кар'єру 1948 року в аргентинській «Хімнасія і Есгріма», за яку вже виступав раніше.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Завершивши виступи на футбольному полі, залишився у структурі аргентинського «Хімнасія і Есгріма», де протягом 1948–1951 років був головним тренером.

Протягом 1950-х також працював з колумбійським «Депортіво Калі», чилійським «Аудакс Італьяно», а також перуанськими «Сентро Ікеньйо» та «Альянса Ліма».

1959 року повернувся на батьківщину ставши головним тренером рідного «Пеньяроля». Пропрацював з його командою чотири роки, протягом яких тричі ставав чемпіоном Уругваю, двічі — володарем [Кубок Лібертадорес|Кубка Лібертадорес]] та одного разу — володарем Міжконтинентального кубка.

Протягом більшої частини працював з мексиканськими «Монтерреєм» та «Америкою», а також уругвайським «Насьйоналем», на чолі якого 1966 року учетверте у своїй кар'єрі став чемпіоном Уругваю.

Протягом 1969–1974 років знову працював у Перу, цього разу на чолі «Універсітаріо де Депортес», який під його керівництвом двічі, у 1969 і 1971 роках, вигравав перуанську першість. У 1972–1973 роках поєднував роботу на клубному рівні з тренуванням національної збірної Перу.

У другій половині 1970-х тренував парагвайську «Олімпію» (Асунсьйон), аргентинський «Сан-Лоренсо», чилійський «Ньюбленсе» та перуанський «Універсітаріо де Депортес». Останню команду також очолював у 1983 році.

Помер 25 квітня 1994 року на 77-му році життя в Монтевідео.

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Як тренера

[ред. | ред. код]
«Сентро Ікеньйо»: 1957
«Універсітаріо де Депортес»: 1969, 1971
«Пеньяроль»: 1959, 1960, 1961
«Насьйональ»: 1966
«Америка»: 1965-1966
«Пеньяроль»: 1960, 1961
«Пеньяроль»: 1961

Посилання

[ред. | ред. код]