Северинівка (Березівський район)
село Северинівка | |
---|---|
В'їзд до села | |
Країна | Україна |
Область | Одеська область |
Район | Березівський район |
Тер. громада | Іванівська селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA51020090160030718 |
Основні дані | |
Засноване | 1787 |
Населення | 599 |
Площа | 2,441 км² |
Густота населення | 245,39 осіб/км² |
Поштовий індекс | 67232 |
Телефонний код | +380 4854 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 46°49′38″ пн. ш. 30°34′50″ сх. д. / 46.82722° пн. ш. 30.58056° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
11 м |
Водойми | р. Великий Куяльник |
Відстань до районного центру |
18 км |
Найближча залізнична станція | Буялик |
Відстань до залізничної станції |
15 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 67200, Одеська обл., Березівський р-н, смт Іванівка, вул. Центральна, 93 |
Староста | Баглай Алла Петрівна |
Карта | |
Мапа | |
|
Севери́нівка (в минулому — Потоцьке) — село Іванівської селищної громади Березівського району Одеської області в Україні. Населення становить 551 осіб.
Северинівка була заснована графом Северином Потоцьким після закінчення Російсько-турецької війни 1787—1792 років. В цей час йому було виділено 6 тисяч десятин орної землі неподалік Одеси. Граф назвав село на свою честь Потоцьке.
Через вдале розташування село швидко розросталося. Вже 3 липня 1806 року селище Потоцьке перейменовують в містечко Северинівка. Тут проходила важлива поштова дорога з Балти до Одеси. Тут же проходив і торговий шлях, яким доставляли до Одеси хліб, борошно, овочі, фрукти та інші товари. В той час на містечко Северинівка мало 9 заїжджих дворів, де могли зупинитись на ночівлю і вельможі, і торговці, і селяни. В центрі містечка був розташований графський будинок, оточений величезним садом. На початку XIX століття Северин Потоцький збудував у містечку Івано-Богословський храм.
У липні 1919 року мешканці села Северинівка підтримали антибільшовицьке повстання українських селян та німецьких колоністів, викликане продрозкладкою та насильницькою мобілізацією до Червоної армії.[1]
Згідно з переписом 1989 року населення села становило 686 осіб, з яких 330 чоловіків та 356 жінок.[2]
За переписом населення 2001 року в селі мешкала 551 особа.[3]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 94,82 % |
російська | 4,34 % |
румунська | 0,5 % |
болгарська | 0,33 % |
Головною пам'яткою села є Свято-Іоанно Богословська церква, яка внесена до переліку об'єктів культурної спадщини. Близько кілометра від православної церкви — руїни римо-католицького костьолу Святого Северина, спорудженого за рахунок Северина Потоцького в 1800 році, в 1801-му був освячений єпископом М. Сераковським.[5] За радянських часів костел використовувався як склад, відповідно на теперішній час знаходиться у жалюгідному стані перетворившись на руїни. Він навіть не внесений до реєстру обласного управління по охороні культурної спадщини. Відразу за костелом знаходиться старовинне кладовище із кам'яними хрестами мальтійського типу. На кладовищі є руїни склепу, де імовірно був похований Северин Потоцький.
Садиба Потоцьких була розташована на місці сучасної школи, у 1892 році вона згоріла. При пожежі загинув останній власник села пан Сухомлинов. В пам'ять про свого чоловіка Надія Сухомлинова збудувала на місці садиби першу земську школу в цих краях. У 1896 році школа була відкрита.
2012 року в день храмового свята біля Івано-Богословської церкви був відкритий пам'ятний знак засновнику села графу Северину Потоцькому.
Поблизу села розташований ландшафтний заказник місцевого значення Верхній Ліс, який створювався понад 200 років.
Джерело «Третій Бог» — природна пам'ятка села. Про появу джерел місцеві жителі розповідають таку легенду. Одному з жителів приснився сон (віщий, приснилася матір Божа) в якому він іде кудись і знаходить цю галеру. Різко прокинувшись, він вибігає з дому і йде по тих місцях, які бачив уві сні. Він розуміє, що тут бути не може, але продовживши пошуки, він знайшов кілька джерел води. Він таки знайшов своє золото. Адже в наших степах, а особливо в 19 столітті питна вода була багатством. З того часу гору, на якій знаходяться ці джерела, стали називати Божою горою, а джерела Божими або Богами[5][6].Зараз залишилось тільки одне з п'яти джерел.
- Біля Северинівки неодноразово проходили ралійні перегони національної гоночної серії «Кубок Лиманів»
- Приблуда Зіновій Ісакович (1887—1962) — фізик, один з фундаторів української наукової школи методики фізики, професор.
- ↑ Одещина (стенд 27) // Визвольна боротьба. — Львів, 2021. — № 2 (30). — С.204
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ а б [1]
- ↑ [2]
- Історія міст та сіл України (рос.)
- Пам'ятний знак — данина пам'яті від нащадків // Офіційна вебсторінка Іванівської районної ради, 22 жовтня 2012
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |