Чогодарівка
| село Чогодарівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Одеська область |
| Район |  Березівський район
|
| Тер. громада | Чогодарівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA51020290010031591 
|
| Основні дані | |
| Засноване | 1924 |
| Населення | 636 |
| Площа | 1,9 км² |
| Густота населення | 334,74 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 66822 |
| Телефонний код | +380 4858 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°22′10″ пн. ш. 30°4′24″ сх. д. / 47.36944° пн. ш. 30.07333° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
61 м |
| Водойми | Малий Куяльник |
| Найближча залізнична станція | Затишшя |
| Відстань до залізничної станції |
23 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 66822, Одеська обл., Березівський р-н, с. Чогодарівка, вул. Шкільна, 1 |
| Карта | |
  Чогодарівка | |
 Чогодарівка | |
| Мапа | |
| |
Чогода́рівка (Мар'яно-Чогодарівка) — село в Україні, в Березівському районі Одеської області, адміністративний центр Чогодарівської сільської громади. Населення становить 636 осіб. Поблизу села створено ландшафтний заказник місцевого значення Чогодарівський.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 28 жителів села[1].
1 лютого 1945 року до села Мар'яно-Чогодарівка було приєднано село Греко-Мар'янівка[2][3] У 1960-х рр. (станом на 1967) с. Мар'яно-Чогодарівка перейменовано на с. Чогодарівка.[4].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 625 осіб, з яких 281 чоловік та 344 жінки.[5]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 634 особи.[6]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 89,94 % |
| румунська | 6,92 % |
| російська | 2,04 % |
| вірменська | 0,47 % |
| болгарська | 0,31 % |
| інші | 0,32 % |
- ↑ Чогодарівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Карта РККА L-36 (А), 1941(рос.)
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 924, 976, 999.
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 квітня 1967 року) / В. Є. Нижник (відп. ред.), Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1969. — Т. II. — С. 248, 284.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- Храмы и монастыри Одессы и Одесской области / А. Яций (авторский проект). — 3 изд. — О. : "ТЭС", 2012. — С. 288. — ISBN 978-966-2389-43-2.(рос.)
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |