Список чемпіонів світу з шосейно-кільцевих мотоперегонів у класі 125 сс/Moto3
Чемпіонат світу з шосейно-кільцевих мотоперегонів MotoGP був створений у 1949 році Міжнародною мотоциклетною федерацією (FIM), і є найстарішим Чемпіонатом світу у мотоспорті.[1] Змагання відбуваються у трьох класах: Moto3, Moto2 і MotoGP, певний період часу у чемпіонаті були також класи 500сс, 350cc, 250cc, 125cc, 50cc/80cc та Sidecar (мотоцикли з коляскою).[1]
Змагання у класі 125сс відбувались з моменту створення чемпіонату світу у 1949 році. Клас Moto3 був введений на зміну класу 125cc у 2012 році.
У класі Moto3 дозволено використання одноциліндрових чотиритактних двигунів з робочим об'ємом до 250 см³, на відміну від двотактних двигунів до 125 см³, які використовувались раніше. Двигуни мають один циліндр, на відміну від чотирьох циліндрів, дозволених в класі MotoGP. Moto3 є класом, в якому молоді гонщики дебютують в мотогонках серії Гран-Прі. Мінімальний вік для спортсмена становить 16 років, а максимальний обмежений 28-а роками.
Кожен сезон складається з від 12 до 17 етапів Гран-Прі, що проходять на різних автомотодромах у різних країнах світу. Очки, зароблені в цих змаганнях, зараховуються у залік гонщиків та виробників мотоциклів. Чемпіонат спортсменів і чемпіонат конструкторів є окремими чемпіонатами, але вони засновані на тій же системі нарахування очок. Кількість одержуваних очок залежить від місця, зайнятого гонщиком на фініші, бали отримують 15 найкращих в такій кількості: 25, 20, 16, 13, 11, 10, 9, 8, 7, 6, 5, 4, 3, 2, 1. Окремо також ведеться залік результатів для новачків, найкращий з яких за підсумками сезону отримує звання Новачок року (англ. Rookie of the Year).
Анхель Ньєто перемагав у найбільшій кількості чемпіонатів — у семи. Лоріс Капіроссі є наймолодшим, що вигравав чемпіонат — йому було 17 років і 165 днів, коли він виграв чемпіонат 1990 року. Найуспішнішими є італійські гонщики: 14 спортсменів завоювали в цілому 23 титули чемпіона; іспанці на другому місці (6 гонщиків завоювали в цілому 12 титулів), пілоти з Великої Британії треті (на чотирьох гонщиків чотири чемпіонати). Нелло Пагані виграв перший чемпіонат у 1949 році, Ніко Тероль був останнім переможцем чемпіонату у класі 125 cc в 2011 році, Сандро Кортезі є першим чемпіоном світу у класі Moto3.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
| Гонщик | Всього | Сезони |
|---|---|---|
 Анхель Ньєто
|
7 | 1971, 1972, 1979, 1981, 1982, 1983, 1984 |
 Карло Уббіалі
|
6 | 1951, 1955, 1956, 1958, 1959, 1960 |
.svg){kind=small} Луїджі Тавері
|
3 | 1962, 1964, 1966 |
| П’єр Паоло Б’янчі
|
3 | 1976, 1977, 1980 |
 Х’ю Андерсон
|
2 | 1963, 1965 |
 Кент Андерссон
|
2 | 1973, 1974 |
| Фаусто Грезіні
|
2 | 1985, 1987 |
| Лоріс Капіроссі
|
2 | 1990, 1991 |
 Харучіка Аокі
|
2 | 1995, 1996 |
| Казуто Саката
|
2 | 1994, 1998 |
- Всі гонки протягом перших трьох років виграли гонщики на мотоциклах однієї марки — Mondial.[2]
- Єдиним гонщиком, який став чемпіоном, не вигравши жодної гонки в сезоні є іспанець Еміліо Альзамора.[3]
- ↑ а б MotoGP.Basics. Dorna Sports. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 24 березня 2013. [Архівовано 2013-09-12 у Wayback Machine.]
- ↑ Александр Воронцов (04.05.2011). Реквием по «осьмушкам» (рос.) . ООО "Издательство "За рулем". Архів оригіналу за 25 березня 2014. Процитовано 08.08.2013.
- ↑ Еміліо Альзамора. http://maximumomoto.ru. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 8 серпня 2013. [Архівовано 2013-01-28 у Wayback Machine.]
| |||||||||||
